Постанова

від 09.12.2013 по справі 826/16935/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

09 грудня 2013 року Справа №826/16935/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В., розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюприватного підприємства «МЕЗА ПЛЮС» доВідділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області,- провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МЕЗА ПЛЮС» (далі - ПП «МЕЗА ПЛЮС», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Солом'янського РУЮ, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої до розгляду ухвалою суду (протокольною) 18 листопада 2013 року, просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №38750635 (далі - позовна вимога №1);

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38750635 від 09 липня 2013 року, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. (далі - позовна вимога №2);

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. щодо накладення арешту на грошові кошти ПП «МЕЗА ПЛЮС» в рамках ВП №38750635, що містяться на всіх рахунках, в тому числі - валютних (далі - позовна вимога №3);

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №38750635 про арешт коштів боржника від 16 липня 2013 року, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. (далі - позовна вимога №4);

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 липня 2013 року ВП №38750635, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. (далі - позовна вимога №5);

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. щодо накладення арешту на майно ПП «МЕЗА ПЛЮС» та заборони його відчуження в рамках ВП №38750635 (далі - позовна вимога №6);

- визнати протиправними дії ВДВС Солом'янського РУЮ по стягненню з ПП «МЕЗА ПЛЮС» грошових коштів в сумі 20000грн. 54коп. в рамках ВП №38750635 (далі - позовна вимога №7).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у жовтні 2013 року ПП «МЕЗА ПЛЮС» стало відомо, що 09 липня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38750635 та накладено арешт на кошти позивача, що містяться на всіх рахунках. Позивач вважає дії старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його майно та кошти такими, що суперечать чинному законодавству України, а постанови - такими, що підлягають скасуванню. Вказано на те, що виконавче провадження №38750635 відкрито у зв'язку з примусовим виконанням постанови №3-1306/1, виданої 13 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, про стягнення з ПП «МЕЗА ПЛЮС» на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області боргу на суму 103230грн. 00коп. Разом з тим, звернуто увагу суду на те, що вказана постанова №3-1306/1 від 13 червня 2013 року не набрала законної сили, адже підприємство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною та скасування вказаної постанови, за яким ухвалою суду від 25 червня 2013 року відкрито провадження у справі №826/9852/13-а, про що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області належним чином була повідомлена.

В судовому засіданні представник позивача зазначив про те, що рішення ВДВС Солом'янського РУЮ є передчасними та такими, що порушує приписи Закону України «Про виконавче провадження». Додав, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року у справі №826/9852/13-а задоволено позов ПП «МЕЗА ПЛЮС», визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 13 червня 2013 року №3-1306/1. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

ВДВС Солом'янського РУЮ стосовно задоволення заявленого ПП «МЕЗА ПЛЮС» позову заперечує, в письмових запереченнях посилається на те, що державний виконавець, здійснюючи дії у виконавчому провадженні та приймаючи оскаржувані постанови, діяв у спосіб та в межах повноважень, що визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідач вказував, що 05 липня 2013 року до ВДВС Солом'янського РУЮ надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №3-1306/1 від 13 червня 2013 року. Пред'явлений виконавчий документ відповідав вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, містив відмітку про набрання постановою законної сили 28 червня 2013 року. Зауважив, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачений обов'язок державного виконавця перевіряти набрання чинності рішенням, яке пред'являється до виконання, якщо така дата зазначена в самому виконавчому документі та останній пред'явлений до виконання після вказаної дати. Додатково повідомлено про те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2013 року боржнику надано термін для самостійного виконання рішення до 15 липня 2013 року, копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу ПП «МЕЗА ПЛЮС», зазначену у виконавчому документі, а в подальшому, у зв'язку з закінченням терміну на самостійне виконання рішення, держаним виконавцем прийнята постанова про арешт коштів боржника від 16 липня 2013 року ВП №38750635. Таким чином, ВДВС Солом'янського РУЮ вважає, що дії державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні є правомірними, а постанови - прийняті у відповідності до чинного законодавства. Просить у задоволенні позову ПП «МЕЗА ПЛЮС» відмовити.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекція, третя особа), залучена ухвалою суду від 08 листопада 2013 року до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, стосовно задоволення позову ПП «МЕЗА ПЛЮС» заперечує. У судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ під час вчинення дій у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1 та - прийняття оскаржуваних постанов, діяв у спосіб та в межах повноважень, що визначені Законом України «Про виконавче провадження». Зазначив, що третя особа звернулась до відповідача з заявою стосовно примусового виконання рішення після набрання вказаною постановою Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1 законної сили. Зауважив на тому, що відповідачу та третій особі не було відомо про наміри ПП «МЕЗА ПЛЮС» оскаржувати вказане рішення Інспекції до суду. Крім того, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року у справі №826/9852/13-а не набрала законної сили у зв'язку з переглядом останньої в апеляційному порядку.

Ухвалою суду від 25 листопада 2013 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення позивача, третьої особи та письмові заперечення ВДВС Солом'янського РУЮ, судом встановлено наступне.

13 червня 2013 Інспекцією прийнято постанову №3-1306/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ПП «МЕЗА ПЛЮС» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 103230грн. 00коп. У вказаній постанові зазначено про те, що остання набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме 28 червня 2013 року та може бути оскаржена до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення з повідомленням про оскарження органу, який її виніс.

21 червня 2013 року ПП «МЕЗА ПЛЮС» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1, а 25 червня 2013 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №826/9852/13-а за вище вказаним позовом та призначено розгляд останньої на 10 липня 2013 року.

05 липня 2013 року за вх.№19604/02-26 Інспекція як стягувач звернулась до ВДВС Солом'янського РУЮ з заявою від 02 липня 2013 року №7/10-1/0207/08/03 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 09 липня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. (далі - державний виконавець Огіян І.В.) відкрито виконавче провадження №38750635 з примусового виконання вище зазначеної постанови Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1.

В матеріалах справи наявний лист №462/12 від 09 липня 2013 року, складений за підписом державного виконавця Огіян І.В., яким ПП «МЕЗА ПЛЮС» та Інспекцію повідомляються про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2013 року та про необхідність повідомлення державного виконавця про сплату штрафу за постановою Інспекції від 13 червня 2013 року. Разом з тим, сторонами та третьою особою не підтверджено обставин стосовно направлення вказаної оскаржуваної постанови від 09 липня 2013 року, зокрема, на адресу позивача, як і не надано доказів одержання останнім вказаного рішення.

09 липня 2013 року державним виконавцем Огіян І.В. у виконавчому провадженні №38750635 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (далі - оскаржувана постанова від 09 липня 2013 року).

Постановою від 16 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635 (далі - оскаржувана постанова від 16 липня 2013 року) державним виконавцем Огіян І.В. накладено арешт на кошти ПП «МЕЗА ПЛЮС», що містяться на всіх рахунках, в тому числі - і валютних, що належать боржнику, у зв'язку з невиконанням останнім у встановлений строк рішення самостійно. Також в матеріалах справи наявний лист №462/12 від 16 липня 2013 року, складений за підписом державного виконавця Огіян І.В., яким, зокрема, на адресу ПП «МЕЗА ПЛЮС» направлено вищезазначену оскаржувану постанову від 16 липня 2013 року. Разом з тим, сторонами та третьою особою не надано доказів на підтвердження обставини надіслання вказаної спірної постанови від 16 липня 2013 року, зокрема, на адресу позивача.

06 серпня 2013 року за вх.№14409/2-25 третя особа звернулась до відповідача з листом №7/10-22/3007/03 від 30 липня 2013 року, в якому повідомила виконавчу службу про неодержання від останньої станом на 25 липня 2013 року постанови про відкриття виконавчого провадження за вище вказаним виконавчим документом . Просила ВДВС Солом'янського РУЮ прискорити виконання постанови Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1.

Відповідачем надіслані платіжні вимоги в банк платника Печерські філії ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та 28 жовтня 2013 року згідно з платіжною вимогою №462/12 від 10 жовтня 2013 року з ПП «МЕЗА ПЛЮС» стягнуто 20000грн. 54коп. у зв'язку з виконанням постанови №3-1306/1 від 13 червня 2013 року, у тому числі - витрати виконавчого провадження у розмірі 200грн.

Розпорядженням №38750635(462/12) ВП 37952868(961/12), яке 07 листопада 2013 року затверджене начальником відділу державної виконавчої служби Костенко Л.І., грошові кошти у сумі 20000,54грн., що надійшли 28 жовтня 2013 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів на користь Інспекції про стягнення коштів з ПП «МЕЗА ПЛЮС», перераховано на відповідні розрахункові рахунки в наступних напрямках: 9051,54грн. - згідно з постановою Інспекції №3-1306/1 від 13 червня 2013 року; 8948,95грн - згідно з постановою Інспекції 217/12 від 07 грудня 2012 року; 1800,05грн. - виконавчий збір; 200грн. - витрати виконавчого провадження.

Вважаючи протиправними дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження №38750635, накладення арешту на кошти та майно ПП «МЕЗА ПЛЮС» та заборони на його відчуження, та відповідні постанови від 09 липня 2013 року та 16 липня 2013 року - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, підприємство звернулось до суду з даним позовом.

Також судом встановлено, що 24 жовтня 2013 року позивач звернувся до ВДВС Солом'янського РУЮ з клопотанням про зупинення виконавчого провадження №38750635, однак на час вирішення даної справи сторонами не надано на розгляд жодного письмового документу стосовно реагування відповідачем на зазначене клопотання боржника.

Постановою від 06 листопада 2013 року ВДВС Солом'янського РУЮ приєднано виконавче провадження №38750635 до зведеного виконавчого провадження №40778651, яке веде вказаний відділ виконавчої служби.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №606), за яким судові рішення підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України №606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону України №606 зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України №606 підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6); рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (пункт 8).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №606 у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням ;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині 5 статті 25 Закону України №606 визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За частиною 1 статті 31 Закону України №606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом вище встановлено, що Інспекція як стягувач звернулась до ВДВС Солом'янського РУЮ з заявою від 02 липня 2013 року №7/10-1/0207/08/03 про відкриття виконавчого провадження за постановою від 13 червня 2013 року №3-1306/1 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (у розмірі 103230грн.), за якою постановою від 09 липня 2013 року відкрито виконавче провадження №38750635 з примусового виконання вище зазначеного рішення.

Зі змісту наявних у справі доказів є наявним те , що надіслання копії вказаної постанови від 09 липня 2013 року виконавчою службою не здійснювалось взагалі як на адресу боржника, так і на адресу стягувача у виконавчому провадженні №38750635. Зазначене підтверджується як зверненнями сторін у вказаному виконавчому провадженні (лист Інспекції №7/10-22/3007/09 від 30 липня 2013 року (надійшов 06 серпня 2013 року) та клопотання ПП «МЕЗА ПЛЮС» від 24 жовтня 2013 року), так і відсутністю з боку відповідача доказів, які могли б свідчити про протилежні обставини.

За частиною 1 статті 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР (далі - Закон України №208/94-ВР) постанову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Так, аналогічні застереження містяться й в самій постанові Інспекції №З-1306/1 від 13 червня 2013 року про те, що остання набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження , тобто - 28 червня 2013 року, і може бути оскаржена до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення з повідомленням про оскарження органу, який її виніс.

Як встановлено вище, 21 червня 2013 року ПП «МЕЗА ПЛЮС» звернулось до суду з позовом до Інспекції про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1, а 25 червня 2013 року судовою ухвалою відкрито провадження у справі №826/9852/13-а за вказаним позовом і призначено судове засідання на 10 липня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема: якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання (пункт 3).

Отже, є наявним висновок, що постанова Інспекції від 13 червня 2013 року №3-1306/1, за якою відкрито виконавче провадження №38750635 законної сили не набрала, а тому правових підстав для прийняття відповідачем спірного рішення від 09 липня 2013 року не виникало.

Дійсно, Законом України №606 не передбачено обов'язку державного виконавця додатково перевіряти набрання чинності рішенням, яке пред'являється до виконавчої служби до примусового виконання, проте враховуючи вище наведені обставини та принцип пропорційності, спірне рішення відповідача від 09 липня 2013 року є таким, що не має правового підґрунтя та порушує права ПП «МЕЗА ПЛЮС», яке на час видання останнього діяло в межах чинного законодавства та оскаржило постанову Інспекції від 13 червня 2013 року.

За частиною 1 статті 82 Закону України №606 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду . У частині 2 вказаної статті Закону передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку .

Разом з тим, спірне рішення відповідача від 09 липня 2013 року містить роз'яснення про те, що останнє може бути оскаржено начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби в 10-денний строк в порядку Закону України №606.

Суд звертає увагу на те, що вказане роз'яснення не відповідає статті 82 Закону України №606, а в частині оскарження боржником відповідного рішення державного виконавця - суперечить положенням вказаної норми.

Не залишається поза увагою суду посилання виконавчої служби стосовно необізнаності щодо оскарження ПП «МЕЗА ПЛЮС» виконавчого документу, за яким відкрито виконавче провадження, водночас, зазначене твердження не підлягає врахуванню, оскільки відповідачем не дотримано вимог частини 5 статті 25 Закону України №606 - не надіслано копії спірної постанови від 09 липня 2013 року сторонам у виконавчому провадженні №38750635 у визначений законом строк. Порушення ВДВС Солом'янського РУЮ вказаних положень закону створило умови, які усунули можливість позивача повідомити державного виконавця про певні обставини і, зокрема, зумовили допущення подальших порушень як законодавства, так і прав боржника.

Так, позов в частині вимоги №2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню у визначений особою спосіб.

Також виконавчою службою не надано, як встановлено вище, письмових доказів на підтвердження надіслання відповідачем на адресу, зокрема, ПП «МЕЗА ПЛЮС» копій постанов «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 09 липня 2013 року і «про арешт коштів боржника» від 16 липня 2013 року, що сторонами не заперечується.

Отже, відсутність виникнення правових підстав для відкриття виконавчого провадження та порушення, зокрема, статей 11, 25 Закону України №606 свідчить про протиправність подальших прийнятих відповідачем спірних рішень.

Крім того, враховуючи всі вище наведені обставини у позивача не виникало обов'язку відповідно до частини 5 статті 12 Закону України №606 протягом трьох робочих днів письмово повідомляти державного виконавця про, зокрема, виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження .

Водночас, як встановлено вище судом, 24 жовтня 2013 року ПП «МЕЗА ПЛЮС» звернулось до ВДВС Солом'янського РУЮ з клопотанням «про зупинення виконавчого провадження №38750635» (далі - клопотання від 24 жовтня 2013 року), в якому повідомило, що з 22 жовтня 2013 року має відомості про відкриття виконавчого провадження №38750635, проте вважає обов'язковим зупинення останнього, оскільки: постанова Інспекції №3-1306/1 від 13 червня 2013 року законної сили не набрала, а постанова державної виконавчої служби від 09 липня 2013 року до підприємства не надходила. Додатково вказувалось й на те, що подальші дії державного виконавця у виконавчому провадженні №38750635 можуть призвести до заподіяння значних збитків ПП «МЕЗА ПЛЮС».

У статті 37 Закону України №606 визначені підстави для зупинення виконавчого провадження, а відповідно до частини 1 статті 35 Закону України №606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Станом на час вирішення даного судового спору відповідачем не надано письмових доказів, які могли б свідчити про реагування на клопотання позивача від 24 жовтня 2013 року.

Суд звертає увагу на те, що відсутній спір стосовно майна, на яке накладено арешт постановою «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 09 липня 2013 року ВП №38750635, а з огляду на вище наведене, як вказана постанова, так і постанова «про арешт коштів боржника» від 16 липня 2013 року фактично прийняті передчасно і є протиправними.

Є необхідним зауважити й на тому, що порядок зняття арешту з майна та коштів боржника визначений у статтях 50, 60 Закону України №606.

Разом з тим, положення статті 50 Закону можуть застосовуватись лише під час вчинення дій щодо завершення виконавчого провадження, а тому зазначена норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону України №606 з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно з частиною 5 вказаної статті Закону у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 50 та частин 1 та 2 статті 60 Закону України №606, виявлені порушення порядку накладення арештів, встановленого цим Законом, суд дійшов висновку, що спірні постанови ВДВС Солом'янського РУЮ «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» та «про арешт коштів боржника» також підлягають визнанню протиправними та скасуванню, що відповідає вимогам статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

З аналізу Закону України №606 вбачається, що законодавець передбачив виключні підстави для зняття арешту з майна та коштів боржника. Разом з тим, скасування відповідних постанов у судовому порядку не тягне автоматичного зняття такого арешту, а тому суд має у відповідній частині позову прийняти рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод інтересів позивача від встановлених порушень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, які б свідчили про безпідставність позовних вимог №№2, 4, 5 та - про відсутність порушеного права ПП «МЕЗА ПЛЮС», відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ПП «МЕЗА ПЛЮС», обґрунтовуючи необхідність визнання протиправними дій державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ щодо: відкриття виконавчого провадження ВП №38750635 (позовна вимога №1); накладення арешту на грошові кошти ПП «МЕЗА ПЛЮС» в рамках виконавчого провадження №38750635, що містяться на всіх рахунках, у тому числі - валютних (позовна вимога №3); накладення арешту на майно позивача та заборони його відчуження у вказаному виконавчому провадженні (позовна вимога №6); стягнення з підприємства грошових коштів в сумі 20000грн. 54коп. (позовна вимога №7), - не наводить жодних доводів, які б свідчили про активну поведінку останнього, направлену на порушення прав позивача, а вказує лише на безпідставність та протиправність його спірних постанов. Так, невиконання вимог чинного законодавства відповідачем у даному спорі призвело до прийняття вказаних протиправних рішень, що зумовлює їх скасування.

Так, позов в частинах оскарження дій державного виконавця (позовні вимоги №№ 1, 3, 6,7) задоволенню не підлягає.

Водночас, слід зауважити на тому, що здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд, зокрема, може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження суду при вирішенні справи, за частиною 2 якої, зокрема, передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, враховуючи вище встановлене та наведені висновки, межі заявлених позовних вимог, положення статей, зокрема, 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом:

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. про відкриття виконавчого провадження №38750635 від 09 липня 2013 року за постановою Інспекції «про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 13 червня 2013 року №3-1306/1;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 09 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Огіян І.В. «про арешт коштів боржника» від 16 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635;

- зобов'язання ВДВС Солом'янського РУЮ відповідно до частини 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV вжити заходів щодо зняття арештів з майна та коштів приватного підприємства «МЕЗА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 35159820), накладених за постановами державного виконавця Огіян І.В. «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 09 липня 2013 року та «про арешт коштів боржника» від 16 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635.

Решта частини позовних вимог ПП «МЕЗА ПЛЮС» задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (частина 1). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3).

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «МЕЗА ПЛЮС» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Огіян І.В. про відкриття виконавчого провадження №38750635 від 09 липня 2013 року за постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області «про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 13 червня 2013 року №3-1306/1.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Огіян І.В. «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 09 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Огіян І.В. «про арешт коштів боржника» від 16 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відповідно до частини 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV вжити заходів щодо зняття арештів з майна та коштів приватного підприємства «МЕЗА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 35159820), накладених за постановами державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Огіян І.В. «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 09 липня 2013 року та «про арешт коштів боржника» від 16 липня 2013 року у виконавчому провадженні №38750635.

У задоволенні решти частини позовних вимог приватному підприємству «МЕЗА ПЛЮС» відмовити.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «МЕЗА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 35159820) 118грн. 00коп. (сто вісімнадцять гривень 00коп.) понесених витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, шляхом їх безспірного списання з рахунку Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька