Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-1273/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/60930/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року

по справі №2а-1273/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна»

до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.09.2011р. №0000664040 та №0000654040.

Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2012р. в задоволенні позову відмолено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яком позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р. та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

В подальшому від підприємства на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі та узагальнення аргументів позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Щедро-Ком», ТОВ «Агротехтрейд», ТОВ «Транском ЮГ» за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт №757/40-40/35919521 від 12.09.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість за липень, серпень, вересень 2010р. та завищено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню за серпень, вересень 2010р.

Листом від 17.02.2012р. за №329/9/10-130 на заперечення позивача була надана відповідь, відповідно до якої висновки акту перевірки від 12.09.2011р. №757/40-40/35919521 викладені у наступній редакції: в результаті перевірки встановлені порушення ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2010р. та завищено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню за серпень, вересень 2010р.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011р.:

- №0000654040, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість;

- №0000664040, яким ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в період, в якому була здійсненна перевірка:

- між позивачем та ПП «Щедро-Ком» були укладені договори поставки, відповідно до яких ПП «Щедро-Ком» поставляло та передавало у власність, а ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» приймало і оплачувало ячмінь українського походження врожаю 2010р., українську пшеницю 2, 3 класу групи А врожаю 2010р., українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010р.

- між позивачем та ТОВ «Транском-Юг» були укладені договори поставки, відповідно до яких ТОВ «Транском-Юг» поставляло та передавало у власність, а ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» приймало і оплачувало ячмінь українського походження врожаю 2010р., українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010р.;

- між позивачем та ТОВ «Агротехтрейд» були укладені договори поставки, відповідно до яких ТОВ «Агротехтрейд» поставляло та передавало у власність, а ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» приймало і оплачувало ячмінь українського походження врожаю 2010р., український продовольчий рапс врожаю 2010р., українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010р.

Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію була здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ПП «Щедро-Ком», ТОВ «Агротехтрейд» та ТОВ «Транском ЮГ», що безпосередньо підтверджується банківськими довідками щодо переказу коштів.

Факт передачі товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, видатковими та податковими накладними.

На підтвердження факту транспортування товару, позивачем були надані товарно-транспортні накладні, довідки про надходження вантажу в термінали та довідки про прийняття вантажу в термінали. Зберігання товару підтверджується складськими квитанціями.

Подальша реалізація товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу, актами прийому передачі продукції та вантажно - митними деклараціями.

Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що виконання укладених угод, здійснення товарних операцій, постачання товару, оплата та використання товару у господарській діяльності підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довідками про надходження вантажу в термінали та довідками про прийняття вантажу в термінали, складськими квитанціями, банківськими довідками щодо переказу коштів, випискою договорами купівлі-продажу, актами прийому передачі продукції та вантажно - митними деклараціями, які відповідають вимогам законодавства та містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платників податку ПП «Щедро-Ком»та ТОВ «Транском ЮГ» та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаних підприємств. Також не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ПП «Щедро-Ком» та ТОВ «Транском ЮГ» як юридичних осіб.

Фактичною підставою для відображення в акті порушення положень ПК України і прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.

Разом з тим, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Отже, вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

Також слід відзначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов