Рішення

від 05.12.2013 по справі 4/615

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/615 05.12.13

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Беарс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАНН Транс» Простягнення 72 020,48 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Круглов С.С. - за дов.

Від відповідача Вірич С.С. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАНН Транс» 72 020,48 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.042003р. провадження у справі №4/615 було зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.092.013р. провадження у справі №4/615 було поновлено, розгляд справи призначено на 22.10.2013р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив на позовну заяву від 19.11.2013р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2002р. між Закритим акціонерним товариством «Беарс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАНН ТРАНС» було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 12/03-1.

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, в експедитор приймає на себе зобов'язання на протязі всього строку дії договору, здійснювати організацію переведення та перевалки вантажів замовника автомобільним транспортом.

За твердженням Позивача, 12.09.2002р. відповідач прийняв, з метою організації перевезення, вантаж позивача: «Полавар Е28», в кількості 8000 кг, Полсгаард 5958 та Полсгаард 5977 в загальній кількості 2000 кг.

Вантаж повинен був бути доставлений покупцю - ТОВ «Ласунка», м. Дніпропетровськ. Відповідач зобов'язаний був укласти договір перевезення з перевізником, з метою перевезення вказаного вантажу.

Відповідач уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тодес».

Балансова вартість вантажу складає 72 020,48 грн. відповідно до бухгалтерської довідки № 682/11 від 12.11.2002р.

Позивач зазначає, що при здійсненні перевезення вантажу відповідачем, вантаж був втрачений у повному обсязі, що підтверджується листом відповідача № 18/09-1 від 18.09.2002р.

Таким чином. Позивач вважає, що йому були завдані збитки у розмірі втраченого майна, що складають 72 020,48 грн.

За твердженням Позивача, збитки завдані позивачу в результаті неналежного виконання зобов'язань по договору, так відповідно до п.1.2. договору відповідач, зобов'язаний був укласти угоди на перевезення вантажу з суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензію на право надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також страховий поліс по страхуванні вантажів від втрати та пошкоджень.

Позивач вважає, що Відповідач при укладенні договору перевезення з ТОВ «Тодес» не здійснив дій, здійснення яких вимагалось договором № 12/03-1 від 12.03.2002р., а саме:

- не перевірив його правоздатність, відповідно до листа Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 26-3-03/2276 від 01.11.2002 за ідентифікаційним кодом 23391397 в державному реєстрі підприємств та організацій України числиться ТОВ «Мікос», а не ТОВ «Тодес».

- не перевірив наявність ліцензії на право надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

- не перевірив наявність страхового полісу по страхуванню вантажів від втрати та пошкодження.

Відповідно до п.2.2.18, 5.7. договору відповідач у випадку повної втрати вантажу зобов'язаний відшкодовувати позивачу збитки в розмірі вартості втраченого вантажу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Позивач (ЗАТ «Беарс) зазначив, що з метою організації перевезення Відповідач (ТОВ «ФАНН Транс») прийняв вантаж «Полавар Е28» в кількості 8000 кг, Палсгаард 5958 та Палсгаард 5977 в загальній кількості 2000 кг. Однак дані обставини не відповідають дійсності, а саме:

На виконання умов договору позивач передав відповідачу заявку на проведення перевезення, в якій вказано транспортний засіб МАЗ державний номер 3223 АЕТ та водій Горб С.І.за маршрутом м. Київ- м. Дніпропетровськ.

Для виконання умов договору та заявки був наданий транспортний засіб МАЗ державний номер 3223 АЕТ з напівпричепом державний номер 06295 АА, водій Горб С.І. для перевезення вантажу «Полавар Е28» в кількості 8000 кг, Палсгаард 5958 та Палсгаард 5977 в загальній кількості 2000 кг

Відповідно до пункту 2.1.5. Договору позивач зобов'язаний забезпечити вантаж всіма необхідними для перевезення документами та здійснювати своїми силами завантаження (розвантаження) вантажу (пункт 2.1.4. Договору, пункт 8.6. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України)

Відповідно до пункту 11.1. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно пункту 11.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Частиною 5 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено, що при прийнятті вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ст. 47 Статуту автомобільного транспорту, товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського. оперативного та бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 50 Статуту автомобільного транспорту, при прийнятті вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства або організації пред'являє вантажовідправнику службове посвідчення і путьовий лист, завірений печаткою автопідприємства або організацією.

Згідно пункту 11.6. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та ст. 51 Статуту автомобільного транспорту, прийняття вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія в усіх екземплярах товарно-транспортних накладних.

Пункт 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, передбачає, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж.

В виписаній вантажовідправником (позивачем) товарно-транспортній накладній № 05549 від 12.09.2002р. вказано автомобіль МАЗ держ. номер 3223 АЕТ, водій Горб СІ.так як це було зазначено в заявці наданій позивачем до виконання відповідачу, але чомусь в графі «автопідприємство» зазначене невідоме автопідприємство ТОВ «Закалсервіс», а не ТОВ «ФАНН Транс».

Також за товарно-транспортної накладної № 05549 від 12.09.2002р. були закріплені накладні: 12924 та № 12928 від 12.09.2002р. в яких вказано про найменування та кількість вантажу.

Але зазначений в товарно-транспортній накладній № 05549 від 12.09.2002р. та накладних № 12924, № 12928 від 12.09.2002р. вантаж водій Горб СІ. не приймав, так як підпис в строчці «Отримав» накладної № 12928 від 12.09.2002р. виконано не водієм Горб СІ., а підписи в строчці «Отримав» накладної № 12924 від 12.09.2002р. і в строчці «Прийняв водій експедитор» товарно-транспортної накладної № 05549 від 12.09.2002р. ймовірно виконані не водієм Горб СІ., а іншою особою, що підтверджено висновком експерта № 10/тдд від 10.02.2003р. та довідкою № 53/1095 від 12.02.2003р. виданої Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві.

Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 209 ЦК УРСР особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням Відповідача, що втрата вантажу відбулася не з вини Відповідача, а внаслідок службової недбалості посадових осіб Позивача, що призвело до передачі вантажу невідомій особі.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути збитки на суму 72 020,48 грн., заподіяних йому внаслідок втраченого вантажу.

Натомість позивачем не було надано суду жодного обґрунтування розміру збитків.

В матеріалах справи міститься лише бухгалтерська Довідка щодо балансової вартості товарів від 12.1.2002р. №682/11, підписана генеральним директором Д.Є Березовським та невідомою особою за головного бухгалтера Г.В. Турчина, яка не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст..ст. 32-34 ГПК України.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані доданими до позову документами та поясненнями Відповідача, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.12.2013р.