Постанова

від 18.12.2013 по справі 911/897/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 911/897/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2013 року

у справі № 911/897/13 (суддя: Заєць Д.Г.)

за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та витребування з незаконного користування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та витребування з незаконного користування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 8 вересня 2009 року щодо внесення орендної плати. У зв'язку з цим прокурор, посилаючись на ст. 651 ЦК України, ст. ст. 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 р., укладений між позивачем та відповідачем, скасувати державну реєстрацію даного договору та витребувати з незаконного користування земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2013 р. у справі № 911/897/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 23-а, код 33396596) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем в повному обсязі погашено існуючу в період з березня 2012 року по лютий 2013 року заборгованість з орендної плати (до моменту звернення з даним позовом до суду) та відсутністю претензій (майнових/немайнових) зі сторони позивача, що на думку суду свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2013 року у справі № 911/897/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у справі №911/897/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. "Про зміну складу колегії суддів в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №911/897/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. в зв'язку з перебування суддів Суліма В.В. та Рєпіної Л.О. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі №911/897/13 доручено колегії суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, суддів Тарасенко К.В., Авдеєва П.В.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 15.10.2013р. розгляд апеляційної скарги призначено на 23.10.2013р.

Розпорядженням В. о Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. в зв'язку з перебування суддів Тищенко А.І. та Авдеєва П.В. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі №911/897/13 доручено колегії суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий суддя, суддів Тарасенко К.В., Рєпіна Л.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області прийнято до провадження у вищезазначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 06.11.2013р.

В судове засідання 06.11.2013р. представники позивача та третьої особи не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 06.11.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.12.2013р.

В судове засідання 04.12.2013р. прокурор, представники позивача та третьої особи не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 18.12.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 18.12.2013р. в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та участь судді Рєпіної Л.О. в розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №911/897/13 доручено колегії суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий суддя, суддів Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2013 року у справі № 911/897/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2013 року у справі № 911/897/13.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 18.12.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції 8 вересня 2009 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" (за договором - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу, яка знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області терміном на 49 років.

Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,0000 гектарів, згідно з план-схемою, що додається. Земельну ділянку надано орендарю терміном на 49 років для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Місце розташування земельної ділянки: на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3222457400:03:002:0074.

Пунктом 4 договору встановлено, що згідно з витягом №10208 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, наданим управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 30 липня 2009 року, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, становить 8374233,60 грн.

Пунктом 6 договору передбачено, що договір укладено на 49 років з дня його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до пункту 6 договору орендна плата за використання земельної ділянки становить 5% в рік від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендодавцеві у вигляді щоквартальних платежів на рахунок орендодавця рівними частками. Орендна плата вноситься до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 34 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Даний договір зареєстрований в Управлінні земельних ресурсів Києво-Святошинського району 19 листопада 2009 року за №777 та здійснена державна реєстрація прав на землю на нерухоме майно за №040994700055 від 14 грудня 2009 року.

Як зазначено в позовній заяві відповідач у період з березня 2012 року по лютий 2013 року не сплачував орендну плату, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 264091,43 грн., що підтверджується довідкою ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Вказані обставини стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2009 року та повернення земельної ділянки органу місцевого самоврядування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України "Про оренду землі"від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ "Про оренду землі"), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).

В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним тоді, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому згідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 р., предметом якого є земельна ділянка загальною площею 9.0 га. для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу, яка знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також за статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та не досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний судом за ініціативою заінтересованої сторони за одночасної наявності підстав, передбачених частиною 4 вказаної статті.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, оформленим у відповідній формі зі сторони органу місцевого самоврядування, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" ( у редакції на час виникнення спору) договір оренди може припинятися за наведених у ній підстав (закінчення строку оренди, викупу земельної ділянки для суспільних потреб, поєднання власника земельної ділянки та орендаря в одній особі, смерті фізичної особи-орендаря, його засудження до позбавлення волі, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем), а також в інших випадках, передбачених законом. Також договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №9 встановлено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Згідно з п. 6 договору орендна плата за використання земельної ділянки становить 5% в рік від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендодавцеві у вигляді щоквартальних платежів на рахунок орендодавця рівними частинами.

Орендна плата вноситься до п'ятнадцятого числа місяця, слідуючого за звітним.

У відповідності до п. 28 Договору до обов'язків орендаря серед інших входить своєчасна сплата орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за період з березня 2012 року по лютий 2013 року, яка складає 264 091,43 грн., що підтверджується довідкою, виданою ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Посилання скаржника на подальшу сплату суми заборгованості за договором, що стало вирішальним фактом при прийнятті рішення судом першої інстанції про відмову у задоволення позовних вимог прокурора, не свідчить про відсутність факту порушення умов договору.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2013 року справа № 12/115-12/5.

Колегія суддів звертає увагу учасників апеляційного провадження на помилковість доводів відповідача щодо ототожнення понять виконання власних обов'язків із своєчасного внесення орендної плати з відсутністю дійсної заборгованості на момент звернення прокурора в інтересах держави з відповідним позовом про розірвання договірних відносин у відповідності до положень ст. 141 ЗК України, оскільки своєчасність виконання зобов'язання перш за все окреслена певними часовими рамками та знаходиться у цілковитій залежності від строку визначеного умовами договору або законодавством.

Тобто належне виконання обов'язку щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки насамперед залежить від одночасного дотримання двох умов, а саме сплати орендних платежів у повному обсязі та ще й в обумовлений строк.

Натомість фактичне виконання зобов'язання поза межами встановлених строків не може розцінюватися у якості належного, а лише свідчить про часткове виконання відповідачем власних обов'язків, виконання яких в любому випадку носить неминучий характер для боржника. (добровільне/примусове).

Згідно п. 34 Договір припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Тобто, спірним договором встановлено умови, за яких договір підлягає розірванню, та, таким чином, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю є порушенням, наслідком якого, у будь-якому випадку, згідно з приписами норм статей 611, 651 Цивільного кодексу України, є розірвання договору.

З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2009 р., укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рей-Марк" у відповідності до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи ту обставину, що договір оренди землі від 08.09.2009 р. розривається в судовому порядку, що, в силу приписів Закону України "Про оренду землі", є підставою для його припинення, то в даному випадку як наслідок, позовна вимога прокурора щодо повернення земельної ділянки Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині вимог позивача про скасування державної реєстрації прав на землю та нерухоме майно від 14.12.2009 року за № 040994700055 договору оренди земельної ділянки від 08.09.2009 року, колегія суддів зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки до компетенції жодного із заявлених в позові відповідачів не належить здійснення скасування реєстрації договорів, крім того, зазначена вимога, з врахуванням положень ст. 12 ГПК України, взагалі не підлягає розгляду порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2013 року у справі № 911/897/13 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2013 року у справі № 911/897/13 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 року, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-МАРК".

Витребувати з незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-МАРК" земельну ділянку загальною площею 9,00 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з нормативною грошовою оцінкою - 8 374 233,60 грн. (вісім мільйонів триста сімдесят чотири тисячі двісті тридцять грн.. 60 коп.), кадастровий номер № 3222457400:03:002:0074.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рей-Марк" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 23-а, код 33396596) в дохід Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) за розгляд позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рей-Марк" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 23-а, код 33396596) в дохід Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 911/897/13 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна