Постанова

від 14.01.2015 по справі 910/9383/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Справа № 910/9383/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Ходаківської І.П. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаСамокиша В.Ю. (дов. від 28.12.2014 № 23-12/14-34) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 910/9383/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтергрітес" простягнення 230 252, 08 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" прозарахування 230 252, 08 грн. попередньої оплати як повної оплати за договором від 11.04.2011 № 56-LS-1/LT/11

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" про стягнення за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 суми передоплати у розмірі 230 252,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інтегрітес" як виконавець за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, зокрема, не надав ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" як замовнику за договором обумовлені пунктом 2.3. договору послуги, у зв'язку з чим останній прийняв рішення про відмову від послуг та про розірвання вказаного договору, однак на вимогу замовника щодо повернення суми передплачених коштів виконавець не відреагував, суми передплати в розмірі 23 252, 08 грн. не повернув, внаслідок чого, на думку позивача, відповідач зберігає у себе безпідставно набуту суму передплати, яка має бути повернута позивачеві на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи, у вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про зарахування попередньої оплати, здійсненої за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011, у розмірі 230 252, 08 грн. на користь позивача за зустрічним позовом, як повну оплату послуг за договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ "Інтегрітес" зазначало про те, що неможливість виконати умови договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 виникла у зв'язку з одностороннім, достроковим розірванням договору ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", відтак дії замовника, направлені на односторонню відмову від послуг виконавця, строк надання яких, до речі, не був передбачений пунктом 2.1 договору, стали причиною того, що послуги за вказаним договором в їх кінцевому варіанті не можуть бути надані виконавцем саме з вини замовника, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вважаючи, що його право на отримання оплати послуг порушується відповідачем за зустрічним позовом, просить зарахувати здійснену останнім попередню оплату як повну оплату послуг за вказаним договором в розумінні приписів частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі №910/9383/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014, в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено повністю. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю. Зараховано здійснену Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" попередню оплату договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 у розмірі 230 252, 08 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" як повну оплату послуг за договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 скасовано, справу № 910/9383/13 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного судів стало те, що судами не було досліджено наявність чи відсутність підстав для повернення за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 230 252, 08 грн. попередньої оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та не встановлено факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" взятих на себе за вказаним договором зобов'язань щодо надання ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" юридичних послуг в порядку та на умовах, вказаних у договорі.

За результатом нового розгляду справи № 910/9383/13, Господарський суд міста Києва рішенням від 28.08.2014 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 (колегія суддів: головуючий Синиця О.Ф., судді Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.), у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" задоволено. Зараховано здійснену ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" попередню оплату в сумі 230 252, 08 грн. на користь ТОВ "Інтегрітес" як повну оплату послуг за договором про надання юридичних послуг від 11.04.2011 № 56-LS-1/LT/11.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарський суд міста Києва від 28.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014, та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" сплаченої суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн. за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011; відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Інтегрітес" про зарахування сплаченої ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн. як повної оплати послуг за вказаним договором, неможливість виконання якого виникла з вини замовника.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" скаржник здебільшого керується тими ж доводами, що були викладені в позовній заяві, посилаючись при цьому на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у складі колегії суддів: головуючого Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2014.

17.12.2014 ухвалою Вищого господарського суду України за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" продовжено строк розгляду касаційної скарги у справі № 910/9383/13 на 15 днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2015.

24.12.2014 до Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник підтримує доводи та вимоги касаційної скарги, та просить врахувати вказані пояснення при розгляді касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/7 від 13.01.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Корсака В.А., для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9383/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Данилової (доповідача), Данилової Т.Б.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 14.01.2015 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11.

Згідно з пунктом 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у спорі, що виник на підставі договору фінансового лізингу № L691-05/07 від 07.05.2007 в судовому та позасудовому процесі, включаючи провадження у справі про банкрутство, а замовник погоджується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору сума заборгованості станом на 11.04.2013 складає 3 876 756, 97 грн.

Як передбачено 2.1 договору послуги, зазначені в пункті 1.1 договору включають:

- надання консультацій замовнику із законодавства України щодо судового врегулювання спору, процедури банкрутства, аналіз комерційних документів замовника, інформаційне забезпечення замовника (пункт 2.1.1 договору);

- підготовка процесуальних документів та представництво інтересів замовника в органах виконавчої служби (пункт 2.1.2 договору);

- звернення до правоохоронних органів та порушення кримінальної справи по факту доведення до банкрутства дебітора (пункт 2.1.3 договору);

- супроводження процесу здійснення виконавчого напису щодо вилучення предмету лізингу - транспортного засобу Ford New Transit V 348, 2007 року випуску, № кузова (шасі) - WF0ХХХTTFX7D23765 та відповідної процедури виконавчого провадження (пункт 2.1.4 договору);

- вилучення предмету лізингу, який знаходиться у користуванні дебітора на підставі договору фінансового лізингу № L691-05/07 від 07.05.2007 (пункт 2.1.5 договору).

За пунктом 2.3 договору результатом надання послуг, визначених в пункті 2.1 даного договору є повний або частковий перерахунок грошових коштів на користь замовника в рахунок погашення дебіторської заборгованості чи погашення дебіторської заборгованості іншим шляхом (майном), що підтверджується платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною, актом приймання-передачі, довіреністю суворої звітності, складською квитанцією чи іншим належним документом.

Відповідно до пункту 3.3 договору виконавець формує для замовника юридичну справу по дебітору, яка представляє собою папку з усіма новоствореними, або отриманими документами по справі, або їх копіями в хронологічному порядку та щомісяця надає такі документи/копії замовнику разом із звітами про надані послуги.

Згідно пункту 3.4 договору виконавець приступає до надання юридичних послуг, згідно даного договору, протягом 1 робочого дня з моменту отримання оплати, зазначеної у пункті 4.2 договору та отримання від замовника документації, необхідної для вчинення дій, передбачених цим договором для стягнення заборгованості.

Пунктом 3.5 договору сторони встановили, що виконавець інформує замовника про хід судового процесу у кожній інстанції, включаючи провадження у справі про банкрутство, а також про хід виконавчого провадження в телефонному режимі та/або шляхом надання інформаційних звітів про кожну значущу подію, але не рідше, ніж один раз на 2 тижні.

Відповідно до пункту 3.6 договору по запиту замовника для інформативних цілей, виконавець до 10 числа кожного місяця надання послуг, наступного за звітним, надає замовнику 2 екземпляри підписаних та скріплених печаткою погодинних звітів про надані послуги за поточний місяць, які уповноважений представник замовника підписує та скріплює печаткою.

Відповідно до пункту 4.2 договору протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця передоплату в розмірі, еквівалентному 20 000 євро з врахуванням всіх податків та зборів, належних до сплати згідно чинного законодавства України за офіційним курсом гривні до євро на дату виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 6.2 договору після надання послуг згідно кожного з етапів, як визначено статтями 2 та 4 договору, сторони укладають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та залишається чинним до його припинення відповідно до пункту 11.2 цього договору.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що замовник може відмовитися від послуг виконавця в будь-який час за попереднім письмовим повідомленням за 1 місяць до дати розірвання за умови сплати вартості фактично наданих послуг виконавцем до моменту припинення договору включно та відшкодування понесених ним під час виконання договору документально підтверджених витрат.

Судами встановлено, що на виконання умов договору 18.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" було виставлено рахунок № 141 на перерахування суми попередньої оплати у розмірі 230 252, 08 грн., а 20.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" було повністю оплачено виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 320448 від 20.04.2011.

02.08.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011, відповідно до якої у зв'язку з необхідністю проведення додаткових робіт сторони домовилися збільшити розмір винагороди виконавця та суму в гривнях, еквівалентну 25 000 доларів США, що на дату укладення даної додаткової угоди становить 199 280 грн.

Судами встановлено, що 11.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" рахунок № 303 на перерахування суми попередньої оплати у розмірі 143 474, 40 грн. за надання юридичних послуг згідно з умовами додаткової угоди № 1, а 11.08.2011 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" оплатило виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 11.08.2011 № 10113.

22.09.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" рахунок № 358 на перерахування суми попередньої оплати у розмірі 95 684, 40 грн. надання юридичних послуг згідно з умовами додаткової угоди № 1, а 22.09.2011 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" оплатило виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 22.09.2011 № 11491.

Судами встановлено, що сторонами було складено акти приймання-передачі послуг, визначених у додатковій угоді № 1, на загальну суму 239 158, 80 грн., а саме: від 27.09.2011 на суму 143 474, 40 грн. та від 27.09.2011 на суму 95 684, 40 грн.

09.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось з листом № 740-04/13 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітіс" з вимогою повернути суму передоплати за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 у сумі 230 252, 08 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а також повідомило про відмову від послуг останнього як виконавця за вказаним договором та про розірвання договору з 13.05.2013.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітіс" відповіді на зазначену вимогу не надало, суми передоплати в розмірі 230 252, 08 грн. не повернуло, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми передоплати як такої, що зберігається у останнього без достатньої правової підстави і має бути повернута на користь позивача на підставі приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" не було надано послуги саме за договором про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011, передбачені пунктом 2.1 договору, та, відповідно, не досягнуто результатів, передбачених умовами договору, до того ж, між сторонами не було укладено жодного акту приймання-передачі послуг відповідно до пункту 6.2 договору, в тому числі, щодо суми передоплати у розмірі 230 252, 08 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрітіс" звернулось до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про зарахування вищезазначеної попередньої оплати у розмірі 230 252, 08 грн. на користь позивача за зустрічним позовом у якості повної оплати послуг за договором відповідно до приписів частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що неможливість виконати умови договору про надання юридичних послуг виникла з вини відповідача за зустрічним позовом.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

За частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову з одного боку та задовольняючи зустрічний позов з іншого боку, суди попередніх інстанцій посилались на те, що за договорами про надання послуг, до яких належить спірний договір про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011, оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії, факт виконання яких з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" суди встановили на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів.

Так, судами встановлено, що про виконання позивачем за зустрічним позовом відповідних зобов'язань щодо надання послуг за вказаним договором на відповідну суму коштів свідчать, зокрема, такі докази як роздруковані на паперових носіях електронні листи, які мають реквізити, необхідні для ідентифікації відправника та одержувача, а також дату їх відправлення; інформаційні та статусні звіти; юридична справа по дебітору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Транссервіс", яка містить відповідні створені та отримані документи (копії процесуальних документів, підготовлених в рамках справи № 49/420-б).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що деякі послуги, визначені умовами договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011, не були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" належним чином у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" свого обов'язку щодо надання відповідних документів.

Неможливість досягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" кінцевого результату, визначеного пунктом 2.3 договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011, у вигляді стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Транссервіс" дебіторської заборгованості, зумовлена, по-перше, фактом розірвання вказаного договору 13.05.2013, а по-друге, як встановлено судами попередніх інстанцій, тим, що до розірвання вказаного договору виконавець - ТОВ "Інтегрітес" фактично був позбавлений можливості вчиняти будь-які дії стосовно дебітора поза межами справи про банкрутство.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору про надання юридичних послуг № 56-LS-1/LT/11 від 11.04.2011 не передбачено строків надання визначених у пункті 2.1 договору послуг, а кошти в розмірі 230 252, 08 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітіс", отримано останнім як оплату виконаних за договором послуг, факт виконання яких був встановлений судами попередніх інстанцій, вбачається, що суди дійшли цілком вмотивованого висновку, що вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з ТОВ "Інтегрітес" за вказаним договором суми передоплати є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, на відміну від вимог ТОВ "Інтегрітес" про зарахування сплаченої ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" суми як повної оплати послуг за вказаним договором, враховуючи, що такі кошти було набуто за наявності правової підстави, яка на час перерахування коштів не відпала, оскільки договір було розірвано лише 13.05.2013, а отже - не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до переоцінки обставин справи та спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 910/9383/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді: М. Данилова

Т. Данилова