Постанова

від 01.04.2009 по справі 8/385

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 01.04.2009

р.                                                                                

№ 8/385

Окружний адміністративний суд міста

Києва в особі судді  Пилипенко О.Є.,  при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом

ОСОБА_1

До

Управління земельних ресурсів

Києво-Святошинського району Київської області

Про

Визнання неправомірними дій та

зобов`язання вчинити певні дії

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2. за дов. від

05.04.2008 р.

від

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 звернувся до Окружного

адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління земельних ресурсів

Києво-Святошинського району Київської області про визнання неправомірними дій

по відмові у внесенні змін до висновку НОМЕР_5 про наявні обмеження на

використання земельної ділянки від 07.06.2007 р. та технічної документації із

землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну

ділянку гр. ОСОБА_1. для будівництва і обслуговування жилого будинку,

господарських будівель і споруд згідно договору купівлі-продажу земельної

ділянки у с. Буча Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області в частині розміру земельної ділянки (з 0,1469 га на 0,160 га)

та зобов`язання внести зміни до висновку НОМЕР_5 про наявні обмеження на

використання земельної ділянки від 

07.06.2007 р. та технічної документації із землеустрою щодо складання

державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1. для

будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки у с. Буча Бузівської

сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині розміру

земельної ділянки (з 0,1469 га на 0,160 га).

          04.03.2009 р. позивач звернувся до

суду з заявою про збільшення позовних вимог, просив суд визнати недійсним

державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1,

виданий Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі від

29.05.2008 р. серія НОМЕР_2

          Позивач заявлені вимоги підтримав,

просив суд позов задовольнити. В обґрунтування своєї позиції посилався на

Цивільний, Земельний кодекси України, зазначив, що своїми діями відповідач

порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, зокрема, порушує його

право приватної власності на земельну ділянку.

Відповідач відзиву на позов не

надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час

і місце розгляду справи був повідомлений.

У зв'язку з нез'явленням

представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів, відповідно до ст.

128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на

підставі наявних в ній доказів.

Проаналізувавши матеріали справи та

пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу

адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права,

свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення

до адміністративного суду з адміністративним позовом. 

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства

є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових

осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист

його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними

нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом

лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача

(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)

порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними

та допустимими доказами саме позивач.

2 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до

якого ОСОБА_3 передав земельну ділянку площею 0,160 га, розташовану на

території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської

області у с. Буча Києво-Святошинського району Київської області у власність

ОСОБА_1., який прийняв зазначену земельну ділянку і сплатив за неї грошову

суму, визначену договором.

Вказана земельна ділянка належала

ОСОБА_3. на підставі державного акта на право приватної власності на землю,

виданого Бузівською сільською радою 11.10.1997 р. на підставі рішення

Бузівської сільської ради від 25.05.1997 р. за НОМЕР_3, в якому вказано розмір

зазначеної ділянки -0,160 га.

Також, відповідно до Акта про

перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, що знаходиться в

АДРЕСА_1 від 07.10.2006 р. розмір вказаної земельної ділянки становить 0,16 га.

25 жовтня 2006 року ОСОБА_1.

звернувся до ДП «Київський інститут землеустрою»із заявою на ім'я директора ДП

«Київський інститут землеустрою»ОСОБА_4. з проханням розробити технічну

документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності

на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1

Позивач зазначив, що розмір

вказаної земельної ділянки з 0,160 га було змінено з 0,160 га на 0,1469 га, що

не відповідає дійсності.

В пояснювальній записці до

технічної документації підписаній В.О. ГІП      

ОСОБА_5 та інженером II категорії ОСОБА_6. вказана загальна площа

належної ОСОБА_1. земельної ділянки розміром 0,1469 га, замість вказаних в

договорі купівлі-продажу 0,160 га.

В Технічному завданні на

виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного

акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1. згідно договору

купівлі-продажу земельної ділянки в с. Буча Бузівської сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області за підписом попереднього

начальника управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської

області ОСОБА_7. зазначено, що «...розмір земельної ділянки: 0,1469 га (згідно

вихідних даних, поданих замовником)», тоді як у договорі купівлі-продажу

земельної ділянки, в Акті про перенесення в натуру (на місцеві місцевість) меж

земельної ділянки, що знаходиться вАДРЕСА_1 розмір земельної ділянки складає

0,160 га.

Також в кадастровому плані вказаної

земельної ділянки від 06.06.2007 року за підписамиОСОБА_5 та ОСОБА_6. розмір

земельної ділянки складає 0,1469 га замість вказаних в договорі купівлі-продажу

0,160 га.

Враховуючи наведене, позивач

звернувся до Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району

Київської області з заявою про внесення змін до висновку НОМЕР_5 про наявні

обмеження на використання земельної ділянки від 07.06.2007 р. та технічної

документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності

на земельну ділянку гр. ОСОБА_1. для будівництва і обслуговування жилого

будинку, господарських будівель і споруд згідно договору купівлі-продажу

земельної ділянки у с. Буча Бузівської сільської ради Києво-Святошинського

району Київської області в частині розміру земельної ділянки на 0,16 га.

Листом від 16.05.2008 р. за № 10882

Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області

повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про

землеустрій»розробниками документації із землеустрою, в тому числі складання

документів, що посвідчують право на земельну ділянку є юридичні особи, які

отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, а також вказало на те, що

відповідно до Положення про Управління земельних ресурсів у

Києво-Святошинському районі Київської області не має повноважень проводити

роботи із землеустрою, а тому не може складати документи, що посвідчують право

на земельну ділянку. Крім того, відповідач зазначив, що згідно з технічною

документацією та технічним завданням ДП «Київський науково-дослідний та

проектний інститут землеустрою»по виготовленню технічної документації із

землеустрою ОСОБА_1. було надано висновок про наявні обмеження на використання

земельної ділянки.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх

сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що

вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317

Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування

та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного

кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно

позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути

позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в

порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 78 Земельного

кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і

розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч. 2 ст. 90

Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок

підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152

Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може

вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці

порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і

відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 154 Земельного

кодексу України, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування без

рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо

володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або

встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи

обмеження.

Відповідно до ст. 40 Конституції

України, громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові

звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого

самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані

розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом

строк.

Частина 1 статті 1 Закону України

«Про звернення громадян»визначає, що громадяни України мають право звернутися

до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян,

підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової

інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із

зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності,

заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних

та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 Закону України «Про

звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх

посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій

незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить

розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх,

перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства

і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв

(клопотань).

Відповідь за результатами розгляду

заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці

заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях)

питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні

вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в

письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із

роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України «Про

звернення громадян»чітко встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються

у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не

потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів

від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні

питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації

або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що

повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін

вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти

днів.

На обґрунтовану письмову вимогу

громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею

терміну.

З огляду на вищенаведене, суд

приходить до висновку, про необхідність зобов'язати відповідача як суб'єкта

владних повноважень відповідно до покладених на нього завдань, повторно

розглянути звернення позивача стосовно внесення зміни до висновку НОМЕР_5 «Про

наявні обмеження на використання земельної ділянки»від 07 червня 2007 року та

технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності

на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого

будинку, господарських будівель і споруд згідно договору купівлі-продажу

земельної ділянки у с. Буча, Бузівської сільської ради Києво-Святошинського

району Київської області в частині розміру земельної ділянки (з 0,1469 га на

0,160 га) та прийняти відповідне рішення виходячи з норм чинного законодавства

та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування  правомірності

свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам,

відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

На підставі викладено, суд прийшов

до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме необхідно

зобов'язати Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської

області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2008 р. НОМЕР_4.04.2008 р.

щодо внесення зміни до висновку НОМЕР_5 «Про наявні обмеження на використання

земельної ділянки»від 07 червня 2007 року та технічної документації із

землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну

ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку,

господарських будівель і споруд згідно договору купівлі-продажу земельної

ділянки у с. Буча, Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області в частині розміру земельної ділянки (з 0,1469 га на 0,160 га)

та прийняти відповідне рішення виходячи з норм чинного законодавства та

фактичних обставин справи.

Частиною 3 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний

позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються

йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,

158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1

задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління земельних

ресурсів Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути

заяву ОСОБА_1 від 17.04.2008 р. НОМЕР_4.04.2008 р. щодо внесення зміни до

висновку НОМЕР_5 «Про наявні обмеження на використання земельної ділянки»від 07

червня 2007 року та технічної документації із землеустрою щодо складання

державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для

будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки у с. Буча, Бузівської

сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині розміру

земельної ділянки (з 0,1469 га на 0,160 га) та прийняти відповідне рішення

виходячи з норм чинного законодавства та фактичних обставин справи.

3. Судові витрати в сумі 1 грн. 70

коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного

судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          

О.Є. Пилипенко

Дата

підписання повного тексту постанови: 16.04.2009 р.