Постанова

від 04.06.2014 по справі 910/9383/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 910/9383/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаСамокиша В.Ю. (дов. від 20.12.2013 р. № 20-12/13-2) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. у справі № 910/9383/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" простягнення грошових коштів за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" простягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" про стягнення за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. суми передоплати у розмірі 230 252,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інтегрітес" як виконавець за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, зокрема, не надав ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" як замовнику за договором обумовлені пунктом 2.3. договору послуги, у зв'язку з чим останній прийняв рішення про відмову від послуг та про розірвання вказаного договору, однак на вимогу замовника щодо повернення суми передплачених коштів виконавець не відреагував, суми передплати в розмірі 23 252, 08 грн. не повернув, внаслідок чого, на думку позивача, відповідач зберігає у себе безпідставно набуту суму передплати, яка має бути повернута позивачеві на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи, у вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про зарахування попередньої оплати, здійсненої за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р., у розмірі 230 252, 08 грн. на користь позивача за зустрічним позовом, як повну оплату послуг за договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ "Інтегрітес" зазначало про те, що неможливість виконати умови договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. виникла у зв'язку з одностороннім, достроковим розірванням договору ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", відтак дії замовника, направлені на односторонню відмову від послуг виконавця, строк надання яких, до речі, не був передбачений пунктом 2.1 договору, стали причиною того, що послуги за вказаним договором в їх кінцевому варіанті не можуть бути надані виконавцем саме з вини замовника, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вважаючи, що його право на отримання оплати послуг порушується відповідачем за зустрічним позовом, просить зарахувати здійснену останнім попередню оплату як повну оплату послуг за вказаним договором в розумінні приписів частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. у справі №910/9383/13 (колегія суддів: головуючий Босий В.П., судді Мандичев Д.В., Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. (колегія суддів: головуючий Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено повністю. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю. Зараховано здійснену Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" попередню оплату договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. у розмірі 230 252, 08 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" як повну оплату послуг за договором.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. скасувати, а справу № 910/9383/13 направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів в їх сукупності та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та не оцінено докази, які б підтверджували належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" своїх зобов'язань за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р., а також не прийнято до уваги факту відсутності між сторонами актів приймання-передачі за договором щодо сплаченої суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн., яка, за твердженням скаржника, сплачувалась за послуги, які повинні бути надані в майбутньому, але надані не були.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" надало до Вищого господарського суду України пояснення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", в якому не погодилось з доводами вказаної скарги та просило залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. - залишити без змін як такі, що прийняті у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 р. касаційну скаргу у справі № 910/9383/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2014 р.

14.05.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України за клопотанням представника ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" строк розгляду справи № 910/9383/13 продовжено на 15 днів, а розгляд касаційної скарги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відкладено на 04.06.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11.

Згідно з пунктом 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у спорі, що виник на підставі договору фінансового лізингу № L691-05/07 від 07.05.2007 р. в судовому та позасудовому процесі, включаючи провадження у справі про банкрутство, а замовник погоджується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору сума заборгованості станом на 11.04.2013 р. складає 3 876 756, 97 грн.

Як передбачено 2.1 договору послуги, зазначені в пункті 1.1 договору включають:

- надання консультацій замовнику із законодавства України щодо судового врегулювання спору, процедури банкрутства, аналіз комерційних документів замовника, інформаційне забезпечення замовника (пункт 2.1.1 договору);

- підготовка процесуальних документів та представництво інтересів замовника в органах виконавчої служби (пункт 2.1.2 договору);

- звернення до правоохоронних органів та порушення кримінальної справи по факту доведення до банкрутства дебітора (пункт 2.1.3 договору);

- супроводження процесу здійснення виконавчого напису щодо вилучення предмету лізингу - транспортного засобу Ford New Transit V 348, 2007 року випуску, № кузова (шасі) - WF0ХХХTTFX7D23765 та відповідної процедури виконавчого провадження (пункт 2.1.4 договору);

- вилучення предмету лізингу, який знаходиться у користуванні дебітора на підставі договору фінансового лізингу № L691-05/07 від 07.05.2007 р. (пункт 2.1.5 договору).

За пунктом 2.3 договору результатом надання послуг, визначених в пункті 2.1 даного договору є повний або частковий перерахунок грошових коштів на користь замовника в рахунок погашення дебіторської заборгованості чи погашення дебіторської заборгованості іншим шляхом (майном), що підтверджується платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною, актом приймання-передачі, довіреністю суворої звітності, складською квитанцією чи іншим належним документом.

Відповідно до пункту 4.2 договору протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця передоплату в розмірі, еквівалентному 20 000 євро з врахуванням всіх податків та зборів, належних до сплати згідно чинного законодавства України за офіційним курсом гривні до євро на дату виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 6.2 договору після надання послуг згідно кожного з етапів, як визначено статтями 2 та 4 договору, сторони укладають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та залишається чинним до його припинення відповідно до пункту 11.2 цього договору.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що замовник може відмовитися від послуг виконавця в будь-який час за попереднім письмовим повідомленням за 1 місяць до дати розірвання за умови сплати вартості фактично наданих послуг виконавцем до моменту припинення договору включно та відшкодування понесених ним під час виконання договору документально підтверджених витрат.

02.08.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р., відповідно до якої у зв'язку з необхідністю проведення додаткових робіт сторони домовилися збільшити розмір винагороди виконавця та суму в гривнях, еквівалентну 25 000 доларів США, що на дату укладення даної додаткової угоди становить 199 280 грн.

Судами встановлено, що на виконання умов договору 18.04.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" ТОВ було виставлено рахунок на перерахування суми попередньої оплати у розмірі 230 252,08 грн., а 20.04.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" було повністю оплачено виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 320448 від 20.04.2011р.

Також судами встановлено, що за додатковою угодою № 1 до договору 27.09.2011 р. сторонами за результатами надання послуг було складено два акти приймання-передачі послуг.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" не було надано послуги саме за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р., передбачені пунктом 2.1 договору, та, відповідно, не досягнуто результатів, передбачених умовами договору, до того ж, між сторонами не було укладено жодного акту приймання-передачі послуг відповідно до пункту 6.2 договору, в тому числі, щодо суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн.

09.04.2013 р. ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось з листом № 740-04/13 до ТОВ "Інтегрітіс" з вимогою повернути суму передоплати за вказаним договором у сумі 230 252,08 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а також повідомило відповідача про відмову від послуг останнього як виконавця за договором та про розірвання договору з 13.05.2013 р.

Однак, ТОВ "Інтегрітіс" відповіді на зазначену вимогу не надало, суми передоплати в розмірі 230 252, 08 грн. не повернуло, що стало підставою для звернення ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми передоплати як такої, що зберігається у останнього без достатньої правової підстави і має бути повернута на користь позивача на підставі приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, ТОВ "Інтегрітіс" звернулось до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про зарахування вищезазначеної попередньої оплати у розмірі 230 252, 08 грн. на користь позивача за зустрічним позовом у якості повної оплати послуг за договором відповідно до приписів частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що неможливість виконати умови договору про надання юридичних послуг виникла з вини відповідача за зустрічним позовом.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

За частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій посилались на те, що умовами договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. не передбачено строків надання визначених у пункті 2.1 договору послуг, а кошти в розмірі 230 252, 08 грн., які ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" просить стягнути з ТОВ "Інтегрітіс", отримано останнім як оплату виконаних за договором послуг, повернення яких, у випадку дострокового розірвання договору, ні умовами договору, ні приписами чинного законодавства України не передбачено, оскільки у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється на майбутнє, а отже підстава, на якій здійснювалася попередня оплата на виконання чинного на час перерахування коштів договору, не відпала, так як договір було розірвано лише 13.05.2013 р., враховуючи що, суди вважають, що такі кошти було набуто за наявності правової підстави та не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з ТОВ "Інтегрітес" за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. суми передоплати у розмірі 230 252,08 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Натомість, вимоги ТОВ "Інтегрітес" за зустрічним позовом про зарахування попередньої оплати, здійсненої ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. у розмірі 230 252, 08 грн. на користь позивача за зустрічним позовом, як повну оплату послуг за договором, суди попередніх інстанцій задовольнили, посилаючись на те, що за договором про надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії, доказом виконання яких з боку ТОВ "Інтегрітес" суди вважають наявність електронних повідомлень на адресу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", а також отримання зворотних повідомлень, що підтверджується витягами та довідкою провайдера Інтернет послуг по обслуговуванню електронної пошти, при цьому, на думку судів, відсутність підписаних актів приймання-передачі таких робіт не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права у випадку, оскільки суди на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів встановили факт виконання позивачем за зустрічним позовом відповідних зобов'язань щодо надання послуг на відповідну суму коштів.

Основним мотивом судів попередніх інстанцій при відмові у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" з одного боку та задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" з іншого боку, був факт виконання останнім відповідних зобов'язань на суму коштів у розмірі 230 252,08 грн., покладених на нього договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р., який ґрунтувався на твердженні відповідача про належне виконання ним зобов'язань за вказаним договором, підкріпленим лише надісланням електронних повідомлень на адресу позивача, наявність яких суди розцінили як належний доказ виконання ТОВ "Інтегрітес" договірних зобов'язань щодо надання юридичних послуг.

Разом з тим, розділом 3 договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. сторони встановили порядок виконання договору, якому суди попередніх інстанцій, на думку колегії суддів касаційної інстанції, не приділили належної уваги при встановленні факту виконання ТОВ "Інтегрітес" зобов'язань щодо надання послуг ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" за вказаним договором.

Так, відповідно до пункту 3.3 вищезазначеного договору виконавець формує для замовника юридичну справу по дебітору, яка представляє собою папку з усіма новоствореними, або отриманими документами по справі, або їх копіями в хронологічному порядку та щомісяця надає такі документи/копії замовнику разом із звітами про надані послуги.

Згідно пункту 3.4 договору виконавець приступає до надання юридичних послуг, згідно даного договору, протягом 1 робочого дня з моменту отримання оплати, зазначеної у пункті 4.2 договору та отримання від замовника документації, необхідної для вчинення дій, передбачених цим договором для стягнення заборгованості.

Пунктом 3.5 договору сторони встановили, що виконавець інформує замовника про хід судового процесу у кожній інстанції, включаючи провадження у справі про банкрутство, а також про хід виконавчого провадження в телефонному режимі та/або шляхом надання інформаційних звітів про кожну значущу подію, але не рідше, ніж один раз на 2 тижні.

Відповідно до пункту 3.6 договору по запиту замовника для інформативних цілей, виконавець до 10 числа кожного місяця надання послуг, наступного за звітним, надає замовнику 2 екземпляри підписаних та скріплених печаткою погодинних звітів про надані послуги за поточний місяць, які уповноважений представник замовника підписує та скріплює печаткою.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн. за вказаним договором та наявність достатніх правових підстав для зарахування вказаної суми на користь відповідача у якості повної оплати послуг за договором, не надали відповідного значення відсутності в матеріалах справи належних доказів, які б свідчили про виконання останнім покладених на нього зобов'язань в розумінні встановленого договором про надання юридичних послуг №56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. порядку виконання договору, який міститься, зокрема, в розділі 3 вказаного договору.

Таким чином, не можна вважати, що суди попередніх інстанцій достеменно встановили факт належного виконання ТОВ "Інтегрітес" взятих на себе за вказаним договором зобов'язань щодо надання ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" юридичних послуг в порядку та на умовах, визначених договором, а отже, і висновок судів про те, що відповідач володіє отриманими від позивача коштами у розмірі 230 252, 08 грн. за наявності достатніх правових підстав, який став підставою для відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, є передчасним та таким, що є наслідком неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і ненадання їм належної правової оцінки.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 111 9 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для повернення за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 р. суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн. на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та, відповідно, доцільності для зарахування вказаної суми передоплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" у якості повної оплати послуг за договором, із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. у справі № 910/9383/13 та рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова