Постанова

від 16.01.2014 по справі 913/1472/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 913/1472/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "ДВА "Я" - УНІВЕРСАЛ"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013

у справі № 913/1472/13

за позовом Приватного підприємства "ДВА "Я" - УНІВЕРСАЛ"

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПРОМ-08"

про стягнення 306 121, 80 грн.

за участю представників:

позивача: Дорофєєв Д.О.- предст. (дов. від 03.07.2013)

відповідачів: 1. не з'явився

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДВА "Я" - УНІВЕРСАЛ" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПРОМ-08" про стягнення солідарно з відповідачів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 135 800,00грн. заборгованості із сплати лізингових платежів та стягнення з відповідача-1 суми неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі 363 870,30грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору оперативного лізингу №19/08-11 від 19.08.2011 щодо внесення лізингових платежів та неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору поруки №1 від 19.08.2011.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.07.2013 (суддя Москаленко М.О.) та додатковим рішенням від 09.08.2013 у справі №913/1472/13 позов задоволено повністю, із посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 (судді Стойка О.В., Принцевська Н.М., Чернота Л.Ф.) рішення Луганської області від 29.07.2013 у справі №913/1472/13 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПРОМ-08" заборгованості за договором оперативного лізингу у розмірі 135 800,00грн., неустойки у розмірі 170 321,80грн., а також в частині розподілу судових витрат. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКСПРОМ-08" заборгованості за договором оперативного лізингу у розмірі 135 800,00грн. та про стягнення з відповідача-1 неустойки у розмірі 170 321,80грн. - відмовлено. В іншій частині рішення Луганської області від 29.07.2013 у справі №913/1472/13 залишено без змін.

Приватне підприємство "ДВА "Я" - УНІВЕРСАЛ", посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції та постановлення у скасованій частині нового рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Від відповідача -1 відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем, як лізингодавцем та відповідачем-1, як лізингоодержувачем, укладений договір оперативного лізингу № 19/08-11 від 19.08.2011 року (далі - Договір лізингу), відповідно до п. 1.1 якого, позивач передав відповідачу-1, а відповідач-1 отримав від позивача в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: Самоскиди Mercedes-Benz Actros 3541-К, 2006 року випуску у кількості 3 штук, що були у користуванні.

У відповідності до п. 1.2 договору, сторони за договором у відповідності до п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України, домовились вважати цей договір договором оперативного лізингу.

Згідно з п. 1.3 Договору лізингу, об'єктом лізингу є майно, яке лізингодавець придбаває на замовлення лізингоодержувача для наступної передачі йому в користування.

Термін дії Договору встановлений до 30.05.2013р.

Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у Графіку платежів, викладеному у Додатку № 3 до Договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору лізингу лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Відповідно до підпункту 2 п. 5.1 Договору лізингу, позивач має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо відповідач-1 не сплатить лізингові платежі протягом одного чергового строку.

Відповідно до умов п. 9.1 Договору лізингу, позивач має право односторонньо достроково припинити дію договору письмовим повідомленням, якщо відповідач-1 не сплачує лізингові платежі протягом одного чергового строку.

У якості додатків до Договору лізингу сторонами було підписано Додаток №1-Специфакцію, Додаток №3 - "Графік лізингових платежів" на загальну суму 2 600 000,00грн. При цьому, згідно окремої графи Графіку ліквідаційна вартість склала 510 000,00грн.

12.01.2012р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду до Договору лізингу, за умовами якої термін дії договору був продовжений до 30.07.2013 та складений новий додаток № 3/1 до Договору "Графік лізингових платежів", згідно якого сума лізингових платежів складає 2 600 000,00грн., ліквідаційна вартість -510 000,00грн. Загальна сума 3 110 000,00грн.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов Договору 22.08.2013р. позивачем та відповідачем-1 підписано Акт прийому-передачі майна, за змістом якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу.

19.08.2011 між позивачем, як кредитором, відповідачем-1, як боржником та відповідачем-2, як поручителем, був укладений договір поруки № 1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 2.1 якого, відповідач-2 зобов'язався солідарно з відповідачем-1 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань за договором лізингу № 19/08-11 від 19.08.2011, предметом якого є лізинг (оренда) самоскидів Mercedes-Benz Actros 3541-К 2006 року випуску у кількості 3 штук.

Згідно умов п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору поруки, загальна сума лізингових платежів становить 2 600 000,00 грн., строк лізингу - 22 місяці.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, у разі невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором у встановлені ним строки відповідач-2 зобов'язується сплатити позивачу вартість товару за договором лізингу не пізніше 2 робочих днів з моменту отримання вимоги позивача, до якої додається розрахунок суми заборгованості.

Згідно до вимог п.п. 5.1, 5.2 Договору поруки, він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та припиняє дію з моменту погашення в повному обсязі боржником або поручителем зобов'язань за договором поставки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку із нездійсненням відповідачем-1 оплати лізингових платежів у повному обсязі, позивачем кожному з відповідачів направлялися листи - вимоги від 19.06.2012 № 41, від 19.06.2012 № 42, щодо наявності заборгованості в сумі 445 800,00грн. за період з грудня 2011 року по травень 2012 року, необхідність здійснення негайної оплати, а також лист від 31.07.2012 № 55 щодо розірвання з 26.06.2012р. укладеного сторонами Договору лізингу та необхідність, у зв'язку із цим, повернути майно.

Листами від 14.08.2012 № 5/Д, від 02.10.2012 № 6/Д, від 08.10.2012 № 7/Д, від 05.10.2012 № 8/Д відповідач-1 визнавав факт заборгованості за Договором лізингу та просив надати йому строк для погашення вказаної заборгованості остаточно до 28.12.2012р.

Згідно з Актом приймання-передачі від 02.02.2013 предмети лізингу повернуто позивачу.

Неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо оплати лізингових платежів за Договором лізингу та щодо своєчасного повернення предметів лізингу, а також неналежне виконання відповідачем-2 умов Договору поруки, стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1 ст. 292 ГК України ).

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний (ч. 2 ст. 292 ГК України).

Згідно п. 14.1.97 Податкового кодексу України, оперативний лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Незалежно від того, чи регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

По своїй суті оперативний лізинг - це короткострокова здача в оренду майна, приладів, апаратури. Після спливу строку договору оперативного лізингу лізингоодержувач повинен повернути майно лізингодавцю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума заборгованості із сплати лізингових платежів у розмірі 135 800,00грн., позивачем заявлена до стягнення із відповідачів солідарно.

Обставини невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань щодо оплати лізингових платежів та розміру заборгованості, установлені судами попередніх інстанцій та не спростовуються сторонами.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як унормовано ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, тощо.

Згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Також за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, додатком №3/1 від 12.01.2012 до договору оперативного лізингу затверджено новий графік лізингових платежів, відповідно до якого ліквідаційна вартість у 510 000,00 грн. (на відміну від попереднього графіка) увійшла до загальної суми лізингових платежів, внаслідок чого загальна сума склала 3 110 000,00 грн. з ПДВ.

За наведених обставин, встановивши, що розмір основного зобов'язання було збільшено без згоди відповідача-2, як поручителя; врахувавши відсутність доказів, які б свідчили, що поручитель був обізнаний із умовами додаткової угоди від 12.01.2012 до договору оперативного лізингу та додатком №3/1 від 12.01.2012; прийнявши до уваги, що поручителю не направлялась вимога про сплату заборгованості по лізинговим платежам за червень 2012, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що порука відповідача-2, як поручителя припинилась на підставі ст. 559 ЦК України, відповідно, підстави для стягнення з відповідача-2, як солідарного боржника, заборгованості із сплати лізингових платежів - відсутні.

У свою чергу, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-2, як з поручителя, суми заборгованості за Договором оперативного лізингу солідарно з відповідачем-1, є таким, що ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи, доказів у ній та суперечить вимогам закону.

В частині вимоги про стягнення з відповідача-1 суми неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі 363 870,30грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відносини оперативного лізингу, на відміну від фінансового лізингу, спеціальним законом не врегульовані.

Майновий інтерес лізингодавця за договором оперативного лізингу полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - у можливості користуватися предметом лізингу (на відміну від фінансового лізингу, за яким лізингоодержувач має можливість придбати предмет лізингу у власність). Отже, договір оперативного лізингу містить у собі лише елементи договору оренди, на відміну від фінансового лізингу, який поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Як унормовано ст. 785 ЦК України , у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України , є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України , її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 № 01-06/735/2012; постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 40/117).

Судом першої інстанції вимога про стягнення неустойки розглянута у повному обсязі, у тому числі, із прийняттям додаткового рішення у справі в частині збільшених позовних вимог (суми неустойки).

У апеляційній скарзі апелянт оскаржував як рішення суду першої інстанції від 29.07.2013 у даній справі так і додаткове рішення від 09.08.2013 , яким було задоволено вимогу про стягнення суми неустойки за час користування річчю за час прострочення згідно із заявою позивача про збільшення позовних вимог.

Натомість, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу лише в частині оскарження рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013. Додаткове рішення від 09.08.2013 у апеляційному порядку не переглядалось. Відповідно, результат апеляційного перегляду додаткового рішення від 09.08.2013 у справі №913/1472/13, відсутній.

Таким чином, перегляд судового рішення першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) здійснено судом апеляційної інстанції не в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3 статті 111 9 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111 7 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення спору про стягнення неустойки із направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ДВА "Я" - УНІВЕРСАЛ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 зі справи № 913/1472/13 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 зі справи № 913/1472/13 скасувати в частині вирішення спору про стягнення неустойки, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 зі справи № 913/1472/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій