Рішення

від 10.01.2014 по справі 906/1651/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" січня 2014 р. Справа № 906/1651/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання :Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шубенко П.Б. - предст. за дов. від 02.07.13 р.,дійсна до 02.07.14 р.

від відповідача: від відповідача: Пащенко Н.В. - директор Ружинського кооперативного ринку згідно наказу №7 від 20.01.2004 р.

від третьої особи: Ярощук М.А. - предст. виконкому Ружинської селищної ради, дов. №003 від 11.12.2013р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Парафії Св. Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ Київського патріархату (смт. Ружин)

до Підприємства Райспоживспілки "Ружинський кооперативний ринок" (смт. Ружин, Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ружинської селищної ради (смт. Ружин)

про повернення земельної ділянки

Позивач просить в судовому порядку зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 1825255100:04:004:0617 , площею 0,10 га , за адресою: вул. Набережна,10, смт. Ружин.

В обгрунтування підстав позову, позивач доводить, що не може здійснювати фактичне володіння та користування земельною ділянкою, наданою йому у постійне користування для будівництва церкви на 100 місць, оскільки відповідачем без будь-яких дозвільних документів на зазначеній земельній ділянці розміщено малі архітектурні форми та розміщуються автомобілі для торгівлі продовольчою та непродовольчою продукцією.

Ухвалою від 11.11.13 року порушено провадження у справі та вжито заходи щодо підготовки її до розгляду.

До початку розгляду спору по суті, заяви про зміну предмету або підстав позову, а також зустрічного позову не подано.

У відзиві на позов відповідач проти вимог останнього заперечив, серед іншого, з наступних підстав: відповідно до свідоцтва на право власності від 02.12.2002 року Ружинська райспоживспілка є власником майнового комплексу Ружинського кооперативного ринку, який використовується позивачем у підприємницькій діяльності; права на земельну ділянку, на якій зазначений майновий комплекс знаходиться були оформлені за Ружинським кооперативним ринком спочатку на праві постійного користування, в подальшому - на праві оренди; виходячи з приписів статті 417 ЦК України правові наслідки щодо нерухомого майна, яке залишилось на земельній ділянці, право користування якою припинилося, вирішують власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди); отже, позивач не має права вимагати у відповідача повернути земельну ділянку під майновим комплексом ринку, оскільки не є належною стороною у даному спорі, оскільки власником земельної ділянки є Ружинська селищна рада ; невідповідність обраного способу захисту порушеного права є підставою для відмови у позові ( а с. 63 -67 Т.1).

Позивач у додаткових письмових поясненнях до правових підстав позову ( ст. 387 ЦК України) доводив, що умовами пред'явлення віндикаційного позову є відсутність у титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння індивідуально визначеною річчю , яка збереглася в натурі та перебуває у фактичному володінні іншої особи. Відсутність у позивача можливості фактичного користування земельною ділянкою, є підставою вимагати її повернення ( а. с. 188-189 Т.1, а.с. 95 Т.2).

Ухвалою від 25.11.13року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ружинську селищну раду (смт. Ружин) (а. с. . 80-81 Т.1).

В ході вирішення спору судом оглядались матеріали господарських справ зі справами № 9/5007/18/11, № 11/5007/1078/12 та 906/818/13, витребовувались додаткові докази та пояснення.

В засіданні суду 10.01.14року учасникам судового процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у позові.

Заслухавши представників сторін, третьої особи , дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Українська Православна Церква Київського Патріархату Парафія Св. Покрови Пресвятої Богородиці є релігійною організацією зареєстрованою як юридична особа ( код ЄДРПОУ 26279726) в смт. Ружин по вул. Бурди,25, кв.7 ( а.с. 29 Т.1).

Парафія Св. Покрови Пресвятої Богородиці є релігійним об'єднанням , первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви Київського патріархату , володіє правами юридичної особи ( а.с. 32-33 Т.1).

Статут релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату , діяльність якої поширюється на смт. Ружин зареєстровано Житомирською обласною державною адміністрацією 05.03.2003року № 1150 ( а. с. 31 Т.1).

Рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради від 23.04.2004року № 68 надано дозвіл Громаді Св'ято Покровської парафії Української Православної Церкви Київського патріархату на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво культової споруди по вул. Набережна,10 ( а.с. 185 Т.1).

У п. 2 цього рішення вирішено передбачити у проектно-кошторисній документації перенесення продовольчого ринку на інше місце ( а . с. 70 Т.1).

Рішенням Ружинської селищної ради 2 сесії 6 скликання від 23.11.2010р. надано дозвіл громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для надання її в постійне користування для будівництва церкви на 100 місць по вул. Набережна, 10 в смт. Ружин ( а.с. 106 Т.2).

Рішенням Ружинської селищної ради Житомирської області 23 сесії 6 скликання від 22 червня 2012 року затверджено Парафії Св. Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у постійне користування площею 0,10 га в смт. Ружин, вул. Набережна, 10 та надано зазначену земельну ділянку для будівництва церкви на 100 місць ( а.с. 10 Т.1).

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування було предметом судового оскарження у справах № 11/5007/1078/12 та № 906/818/13. Незаконність рішення в судовому порядку не встановлено.

На підставі рішення третьої особи, позивач оформив право на постійне користування земельною ділянкою площею 0,10 га в смт. Ружин, вул. Набережна, 10 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 9070879, який зареєстровано 06.08.2012року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 182520003000003 ( а.с.11).

Земельній ділянці площею 0,10 га по вул. Набережна,10, смт. Ружин присвоєно кадастровий номер 1825255100:04:004:0617.

Містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки , затвердженими 04.09.12року, погодженими 06.12.12р. та які є чинними до 04.09.2015року, передбачено , серед іншого, наступне:

- генплан погодити з адміністрацією Ружинського кооперативного ринку;

- основний під'їзд до запроектованої будівлі церкви на 100 місць здійснювати з вул. Набережна, додатковий - з території ринку.;

- на стадії передпроектних робіт узгодити з Ружинською селищною радою та адміністрацією ринку перенесення частини ринку, що відводиться під будівництво церкви на інше місце. Замовнику будівництва , селищній раді та адміністрації ринку визначитись щодо знесення (перенесення на інше місце) будівель і споруд ринку, що знаходиться на території, яка відводиться під будівництво , та за чий рахунок будуть здійснюватись роботи по перенесенню . Узгодити кооперативне використання існуючої надвірної вбиральні ринку та майданчика для збирання сміття (а.с. 27 Т.2)

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ № 000485 від 11.08.1099 року Ружинському кооперативному ринку Ружинського районного споживчого товариства , розташованого в смт. Ружин , вул. Набережна , 10 було надано у постійне користування 1,0044 га для будівництва приміщень та здійснення ринкової торгівлі ( а. с. 72-73 Т.1).

Свідоцтво про право власності на майновий комплекс із шести будівель (адмінбудинок, магазин, м'ясний павільйон, магазин, склад, вбиральня ), розташований в смт. Ружин по вул. Набережна,10, видано Ружинській районній спілці споживчих товариств, підприємством якої є відповідач ( а.с.71 Т.1).

Наявність вище зазначених шести будівель по вул. Набережна, 10 в смт Ружин станом на 23.07.13року підтверджується технічним паспортом ( інвентаризаційна справа № 1487) ( а с. 93-109 Т.1).

Окрім того, рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради від 30.01.2002 року затверджено схему розміщення торгових кіосків на території ринку ( а.с. 4 Т.4). Іншими рішеннями виконавчого комітету від 17.02.2002року №23, від 30.12.2003року № 148 та від 27.11.2003р. були надані дозволи фізичним особам - підприємцям на встановлення торгових кіосків на ринковій території, згідно схеми розміщення ( а.с. 5 Т.2)

У 2003 році відповідач звернувся до Ружинської селищної ради із клопотанням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0044 га, розташованої в смт. Ружин , вул. Набережна , 10 .

Рішенням Ружинської селищної ради 10 сесії 24 скликання від 25.09.2003року припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею на 1,0044 га Ружинського кооперативного ринку по вул. Набережна, 10 смт. Ружин та віднесено їх до земель запасу Ружинської селищної ради ( а с. 156 , 184 Т.1).

На замовлення Ружинського кооперативного ринку було розроблено Технічну документацію по встановленню зовнішніх меж та виготовленню договору короткострокової оренди строком на п'ять років земельних ділянок загальною площею 0,8585га Ружинському кооперативному ринку для здійснення роздрібної торгівлі та комерційних послуг в смт Ружин по вул. Набережна,10 .

Як встановлено судом земельну ділянку загальною площею 0,8585га було поділено на три окремі земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 1825255100:04:004:0492 (ділянка №1), 1825255100:04:004:0491 (ділянка № 2), 1825255100:04:004:0494 (ділянка №3), однак які в Державному земельному кадастрі на даний час не обліковуються ( а.с. 75 Т.2).

Відповідно до Договору оренди землі від 03.01.2006року, укладеного з Ружинською селищною радою, Ружинський кооперативний ринок п'ять років з 03.01.2006року по 03.01.11року орендував земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу по вул.Набережна,10 в смт. Ружин загальною площею 0,8585 га, зайняту під будівлями 0,1873га, проходами , проїздами та площадками 0,6712га.

Зокрема , як встановлено судом, ділянка № 1 зайнята під будівлями площею 0,0818га, під проходами , проїздами та площадками площею 0,4960 га; ділянка № 2 зайнята під будівлями площею 0,1043 га, під проходами , проїздами та площадками - 0,0,1730 га; ділянка № 3 зайнята під будівлями площею 0,0012 га, під проходами , проїздами та площадками - 0,0022 га ( а. с. 150 Т.1).

Як було зазначено у п. 3 Договору оренди землі від 03.01.2006року, на орендованій земельній ділянці знаходились об'єкти нерухомого майна, нежитлові будівлі Ружинського кооперативного ринку. Як встановлено судом титульним власником останніх є Ружинська районна спілка споживчих товариств.

Відповідач 03 листопада 2010року звернувся до Ружинської селищної ради із клопотанням надати дозвіл на складання технічної документації земельної ділянки по вул. Набережній ,10 площею 0,8585на, яка орендується Ружинським кооперативним ринком для здійснення роздрібної торгівлі та комерційних послуг (а.с. 107 Т.2).

Рішенням Ружинської селищної ради 2 сесії 6 скликання від 23.11.2010р. надано дозвіл Ружинському кооперативному ринку на розроблення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для обслуговування майнового комплексу та здійсненні комерційної діяльності в смт. Ружин , вул. Набережна,10 строком на 5 років ( а с. 164 , 187 Т.1).

Судом встановлено, що відповідач технічну документацію із землеустрою не замовляв. Договір оренди землі від 03.01.2006року припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку дії 03.01.2011року та не був поновлений додатковою угодою як це передбачено у ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Земельну ділянку загальною площею 0,8585 га відповідач Ружинській селищній раді за актом приймання - передачі не повернув , однак продовжує сплачувати орендну плату до місцевого бюджету смт. Ружин ( а.с. 165-175 Т1.).

Позивач доводить, що на земельній ділянці, наданій йому у постійне користування розміщуються наступні об'єкти відповідача : навіс (дерев'яний), сарай (дерев'яний), 3 металеві контейнери (вагончики ) та смітник , огороджений шифером та металевою бляхою , про що подав фото-докази ( а. с. 13-19 Т.1).

Огляд земельної ділянки в натурі ( на місцевості) здійснювався як спеціалістами КП "Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації", так і відділу Держземагентства у Ружинському районі, які підтвердили наявність таких об'єктів на земельній ділянці позивача та , одночасно, вказали про відсутність офіційних відомостей про їх власника ( а с. 20 Т.1, а.с.86 Т.2).

Судом встановлено, що позивач, відповідач та третя особа відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки не погодили питання в частині знесення (перенесення на інше місце) будівель і споруд ринку, що знаходиться на території, яка відводиться під будівництво церкви.

Окрім того, відповідач подав докази на підтвердження доводів про те, що відповідно до укладених у 2012 році договорів з фізичними особами - підприємцями останнім надано торгівельні місця для торгівлі продовольчими товарами шляхом розміщення кіоску, контейнера, палатки для торгівлі (а. с. 162 - 163 Т.1). Тому спірна земельна ділянка для таких осіб є місцем здійснення підприємницької діяльності, отримання прибутку, сплати податків та зборів, в тому числі, до місцевого бюджету.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 92 ЗК України позивач є суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою, наданою із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування церкви на 100 осіб та інших будівель, необхідних для забезпечення її діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду ( абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

За загальним правилом, способи захисту прав землекористувачів на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України , підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України (п.2.9 Постанови Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ( далі - Постанова № 6) .

Відповідно до ч.1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Оскільки за змістом ст. 4 цього Кодексу, а також ст. ст. 1, 181, 190, 319, 324, 331 ЦК України земельні відносини є цивільними, захист прав землекористувача здійснюється також за правилами глави 29 та 396 Цивільного кодексу України шляхом звернення до суду з віндикаційним або негаторним позовом.

Віндикаційний позов - позов про витребування майна з чужого незаконного володіння - застосовується проти порушень, пов'язаних із позбавленням власника права володіння.

Частина перша статті 388 ЦК України передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна в особи, яка його придбала за відплатною угодою й не знала і не могла знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Віндикаційний позов є належним способом захисту порушеного права землекористувача, у разі вибуття земельної ділянки із його володіння за тими ж самими умовами, що із володіння власника земельної ділянки ( ст. 396 ЦК України).

Негаторний позов є вимогою про усунення перешкод у здійсненні права власності, застосовується проти порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

Частина 1 статті 391 ЦК України передбачає необхідність встановлення обставин створення власнику майна перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є належним способом захисту порушеного права землекористувача, у разі створення йому перешкод у здійсненні ним права користування земельною ділянкою (п. 1.3 Постанови № 6, п.11 Постанова ВСУ від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010).

З врахуванням викладеного, правила про віндикаційний позов підлягають застосуванню у випадку порушення права володіння земельною ділянкою, про негаторний позов - у випадку порушення права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка як об'єкт цивільних прав ( ч.1 ст. 79 ЗК України) належить до нерухомих речей, а тому "за визначенням" не може бути переміщена у просторі та перебувати у фактичному володінні особи, як це передбачає ст. 397 ЦК України , та як доводить позивач. Тому право володіння земельною ділянкою визначається державною реєстрацію цього права.

За існування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки землекористувача можна позбавити права володіння нею лише юридично, наприклад, шляхом надання цієї земельної ділянки в оренду або її продажу власником третій особі без попереднього вилучення у землекористувача. Лише у цьому випадку проти порушення права постійного користування слід застосовувати віндикаційний позов.

Державна реєстрація державного акту на право постійного користування земельною ділянкою здійснена 06.08.2012року.

На дату її проведення чинною була редакція статті 125 Земельного кодексу України, згідно якої право постійного користування на земельну ділянку виникало з моменту державної реєстрації цього права. Стаття 125 ЗК України в такій редакції є чинною і на дату винесення рішення суду.

У п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.03.2009 № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" було зазначено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація земельної ділянки площею 0,10га по вул. Набережна, 10 в смт. Ружин , кадастровий номер 1825255100:04:004:0617 здійснена також 06.08.2012року ( а с. 17 Т.2).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11.02.2010 року № 1878-VI до 01 січня 2012 року державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками проводилась територіальними органами земельних ресурсів. Згідно із Законом N 4152-VI від 09.12.2011р. повноваження цих органів діяли до 01 січня 2013 року.

З 01 січня 2013 року державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, в тому числі, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюють органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, ( п.8-1 ч. 2 ст. 9, ст. 16 та 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( далі - Закон про реєстрацію ).

Позивач підтвердив факт державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою після 01.01.2013року, а отже, і право юридичного володіння нею як одну із правомочностей землекористувача ( а. с. 17 Т.2).

Згідно частини 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права ( ст. 125 ЗК України).

З 01 січня 2013 року діє редакція ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( далі - Закон про реєстрацію), згідно якої права на нерухоме майно ( земельну ділянку), що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Зокрема, державна реєстрація права оренди земельної ділянки як речового права здійснюється на підставі договору, укладеного у порядку, встановленому законом ( п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону про реєстрацію).

Відповідач не підтвердив наявність у нього права оренди спірної земельної ділянки та факту державної реєстрації такого права після 01.01.13року.

В свою чергу, позивач також не довів, що відповідачу належить правовий титул володільця та користувача спірної земельної ділянки на іншому праві , ніж право оренди.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 391, 396 ЦК України землекористувач вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Оскільки, як встановлено судом, на відведеній для забудови земельній ділянці знаходяться споруди ринку, які підлягають знесенню (перенесенню на інше місце), а також враховуючи нерухомість земельної ділянки, позивач як титульний її володілець та користувач, вправі захистити своє право користування земельною ділянкою негаторним позовом у разі його порушення відповідачем.

Одночасно господарський суд дійшов висновку, що незважаючи на відсутність у відповідача правового титулу землекористувача, останній не є суб'єктом, що порушує права позивача на користування спірною земельною ділянкою, оскільки останнім не доведено наявність у відповідача обов'язку знесення (перенесення на інше місце) споруд, розташованих на такій земельній ділянці.

Так, право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105.

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (пункт 13).

Таким чином, при вирішенні цього спору, господарський суд встановив наявність конфлікту інтересів щодо права користування спірною земельною ділянкою з одного боку - для забудови церкви на 100 осіб , з іншого - для здійснення ринкової торгівлі.

Конфлікт інтересів , як робить висновки Конституційний Суд України в абз. 4 п.3.5 Рішення від 01.12.2004 N 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес), притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату асне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо.

Тому, допоки між позивачем, відповідачем та третьою особою не буде досягнуто згоди в частині перенесення ринку із спірної земельної ділянки, до тих пір існуватиме конфлікт інтересів сторін спору у цій справі щодо користування нею.

Оскільки позивач не довів , як це вимагає стаття 33 ГПК України, обгрунтованість доводів позову про відповідність обраного ним способу захисту порушеного права користування спірною земельною ділянкою шляхом пред'явлення віндикаційного позову та наявність у відповідача обов'язку повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1825255100:04:004:0617 , площею 0,10 га , за адресою: вул. Набережна,10, смт. Ружин. площею 0,10га, яка ніколи юридично останньому на будь-якому правовому титулі не належала, у позові суд відмовляє.

За приписами ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16 січня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу ( на вимогу ), 3- відповідачу ( на вимогу) , 4 -третій особі ( ( 13601, Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Бурди, буд.44) - простою