Постанова

від 14.01.2014 по справі 910/9383/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа№ 910/9383/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Самошик В.Ю.

від відповідача - Радутний О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року (головуючий суддя Босий В.П., судді: Мандичев Д.В., Стасюк С.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес"

про стягнення 230 252,08 грн.,-

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про оплату послуг за договором, неможливість виконання якого виникла з вини замовника

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» про стягнення 230 252,08 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.10.2013року у справі № 910/9383/13 в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено повністю, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю. Зараховано, здійснену ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», попередню оплату в розмірі 230 252,08 грн. на користь ТОВ «Інтегрітес», як повну оплату послуг за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 14.10.2013року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову та задоволення первісного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року відновлено строк подання апеляційної скарги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2014 року.

У судове засідання 14.01.2014року, з'явився представник відповідача та позивача, які надали пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача встановив наступне.

11.04.2011року між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та ТОВ «Інтегрітес» було укладено договір про надання юридичних послуг №56-LS-1/LT/11.

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у спорі, що виник на підставі договору фінансового лізингу №L691-05/07 від 07.05.2007року в судовому та позасудовому процесі, включаючи провадження у справі про банкрутство, а замовник погоджується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.3 Договору сума заборгованості станом на 11.04.2013року складає 3 876 756,97 грн.

Як передбачено 2.1 Договору визначено, що послуги, зазначені в п. 1.1 договору включають: надання консультацій замовнику із законодавства України щодо судового врегулювання спору, процедури банкрутства, аналіз комерційних документів замовника, інформаційне забезпечення замовника (п. 2.1.1); підготовка процесуальних документів та представництво інтересів замовника в органах виконавчої служби (п. 2.1.2); звернення до правоохоронних органів та порушення кримінальної справи по факту доведення до банкрутства дебітора (п. 2.1.3); супроводження процесу здійснення виконавчого напису щодо вилучення предмету лізингу - транспортного засобу Ford New Transicpg1251t V 348, 2007 року випуску, № кузова (шасі) - WF0ХХХTTFX7D23765 та відповідної процедури виконавчого провадження (п. 2.1.4); вилучення предмету лізингу, який знаходиться у користуванні дебітора на підставі договору фінансового лізингу №L691-05/07 від 07.05.2007 р. (п. 2.1.5).

Відповідно до п. 4.2 Договору протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця передоплату в розмірі еквівалентному 20 000,00 Євро з урахуванням всіх податків та зборів, належних до сплати згідно чинного законодавства України, за офіційним курсом гривні до Євро на дату виставлення рахунку.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та залишається чинним до його припинення відповідно до п. 11.2 цього договору.

Згідно з п. 11.3 Договору замовник може відмовитися від послуг виконавця в будь-який час за попереднім письмовим повідомленням за 1 місяць до дати розірвання за умови сплати вартості фактично наданих послуг виконавцем до моменту припинення договору включно та відшкодування понесених ним під час виконання договору документально підтверджених витрат.

02.08.2011року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою у зв'язку необхідністю проведення додаткових робіт сторони домовилися збільшити розмір винагороди виконавця та суму в гривнях, еквівалентну 25 000,00 доларів США, що на дату укладення даної додаткової угоди становить 199 280,00 грн.

На виконання умов Договору 18.04.2011року ТОВ "Інтегрітес" було виставлено рахунок на перерахування суми попередньої оплати у розмірі 230 252,08 грн., а 20.04.2011року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" було повністю оплачено виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 320448 від 20.04.2011року.

За додатковою угодою №1 до Договору, 27 вересня 2011року сторонами за результатами надання послуг було складено два акти приймання-передачі послуг.

09.04.2013року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось з листом № 740-04/13 від 09.04.2013 року до ТОВ «Інтегрітіс» про розірвання договору з ініціативою замовника на підставі п. 11.3 договору з 13.05.2013 року.

Однак, як вказує позивач за первісним позовом, спір у даній справі виник через безпідставне, володіння відповідачем за первісним позовом його коштами у розмірі 36 586,84 грн. внаслідок розірвання договору.

Стосовно позовних вимог за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Інтегрітес» за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 20.04.2011 року суми передоплати у розмірі 230 252,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги за первісним позовом скаржник посилається на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки умовами договору не передбачено строків надання, передбачених п. 2.1 послуг, а кошти в розмірі 230 252,08 грн., які замовник просить стягнути з виконавця, отримано останнім як оплату виконаних за договором послуг, тому такі кошти було набуто за наявності правової підстави та не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як передбачено ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється, але припиняються вони з моменту розірвання договору на майбутнє, а відтак підстава, на якій здійснювалася позивачем попередня оплата на виконання чинного на час перерахування коштів договору не відпала, оскільки договір було розірвано лише 13.05.2013 року.

Встановлено, що ні умовами договору, ні приписами чинного законодавства України не передбачена можливість повернення виконавцем грошових коштів, перерахованих в якості оплати за надані послуги у випадку дострокового розірвання такого договору.

Враховуючи викладене колегія судів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення з ТОВ «Інтегрітес» за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 року суми передоплати у розмірі 230 252,08 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ «Інтегрітес» про зарахування попередньої оплати здійсненої за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011року у розмірі 230 252,08 грн. на користь позивача за зустрічним позовом, як повну оплату послуг за договором, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «Інтегрітес» вказує, що грошові кошти у розмірі 230 252,08 грн. є оплатою за надані послуги на виконання умов договору, неможливість виконання якого виникла саме з вини відповідача за зустрічним позовом.

Згідно п.1.1 договору, виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у спорі, що виник на підставі договору фінансового лізингу №L691-05/07 від 07.05.2007 року в судовому та позасудовому процесі, включаючи провадження у справі про банкрутство, а замовник погоджується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3 договору результатом надання послуг, визначених в п. 2.1 даного договору, є повний або частковий перерахунок грошових коштів на користь замовника в рахунок погашення дебіторської заборгованості чи погашення дебіторської заборгованості іншим шляхом (майном), що підтверджується платіжним дорученням, товарною/транспортною накладною, актом приймання-передачі, довіреністю суворої звітності, складською квитанцією чи іншим належним документом.

Таким чином, вказаним пунктом договору сторонами було визначено результат наданих послуг, зокрема повний або частковий перерахунок грошових коштів на користь замовника в рахунок погашення дебіторської заборгованості чи погашення дебіторської заборгованості іншим шляхом (майном), однак визначеного строку досягнення такого результату умовами договору передбачено не було.

За ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наведена норма матеріального права пов'язує обов'язок з оплати послуги замовником з обов'язковим наданням йому такої послуги. При цьому, за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії.

Стосовно доводів скаржника про те, що між сторонами не було підписано жодного акту приймання-передачі послуг за договором щодо сплаченої суми передоплати у розмірі 230 252,08 грн. судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до п. 6.2 договору після надання послуг згідно кожного з етапів, визначених ст. 2 та 4 договору, сторони укладають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг.

Проте колегія суддів зазначає, що відсутність підписаного акта приймання-передачі такої роботи не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права у випадку, якщо суд на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів встановить факт виконання позивачем за зустрічним позовом відповідних зобов'язань щодо виконання певної роботи на відповідну суму коштів.

Доказом виконання позивачем за зустрічним позовом зобов'язання за договором є направлення електронних повідомлень на адресу замовника, а також отримання зворотних повідомлень, що підтверджується витягами та довідкою провайдера Інтернет послуг по обслуговуванню електронної пошти.

Як встановлено в ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, розірвання договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011року відбулося внаслідок дій відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується направленням листа №740-04/13 від 09.04.2013 року до ТОВ «Інтегрітес» про односторонню відмову від договору.

Також, п. 11.3 договору передбачено, що замовник може відмовитися від послуг виконавця в будь-який час за попереднім письмовим повідомленням за 1 місяць до дати розірвання за умови сплати вартості фактично наданих послуг виконавцем до моменту припинення договору включно та відшкодування понесених ним під час виконання договору документально підтверджених витрат.

У відповідності до ч. 2 ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо неможливість виконати договір виникла з його вини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що зустрічні позовні вимоги про зарахування попередньої оплати здійсненої за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011року у розмірі 230 252,08 грн. на користь ТОВ «Інтегрітес», як повну оплату послуг за договором, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів вважає, що Господарський суд м. Києва від 14.10.2013року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 910/9383/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов