Постанова

від 30.12.2013 по справі 817/4164/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4164/13-а

30 грудня 2013 р. 12год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Зозуля Д.П., судді Сало А.Б. Гудима Н.С. , за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача1: представник не з'явився,

відповідача2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Малого приватного підприємства "АВТО-АСО" доДержавної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Т.В. № 6390114 від 03.10.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "АВТО-АСО" (далі- МПП «АВТО-АСО») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної реєстраційної служби України про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Т.В. № 6390114 від 03.10.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинення певних дій.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано уточнення до позовної заяви, відповідно до якого, другим відповідачем було зазначено Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяну Василівну (а.с.29-32). Також позивачем було подано клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати без його участі , зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.57).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 серпня 2013 року МПП «АВТО-АСО» звернулося до реєстраційної служби Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2582453, та було подано документи для проведення державної реєстрації права власності на кафе (загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м.).

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Т.В. №6390114 від 03 жовтня 2013 року відмовлено МПП «АВТО-АСО» у державній реєстрації права власності, оскільки, як зазначено в рішенні, подані документи не відповідають вимогам чинному законодавству.

Відповідач-1 Державна реєстраційна служба України в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду справи судом повідомлений належним чином. (а..с.58). Подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що у ході розгляду заяви та інших документів державним реєстратором встановлено, що подані документи не відповідають встановленим вимогам., а тому рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є правомірним.

Також, зазначив, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Отже, чинним законодавством заборонено Державній реєстраційній службі України втручатися в роботу державних реєстраторів при прийнятті ними відповідних рішень.

Що стосується зобов'язання зареєструвати речове право, то суд фактично вирішить питання про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, що не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Відповідач 2 - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Корюк Тетяна Василівна, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.59).

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2013р. у справі №918/236/13-г визнано за МПП «АВТО-АСО» (Рівненська область, Зарічненський район, смт. Зарічне, вул. Центральна, 57А, код ЄДРПОУ 21089352) право власності на приміщення кафе, загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м.(а.с.7-8).

Згідно з листа Господарського суду Рівненської області від 16.07.2013 року, дане рішення від 18.04.2013р. у справі №918/236/13-г, набрало законної сили 03.05.2013р. (а.с.14).

Позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначеного об'єкта (а.с.12).

Тоді як, 03.10.2013р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Корюк Тетяною Василівною прийнято рішення №6390114 про відмову МПП «АВТО-АСО» у державній реєстрації права власності на приміщення кафе, що розташоване за адресою: Рівненська обл., Зарічненський р., смт. Зарічне, вулиця Центральна, будинок 57А(а.с.40).

Зазначене рішення мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, а саме: для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документ, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно (щодо реконструйованого майна на момент початку реконструкції)(а.с.40).

З такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Особливості реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України №607/5 від 02.04.2013 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець; на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на цілісні майнові комплекси підприємств; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності; на гідротехнічні споруди водних об'єктів загальнодержавного значення та на земельні ділянки під такими спорудами; на підставі договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів; на земельні ділянки, сформовані у порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної форми власності у разі підготовки лотів до проведення земельних торгів; на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці, а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї стосовно вищезазначених речових прав рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Документи необхідні, для державної реєстрації визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 703 від 22.06.2011, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, згідно з яким для проведення державної реєстрації подаються: заява про державну реєстрацію, форма та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст (абз.1 п.7); документ, що посвідчує особу заявника під час подання заяви про державну реєстрацію (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє (п.9); копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України); документ про сплату державного мита (п.10); документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно (п.27).

Відповідно пункту 12 до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Підстави, з яких державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень або рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно пункту 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Нормами статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом встановлено, що під час розгляду поданої позивачем заяви про державну реєстрацію і документів, доданих до неї, державним реєстратором було встановлено, що заявником подано документи, які не відповідають вимогам, а саме для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документ, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно.

Суд із зазначеними вище висновками не погоджується виходячи з наступного.

Згідно ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка є власником або користувачем земельної ділянки, на якій було самовільно побудоване нерухоме майно, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року про практику застосування судами ст. 376 ЦК України, власником або землекористувачем земельної ділянки право на забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року про практику застосування судами ст. 376 ЦК України, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі ч.3 ст. 376 ЦК України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Отже, з'ясування можливості визнання права власності на самочинне будівництво на земельній ділянці, що не відведена у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно здійснюється судом під час розгляду відповідної справи, а не державним реєстратором в межах процедури державної реєстрації прав.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2013р. у справі №918/236/13-г визнано за МПП «АВТО-АСО» (Рівненська область, Зарічненський район, смт. Зарічне, вул. Центральна, 57А, код ЄДРПОУ 21089352) право власності на приміщення кафе, загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м.

Згідно з листа Господарського суду Рівненської області від 16.07.2013 року, дане рішення від 18.04.2013р. у справі №918/236/13-г, набрало законної сили 03.05.2013р.

Даним судовим рішенням встановлено, що визнання права власності на даний об'єкт за МПП «АВТО-АСО» не порушує права, свобод чи інтересів будь-яких інших осіб.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до п. п. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, твердження відповідача про подання документів позивачем, які не відповідають вимог є необґрунтованим. Оскільки, на підставі рішення суду проводиться реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна. А тому в даному випадку державний реєстратор не мав права вимагати подання інших документів.

Стосовно вимоги державного реєстратора про надання документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, то, як слідує з п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обов'язок щодо надання такого документу покладено на заявника в разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Матеріалами справи підтверджується, що приміщення кафе, щодо якого позивачем подавалась заява про державну реєстрацію права власності не є новозбудованим чи реконструйованим об'єктом нерухомого майна. У даному випадку перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначений п. 28 Порядку.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання видати МПП «АВТО-АСО» витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на приміщення кафе, загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5кв.м., то суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон 1952-IV) чітко визначений порядок та спосіб надання витягу з Державного реєстру речових прав.

Частиною 2 статті 28 Закону 1952-IV зазначено, що витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати власник нерухомого майна або уповноважена ним особа.

Також відповідно до статті 29 Закону 1952-IV надання інформації з Державного реєстру прав справляється плата, порядок використання і розмір якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, для отримання витягу з Державного реєстру позивачем повинна бути подана відповідна заява. Судом встановлено, що МПП «АВТО-АСО» не надав доказів для суду про те, що ним подавалася заява для видачі витягу з Державного реєстру речових прав. Також позивачем не надано будь-яких доказів відмови у видачі даного витягу відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України видати витяг з Держаного реєстру є передчасною та безпідставною, оскільки суд не наділений забезпечувати захист порушених прав в майбутньому.

Тому, в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання видати МПП «АВТО-АСО» витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на приміщення кафе слід відмовити повністю.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету 45 грн. 88 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанції №69004908 від 22.11.2013року (а.с.2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Т.В. № 6390114 від 03.10.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за малим підприємством "Авто-Асо" право власності на приміщення кафе, загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м., які розашовані за адресою: Рівненська область, Зарчненський район, смт. Зарічне, вул. Центральна, 57 А.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Малого приватного підприємства "АВТО-АСО" із Державного бюджету України сплачену суму судових витрат у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 88 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Зозуля Д. П.

Судді Сало А.Б.

Гудима Н.С.