Постанова

від 13.01.2014 по справі 5011-23/10938-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа№ 5011-23/10938-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Гаркуші В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МДН БУД»

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.10.2012 року

у справі №5011-23/10938-2012 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «МДН БУД», м. Київ

про стягнення 847 908,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Заголдна Я.Ю. - представник (довіреність б/н від 02.01.2014 року);

від відповідача: Фіцулін О.О. - представник (довіреність б/н від 21.01.2013 року); Картавцев Я.В. - представник (довіреність б/н від 14.10.2013 року)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (надалі - ТОВ «Юніверсал Лоджистік», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МДН БУД» (надалі - ТОВ «МДН БУД», відповідач) про стягнення 847 908,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 11/03 від 11.03.2011 року, що призвело до завдання позивачу матеріальних збитків у сумі 847 908,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року у справі №5011-23/10938-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «МДН БУД» на користь ТОВ «Юніверсал Лоджистік» 847 908,00 грн. збитків та 16 958,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач допустив порушення договірних зобов'язань щодо якісного виконання робіт, відтак, для останнього мають наступити передбачені законом наслідки у вигляді стягнення збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «МДН БУД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання встановленими недоведених обставин, а також порушення норм процесуального права, оскільки судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 03.12.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року за клопотанням позивача у справі №5011-23/10938-2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи.

20.11.2013 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-23/10938-2012 поновлено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року в порядку статті 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою скаржника, розгляд справи був відкладений на 13.01.2014 року.

В судовому засіданні 13.01.2014 року представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення господарського суду від 09.10.2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши, на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та доповнень до неї, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

11.03.2011 року між ТОВ «Юніверсал Лоджистік» (замовник за договором, позивач у справі) та ТОВ «МДН БУД» (підрядник за договором, відповідач у справі) був укладений договір №11/03 (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати і здати замовникові будівельні роботи по улаштуванню перегородок з профнастилу на металевому каркасі в 5 та 4 секціях та роботи з улаштування стін профнастилом в секціях 1-5 в складському комплексі за адресою: Київська область, с. Велика Олександрівка (далі - об'єкт) відповідно з переліком робіт, зазначених в Локальному кошторисі №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи (додатки №1), що є невід'ємною частиною цього договору, в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів підрядника.

Відповідно до пункту 3.3 договору підрядні роботи виконуються з матеріалів, силами і засобами підрядника. Постачання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт по цьому договору, може здійснювати замовник.

За умовами пунктів 8.1-8.4 договору якість результату робіт повинна відповідати вимогам Держстандарту, ТУ та іншим вимогам, передбаченим чинним законодавством України, а також умовами договору. Підрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 12 місяців від дня прийняття об'єкта замовником. На недоліки, що виявлені у цей період, складається дефектний акт за підписом обох сторін. В акті наводиться перелік недоробок, дата їх виявлення і строки їх усунення. Підрядник відповідає за недоліки, що зумовлені його діяльністю. Недоліки, обумовлені діяльністю підрядника, усуваються ним за свій рахунок і в передбачені дефектним актом строки.

Даний договір підряду набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.5 договору).

Додатком №1 до договору (Локальним кошторисом №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи, Склад) встановлено перелік робіт, що підлягають виконанню та визначено певні матеріали, за допомогою яких мають бути виконані такі роботи.

Додатком №2 до договору визначено, що договірна ціна на будівельні роботи по улаштуванню перегородок з профнастилу на металевому каркасі та роботи по улаштуванню обшивки стін профнастилом є твердою.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату у сумі 1 193 693,76 грн. згідно платіжних доручень №4481 і №4482 від 17.03.2011 року та провів остаточний розрахунок у сумі 298 423,44 грн. згідно платіжного доручення №4625 від 10.05.2011 року, оплативши таким чином вартість підрядних робіт у повному обсязі у сумі 1 492 117,20 грн.

В свою чергу, відповідач на виконання умов договору виконав підрядні роботи, що підтверджується наступними документами:

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 172 117,20 грн. (а.с. 31-34, т. 1);

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 240 000,00 грн. (а.с. 35-38, т. 1);

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 240 000,00 грн. (а.с. 43-46, т. 1);

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 240 000,00 грн. (а.с. 47-50, т. 1);

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 180 000,00 грн. (а.с. 51-55, т. 1);

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 180 000,00 грн. (а.с. 56-60, т. 1);

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2011 року, форма №КБ-3, та акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, форма №КБ-2, на суму 240 000,00 грн. (а.с. 39-42, т. 1).

Зазначені документи підписані позивачем та відповідачем без зауважень та скріплені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, оформляючи довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень та травень 2011 року сторони не зазначили конкретної дати їх підписання.

Відповідно до вимог п.3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, тобто датою підписання слід вважати останній день місяця, за який підписувалися акт та довідка.

Таким чином, акт форми КБ-2 та довідку форми КБ-3 за квітень 2011 року слід вважати підписаними 30.04.2011 року, акт форми КБ-2 та довідку форми КБ-3 за травень 2012 року слід вважати підписаними 31.05.2011 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, після прийняття робіт позивачем було виявлено невідповідність виконаних робіт умовам укладеного сторонами у справі договору, в результаті чого 15.05.2012 року комісією у складі представників позивача та представника відповідача, повноваження якого підтверджено копією довіреності від 04.05.2012 року (а.с. 62, т. 1), складено дефектний акт (а.с. 61, т. 1), яким зафіксовано використання відповідачем під час проведення будівельних робіт неналежних матеріалів, виконання неякісного зварювання металевих конструкцій тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2012 року позивач звернувся до ТОВ «Український центр судових експертиз» для визначення відповідності виконаних відповідачем робіт умовам договору, кошторисній документації та вимогам ДБН, а також визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

За результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження складено висновок №0588 від 12.06.2012 року (а.с. 63-72, т. 1), згідно якого експертом ТОВ «Український центр судових експертиз» встановлено невідповідність частини проведених робіт умовам укладеного сторонами договору та кошторисній документації та визначено, що вартість необхідних ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню відхилень від кошторисної документації та умов договору становить 703 808,40 грн., а вартість робіт по влаштуванню та розбиранню риштувань, не передбачених кошторисною документацією, однак які є необхідними для виконання робіт по усуненню допущених відповідачем порушень, складає 144 099,60 грн., а всього 847 908,00 грн.

У зв'язку з наявністю недоліків у виконаних відповідачем підрядних роботах, 03.08.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №141 від 31.07.2012 року, у якій висунув вимогу терміново усунути зауваження та недоліки, а у випадку не приведення робіт у відповідність до проектної документації та не усунення недоліків, відшкодувати завдані збитки в розмірі 847 908,00 грн. Копія претензії та докази її надіслання наявні в матеріалах справи (а.с.84-85, т. 1).

Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування, а визначені у дефектному акті недоліки усунуті не були, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до ст. 859 ЦК якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

За умовами пунктів 8.1-8.4 договору №11/03 від 11.03.2011 року відповідач гарантував якість виконаних робіт протягом дванадцяти місяців від дня прийняття об'єкту позивачем.

Як зазначено вище та вірно встановлено місцевим господарським судом, датою прийняття об'єкту фактично є дата підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт, тобто кінець травня 2011 року, а саме 31.05.2012 року.

Твердження апелянта про те, що останній акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року було підписано 10.05.2012 року не підтверджено жодними доказами.

Відтак, посилання скаржника на пропущення позивачем 12-місячного строку, протягом якого він мав право скласти дефектний акт та пред'явити свої претензії щодо якості виконаних відповідачем робіт, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що вказаний дефектний акт було складено 15.05.2012 року як за участю представників позивача, так і представника відповідача.

Таким чином, дефектний акт від 15.05.2012 року складено правомірно, згідно умов укладеного сторонами договору та, у відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України, є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність недоліків у виконаних відповідачем підрядних роботах.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Частиною другою 2 статті 883 Цивільного кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 217 названого Кодексу відшкодування збитків є господарською санкцією.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення.

Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного з вищевикладених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з приписами статті 224 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

До складу збитків, згідно статті 225 Господарського кодексу України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язань другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, збитками згідно частини другої статті 22 Цивільного кодексу України є не тільки витрати, які особа зробила, але й ті, які мусить зробити в майбутньому для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції відзиву на позов не надав, проте, вказуючи на суттєве завищення позивачем вартості ремонтно-відновлювальних робіт, заявляв клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт, у випадку, якщо виконані відповідачем електромонтажні роботи не відповідають проектно-кошторисній документації.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи, з огляду на те, що предметом спору у даній справі не є належне чи неналежне виконання відповідачем електромонтажних робіт.

В апеляційній скарзі апелянт наголошував на тому, що при винесенні оскаржуваного рішення як на основну підставу задоволення позову та визначення суми збитків, які підлягають стягненню, суд посилався на висновок №0588 від 12.06.2012 року за результатами проведення ТОВ «Український центр судових експертиз» експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення позивача, без залучення представників відповідача та не в рамках розгляду даної справи.

Під час апеляційного перегляду справи представником позивача, зважаючи на заперечення апелянта щодо обґрунтованості висновку експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного ТОВ «Український центр судових експертиз», було подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим у справі №5011-23/10938-2012 була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

З висновку №882/883/13-42, складеного 31.10.2013 року експертами даної установи слідує, що виконані будівельні роботи по улаштуванню перегородок з профнастилу на металевому каркасі в секціях 4 і 5 та роботи по улаштуванню обшивки стін профнастилом в секціях 1,2,3,4,5 в складській будівлі по вул. Леніна, 121-а в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області не відповідають умовам договору №11/03 від 11.03.2011 року, вимогам будівельних норм і правил, а орієнтовна вартість ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню відхилень від умов договору в цінах на момент складання висновку становить 1 359 851,00 грн.

Заперечуючи проти результатів проведеної судової експертизи, апелянт зазначив, що оскільки для проведення дослідження проектно-кошторисна документація не надавалася, то експертами невірно здійснено висновок про невідповідність виконаних робіт вимогам будівельних норм і правил та умовам договору, а саме Локальному кошторису №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи.

Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги апелянт вказує на те, що не передання проектно-кошторисної документації відповідачу, у зв'язку з чим останній виконував підрядні роботи у відповідності до Державних будівельних норм, є порушенням позивачем умов договору.

Колегія суддів не може погодитися з даними твердженнями скаржника, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з нормативних документів у галузі будівництва, зокрема, СНиП 3.03.01-87 «Несущие и ограждающие конструкции» та СНиП 3.04.01-87 «Изоляционные и отделочные покрытия» (про що вказано у висновку судової будівельно-технічної експертизи) вимогами нормативних документів передбачено, що влаштування оздоблювальних та захисних покриттів, а також монтаж металевих конструкцій, слід виконувати у відповідності з проектом (оздоблювальні роботи за умови відсутності проекту - у відповідності до еталону).

Матеріали справи свідчать, що проектно-кошторисна документація відповідачу не передавалася. Проте, на переконання колегії суддів, це не є істотним порушенням умов договору з боку позивача, оскільки підрядні роботи за своєю суттю були облицювальними, без втручання в несучу здатність конструкцій стін, відтак проектна документація для оздоблювальних робіт не є обов'язковою.

Разом з тим, Локальними кошторисами №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи Склад (а.с. 17-18, 21-22, 25-27, т. 1), встановлено перелік робіт, які підлягають виконанню та визначено певні матеріали, за допомогою яких мають бути виконанні такі роботи.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №882/883/13-42 від 31.10.2013 року, експертами за результатами проведеного дослідження встановлено, зокрема, наступні порушення з боку відповідача:

- відсутній каркас стін із гнучких профілів під облицюванням профнастилом в секціях 1-5 (крім частин суміжної стіни секції 3 з секцією 2, площею 173 кв.м.);

- при влаштуванні перегородки з профнастилу на металевому каркасі в секціях 4 та 5 фактично використано труби профільні 100х60 мм та 100х100 мм. При цьому, додатками №1 до договору передбачено влаштування труб профільних 120х100х4 мм та 100х60х4 мм.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши висновок судової будівельно-технічної експертизи №882/883/13-42 від 31.10.2013 року у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що експертами додержано вимоги законодавства щодо проведення судової експертизи, у повному обсязі дано відповіді на поставлені судом питання, здійснені в результаті дослідження висновки є обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи.

Таким чином, протиправність поведінки відповідача, шкода як результат такої протиправної поведінки та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, завданою позивачу, доведено належними та допустимими у справі доказами і не спростовано відповідачем.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не довів суду, що порушення господарського зобов'язання сталось не з його вини.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність усіх складових, необхідних для застосування такого правового наслідку порушення господарсько-правового зобов'язання як стягнення збитків.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року у справі №5011-23/10938-2012 відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ «МДН БУД» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги (судовий збір та витрати по проведенню судової експертизи) у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МДН БУД» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року у справі №5011-23/10938-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року у справі №5011-23/10938-2012 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МДН БУД» (02099, м. Київ, вулиця Санаторна, будинок 27, квартира 77; ідентифікаційний код 37258606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Ж; ідентифікаційний код 33594538) 11 320 (одинадцять тисяч триста двадцять) грн. 32 коп. витрат по проведенню судової експертизи.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5. Матеріали справи №5011-23/10938-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз