Ухвала

від 02.12.2013 по справі 826/6026/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/800/50928/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Цвіркуна Ю.І. (доповідач), суддів -Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року

у справі № 826/6026/13-а

за позовом Приватного підприємства «Кратос-2011»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Кратос-2011» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007122202, №0003052203 від 15 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кратос 2011» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2013 року скасовано; адміністративний позов Приватного підприємства «Кратос 2011» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійснимим та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено; визнано протиправними та скасовано винесені Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення №007122202 від 27 грудня 2012 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, що зараховується у зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) у розмірі 100 324, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0007112202 від 27 грудня 2012 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128 171, 00 грн., за основним платежем 128 596, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003052203 від 15 квітня 2013 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 115 418, 00 грн., за основним платежем 115 305, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175, 00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві у зв'язку з реорганізацією.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ПП «Кратос 2011» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Скм-Альфа-Груп» за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складно Акт №8705/22-317/37642712 від 07 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.5.1. п. 138.5 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 115 305, 00 грн., у тому числі по періодах: I-III квартал 2011 року - 44 287, 00 грн., у тому числі 3 кв. - 44 287, 00 грн., II-IV квартал 2011 року - 114 605, 00 грн, у т.ч. 4 кв. - 70 319, 00 грн. I квартал 2012 року - 114 605 грн., у т.ч. - 70 319, 00 грн. та п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 ПК України в результаті чого завищено залишок від ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 100 324, 00 грн., в т.ч. по періодах: березень 2012 року - 100 324, 00 грн.

На підставі зазначеного вище Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №007122202 від 27 грудня 2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання значення різниці поточного звітного періоду, що зараховується у зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) у розмірі 100 324, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0007112202 від 27 грудня 2012 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128 171, 00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003052203 від 15 квітня 2013 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 115 418, 00, за основним платежем 115 305, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175, 00.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргами до ДПС у м. Києві, за результатом розгляду яких, ДПС було прийнято рішення від 07.03.2013 р. №2258/10/12-1-03, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 року №007122202 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 року №0007112202 в частині основного платежу у розмірі 13 291,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача задоволено частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності характеру здійснюваних ним господарських операцій з ТОВ «Скм-Альфа-Груп», що вплинуло на правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також, у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки його контрагентів.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції та з висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних контрагентом позивача: №46 від 30.08.2011 року, №142 від 39.09.2011 року, №126 від 31.10.2011 року, № 142 від 30.11.2011 року), (далі по тексту - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Стосовно податкових накладних №144 від 29.12.2011 року та №36 від 26.01.2012 року, то чинним на момент їх виписки Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, не встановлено іншого.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Скм-Альфа-Груп» щодо виконання роботи з виготовлення та розміщення реклами, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними програмами по розповсюдженню рекламних буклетів, кошторисами робіт, актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками в підтвердження оплати робіт.

Стосовно рішення суду першої інстанції щодо відсутності реальності господарських операцій у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ТОВ «Скм-Альфа-Груп» слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є неправомірними та вважає правильним висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук