Постанова

від 04.10.2013 по справі 814/3839/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 жовтня 2013 року Справа № 814/3839/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ", доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, проскасування податкового повідомлення - рішення від 02.08.2013р. № 0001452202, За участю представників:

Представник позивача: Яценко Ю.В., довіреність б/н , від 27.08.13;

Представник відповідача: Бойко о.В., довіреність № 221/9/14-02-10-007 , від 02.09.13;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат-Сервіс-Миколаїв» (далі-Позивач, ТОВ «Клімат-Сервіс-Миколаїв», підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-Відповідач, ДПІ у Ленінському районі, податкова, контролюючий орган) №0001452202 від 02.08.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а також висновок податкової про нікчемність господарських операцій в яких стороною є контрагент позивача ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» є безпідставним.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що угода позивача з контрагентом є нікчемною, тому позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми від здійснення цієї операції. За таких обставин прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.

ТОВ "Клімат-Сервіс-Миколаїв" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

На підставі направлення від 08.07.2013 року №490/22-200 співробітниками податкової у період з 08.07.2013 р. по 12.07.2013 р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Клімат-Сервіс-Миколаїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язання, доходів, та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 року.

19 липня 2013 року за наслідками перевірки було складено акт №1565/22-200/36143517, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

02 серпня 2013 року на підставі даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001452202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 182964 грн., в т.ч. за основним платежем 121976 грн., за штрафними санкціями 60988 грн.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

В акті перевірки зазначено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» в квітні, травні, червні 2012 року. Вказаний контрагент постачав Позивачу ТМЦ. В свою чергу контрагентами ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» є ПП «Пояс Оріона», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Буланжері Трейд», які на думку податкового органу є «фіктивними», лише тому, що вказані підприємства «відсутні» за юридичною адресою, а також те, що контрагенти цих підприємств, також відсутні за юридичною адресою.

Згідно вимог підпункту 14.1.202. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

У відповідності з вимогами пункту 198.1. статті 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3. статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10. статті 201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Тому, в даному випадку, по господарським операціям позивача з ТОВ «Виробничо- технічна база «Аграрій», були в наявності всі умови, визначені статтями 198, 200, 201 Податкового кодексу України, та необхідні для надання позивачеві права на формування податкового кредиту (наявність податкових накладних, наявність факту реального придбання товару в межах господарської діяльності позивача, здійснення оплати позивачем придбаного товару).

В Акті перевірки відсутні посилання на наявність будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про можливі порушення, які могли допускати контрагенти його контрагента, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції з ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» було одержання позивачем саме податкової вигоди.

Таким чином, для позивача не можуть настати негативні наслідки у вигляді донарахування податків, штрафних (фінансових) санкцій внаслідок можливих порушень податкового законодавства з боку контрагента-контрагента позивача, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності має бути притягнутий правопорушник, а не позивач.

Також вказана обставина не є підставою для позбавлення позивача податкового кредиту у разі, коли позивач виконав усі передбачені законом умови щодо правомірного включення сум ПДВ до податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, під час розгляду справи позивачем було доведено реальність правочину, а саме: ТМЦ (вентилятори, сальники, компресора, трубки, катушки, клапани, двигуни, кондиціонери та інше) було використане в господарській діяльності Позивача, а саме: відповідно до Договорів від 223.05.2012 р. №133-КА, №134-КА, №135-КА про закупівлю послуг за державні кошти, позивачем були надані послуги ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», такі як: заміна повітропроводів; заміна вентиляційних грат; монтаж кондиціонера; заміна клапанів, двигунів, катушок, компресорів, фреону та багато іншого, а також були здійсненні профілактичні дії (арк. спр. 102,109,118) .

Вказані роботи підтверджуються Актами приймання-передачі послуг з Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», вказані роботи проводились по об'єктам державного підприємства на території Миколаївської та Херсонської області.

Також, деякі ТМЦ (вентилятори) були поставлені на ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект», що підтверджується видатковими накладними (арк. спр. 132) .

Щодо транспортних послуг, які були надані позивачу ТОВ «Виробничо- технічна база «Аграрій», то реальність їх здійснення підтверджується наступним:

Між ПП «Електроград» та ТОВ «Клімат-Сервіс-Миколаїв» був укладений договір поставки № ОФО Ю89 від 28.07.2011р. про поставку коробів У-1098 та У-1105. Вказані короба були в подальшому реалізовані ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект», що підтверджується Договором №3 від 17.02.2012р., укладеним між Позивачем та ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект» та видатковими накладними.

Транспортування вказаних коробів з м. Кривий Ріг до м. Миколаєва здійснювало ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій». На реальність даних послуг вказує також Довідка №14-23/68 від 28.05.2013р. складена Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області, яка підтвердила, що позивачем були поставлені ТМЦ ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, позивачем до суду надані всі первинні документи, що підтверджують, що підтверджують фактичність проведеної господарської операції між Позивачем та ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» (рахунки на сплату, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки по банківському рахунку, платіжні доручення). Позивач фактично отримав від ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» ТМЦ та послуги та розрахувався за них в безготівковому порядку. Таким чином, дана спірна операція була господарською, направленою на реальне настання правових наслідків.

Право на податковий кредит не ставиться в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами - постачальниками за другим, третім та іншими ланцюгами та фактично до виробника та відповідно і не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Податковий кодекс України не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД - фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Матеріалами справи спростовано твердження відповідача про «відсутність» контрагентів позивача за місцем реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії) та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого щодо позивача податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, вимоги позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001452202 від 02.08.2013 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ" (код ЄДРПОУ 36143517) судові витати в сумі 1829,64 грн. (тисяча вісімсот двадцять дев'ять гривень шістдесят чотири копійки) сплачені згідно квитанції № 467 від 27.08.2013 року

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 07.10.2013 року.