Постанова

від 12.12.2014 по справі 826/18342/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 12 грудня 2014 року                                      №826/18342/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0007692208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Угаріт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0007692208. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 №К/800/22619/14 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» задоволено частково: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 №826/18342/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 №826/18342/13-а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи первинним документам, на підтвердження реальності здійснення господарської операції. Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 №826/18342/13-а сторін зобов'язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 №К/800/22619/14 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 №К/800/22619/14. Адміністративну справу №826/18342/13-а розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Угаріт» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 533 333,00 грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 29.10.2013 №2078/26-58-22-08-11/31025030 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0007692208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 666 666,00 грн., у тому числі: 533 333,00 грн. – основний платіж, 133 333,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог  статті 201  цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими  пунктом 201.11  статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 29.10.2013 №2078/26-58-22-08-11/31025030 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Урагіт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» за договором від 20.06.2012 №20 про комплексне рекламне обслуговування. З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» (агенція) та товариством з обмеженою відповідальністю «Угаріт» (замовник) укладено договір про комплексне рекламне обслуговування від 20.06.2012 №20, згідно умов якого, агенція за завданням замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Відповідно до пункту 2.1 Договору під Рекламною кампанією з метою цього Договору розуміються нижченаведені Послуги Агенції, а також інші послуги, спрямовані на популяризацію Замовника та інформування фізичних та юридичних осіб про переваги якості його послуг (з метою збільшення конкурентоспроможності та розширення клієнтської бази), а саме: -          креативні розробки елементів фірмового стилю Замовника; -          розробка концепцій та креативу (творчих рішень) рекламних матеріалів з метою їх подальшого розповсюдження, популяризації та просування послуг, які надаються Замовником; -          розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для оригінал-макетів; -          підготовка та виготовлення рекламних матеріалів (оригінал-макети); -          розробка концепції рекламної діяльності Замовника; -          виготовлення рекламної поліграфічної продукції; -          виготовлення меню (проведення фотосесій страв, корекція виготовлених фотографій та друкування меню); -          виготовлення рекламних відеороликів; -          написання рекламних текстів для оголошення рекламної акції; -          адаптація (внесення змін) рекламних матеріалів для Замовника; -          розповсюдження рекламних матеріалів; -          РR-акції (розробка планів проведення заходів з популяризації торгівельних марок, підбір учасників акцій, РR-супровід заходів, безпосереднє проведення заходів); -          моніторинг виконання рекламної акції, тощо. На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем вказано на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні. Аналізуючи зміст первинних документів на предмет відображення ними руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, із врахуванням висновків Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 08.07.2014, суд наголошує на наступному. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), так само як і в податкових накладних вказано послугу»проведення рекламної кампанії згідно договору №20». Тобто які саме послуги надавались, їх конкретизація, період виконання, об'єм  зазначені первинні документи не відображають. Щодо наданого позивачем документу із назвою «Перелік наданих послуг макетів поліграфічної продукції за період з 10.09.2012 по 26.12.2012» суд зазначає, що у ньому зазначені: назви макетів, розмір, фотографії та дата. Тобто, з даного документу неможливо встановити ким складено такий перелік, коли та на виконання якого договору чи домовленості. В порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ряд первинних документів містять недоліки через відсутність обов'язкових реквізитів, зокрема, в рахунку-фактурі від 02.08.2012 №Л-0000014 та видаткових накладних від 30.10.2012 №РН-000004, від 30.09.2012 №РН09-00125, не зазначені прізвища посадових осіб, яки підписували накладні і рахунок. Тобто відсутня можливість ідентифікувати осіб, які складали відповідні документи. Крім того, з наданих позивачем видаткових накладних неможливо встановити, який саме товар був переданий. Зокрема не зазначено розмір, матеріал, характеристики, або інші відомості, що надали б змогу ідентифікувати товар. Дані ознаки товару мають вплив на цінові характеристики товару. Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати товар свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже сторонами не визначено який саме товар був переданий, а зазначено лише загальну назву товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 №826/9174/13-а. Стосовно наданого позивачем фотозвіту виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» за період з 01.09.2012 по 01.03.22013 за Договором №20, суд зазначає, що з нього неможливо встановити особу, що його склала, зокрема, відсутні реквізити, підписи та відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман». Крім того, з фотознімків не вбачається, що особам вручають саме рекламні матеріали L'KAFA. Крім того, як вбачається з наданого позивачем фотозвіту, логотип L'KAFA був розміщений на таких предметах як чашки, металеві бейджі, щоденники, кеш холдери, значки. Однак, у первинних документах, наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» відсутня інформація про виготовлення/закупівлю/передачу таких предметів. Щодо наданих позивачем примірників поліграфічної продукції (Додаток до справи №1), яка згідно пояснень представника позивача була виготовлена товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» на виконання умов договору №20, суд зазначає, що з наданих матеріалів неможливо встановити хто і коли їх виготовив. З огляду на що, така поліграфічна продукція не може бути беззаперечним доказом фактичного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» рекламних послуг та, зокрема, виготовлення рекламних матеріалів згідно договору №20. Крім того, в матеріалах справи наявні копії первинних документів на суму 1  850  000,00 грн. щодо господарських відносин позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман». Остання видаткова накладна складена товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» датована 30.10.2012, а останній акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) датований 31.03.2013. Доказів продовження співпраці із товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» за Договором №20 позивачем не надано. Згідно оборотно-сальдових відомостей за 2012 рік та за період 01.04.2013 - 31.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» надало позивачу послуг у 2012 році на суму 1  549  400,00 грн., а за період 01.04.2013 - 31.12.2013 на суму 1 950  600,00 грн. Однак такі відомості не збігаються з наданими позивачем первинними документами. Крім того, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» виконувало роботи/надавало послуги у період з 30.09.2012.2013 по 31.03.2013, при цьому, надані позивачем оборотно-сальдові відомості не містять такої інформації. Позивачем не спростовано доводи контролюючого органу щодо неможливості  виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» відповідного обсягу робіт через відсутність певного трудового ресурсу та виробничих можливостей. Так, контролюючим органом вказано на те, що взаємовідносини позивача із названим контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави. Враховуючи, що внаслідок розгляду адміністративної справи судом не встановлено ознак реальності господарських взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман», суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 583  333,00 грн. по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман», враховуючи численні розбіжності у наданих позивачем документах, отже позов задоволенню не підлягає. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 666    666,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 588,00 грн. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відповідно до квитанції від 18.11.2013 №350 позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,81грн. Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 129,20 грн. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позову відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» (03087, місто Київ, бульвар Чоколівський, 23, код ЄДРПОУ 31025030) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень 20 копійок). Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                      Літвінова А.В.