Ухвала

від 10.03.2015 по справі 826/18342/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18342/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Слободяна Д.Б., Санжак С.В., представника відповідача - Галик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Угаріт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0007692208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки 29.10.2013 №2078/26-58-22-08-11/31025030, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 533 333,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0007692208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 666 666,00 грн., у тому числі: 533 333,00 грн. - основний платіж, 133 333,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» (агенція) та товариством з обмеженою відповідальністю «Угаріт» (замовник) укладено договір про комплексне рекламне обслуговування від 20.06.2012 №20, згідно умов якого, агенція за завданням замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1 Договору під Рекламною кампанією з метою цього Договору розуміються нижченаведені Послуги Агенції, а також інші послуги, спрямовані на популяризацію Замовника та інформування фізичних та юридичних осіб про переваги якості його послуг (з метою збільшення конкурентоспроможності та розширення клієнтської бази), а саме:

- креативні розробки елементів фірмового стилю Замовника;

- розробка концепцій та креативу (творчих рішень) рекламних матеріалів з метою їх подальшого розповсюдження, популяризації та просування послуг, які надаються Замовником;

- розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для оригінал-макетів;

- підготовка та виготовлення рекламних матеріалів (оригінал-макети);

- розробка концепції рекламної діяльності Замовника;

- виготовлення рекламної поліграфічної продукції;

- виготовлення меню (проведення фотосесій страв, корекція виготовлених фотографій та друкування меню);

- виготовлення рекламних відеороликів;

- написання рекламних текстів для оголошення рекламної акції;

- адаптація (внесення змін) рекламних матеріалів для Замовника;

- розповсюдження рекламних матеріалів;

- РR-акції (розробка планів проведення заходів з популяризації торгівельних марок, підбір учасників акцій, РR-супровід заходів, безпосереднє проведення заходів);

- моніторинг виконання рекламної акції, тощо.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем вказано на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, звіт про надання рекламних послуг, рахунок-фактура, фотозвіт виконаних ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» робіт, примірники поліграфічної продукції.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданих актів здачі-приймання робіт не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, рахунок-фактура від 02.08.2012 №Л-0000014 та видаткові накладні від 30.10.2012 №РН-000004, від 30.09.2012 №РН09-00125, не містять в собі прізвищ посадових осіб, які їх підписували, унеможливлює ідентифікувати осіб, які їх складали.

Також, в наявних у матеріалах справи видаткових накладних відсутні будь-які характеристики товару, що дають можливість ідентифікувати товар, який був переданий.

В свою чергу, податкові накладні не містять відомостей стосовно виду рекламних послуг, що надавалися контрагентом позивача.

При цьому, відповідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткових накладних ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» виконано робіт/послуг на загальну суму 1 312 500,00 грн. та передало позивачу товари на загальну суму 537 500,00 грн., проте, зі змісту первинних документів вбачається, що позивачем сплачено на рахунок контрагента кошти в розмірі 3 500 000,00 грн.

Остання видаткова накладна складена ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» датована 30.10.2012 року, останній акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) датований 31.03.2013 року, однак, доказів продовження співпраці із ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» за договором №20 позивачем не надано.

Згідно оборотно-сальдових відомостей за 2012 рік та за період 01.04.2013 - 31.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» надало позивачу послуг у 2012 році на суму 1 549 400,00 грн., а за період 01.04.2013 - 31.12.2013 на суму 1 950 600,00 грн. Однак такі відомості не збігаються з наданими позивачем первинними документами.

Крім того, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» виконувало роботи/надавало послуги у період з 30.09.2012.2013 по 31.03.2013, при цьому, надані позивачем оборотно-сальдові відомості не містять такої інформації.

Отже, в первинних документах маються розбіжності щодо сум, об'єму та періоду виконання робіт/надання послуг, у зв'язку з чим вказані документи не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, як вбачається з наданого позивачем фотозвіту, та встановлено судом першої інстанції, логотип L'KAFA був розміщений на таких предметах як чашки, металеві бейджі, щоденники, кеш холдери, значки. Однак, у первинних документах, наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція реклами «Лоцман» відсутня інформація про виготовлення/закупівлю/передачу таких предметів.

При цьому, фотозвіт виконаних ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» робіт за період з 01.09.2012 року по 01.03.2013 року не містить даних про особу, якою він складений, відсутні реквізити, підписи та печатка контрагента позивача, з його змісту неможливо встановити змісту рекламних матеріалів, які вручаються.

Примірники поліграфічної продукції, надані позивачем, не дають можливості встановити коли та ким вони виготовлені.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім того, відповідач, як на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення посилається на акти Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.04.2013 року №114/22-4/37696574 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року та від 11.07.2013 року №246/22-4/37696574 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 23.09.2011 року по 30.04.2012 року, відповідно до яких звірками не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та з продажу товарів контрагентам-покупцям за період з 23.09.2011 року по 31.08.2012 року.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_5 вбачається, що йому невідомо про зайняття ним посади директора та/або головного бухгалтера у юридичних осіб, він ніколи не складав та не підписував первинних документів від імені директора/головного бухгалтера ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», а також ніколи не мав мети займатись фінансово-господарською діяльністю.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, з урахуванням того, що, ОСОБА_5 фактично не приймав участь в здійсненні господарських операціях між позивачем і ТОВ «Агенція реклами «Лоцман», не складав від імені даних підприємств документів, копії яких наявні у справі, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Угаріт» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 16.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.