Рішення

від 30.12.2013 по справі 2-215/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-215/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ісаєвської О.В.,

при секретарі - Грицюк Н. А.,

Братасюк О.Є., Субін Т.О., Хлуд А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсною заяви про скасування заповіту та

позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приватного підприємства «Борей-таксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест», Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Приватного підприємства «ЮС-Центр», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Товариства з обмеженою відповідальністю «А.О.Бастіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання недійсним заповіту, визнання пріоритету зареєстрованих прав на частки квартири, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, визначення судом відповідальності, стягнення у солідарному порядку погіршення частки, упущеної вигоди, неодержаної орендної плати, пені, моральної шкоди, реальних збитків, грошової компенсації, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_21 28.07.2000 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_22 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. 03.11.1998 року, що зареєстровано в реєстрі за №3с-619, на ім'я ОСОБА_24 та ОСОБА_22 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_25 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2000 року позов задоволено.

Зазначене рішення суду ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2008 року скасовано за нововиявленими обставинами.

До участі в справі в якості правонаступника померлого ОСОБА_21 було притягнуто його сина ОСОБА_4 який з урахуванням заяви про зміну та уточнення позову (а.с.151, том 13) та заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду (а.с. 82, том 16) просив:

1. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.11.1998 р. реєстровий № 3с-619, видане Шостою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_24 та ОСОБА_22 по спадковій справі № 164/97 в частині визнання за ОСОБА_22 права на спадкування за законом 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_25 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва 11 лютого 1994 року за № 531 та зареєстрована в Київському БТІ 17.02.1994 р. за № 4662;

2. Визнати недійсною заяву ОСОБА_24 від 16.01.2001 р. про скасування заповіту від 23.12.1999 р. до Шостої Київської державної нотаріальної контори.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_25. Своїм заповітом від 27.01.1994 року ОСОБА_25 заповідав ОСОБА_26 лише автомобіль. Враховуючи, що ОСОБА_24 на час смерті свого чоловіка ОСОБА_25 проживала разом з ним в належній їм та ОСОБА_21 квартирі, то вона відповідно до вимог ст.549 ЦК України в редакції 1969 року прийняла спадщину, оскільки у встановлений ст.553 ЦК України в редакції 1963 р. 6-тимісячний строк не подавала заяву про відмову від спадщини. Але 6-та Київська державна нотаріальна контора видала свідоцтво про право власності на квартиру від 03.11.1998 року з порушенням вимог ст.ст.529, 548,549 ЦК України в редакції 1963 року, а тому воно також повинно бути визнане недійсним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_24 (мати батька позивача - ОСОБА_21).

Не дивлячись на те, що ОСОБА_24 своїм заповітом від 23.12.1999 року скасувала свій попередній заповіт від 31.10.1996 року, 6-та Київська державна нотаріальна контора направляла як за вимогою суду, так і позивачу відомості про те, що в Спадковому реєстрі зареєстрований лише один заповіт ОСОБА_24 від 31.10.1996 року на користь ОСОБА_26

ОСОБА_24 своїм заповітом від 23.12.1999 року скасувала попередній заповіт від 31.10.1996 року, а відповідно до вимог ст.544 ч.2 ЦК України в редакції 1963р. заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Оскільки заповітом від 23.12.1999 року ОСОБА_24 змінила особу на користь якої вона заповіла своє майно, то даний заповіт повністю скасував попередній її заповіт від 31.10.1996 року на користь ОСОБА_26

При цьому, нотаріальна контора повідомила, що заповіт ОСОБА_24 від 23.12.1999 року за реєстровим номером 8-10744, скасовано її заявою від 16.01.2001 року за р№2-111. Однак підпис вчинений на цій заяві від імені ОСОБА_24 не є її підписом, оскільки в цей час ОСОБА_24 знаходилась в смт.Немішаєво, Бородянського району Київської області.

Представники позивача ОСОБА_4 підтримали позов з підстав наведених у позовній заяві та поданих уточненнях, позов ОСОБА_5 не визнали.

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, уточнивши, змінивши, доповнивши свої вимоги та остаточно просив:

1. Визнати недійсним заповіт ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21 від 23 грудня 1999 р.;

2. Визнати за померлим ОСОБА_26 і ОСОБА_24 пріоритет зареєстрованих прав власності на частки квартири АДРЕСА_1 над іншими незареєстрованими правами станом на момент відкриття спадщини ОСОБА_21;

3. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як 1/18 частку після смерті ОСОБА_26 та 5/18 часток після смерті ОСОБА_24;

4. Визначити відповідальність ОСОБА_4, ОСОБА_6, Приватного підприємства «Борей-таксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест», Приватного підприємства «ЮС-Центр», які спільно завдали шкоди ОСОБА_5, у частці відповідно до ступеня вини кожного;

5. Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Приватного підприємства «Борей-таксі» (код ЄДРПОУ 32914890), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт» (код ЄДРПОУ 31407181), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест» (код ЄДРПОУ 30185593), Приватного підприємства «ЮС-Центр» (код ЄДРПОУ 34601762) на користь ОСОБА_5 погіршення 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (1/18 частки після смерті ОСОБА_26 та 5/18 часток після смерті ОСОБА_24), у розмірі 172606,67 грн. (сто сімдесят дві тисячі шістсот гривень 67 копійок);

6. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Приватного підприємства «Борей-таксі» (код ЄДРПОУ 32914890), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт» (код ЄДРПОУ 31407181), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест» (код ЄДРПОУ 30185593), Приватного підприємства «ЮС-Центр» (код ЄДРПОУ 34601762) на користь ОСОБА_5 упущену вигоду від здачі в оренду належної йому на праві власності за рішенням Печерського районного суду м. Києва № 2-1128/04 від 27.04.2004 р. 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 з 15 червня 2004 р. по 14 січня 2010 р. включно: 153892,10 доходів, 51736,24 грн. інфляційних, 10734,18 грн. суми 3% річних, а загалом 216362,52 грн. (двісті шістнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні 52 копійки);

7. Стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_5 неодержану орендну плату за термін 3 (трьох) місяців авансом у розмірі 11864,85 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 85 копійок)), як еквівалент 1500,00 доларів США;

8. Перевести у солідарному порядку на ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Приватного підприємства «Борей-таксі» (код ЄДРПОУ 32914890), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт» (код ЄДРПОУ 31407181), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест» (код ЄДРПОУ 30185593), Приватного підприємства «ЮС-Центр» (код ЄДРПОУ 34601762) обов'язок сплати йому за прострочення передачі квартири в оренду за договором оренди квартири від 30 жовтня 2007 р. і стягнути з них у солідарному порядку на користь ОСОБА_5 пеню за прострочення орендних платежів у розмірі 345504,43 грн. (триста сорок п'ять тисяч п'ятсот чотири гривні 43 копійки), як еквівалент 43680,00 доларів США;

9. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Приватного підприємства «Борей-таксі» (код ЄДРПОУ 32914890), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт» (код ЄДРПОУ 31407181), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест» (код ЄДРПОУ 30185593), Приватного підприємства «ЮС-Центр» (код ЄДРПОУ 34601762) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн. п'ятсот тисяч гривень 00 копійок);

10. Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку передати ОСОБА_5 сімейний фотоальбом, що належав ОСОБА_24;

11. Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Приватного підприємства «ЮС-Центр» (код ЄДРПОУ 34601762) на користь ОСОБА_5 реальні збитки у розмірі 10752,69 грн. (десять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 69 копійок), згідно поданого розрахунку;

12. Захистити цивільний матеріальний інтерес ОСОБА_5, встановивши станом на час заявлення ОСОБА_5 позову і розгляду цієї справи юридичний факт вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у 123468,04 доларів США;

13. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 еквівалент матеріальної компенсації - грошову компенсацію за 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 р. у розмірі 986818,13 грн. (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 13 копійок);

14. Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належить йому за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 р., яке було зареєстровано 14 червня 2004 р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»;

15. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати у розмірі 5231,65 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять одну гривню 65 копійок), а також судові витрати та всі інші витрати, пов'язані з розглядом даної цивільної справи;

16. Встановити такий порядок виконання рішення по цій справі, яким зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за рішенням Печерського районного суду м. Києва № 1128/04 від 27 квітня 2004 р. (реєстраційний напис від 14 червня 2004 року) припинити за ОСОБА_5 не раніше отримання з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових сум у розмірах 986818,13 грн. і 5231,65 грн. з усіма іншими, покладеними на нього витратами по цій цивільній справі;

17. Покласти на відповідачів у солідарному порядку всі витрати, пов'язані з розглядом даної цивільної справи.

18. Стягнути на користь ОСОБА_5 у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Товариства з обмеженою відповідальністю «А. О. Бастіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс», Приватного підприємства «ЮС-Центр» реальні збитки у розмірі 28800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок) і 115200,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_25 його спадщина була прийнята двома з трьох спадкоємців дружиною ОСОБА_24 і сином, його батьком ОСОБА_22 ОСОБА_24 прийняла спадщину, фактично вступивши у володіння спадковим майном, а ОСОБА_22 прийняв спадщину фактично вступивши в управління спадковим майном - автомобілем ЛуАЗ, належним ОСОБА_25 Вказав, що третій спадкоємець ОСОБА_25 його інший син ОСОБА_21 спадщини не приймав, оскільки заяви про прийняття спадщини у встановлений ст. 549 ЦК УРСР строк нотаріусу не подавав, в управління спадковим майном не вступав та не міг проживати у спірній квартирі і прийняти спадщину у 1994 році.

Також з вини відповідачів він тривалий час був позбавлений можливості використовувати за призначенням належну йому власність у вигляді 1/3 частини спірної квартири, що призвело до заподіяння йому збитків та шкоди в розмірі, зазначеному в позові, неодержання ним доходів, заподіяння моральної шкоди. Внаслідок протиправних дій відповідачів у нього виник обов'язок перед третіми особами по сплаті останнім пені з умовами укладених з третіми особами договорів, тому зазначений обов'язок повинен бути перенесений на відповідачів.

У судовому засіданні ОСОБА_5 проти задоволення позову ОСОБА_4 заперечував, просив до вимог про визнання недійсною заяву ОСОБА_24 від 16.01.2001 р. про скасування заповіту від 23.12.1999 р. до Шостої Київської державної нотаріальної контори застосувати строки позовної давності, а його позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у його заяві.

В судове засідання, яке було призначене на 27.12.2013 року для виступу в судових дебатів позивач ОСОБА_5 не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений особисто. Між тим, з урахуванням стадії судового процесу, а також того, що ним детально було викладено свою позицію у справі, відповідно до ст. 169, 191 ЦПК України, неявка позивача ОСОБА_5 на відповідній стадії не є підставою для оголошення перерви в судовому засіданні.

При цьому, ОСОБА_5 до канцелярії суду 26.12.2013 року подав клопотання про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача. В той же час, таке клопотання, яке подане через канцелярію суду не ґрунтується на положенням ст. 169, 207 ЦПК України та є необґрунтованим.

Представники ПП «ЮС-ЦЕНТР» проти задоволення позову в частині, який заявлений до них заперечували.

Інші особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.02.1994 року яке видане Відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району, квартира АДРЕСА_1 належала на праві сумісної власності ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_24.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, після ОСОБА_25, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належна йому 1/3 частина, що складала масу спадкового майна була поділена в рівних частках між дружиною ОСОБА_24 та сином ОСОБА_26

Державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. 03.11.1998 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №3с-619, на ім'я ОСОБА_24 та ОСОБА_26 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_25 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Суд оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі вважає, що позовна вимога ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.1998 р. реєстровий № 3с-619, видане Шостою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_24 та ОСОБА_22 по спадковій справі № 164/97 в частині визнання за ОСОБА_22 права на спадкування за законом 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_25 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва 11 лютого 1994 року за № 531 та зареєстрована в Київському БТІ 17.02.1994 р. за № 4662 підлягає задоволенню частково шляхом визнання недійсним зазначеного свідоцтва, оскільки під час його видачі не було враховано право іншого сина померлого ОСОБА_25- ОСОБА_21 на успадкування 1/9 частини квартири АДРЕСА_1, яка загалом складалася із 1/3 частини квартири, що належала спадкодавцю.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_26, після якого спадкоємцями першої черги були ОСОБА_12 (дружина померлого) та ОСОБА_24 (мати померлого), які у частині частки ОСОБА_22 у праві власності на квартиру відмовилися від своєї долі у праві на спадщину на користь сина ОСОБА_22 - ОСОБА_5, якому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_24, що підтверджується даними свідоцтва про смерть виданого 20.03.2003 року, після смерті якої відкрилася спадщина на 4/9 частини спірної квартири.

20.01.2004 року ОСОБА_5 отримав від державних нотаріусів Дванадцятої та Шостої Київської державних нотаріальних контор постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності у спадкоємця ОСОБА_5 довідки характеристики на квартиру, яка є спадковим майном.

Таким чином ОСОБА_5 мав право на спадщину у розмірі 1/9, що належала померлому батьку і у розмірі 2/9 у порядку спадкування за правом представлення так, як його померлому батьку (ОСОБА_26) мало належати 2/9 від спадкової маси у вигляді частки у розмірі 4/9 у праві власності на квартиру ОСОБА_24 (його матері), а всього ОСОБА_5 мав право успадкувати 1/3 частини спірної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Печерського районного суду від 27.04.2004 року за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.

Аналізуючи зібрані докази у справі, судом встановлено, що ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги у відповідності до ст.ст. 1258, 1261 ЦК України має право на спадщину у розмірі 4/9 у частці права власності на квартиру яка належала його померлому батьку. Разом з цим ОСОБА_4, внуку померлої ОСОБА_24, належить спадщина за правом представлення у розмірі, яка належала б його померлому батьку, як би він був живий після смерті ОСОБА_24: у розмірі 1/2 від 4/9, тобто 2/9. Судом встановлено, що ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги після смерті його батька має право на спадщину у розмірі 4/9, яка належала його померлому батьку у спірній квартирі, а також 2/9 при спадкуванні після померлої ОСОБА_24 (його бабусі) за правом представлення відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України.

Тобто, загальна частка яку за законом має успадкувати ОСОБА_4 складає 2/3 частини квартири (4/9 + 2/9= 6/9).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, а саме те, що ОСОБА_4 за законом має право на успадкування 2/3 частини спірної квартири, а ОСОБА_5 на підставі Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2004 року належить 1/3 частини спірної квартири, вимога позивача ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, саме як 1/18 частку після смерті ОСОБА_26 та 5/18 часток після смерті ОСОБА_24 задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на положеннях ЦК України та спростовується дослідженими судом доказами.

Не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_4 про визнання недійсною заяву ОСОБА_24 від 16.01.2001 р. про скасування заповіту від 23.12.1999 р. до Шостої Київської державної нотаріальної контори та позовна вимога ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіт ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21 від 23.12.1999 року з огляду на наступне.

Так, мотивуючи позов в частині визнання недійсною заяви ОСОБА_24 від 16.01.2001 року про скасування заповіту від 23.12.1999 року, позивач ОСОБА_4 посилався на її підроблення та просив призначити посмертну судову почеркознавчу експертизи.

ОСОБА_5 мотивуючи вимогу про визнання недійсним заповіту від 23.12.1999 року посилався на те, що вказаний заповіт був складений під тиском ОСОБА_21 (батька позивача ОСОБА_4), а також у зв'язку з його підробленням.

04.11.2010 року за клопотання ОСОБА_4 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було призначено судову почеркознавчо-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та 25.04.2012 року (а.с. 169, том 15) від експертної установи надійшов висновок експерта за № 29.

Відповідно до висновку експерта по першому питанню, який був поставлений ухвалою Печерського районного суду м. Києва експертом надано висновок, що підпис від імені ОСОБА_24 в графі «Підпис» в заяві ОСОБА_24 до Шостої Київської нотаріальної контори від 16.01.2001 - виконаний не ОСОБА_24, а іншою особою. По другому питанню надано відповідь, що друковані тексти: «…спадкоємцем є син - ОСОБА_26.» та «на автомашину яка вказана в цій спад. Справі я не претендую.» виконані після основного тексту та друкованого тексту «Всі необхідні документи додаються».

Для роз'яснення і доповнення висновку експерта, за клопотанням представника ОСОБА_4 було викликано експертів Пелюшка В.Г., який з'явившись в судове засідання, повністю підтримав висновок в частині, який був наданий ним, а саме щодо другого питання.

Експерт Макогін Т.М. в судове засідання для роз'яснення висновку в частині надання першого питання повторно не з'явилася, про дату, час та місце проведення засідання та необхідність явки була повідомлена належним чином. На адресу суду за підписом керівника експертної установи надійшла довідка про те, що експерт Макогін Т.М. перебуває у відпустці по 2016 рік по догляду за дитиною.

За клопотанням ОСОБА_5 Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2012 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, яку для виконання направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз МЮ України та 15.02.2013 року від КНІІСЕ надійшов висновок експертів за № 11887/11888/12-32 (а.с.46, том 18).

Відповідно до висновку експерта на поставлені судом питання судовим експертом В.В. Назаровим надано висновок, що підписи від імені ОСОБА_24, які містяться у рядку «Підпис:» в оригіналах першого та другого примірників заповіту від 23.12.1999, який складено від імені ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21, посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною конторою за р. № 8-10744; у рядку «Підпис» в оригіналі заяви від 16.01.2001, яка складена від імені ОСОБА_24, посвідчена Шостою Київською державною нотаріальною конторою за р. № 2-111, виконані кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

В судовому засіданні експерт Назаров В.В. в частині висновку, який був ним наданий висновок підтримав.

Судовим експертом Куріпко К.П. на поставлені судом питання було надано наступний висновок. 2 (1). Підписи від імені ОСОБА_24, які містяться у рядку «Підпис:» в оригіналах першого та другого примірників заповіту від 23.12.1999, який складено від імені ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21, посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною конторою за р. № 8-10744; у рядку «Підпис» в оригіналі заяви від 16.01.2001, яка складена від імені ОСОБА_24, посвідчена Шостою Київською державною нотаріальною конторою за р.№ 2-111, виконані однією особою. 3 (2). Підписи від імені ОСОБА_24, які містяться у рядку «Підпис:» в оригіналах першого та другого примірників заповіту від 23.12.1999, який складено від імені ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21, посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною конторою за р.№8-10744, виконані ОСОБА_24.

Судовий експерт Куріпко К.П. у судовому засіданні свій висновок, в частині, який був нею підписаний підтримала повністю.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Суд оцінюючи висновки експертів, які надані 25.04.2012 року експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та 25.04.2012 року за № 29 та експертний висновок КНІІСЕ, який наданий 15.02.2013 за № 11887/11888/12-32 із іншими доказами в сукупності не погоджується із висновком ДНДЕКЦ МВС України в частині того, що підпис від імені ОСОБА_24 в графі «Підпис» в заяві ОСОБА_24 до Шостої Київської нотаріальної контори від 16.01.2001 - виконаний не ОСОБА_24, а іншою особою з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін.).

Проте, під час проведення експертизи та надання висновку, експертом ДНДЕКЦ МВС України, серед іншого, для вирішення питань, поставлених перед експертами було використано вільні зразки невідомого походження, які надані самим позивачем ОСОБА_4, а саме зошити в клітинку на 21 аркуші, на зворотній стороні 6 сімейних фотографій, на зворотній стороні репродукції ікони.

Суд вважає, що доказів того, що дані зразки достовірно та власноручно виконані ОСОБА_24 відсутні, а тому і висновок експерта, проведений із використанням зразків невідомого походження не можна вважати достовірним.

При цьому, посилання представника ОСОБА_4 на покази свідка ОСОБА_31, які були надані суду у справі, яка розглядалася під головуванням іншого судді, рішення якого скасовано, а не безпосередньо під час розгляду даної справи не можуть бути взяти судом до уваги враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, який закріплений у ст. 159 ЦПК України.

При цьому, суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України неодноразово роз'яснював сторонам їх права та обов'язки щодо заявлення клопотання, у тому числі, про виклик і допит свідків на стадії попереднього судового розгляду, проте, позивач ОСОБА_4 та його представники таким правом не скористалися, а суд виходячи із принципу змагальності позбавлений права на самостійний виклик та допит свідків.

Суд погоджується із висновком експертів КНІІСЕ, оскільки він проведений з урахуванням положень п. 3 вказаної Інструкції та оскільки підпис ОСОБА_24 в оригіналах першого та другого примірників заповіту від 23.12.1999, складеного від імені ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21, посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною конторою та в оригіналі заяви від 16.01.2001 складений від імені ОСОБА_24 виконані однією особою, а підписи від імені ОСОБА_24 у примірниках заповіту від 23.12.1999 виконані ОСОБА_24, то відповідно вимога позивача ОСОБА_4 про визнання недійсною заяву ОСОБА_24 від 16.01.2001 р. про скасування заповіту від 23.12.1999 р. до Шостої Київської державної нотаріальної контори та позовна вимога ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіт ОСОБА_24 на ім'я ОСОБА_21 від 23.12.1999 року задоволенню не підлягає.

Частиною 1, 2 ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права у виборі засобів доказування, перерахованих у ч. 2 ст. 57 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Для підтвердження заявлених вимог ОСОБА_5 звертався до суду із заявою про виклик і допит свідків, однак оскільки в розумінні ст. 57, 58 ЦПК України для підтвердження обставин, наведених у його позові допит свідків не є належним та допустимим доказом, то відповідно в задоволенні його клопотання було відмовлено.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що достатніх, належних та допустимих доказів для підтвердження інших позовних вимог, які заявлені ОСОБА_5 суду не надано, а тому його вимоги про визначення відповідальність ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПП «Борей-таксі», ТОВ «Фронт», ТОВ «Ліпат-Інвест», ПП «ЮС-Центр», які спільно завдали шкоди ОСОБА_5, у частці відповідно до ступеня вини кожного; стягнення погіршення 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (1/18 частки після смерті ОСОБА_26 та 5/18 часток після смерті ОСОБА_24), у розмірі 172606,67 грн. (сто сімдесят дві тисячі шістсот гривень 67 копійок); упущену вигоду від здачі в оренду належної йому на праві власності за рішенням Печерського районного суду м. Києва № 2-1128/04 від 27.04.2004 р. 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 з 15 червня 2004 р. по 14 січня 2010 р. включно: 153892,10 доходів, 51736,24 грн. інфляційних, 10734,18 грн. суми 3% річних, а загалом 216362,52 грн. (двісті шістнадцять тисяч триста шістдесят дві гривні 52 копійки); стягнення з ОСОБА_7 неодержану орендну плату за термін 3 (трьох) місяців авансом у розмірі 11864,85 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 85 копійок)), як еквівалент 1500,00 доларів США; переведення у солідарному порядку на ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПП «Борей-таксі», ТОВ «Фронт», ТОВ «Ліпат-Інвест», ПП «ЮС-Центр» обов'язок сплати йому за прострочення передачі квартири в оренду за договором оренди квартири від 30 жовтня 2007 р. і стягнути з них у солідарному порядку на користь ОСОБА_5 пеню за прострочення орендних платежів у розмірі 345504,43 грн., як еквівалент 43680,00 доларів США; стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПП «Борей-таксі», ТОВ «Фронт», ТОВ «Ліпат-Інвест», ПП «ЮС-Центр» моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн. п'ятсот тисяч гривень 00 копійок); стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПП «ЮС-Центр» реальні збитки у розмірі 10752,69 грн., Захисту цивільного матеріального інтересу ОСОБА_5, встановивши станом на час заявлення ОСОБА_5 позову і розгляду цієї справи юридичний факт вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у 123468,04 доларів США; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 еквівалент матеріальної компенсації - грошову компенсацію за 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 р. у розмірі 986818,13 грн.; припинення права власності ОСОБА_5 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належить йому за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 р., яке було зареєстровано 14 червня 2004 р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»; стягнення з ОСОБА_4 витрати у розмірі 5231,65 грн., встановлення порядок виконання рішення; стягнення з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «А. О. Бастіон», ТОВ «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс», ПП «ЮС-Центр» реальні збитки у розмірі 28800,00 грн. і 115200,00 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Також не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_5 про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку передати ОСОБА_5 сімейний фотоальбом, що належав ОСОБА_24 оскільки ОСОБА_5 не надано доказів привласнення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сімейного фотоальбому, повернення якого вимагає позивач.

Відповідно до ст.88 ЦПК України оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги немайнового характеру ОСОБА_4, то відповідно з відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 15, 57-61, 88, 131, 147, 159, 170, 179, 212, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсною заяви про скасування заповіту - задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. 03.11.1998 року на ім'я ОСОБА_24 та ОСОБА_26 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_25 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 8 гривень 50 копійок у відшкодування судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приватного підприємства «Борей-таксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест», Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Приватного підприємства «ЮС-Центр», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Товариства з обмеженою відповідальністю «А.О.Бастіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання недійсним заповіту, визнання пріоритету зареєстрованих прав на частки квартири, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, визначення судом відповідальності, стягнення у солідарному порядку погіршення частки, упущеної вигоди, неодержаної орендної плати, пені, моральної шкоди, реальних збитків, грошової компенсації, припинення права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Ісаєвська