Ухвала

від 08.01.2014 по справі 38/430-32/474

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 38/430-32/474 08.01.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду скаргу Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі

за позовом Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація"

до Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації,

Міністерства культури і туризму України,

Державного казначейства України,

Чернігівської обласної державної адміністрації,

третя особа Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації,

про стягнення 9 830 529,13 грн та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

від стягувача: Амірова Ю.В. - юрисконсульт,

від боржника: не з'явився,

від Державної виконавчої служби України: Рубель І.В. - гол. спеціаліст відділу судового забезпечення.

СУТЬ ПИТАННЯ: Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація" (стягувач) звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою у порядку ст. 121-2 ГПК України на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та просить суд:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 по справі № 38/430-32/474;

- визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.10.2013, ВП № 40405189;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 по справі № 38/430-32/474.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Нез'явлення в судове засідання представника боржника не перешкоджає розгляду скарги по суті, у зв'язку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 121-2 ГПК України.

У судовому засіданні представник стягувача наполягав на поданій скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник Державної виконавчої служби України у судовому засіданні проти скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.09.2010 позов задоволено частково; зобов'язано Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації протягом п'яти днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили підписати надані Українською спеціальною науково-реставраційною проектно-будівельно-виробничою корпорацією "Укрреставрація" довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за жовтень-грудень 2008 року; стягнуто з Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на користь Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" 9 830 529,13 грн заборгованості, 25 585,00 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

08.11.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 видано наказ, який було направлено стягувачу.

На підставі зазначеного наказу старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22537661.

29.12.2012 старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та надано строк для повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання до - 29.12.2013. Підставою повернення виконавчого документа стала відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

27.05.2013 та 22.10.2013 стягувач звертався до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області із заявами про відкриття виконавчого провадження.

06.06.2013 старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на підставі п. 8 частини першої ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Підставою відмови зазначено частини другої ст. 3 Закону.

29.10.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відмову в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 38/430-32/474 від 08.11.2010. Постанова мотивована пред'явленням виконавчого документа не за місцем та підвідомчістю виконання.

Скаргу стягувача мотивовано тим, що всупереч приписам п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та частини першої ст. 21 Закону старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України безпідставно відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню у відносинах сторін, фактичні обставини, пов'язані зі виконанням рішення суду, заслухавши доводи представників стягувача та Державної виконавчої служби України, суд дійшов висновку, що доводи викладені у скарзі є правомірними, а скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до першої та другої частин ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( частина перша ст. 6 Закону).

Згідно частини другої ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно частин другої та третьої ст. 3 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Таким чином рішення суду повинно бути виконано у примусовому порядку, що здійснюється органами примусового виконання рішень, якими згідно ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" є відділи примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, якими у відповідності з частиною третьою ст. 3 Закону не є органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Порядок та способи виконання рішення встановлені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) (далі - Порядок).

Разом з цим, як вбачається з викладеного вище, приписами норм чинного законодавства не передбачено регулювання правовідносин, що склалися під час виконання судового рішення, поза межами указаного вище Порядку. Втім оскарження дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби в даному випадку передбачає порушення державним виконавцем приписів норм чинного законодавства при винесенні постанови про відмову в прийнятті до провадження та відкритті виконавчого провадження, що також оскаржується стягувачем, відтак не стосується порядку виконання судового рішення та способу його виконання.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

На підставі викладеного господарський суд зазначає, що рішення суду має бути виконано у строк, встановлений чинним законодавством (частина друга ст. 30 Закону). Відтак, виходячи з наведених вище норм права, у разі пред'явлення стягувачем наказу до виконання у встановлений законом строк та без будь-яких порушень, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження. Разом з цим у разі, як зазначено в оскаржуваній постанові, звернення стягувача з недотриманням підвідомчості виконання рішення, направити матеріали його виконання за підвідомчістю до відповідного органу задля уникнення протиправного невиконання рішення суду, зокрема, у зв'язку з пропущенням строку для пред'явлення наказу до виконання.

Частиною першою ст. 82 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" (частина восьма ст. 82 Закону).

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки незважаючи на вимоги Закону старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відмовлено стягувачу у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового наказу № 38/430-32/474 від 08.11.2010 по справі № 38/430-32/474, у зв'язку з викладеним доводи стягувача щодо: визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 по справі № 38/430-32/474; визнання незаконною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.10.2013, ВП № 40405189; зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 по справі № 38/430-32/474 - слід визнати правомірними, а скаргу задовольнити.

Разом з цим господарський суд зауважує, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 30, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Доводи стягувача у справі - Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" - визнати правомірними.

2. Скаргу Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" - задовольнити.

3. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 по справі № 38/430-32/474.

4. Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.10.2013, ВП № 40405189.

5. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 по справі № 38/430-32/474.

Суддя Ю.О. Підченко