Ухвала

від 27.01.2014 по справі 38/430-32/474

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"27" січня 2014 р. Справа №38/430-32/474

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

дослідивши матеріали

апеляційної скарги Державної виконавчої служби України

на ухвалу

господарського суду міста Києва

від 08.01.2014р. (суддя Підченко Ю.О.)

за скаргою Української спеціальної науково-реставраційної

проектно-будівельно-виробничої корпорації

«Укрреставрація»

на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Державної

виконавчої служби України

у справі №38/430-32/474

за позовом Української спеціальної науково-реставраційної

проектно-будівельно-виробничої корпорації

«Укрреставрація»

до 1) Управління капітального будівництва Чернігівської

обласної державної адміністрації

2) Міністерства культури і туризму України

3) Державного казначейства України

4) Чернігівської обласної державної адміністрації

третя особа Управління містобудування та архітектури Чернігівської

обласної державної адміністрації

про стягнення 9 830 529,13 грн. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2014р. у справі №38/430-32/474 скаргу Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація» задоволено: визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.11.2013р. у справі №38/430-32/474; визнано незаконною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.10.2013р. ВП№40405189; зобов'язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.11.2013р. у справі №38/430-32/474.

Не погоджуючись зі згаданою ухвалою, Державна виконавча служба України оскаржила її в апеляційному порядку, просила скасувати, а в задоволенні скарги Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація» відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаргу не може бути прийнято до розгляду, а відтак вона підлягає поверненню апелянту з наступних підстав.

Відповідно до пп.8 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір в розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

До скарги на підставі ч.3 ст.94 ГПК України додаються докази сплати судового збору.

Всупереч наведеному, апелянтом не додано доказів на підтвердження сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, натомість в скарзі апелянт просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи майновий стан сторони, положення чинного законодавства, зокрема, ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (п.3.1.) встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Обгрунтовуючи своє клопотання про відстрочення сплати судового збору, апелянт зазначав, що Державна виконавча служба України є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України лише в межах відкритих асигнувань тощо. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану та обставин, що перешкоджають сплаті ним судового збору за подання апеляційної скарги апелянтом не подано.

Крім цього, апеляційна скарга на підставі ст.93 ГПК України подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (п.6.) встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, встановлених ст.93 ГПК України, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.53 ГПК України).

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст.53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах) (абзац 8 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Державна виконавча служба України пропустила п'ятиденний термін оскарження ухвали місцевого суду, адже її оголошено 08.01.2014р., а оскаржено - 17.01.2014р. (згідно штампу поштового відділення на конверті про надіслання апеляційної скарги до місцевого суду).

За твердженнями апелянта в тексті скарги, в судовому засіданні місцевого суду 08.01.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину ухвали, в зв'язку з чим неможливо було встановити обґрунтування оскарженої ухвали, а в тексті ухвали не вказано дати її складення повного тексту та підписання. Оскільки ухвалу ним отримано 13.01.2014р., останнім днем подачі апеляційної скарги вважається 20.01.2014р.. Розцінюючи такі обставини як поважні, апелянт просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги.

Однак такі доводи апелянта не містять належного обґрунтування поважності причин пропуску строку оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 08.01.2014р. у даній справі, адже приписами ст.86 ГПК України не передбачено проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, а відтак складення її повного тексту та підписання відбувається на дату її проголошення, в зв'язку з чим строк на її оскарження починається з моменту її проголошення.

Крім цього, згідно тексту оскарженої ухвали, під час її оголошення представник Державної виконавчої служби України був присутнім в судовому засіданні, відтак апелянту було достеменно відомо про існування оскарженої ухвали та про її зміст тощо.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотань апелянта про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарженої ухвали слід відмовлено.

У відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо: до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України не може бути прийнято до розгляду, вона підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.53, 86, 93, 94, п.п.3, 4 ч.1 ст.97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державної виконавчої служби України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.

В задоволенні клопотання Державної виконавчої служби України про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.01.2014р. у справі №38/430-32/474 повернути Державній виконавчій службі України без розгляду.

Матеріали справи №38/430-32/474 повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун