Постанова

від 31.03.2014 по справі 913/1472/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2014 справа №913/1472/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЗубченко І.В. Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників сторін від позивача від відповідача 1 від відповідача 2 Лебідко Ю.І. за довіреністю б/н від 20.05.2013р.; не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром - 08», м. Алчевськ, Луганська область на рішення господарського судуЛуганської області від 29.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) та на додаткове рішення Луганської області від 09.08.2013р. у справі№ 913/1472/13 (головуючий суддя Москаленко М.О.) за позовомПриватного підприємства «Два «Я» - Універсал», м. Львів до відповідачів: 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ, Луганська область 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром - 08», м. Алчевськ, Луганська область простягнення 306121,80грн. В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Два «Я» - Універсал», м. Львів, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою, до відповідачів, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ, Луганська область та Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром - 08», м. Алчевськ, Луганська область, про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в сумі 135800грн., а також неустойки у розмірі 170321,80грн. з відповідача 1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

В ході розгляду справи позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Імекспром - 08» основний боргу у сумі 135800грн. та стягнути з ФОП ОСОБА_5 неустойку у розмірі 363870,30грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) у справі №913/1472/13 позовні вимоги визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, а тому були задоволені в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Імекспром - 08» на користь ПП «Два «Я» - Універсал» основний боргу у сумі 135800грн., а також неустойку у розмірі 170321,80грн., судовий збір у сумі 6122,40грн.

Додатковим рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Імекспром - 08» на користь ПП «Два «Я» - Універсал» неустойку у розмірі 193548,50грн., судовий збір у сумі 3870,97грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Імекспром - 08» звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 змінити; в частині стягнення з ТОВ «Імекспром - 08» заборгованості та неустойки відмовити в повному обсязі; в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 135800грн. залишити без змін; в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 неустойки у розмірі 363870,30грн. викласти рішення в новій редакції та стягнути з ФОП ОСОБА_5 неустойку у розмірі 23431,08грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. рішення Луганської області від 29.07.2013р. у справі №913/1472/13 скасовано в частині стягнення з ТОВ «ІМЕКСПРОМ-08» заборгованості у розмірі 135800грн., неустойки у розмірі 170321,80грн., а також в частині розподілу судових витрат. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «ІМЕКСПРОМ-08» заборгованості у розмірі 135800грн. та про стягнення з відповідача-1 неустойки у розмірі 170321,80грн. - відмовлено. В іншій частині рішення Луганської області від 29.07.2013р. у справі №913/1472/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2014р. у справі №913/1472/13 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. скасована в частині вирішення спору про стягнення неустойки, а справа в скасованій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі, з посиланням на те, що додаткове рішення від 09.08.2013р. у апеляційному порядку не переглядалось. Відповідно, результат апеляційного перегляду додаткового рішення від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13, відсутній.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Імекспром - 08» на рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Судове засідання, яке було призначено на 26.03.2014р., за клопотанням позивача відбувалось, як в звичайному режимі, так і в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 залишити без змін.

Представники відповідача 1 та 2 у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача 1 та 2.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між ПП «Два «Я» - Універсал» (лізингодавцем) та ФОП ОСОБА_5 (лізингоодержувачем), укладений договір оперативного лізингу №19/08-11 від 19.08.2011р., відповідно до п.1.1 якого, позивач передав відповідачу-1, а відповідач-1 отримав від позивача в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: Самоскиди Mercedes-Benz Actros 3541-К, 2006 року випуску у кількості 3 штук, що були у користуванні.

Сторонами до договору лізингу було підписано Додаток №1-Специфакцію, Додаток №3 - «Графік лізингових платежів» на загальну суму 2600000грн. При цьому, згідно окремої графи Графіку ліквідаційна вартість склала 510000грн.

Між позивачем та відповідачем-1 12.01.2012р. було укладено додаткову угоду до Договору лізингу, за умовами якої термін дії договору був продовжений до 30.07.2013р. та складений новий додаток №3/1 до Договору «Графік лізингових платежів», згідно якого сума лізингових платежів складає 2600000грн., ліквідаційна вартість -510000грн. Загальна сума 3 110 000грн.

На виконання умов договору 22.08.2013р. позивачем та відповідачем-1 підписано акт прийому-передачі майна, за змістом якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу.

Між позивачем (кредитором), відповідачем-1 (боржником) та відповідачем-2 (поручителем), 19.08.2011р. був укладений договір поруки №1, відповідно до п.2.1 якого, відповідач-2 зобов'язався солідарно з відповідачем-1 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань за договором лізингу №19/08-11 від 19.08.2011р., предметом якого є лізинг (оренда) самоскидів Mercedes-Benz Actros 3541-К 2006 року випуску у кількості 3 штук.

Згідно умов п.п.2.2.1, 2.2.2 договору поруки, загальна сума лізингових платежів становить 2600 000грн., строк лізингу - 22 місяці.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором у встановлені ним строки відповідач-2 зобов'язується сплатити позивачу вартість товару за договором лізингу не пізніше 2 робочих днів з моменту отримання вимоги позивача, до якої додається розрахунок суми заборгованості.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору поруки, він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та припиняє дію з моменту погашення в повному обсязі боржником або поручителем зобов'язань за договором поставки.

Через нездійснення відповідачем-1 оплати лізингових платежів у повному обсязі, позивачем кожному з відповідачів направлялися листи - вимоги від 19.06.2012 №41, від 19.06.2012 №42, щодо наявності заборгованості в сумі 445800грн. за період з грудня 2011 року по травень 2012 року, необхідність здійснення негайної оплати, а також лист від 31.07.2012 №55 щодо розірвання з 26.06.2012р. укладеного сторонами договору лізингу та необхідність, у зв'язку із цим, повернути майно.

Листами від 14.08.2012р. №5/Д, від 02.10.2012р. №6/Д, від 08.10.2012р. №7/Д, від 05.10.2012р. №8/Д відповідач-1 визнавав факт заборгованості за договором лізингу та просив надати йому строк для погашення вказаної заборгованості остаточно до 28.12.2012р.

Актом приймання-передачі від 02.02.2013р. предмети лізингу повернуто позивачу.

Неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо оплати лізингових платежів за договором лізингу та щодо своєчасного повернення предметів лізингу, а також неналежне виконання відповідачем-2 умов Договору поруки, стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Сума заборгованості із сплати лізингових платежів у розмірі 135800грн., позивачем заявлена до стягнення із відповідачів солідарно.

Як встановлено судом касаційної інстанції, обставини невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань щодо оплати лізингових платежів та розміру заборгованості, встановлені судами попередніх інстанцій та не спростовуються сторонами.

Додатком №3/1 від 12.01.2012р. до договору оперативного лізингу затверджено новий графік лізингових платежів, відповідно до якого ліквідаційна вартість у 510000грн. (на відміну від попереднього графіка) увійшла до загальної суми лізингових платежів, внаслідок чого загальна сума склала 3110000грн. з ПДВ.

З урахуванням вищенаведеного, встановивши, що розмір основного зобов'язання було збільшено без згоди відповідача-2, як поручителя; врахувавши відсутність доказів, які б свідчили, що поручитель був обізнаний із умовами додаткової угоди від 12.01.2012р. до договору оперативного лізингу та додатком №3/1 від 12.01.2012р.; прийнявши до уваги, що поручителю не направлялась вимога про сплату заборгованості по лізинговим платежам за червень 2012, суд касаційної інстанції зазначив, що на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд при першому перегляді рішення місцевого суду, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що порука відповідача-2, як поручителя припинилась на підставі ст. 559 ЦК України, відповідно, підстави для стягнення з відповідача-2, як солідарного боржника, заборгованості із сплати лізингових платежів - відсутні.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111 12 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду (п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11).

Вищий господарський суду України у постанові від 16.01.2014р. прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1 на користь позивача суму основного боргу. Також касаційний суд зазначив, що судом першої інстанції вимога про стягнення неустойки розглянута у повному обсязі, (у тому числі, із прийняттям додаткового рішення), проте апеляційним судом перегляд рішення першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення неустойки відсутній.

З указуванням вищенаведеного та ч.1 ст.111 12 ГПК, апеляційний суд переглядає рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 в частині про стягнення неустойки у розмірі 363870,30грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Частиною 2 статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено вимогу про стягнення саме з ФОП ОСОБА_5 неустойки у розмірі 363 870,30грн. (з урахування заяви про збільшення позовних вимог).

Враховуючи той факт, що в договорі оперативного лізингу лізинговий платіж є платою за користування майном, то лізинговий платіж не містить в розумінні фінансового лізингу відшкодування лізингоодержувачем вартості майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги про стягнення неустойки, проте вийшов за межі позовних вимог та безпідставно стягнув солідарно з ТОВ «Імекспром - 08» (відповідача 2) суму неустойки, оскільки вона заявлялась до стягнення саме з ФОП ОСОБА_5 (відповідача 2).

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Імекспром-08» підлягає задоволенню , а рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 в частині стягнення з ТОВ «Імекспром-08» заборгованості у розмірі 135800грн., неустойки у розмірі 363870,30грн., а також в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з прийняттям в скасованих частинах нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Імекспром-08» заборгованості у розмірі 135800грн., неустойки у розмірі 363870,30грн. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 підлягає залишенню без змін.

Таким чином, основний борг у розмірі 135800грн. та неустойка у розмірі 363870,30грн. підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_5 (відповідача 1) на користь ПП «Два «Я»-Універсал» в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача 1. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром-08», м. Алчевськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 - задовольнити .

Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром-08», м. Алчевськ, Луганська область заборгованості у розмірі 135800грн., неустойки у розмірі 193548,50грн., а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованих частинах прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром-08», м. Алчевськ, Луганська область заборгованості у розмірі 135800грн., неустойки у розмірі 193548,50грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Два «Я»-Універсал» (м. Львів, вул. Коновальця, 103/604, код 34857651) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9993,37грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 29.07.2013р. (повний текст підписано 05.08.2013р.) та додаткового рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2013р. у справі №913/1472/13 - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Два «Я»-Універсал» (м. Львів, вул. Коновальця, 103/604, код 34857651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекспром-08» (Луганська область, м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 132/167, код 35999364) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4996,70грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді В.М. Татенко

О.А. Марченко

Надруковано 6 примірників: 1 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - господарському суду