Постанова

від 23.12.2013 по справі 826/18342/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2013 року 10:03 № 826/18342/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судових засідань Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю сторін:

представники позивача: Бондаренко В.А.

представники відповідача: Братікова О.П.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Угаріт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0007692208.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилався на первинні документи, що свідчать про реальність таких господарських операцій. За таких обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали допиту в якості свідка директора ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», який зазначив, що має відношення до господарської діяльності даного товариства. Також відповідач посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки щодо вказаного товариства, які свідчить про здійснення правочинів від імені ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» без мети настання реальних наслідків. На думку відповідача, висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу від 16.10.2013 №652, виданого ДПІ у Солом'янському районі Державної податкової служби, згідно підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» (код ЄДРПОУ 31025030) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» (код ЄДРПОУ 37669674) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами даної перевірки складено акт № 2078/26-58-22-08-11/31025030 від 29.10.2013, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 533 333,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0007692208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 666 666,00 грн., в т.ч. основний платіж - 533 333,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 133 333,00 грн.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0007692208, позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що між ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» (Агенція) та ТОВ «Угаріт» (Замовник) укладено Договір про комплексне рекламне обслуговування №20 від 20.06.2012 (далі - Договір №20), згідно умов якого, Агенція за завданням Замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №20 договірна вартість наданих Агенцією на користь Замовника робіт/послуг складає 3 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 583 333,33 грн. Під Рекламною кампанією з метою цього Договору розуміються нижченаведені Послуги Агенції, а також інші послуги, спрямовані на популяризацію Замовника та інформування фізичних та юридичних осіб про переваги якості його послуг (з метою збільшення конкурентоспроможності та розширення клієнтської бази), а саме:

- креативні розробки елементів фірмового стилю Замовника;

- розробка концепцій та креативу (творчих рішень) рекламних матеріалів з метою їх подальшого розповсюдження, популяризації та просування послуг, які надаються Замовником;

- розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для оригінал-макетів;

- підготовка та виготовлення рекламних матеріалів (оригінал-макети);

- розробка концепції рекламної діяльності Замовника;

- виготовлення рекламної поліграфічної продукції;

- виготовлення меню (проведення фотосесій страв, корекція виготовлених фотографій та друкування меню);

- виготовлення рекламних відеороликів;

- написання рекламних текстів для оголошення рекламної акції;

- адаптація (внесення змін) рекламних матеріалів для Замовника;

- розповсюдження рекламних матеріалів;

- РR-акції (розробка планів проведення заходів з популяризації торгівельних марок, підбір учасників акцій, РR-супровід заходів, безпосереднє проведення заходів);

- моніторинг виконання рекламної акції, тощо.

Як вбачається з копій платіжних доручень та банківських виписок, позивач перерахував суму у розмірі 3 500 000,00 грн. на банківський рахунок ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» двома платежами, а саме: 06.08.2012 - на суму 2 000 000,00 грн. та 08.08.2012 - на суму 1 500 000,00 грн.

ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» видало на адресу позивача податкові накладні від 06.08.2012 № 3 на суму 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333 333,33 грн. та 09.08.2012 на суму 1 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн.

Суд встановив, що на підставі виданих ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 583 333,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та позивачем було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 312 500,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 36-46 Т. І).

У зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано: «проведення рекламної кампанії згідно договору №20» та зазначена сума. Інформація щодо того, які саме рекламні послуги були надані, у якому об'ємі, за якою вартістю та за який період відсутня.

Аналогічним чином складені податкові накладні, з яких також не вбачається за можливе встановити які саме рекламні послуги, з переліку наведеного у Договорі №20, були надані позивачу Агенцією.

Щодо наданого позивачем документу із назвою «Перелік наданих послуг макетів поліграфічної продукції за період з 10.09.2012 по 26.12.2012» суд зазначає, що у ньому зазначені: назви макетів, розмір, фотографії та дата. З даного документу неможливо встановити ким складено такий перелік, коли та на виконання якого договору чи домовленості.

На вимогу суду, позивач у судовому засіданні 10.12.2013 надав копію рахунку фактури від 02.08.2012 №Л-0000014, складеного від імені ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» на суму 3 500 000,00 грн. за рекламні послуги, а також копії видаткових накладних: від 30.10.2012 №РН-000004 на суму 100 000,00 грн. та від 30.09.2012 №РН09-00125 на суму 435 500,00 грн.

Згідно зазначених видаткових накладних, ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» (Постачальник) передав ТОВ «Угаріт» за Договором № 20 наступні товари: анкети, єврофлаєри, листівки, трилайнери, сертифікати, купони-скидки, лотереї, меню, баннер 692*160.

Доказів того, що перелічені товари були в подальшому передані для розповсюдження позивач суду не надав.

Крім того, з наданих позивачем видаткових накладних неможливо встановити, який саме товар був переданий. Зокрема не зазначено розмір, матеріал, характеристики, або інші відомості, що надали б змогу ідентифікувати товар. Дані ознаки товару мають вплив на цінові характеристики товару.

Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати товар свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже сторонами не визначено який саме товар був переданий, а зазначено лише загальну назву товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 №826/9174/13-а.

Стосовно наданого позивачем фотозвіту виконаних ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» за період з 01.09.2012 по 01.03.22013 за Договором №20 (а.с. 29-38 Т. ІІ), суд зазначає, що з нього неможливо встановити особу, що його склала, зокрема відсутні реквізити, підписи та відтиск печатки ТОВ «Агенція реклами «Лоцман». Крім того, з фотознімків не вбачається, що особам вручають саме рекламні матеріали L'KAFA.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем фотозвіту, логотип L'KAFA був розміщений на таких предметах як чашки, металеві бейджі, щоденники, кеш холдери, значки. Однак, у первинних документах, наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» відсутня інформація про виготовлення/закупівлю/передачу таких предметів.

Щодо наданих позивачем примірників поліграфічної продукції (Додаток до справи №1), яка згідно пояснень представника позивача була виготовлена ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» на виконання умов Договору №20, суд зазначає, що з наданих матеріалів неможливо встановити хто і коли їх виготовив. З огляду на що, така поліграфічна продукція не може бути беззаперечним доказом фактичного виконання ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» рекламних послуг та, зокрема, виготовлення рекламних матеріалів згідно Договору №20.

Проаналізувавши надані позивачем копії первинних документів, суд встановив, що позивачем сплачено на рахунок ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» кошти у розмірі 3 500 000,00 грн., водночас, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» виконало робіт/послуг на загальну суму 1 312 500,00 грн. та згідно видаткових накладних, передало позивачу товарів на загальну суму 537 500,00 грн.

Суд витребовував у позивача усі первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», однак інших документів, окрім наявних в матеріалах справи позивач суду не надав, про причини неможливості їх ненадання не повідомив.

Таким чином, в матеріалах справи наявні копії первинних документів на суму 1 850 000,00 грн. щодо господарських відносин позивача ТОВ «Агенція реклами «Лоцман». Остання видаткова накладна складена ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» датована 30.10.2012, а останній акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) датований 31.03.2013. Доказів продовження співпраці із ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» за Договором № 20 позивач не надав.

Водночас, відповідно до звіту про надання рекламних послуг ТОВ «Угаріт» за період вересень 2012 року - березень 2013 року ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» надало позивачу рекламних послуг на суму 3 500 000,00 грн. (а.с. 167-227а Т. І).

У наданих позивачем первинних документах та звіті про надання рекламних послуг містяться розбіжності стосовно суми, виду та об'єму виконаних робі/наданих послуг.

Згідно оборотно-сальдових відомостей за 2012 рік та за період 01.04.2013 - 31.12.2013 ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» надало позивачу послуг у 2012 році на суму 1 549 400,00 грн., а за період 01.04.2013 - 31.12.2013 на суму 1 950 600,00 грн. Однак такі відомості не збігаються з наданими позивачем первинними документами. Крім того, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» виконувало роботи/надавало послуги у період з 01.01.2013 по 31.03.2013, при цьому, надані позивачем оборотно-сальдові відомості не містять такої інформації.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Одним із основних реквізитів, відповідно до пукнкту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 583 333,00 грн. по операціям з ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», враховуючи численні розбіжності у наданих позивачем документах.

Крім того, дослідивши наявну в матеріалах справи податкову та фінансову звітність ТОВ «Угаріт» (а.с. 9-271 Т. ІІ), суд встановив, що після того як позивач витратив 3 500 000,00 грн. на рекламні послуги, збільшення обсягів постачання та прибутку позивача не відбулось, що вказує на відсутність економічного результату від понесення вказаних витрат на рекламні послуги.

Відповідач наполягав на відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман». В обґрунтування чого посилався на матеріали актів Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.04.2013 №114/22-4/37696574 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 по 31.08.2012 та від 11.07.2013 № 246/22-4/37696574 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 23.09.2011 по 30.04.2012 (а.с. 123-146 Т. І).

Згідно вказаних актів, ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» звірками не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та з продажу товарів контрагентам-покупцям за період з 23.09.2011 по 31.08.2012.

Також відповідач посилався на протокол допиту свідка гр. ОСОБА_5 (а.с. 2-8 Т. ІІ) в якому зазначено, що ОСОБА_5 нічого не відомо, про те що він є директором та/або головним бухгалтером юридичних осіб, зокрема ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», він також вказав, що ніколи не складав та не підписував первинних документів від імені директора/головного бухгалтера ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», а також ніколи не мав мети займатись фінансово-господарською діяльністю.

Водночас, як вбачається з Договору №20 він підписаний з боку ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» саме від імені директора - ОСОБА_5.

Суд викликав директора ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» ОСОБА_5 в якості свідка, однак повістки повернулись до суду без вручення.

У судовому засіданні 10.12.2013 судом було допитано в якості свідка директора ТОВ «Угаріт» ОСОБА_6, яка пояснила, що знайшли ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» через Інтернет. Договір №20 підписувала у своєму кафе, який був переданий кур'єром. Особисто із представниками ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» не спілкувалась, з ними спілкувались працівники маркетингового відділу, зокрема ОСОБА_7, який працює в компанії близько 2 років. Усі первинні документи, стосовно взаємовідносин із ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» передавались через маркетолога ОСОБА_7. Щодо надання рекламних послуг з 2012 року було укладено один договір. Суми інших договорів, що стосуються господарської діяльності позивача, згідно пояснень ОСОБА_6 складали близько 5 000 грн. На таку велику суму (3 500 000,00 грн.) було укладено тільки один договір.

Суд також двічі викликав в якості свідка ОСОБА_7 та зобов'язував директора ТОВ «Угаріт» ОСОБА_6 вручити йому повістку. Однак, доказів вручення повістки суду не надано. Представник позивача зазначив, що з 18.12.2013 директор ТОВ «Угаріт» ОСОБА_6 знаходиться на стаціонарному лікуванні та зазначив, що йому не відомо, чому викликаний у якості свідка ОСОБА_7 не з'являється до суду.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 533 333,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 1 січня 2013 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1147 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 666 666,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4588,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції № 350 від 18.11.2013 позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,81грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4129,20 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» решту суми судового збору у розмірі 4129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень 20 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 30.12.2013.