Постанова

від 18.05.2009 по справі 2-а-1068/08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  13 год. 04

хв.                                                 

м. Черкаси

22  січня 

2009р.                                                                                                       

Справа № 2-а-1068/08

За

позовом       товариства

з обмеженою відповідальністю « П і Ф»

до                     

управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі

                        Черкаської області

про                   визнання

незаконного та скасування рішення від 22.10.2008р. № 306 про

                         застосування

фінансових санкцій  у сумі 27 840 грн.

12коп. та пені  у сумі 7 567грн.24коп.

Суддя Новікова Т.В.

Секретар  Шульга О.В.

     за участю представників сторін:

позивача

-       Трушкова  В.Л.

  (за

дов.  ТОВ «ПіФ» від 10.08.2008р.),

відповідача  - Ведмедя П.В.

(за дов. управління ПФУ  в Смілянському

районі

                          від 17.12.2008р. №

6167/07).

    Обставини справи:

      Позивач  звернувся до суду з  позовною заявою від 04.11.2008р. №56 до

управління ПФУ в Смілянському районі про визнання незаконного та скасування

рішення від 22.10.2008р. №306 про застосування фінансових санкцій та

нарахування пені за несплату страхових внесків у вигляді штрафу у сумі 27

840грн.12коп. та пені у сумі 7 567грн.24коп. В обґрунтування позовних вимог

позивач, з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV, ст.238 ГК України,

ст.393 ЦК України, не погоджується зі змістом оспорюваного рішення, як

необґрунтованого та незаконного, за відсутності 

підпису його виконавця. На думку позивача,  рішення від 22.10.2008р. №306 не містить у

собі підстав  для застосування

адміністративно-господарських санкцій, а саме не зазначено яке саме порушення

здійснено позивачем і заперечує наявність у позивача  заборгованості у сумі 4 036грн.01 коп. за яку

застосовано санкції. Позивач вважає неправомірним застосування до нього

адміністративно-господарських санкцій, що є порушенням  Закону України «Про вирішення питання щодо

заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі

умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом

Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України,

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду

соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу

2005 року» 16.03.2006 р. № 3583-IV. 

     В обґрунтуванні позову від 16.01.2009р.

позивач, посилаючись на ст. 106 р. Закону України «Про загальнообов'язкове

державне  пенсійне страхування» від

09.07.2003р. № 1058, заперечує наявність 

недоїмки зі сплати страхових внесків до ПФУ станом на 15.04.2005р. та

станом на час розгляду справи, тому застосування до позивача  штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені є

безпідставними та неправомірними.

     Під час судового засідання  позивач та його представник підтримали

позовні вимоги.

     Відповідач з позовом не погодився та надав

до суду заперечення від 13.01.2009р. № 114/07, в якому просить відмовити у

задоволенні позову, оскільки оскаржувана страхувальником вимога про сплату

недоїмки, яка  сформована на підставі

зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування, не може бути оскарженою відповідно до п. 10.11 Інструкції

про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами

внесків на загальнообов'язкове державне 

пенсійне  страхування до ПФУ за

№21-1 від 19.12.2003р., затвердженою 

постановою ПФУ та пп.1.2 п. 1 «Порядку розгляду органами ПФУ скарг на

рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при

узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою

правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-2, зареєстрованого Міністерством юстиції

України  від 20.01.2004р. № 81/8680.

     Відповідно до ст.128 КАС України справа

вирішується на підставі доданих до матеріалів справи доказів.

      На підставі ч.3 ст.160 КАС України в

судовому засіданні 22.01.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини

постанови. Виготовлення постанови  у

повному обсязі відкладено на 29.01.2009р., про що повідомлено сторін після

проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з

врахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

       Розглянувши поданий адміністративний

позов та додані до нього  матеріали,

заслухавши пояснення представників 

сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини  на яких грунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають значення  для

розгляду справи і вирішення спору по суті, Черкаський окружний адміністративний

суд, -

ВСТАНОВИВ:

      Товариство з обмеженою відповідальністю

«ПіФ» (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, с.Ротмістрівка, вул.Шевченка,

55) зареєстроване Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської

області 14.06.2001р., код ЄДРПОУ 31503205, як суб'єкт підприємницької

діяльності  який перебуває на спрощеній

системі оподаткування,  є платником

страхових внесків до управління ПФУ в Смілянському районі Черкаської області.

За позивачем  встановлено порушення  законодавства 

за не своєчасно обчислені страхові внески за період з 20.04.2005р

.  по 07.07.2008р .  та прийнято рішення №306 від 22.10.2008р.

управляння ПФУ в Смілянському районі про застосування фінансових санкцій у

вигляді штрафу у сумі 27 840грн.12коп . та пені у сумі 7

567грн.24коп ., які позивач зобов'язаний був сплатити протягом 10

робочих днів з дня отримання рішення та 

перерахувати на рахунок відповідача, або оскаржити  у встановленому ч.13 ст.106 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   від 09.07.2003р.

№ 1058.

     Позивач не погодився з рішенням управління

ПФУ в Смілянському районі від 22.10.2008р. № 306  та подав до суду позовну заяву від

04.11.2008р., в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення

відповідача за відсутності підстав для застосування зазначених

адміністративно-господарських санкцій.

     На спростування позовних вимог управлінням

ПФУ в Смілянському районі надано до суду 

розрахунок фінансової санкції та пені по особовому  рахунку позивача, з якого вбачається,  що  за

період з 20.02.2004 р. по 07.07.2008р. за позивачем рахуються штрафні санкції у

сумі 27 351грн.21коп. та пеня у сумі 7 452грн.85коп., які підлягають до  стягнення.

    Однак, позивач заперечує правомірність

застосування зазначених штрафних санкцій визначених оспорюваним рішенням №306

від 22.10.2008р., посилаючись при цьому на наявність довідок управління ПФУ в

Смілянському районі від 15.01.2009р. № 192/03, від 15.01.2009р. № 187/03. На

думку позивача, управлінням ПФУ не доведено наявність заборгованості ТОВ «П і

Ф» станом  на 15.04.2005р. та на час

слухання справи, оскільки питання сплати внесків у грудні 2004р. та І квартал

2005р. врегульовані на користь суб'єкта господарювання, тому відсутні підстави

для застосування до позивача фінансових санкцій 

за несплату  або несвоєчасну

сплату страхувальником страхових внесків.

     Як вбачається зі змісту рішення № 306 від

22.10.2008р. до позивача застосовано 

фінансові санкції та нараховано пеню за період з 20.04.2005р. до

07.07.2008р., що позивачем заперечується з посиланням на виникнення  заборгованості іншого періоду (2004р. - І

кварталу 2005р), а саме позивач заперечує наявність боргу у сумі 4

036грн.01коп.станом на 20.04.2008р. за яку застосовано санкції згідно

розрахунку  і рішення відповідача від

22.10.2008р. №306  у вигляді стягнення

суми штрафу в розмірі 27 840грн.12коп. та пені у розмірі 7 567грн.24коп.

     За результатами розгляду адміністративної

справи та з пояснень представників сторін і 

наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги  не підлягають   задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст. 67 Конституції України

кожен зобов'язаний сплачувати податки 

і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

       Статтею 5 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  від 09.07.2003р. № 1058-IV регулюються

відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного

пенсійного страхування. Дія  інших

нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у

випадках, передбачених цим Законом,  або

в частині, що йому  не суперечить.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які

підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік

платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування,

обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими

внесками.

     Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України

«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року

№ 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм

власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,

об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності, які використовують працю найманих працівників.       

    Страхувальники - це роботодавці та інші

особи, які відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону № 1058-ІV, сплачують страхові  внески 

на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і відповідно до ч.

1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі

п.6 ч. 2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати  і сплачувати в установлені строки та в

повному обсязі страхові внески.

     У ст.18 Закону № 1058-ІV зазначено, що

страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на

всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не

включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають

систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а

іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та  сплати страхових внесків або звільнення від

їх сплати.

     Механізм справляння та пільги щодо сплати

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України

«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»  № 400/97-ВР, яким разом із Законом № 1058-ІV

не встановлено такої пільги, як звільнення від 

сплати  збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі

перейшли на спрощену систему оподаткування.

     Аналізуючи 

наведені  правові норми, суд

дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється

податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги

з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже,

обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта

підприємницької діяльності.

      Указ Президента України № 727/98 регулює

питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з  вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону №

1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,

закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не

суперечить цьому Закону. Положення  ст. 6

зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують

єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,

Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

     Страхові внески до солідарної системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються

роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)

працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної

плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат (ст. 19 Закону № 1058-ІV).

     Разом з тим, частинами 3 та 4 статті 15

Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових

внесків із дня їх реєстрації у територіальному 

органі  Пенсійного фонду, а особи,

визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності

договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний

термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника

страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

      Як вбачається з наведених норм та

підтвердження в матеріалах справи доказів, позивач є платником страхових

внесків до Пенсійного фонду України, до якого застосовані фінансові санкції за

несвоєчасне обчислення   страхових  внесків за період 20.04.2005р. до

07.07.2008р.на підставі ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 9, ч. 13 ст. 106  Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV.

       Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №

1058-ІV страхувальники зобов'язані нараховувати ,  обчислювати і сплачувати   в

установлені строки   та в повному обсязі страхові  внески.  

      Порядок нарахування, обчислення та сплата

страхових внесків, а також  стягнення

заборгованості за цими внесками визначається виключно  зазначеним Законом. Обов'язок  сплати страхових внесків та відповідальність

страхувальників за порушення норм Закону, а також  не виконання або неналежне виконання

покладених на них обов'язків здійснюється за принципами рівноправності.

      У відповідності до ч. 1 статті 19 Закону

№ 1058-ІV для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються

на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)  працівників, 

що  включають  витрати на виплату основної і додаткової

заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому

числі  в натуральній  формі, які визначаються згідно з

нормативно-правовими актами, 

прийнятими  відповідно  до 

Закону  України  "Про 

оплату праці", виплату 

винагород  фізичним  особам  

за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що

підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати

перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, 

яка здійснюється  за  рахунок 

коштів  роботодавця,  та 

допомоги по тимчасовій непрацездатності.

     Згідно зі ст. 5 Інструкції про порядок

обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України,

затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від

19.12.2003, розробленої відповідно до Закону України "Про

загальнообов'язкове    державне  пенсійне 

страхування" та  Закону  України 

"Про  збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування", обчислення 

страхових  внесків    зазначеною 

категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними

пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції.    

     Частиною 6 статті 19 Закону № 1058-ІV

передбачено, що страхові внески нараховуються 

незалежно  від  джерел 

їх фінансування,  форми,  порядку, 

місця виплати та використання,  а

також  незалежно  від 

того,  чи  були 

зазначені  суми   фактично виплачені після їх нарахування до

сплати.

      Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №

1058-ІV, пп. 5.1.4 Інструкції страхувальники 

зобов'язані  сплачувати  страхові 

внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж

через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 у  разі здійснення протягом базового звітного

періоду виплат (виплати доходу),  на

які  нараховуються  страхові 

внески, страхувальники 

одночасно  з  видачею 

зазначених  сум зобов'язані

сплачувати авансові платежі у вигляді сум 

страхових  внесків,  що підлягають 

нарахуванню  на  зазначені виплати (дохід) у розмірах,

установлених для страхувальників.

Перерахування страхових внесків здійснюється

платниками  одночасно  з 

одержанням  (перерахуванням)  коштів 

на оплату праці (виплати доходу), 

у тому числі  в  безготівковій 

чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону № 1058-ІV днем сплати

страхових внесків вважається:

- у разі перерахування сум страхових внесків у  безготівковій формі з банківського рахунку

страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у

випадках,  передбачених цим Законом, на

рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою

Державного казначейства України суми 

платежу  з банківського  (спеціального реєстраційного) рахунку

страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу

Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум 

страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у

банківську установу чи відділення зв'язку для 

перерахування  на  банківські рахунки органу Пенсійного фонду

та/або Накопичувального фонду.

Судом встановлено, що до позивача за несвоєчасну сплату

страхових внесків застосовано  фінансову

санкцію у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі  27 840грн.12 коп. та пені 7 567грн.24 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІV якщо

страхувальники несвоєчасно або не в 

повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові

санкції ,  передбачені цим  Законом.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-ІV спори, що   виникають 

 із   правовідносин  за 

цим  Законом, вирішуються органами

Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону № 1058-ІV у разі

виявлення  своєчасно  не 

сплачених  сум  страхових внесків  страхувальники зобов'язані самостійно обчислити

ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених

цією статтею.

Суми 

страхових  внесків своєчасно не

нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені 

статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені

територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20 

цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати

страхових внесків  (далі - недоїмка)

і  стягуються  з 

нарахуванням   пені  та застосуванням фінансових санкцій .

Управлінням ПФУ в Смілянському районі  направлено позивачеві рішення № 306 від

22.10.2008р. про застосування до позивача 

фінансових санкцій за не своєчасну сплату  страхових внесків  у вигляді стягнення штрафу у сумі 27

840грн.12коп. та пені у сумі 7 567грн.24коп. за період з  20.04.2005р. по 07.07.2008р. Станом на день

розгляду спору заборгованість, визначена оспорюваним рішенням, позивачем не

сплачена.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату

(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)

страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками

або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від

строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених

зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів

включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90

календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх

сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не

перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в

розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день

прострочення платежу.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що у

разі    якщо    страхувальник,    який 

одержав вимогу територіального 

органу  Пенсійного  фонду 

про  сплату недоїмки і

протягом   десяти  робочих 

днів   після  її 

отримання  не  сплатив зазначену  у 

вимозі  суму  недоїмки разом з застосованою до нього

фінансовою санкцією,  включеної до

вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним 

органом  Пенсійного  фонду, 

або не оскаржив вимогу в судовому порядку,  а 

також  у  разі 

якщо  страхувальник  узгодив вимогу,  але 

не  сплатив  узгоджену суму недоїмки протягом десяти

робочих днів після отримання узгодженої вимоги, 

відповідний орган Пенсійного 

фонду  звертається  в  установленому

законом порядку і подає  вимогу  про 

сплату  недоїмки  до 

відповідного  підрозділу державної   виконавчої служби. У   зазначених 

випадках  орган Пенсійного  фонду 

також  має право звернутися  до суду чи господарського  суду з позовом  про 

стягнення недоїмки.

Беручи до уваги те, що рішення управління ПФУ в

Смілянському районі № 306 від 22.10.2008р. винесено відповідно до Закону  № 1058-ІV як 

фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків, тому вимоги

пенсійного органу є обґрунтованими і такими що підлягають до виконання відповідно

до вимог Закону. Зазначена правова позиція викладена  в практиці Верховного Суду України (постанова

від 27.05.2008р. справа № 21-152).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду  на  викладене та за наявності  в матеріалах справи доказів, суд дійшов  висновку 

про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, ст. 94, ст.ст. 122, 158-159,

161-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    У задоволенні  адміністративного  позову товариства з обмежено відповідальністю

«П і Ф» до управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської

області про визнання незаконним і скасування рішення № 306 від 22.10.2008р. про

застосування  фінансових санкцій та

нарахування пені за несплату (неперерахування), або несвоєчасну сплату

страхувальниками страхових внесків у вигляді штрафу у сумі 27 840 грн.12

коп . та пені  у сумі 7

567грн.24коп.,  відмовити.

       Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

        Постанова може бути оскаржена до суду

апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі

за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через

суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя

Т.В. Новікова

Повний

текст постанови виготовлений 

05.02.2009р.