Постанова

від 16.12.2013 по справі 910/11755/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 910/11755/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року

у справі № 910/11755/13 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто"

до товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод"

про визнання договору недійсним та стягнення 1 915 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект", просило визнати недійсним договір підряду № 14/08 від 25.08.2008, укладений між сторонами; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача 1 915 000,00 грн. (а.с. 3-7 матеріалів оскарження).

Одночасно товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект" в межах суми позову та можливих судових витрат (а.с. 8-12 матеріалів оскарження).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство "5-й Київський авторемонтний завод" (а.с. 1-2 матеріалів оскарження).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року (суддя Бойко Р.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) (а.с. 58-62 матеріалів оскарження) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено (а.с. 17-19 матеріалів оскарження).

Процесуальні акти мотивовані правомірністю вимог позивача у частині забезпечення позову та відповідності вжитих заходів предмету позову.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "С-Проект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати (а.с. 68-70 матеріалів оскарження).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.12.2013 року (а.с. 66-67 матеріалів оскарження).

У судове засідання 16.12.2013 року представники позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто", третьої особи - приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Від представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто", третьої особи - приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект", відхиливши заявлене останнім клопотання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заява про забезпечення позову обгрунтована невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед іншими контрагентами, що свідчить про відсутність у необхідному обсязі коштів та майна, необхідних для виконання зобов'язань перед позивачем, а невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позову.

Суди дійшли висновку, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду.

Отже, дійшовши висновку про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" про вжиття заходів до забезпечення позову суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права.

Оцінка доводів касаційної скарги про недоведеність позивачем необхідності застосування заходів до забезпечення позову виходить поза межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Частиною 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "С-Проект" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року у справі № 910/11755/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков