Постанова

від 15.01.2014 по справі 8/35/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 8/35/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (підприємець)

третьої особи на стороні позивача : не з'явився

відповідача - Нарольська С.Д. (довіреність №4 від 13.01.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 19.11.13 р. у справі № 8/35/2012/5003 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Могилів-Подільського районного споживчого товариства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Могилів-Подільська міська рада

про визнання недійсними договорів бронювання

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Могилів-Подільського районного споживчого товариства про визнання недійсними договорів бронювання торгових місць №45 від 01.01.2008 року та №89 від 01.01.2011 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року у справі №8/35/2012/5003 позов задоволено. Визнано недійсними договори бронювання №45 від 01.01.2008 року та №89 від 01.01.2011 року, укладені між Могилів-Подільським районним споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року та рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року скасовано; справу № 8/35/2012/5003 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. У своїй постанові Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати, чи мав суб'єкт господарювання за адресою АДРЕСА_2 статус ринку на момент укладання спірних договорів в розумінні Правил торгівлі на ринках; чи мав відповідач на момент укладення договорів право на надання в оренду торгових місць; з'ясувати дійсну правову природу спірних договорів; що було предметом спірних договорів - частина площі на території торгівельного комплексу, призначена для встановлення відповідної конструкції - як об'єкт оренди земельної ділянки, в розумінні норм Цивільного кодексу України, або послуги по користуванню торговим місцем на ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках; яке законодавство слід застосовувати в спірних відносинах між сторонами; чи є вимоги позивача обґрунтованими по суті, надати правильну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, та вирішити спір відповідно до вимог закону. Крім того, колегія суддів ВГСУ зазначила, що суди попередніх судових інстанцій не звернули увагу на те, що на час звернення позивача до суду закінчився строк дії спірних договорів бронювання.

При новому розгляді справи Рішенням господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року у справі №8/35/2012/5003 в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Могилів-Подільського районного споживчого товариства (24000, м.Могилів-Подільський, вул.Ринкова, 56/1) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Могилів-Подільська міська рада (24000, м.Могилів-Подільський, пл.Шевченка, 6/16) про визнання недійсними договорів бронювання відмовлено /т.8, а.с.213-224/.

Вказане рішення обґрунтовано наступним:

Суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з вимог про визнання недійсним договору №45 бронювання торгового місця від 01.11.2008 року. Строк позовної давності у даній справі судом не застосовується, оскільки не встановлено порушення прав чи законних інтересів позивача.

На час укладення оскаржуваних договорів бронювання діяли Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576. Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, положення вищезазначених Правил щодо створення ринків не можуть застосовуватись до ринків, які існували на час набрання Правилами законної сили.

Могилів-Подільське районне споживче товариство отримало від спільного підприємства "Районний ринок" основні засоби на ринку відповідно до актів приймання-передачі та передаточного балансу і є правонаступником усіх прав і обов'язків цього ринку, що стверджується Статутом товариства та встановлено також Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі №2а/0270/4151/12.

Могилів-Подільський ринок переданий споживчій кооперації як діючий цілісний майновий комплекс - ринок, відносно якого у подальшому приймались рішення виконкомом Могилів-Подільської міської ради. Отже, ринок діє у складі Могилів-Подільського РСТ, для роботи якого у штатному розкладі РСТ введені відповідні посади. Діяльність ринку у складі районного споживчого товариства не суперечить законодавству.

Придбання позивачем кіосків у інших осіб та укладення договорів з комунальними підприємствами "Фінансист" і "Шляховик" та СП "Райринок" не призвело до набуття позивачем права користування земельною ділянкою під кіосками та не спростовує права відповідача на укладення договорів бронювання.

Також судом першої інстанції не прийнято доводи позивача щодо підробки документів: а саме: рішень міської ради, технічної документації на земельну ділянку, яка становить територію ринку, оскільки останні не підтверджені відповідними доказами. Звернення позивача до правоохоронних органів та інша переписка з державними органами, а також постанови про відмову у порушенні кримінальних справ та рішення судів про їх скасування, на які посилається позивач, не є доказами підробки документів.

Судом першої інстанції зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані договори припинили свою дію до звернення позивача до суду. При цьому, зобов'язання за цими договорами про надання послуг з бронювання торгівельних місць могли б бути припинені лише на майбутнє, у разі визнання їх недійсними. Отже, на час звернення позивача до суду, було відсутнє порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на неповне з'ясування істотних обставин у справі та невідповідність висновків господарського суду Вінницької області обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що висновок суду про пропущення строків позовної давності є помилковим, адже судом не зазначено, яким чином позивач повинен був дізнатися ще 22.03.2007 року про те, що його права будуть порушені 01.11.2008 року під час укладення спірного договору №45, в момент укладення якого відповідач запевнив позивача, що дана земельна ділянка належить Могилів-Подільському РСТ.

Апелянт вказує, що судом не враховано ті обставини, що оскаржувані договори бронювання були укладені без наявності на те правових підстав, що вже встановлено рішенням господарського суду Вінницької області у справі №11/92/2011/5003 за позовом Могилів-Подільського РСТ до ФОП ОСОБА_1 про звільнення приватним підприємцем ОСОБА_1 торгових місць на території ринку в м.Могилів-Подільський шляхом демонтажу малих архітектурних форм, а тому Могилів-Подільське РСТ незаконно отримало від ОСОБА_1 кошти, чим нанесло останньому матеріальних збитків, тобто порушило охоронювані законом інтереси позивача.

Апелянт вказує, що суд прийшов до висновку, що Могилів-Подільське районне споживче товариство отримало від спільного підприємства "Районний ринок" основні засоби на ринку відповідно до актів приймання-передачі та передаточного балансу і є правонаступником усіх прав і обов'язків цього ринку. Проте, такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом не враховано ті обставини, що в дійсності спільного підприємства "Районний ринок" з кодом ЄДРПОУ 01557124, що зазначений на відтисках печаток в актах прийому-передачі основних засобів від 01 липня 2002 року, не існувало.

Крім того, апелянт зазначає, що суд прийшов до висновку, що у 2006 році ТОВ "Подільський центр землі" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку Могилів-Подільського районного споживчого товариства для комерційного використання, проте, такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом не враховано ту обставину, що відповідач не надав суду Технічної документації.

Суд прийшов до висновку, що право власності на об'єкти нерухомого майна, розташованих на території ринку, належать Могилів-Подільському районному споживчому товариству відповідно до рішень Третейського суду від 10.06.2002 року, 10.02.2005 року. Проте судом не враховано ті обставини, що сторонами по даній справі було Могилів-Подільське РСТ спільне підприємство "Районний ринок", АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 01557124, яке станом на дату прийняття рішення судом ще не було внесено в ЄДРПОУ.

На думку апелянта, суд прийшов до хибного висновку, що позивачем не надано доказів щодо умисного введення його в оману та застосування до нього насильства. Посилання на звернення до правоохоронних органів та розслідування кримінальних справ не є такими доказами. Проте такими доказами є самі договори бронювання торгових місць №45 від 01.01.2008 року та №89 від 01.01.2011 року, які були підготовлені відповідачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 15 січня 2014 року.

Від відповідача - Могилів-Подільського районного споживчого товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні позивач та представник відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, пояснень стосовно апеляційної скарги не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.9, а.с. 11/. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

15 січня 2014 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій він просить винести окрему ухвалу про порушення законності, зокрема підробки документів та використання підроблених документів представником Могилів-Подільського районного споживчого товариства. Заявник вважає, що підробленими документами, які знаходяться у справі №8/35/2012/5003 є саме Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-Подільського районного споживчого товариства НОМЕР_4, площею 0,9935 га та НОМЕР_5 площею 0,234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання.

Відповідно до статті 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали про порушення законності, зокрема підроблених документів та використання підроблених документів представником Могилів-Подільського районного споживчого товариства, оскільки вимоги ОСОБА_1, які викладені в заяві від 15 січня 2014 року, не є підставою для винесення окремої ухвали, в розумінні положень статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не позбавлений права звернутись до правоохоронних органів з вимогою про встановлення факту вчинення посадовими особами Могилів-Подільського районного споживчого товариства правопорушень з ознаками підроблення документів та використання підроблених документів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.01.2008 року між Могилів-Подільським районним споживчим товариством та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір бронювання торгового місця №45 (далі - договір № 45), відповідно до умов якого, Могилів-Подільське РСТ бронює торгове місце під ракушками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на території продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_2 - для торгівлі товарами.

Відповідно до п.1.2. Договору №45, торгове місце, яке бронюється займає площу 8,0 кв.м..

Вступ у користування броньованого торгового місця настає з моменту підписання Акту прийому-передачі (п.2.1. Договору №45).

Приймання-передача торгового місця, що бронюється, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін (п.2.2. Договору №45).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.5., 3.6. Договору №45, суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язується: використовувати броньоване торгове місце для торгівлі товарами; своєчасно і в повному обсязі вносити плату, не пізніше 15 числа поточного місяця; зверх плати за бронювання СПД відшкодовує товариству фактичні затрати за: електроенергію по факту використання; воду; вивіз сміття.

Щомісячна плата за бронювання згідно Договору, складає 120,00 грн. без ПДВ (п.4.1. Договору №45).

Плата вноситься в касу споживчого товариства чи на його розрахунковий рахунок не пізніше 15-го числа місяця, за який проводиться плата (п.4.2. Договору №45).

Цей договір діє з 01.01.2008 року до 01.01.2009 року строком на 12 місяців (п.5.1. Договору № 45).

Відповідно до п.5.2. Договору №45, СПД при повному виконанні своїх зобов'язань згідно даного договору, має переважне право на продовження договору.

У випадку згоди сторін на продовження договору, сторони складають письмову угоду, додаючи діючий Договір. В договорі вказуються нові строки початку і закінчення дії угоди, розмір і строки платежів (п. 5.3. Договору № 45) /т.1. а.с. 17/.

На виконання умов договору бронювання торгового місця від 01.01.2008 року Споживче товариство за актом прийому-передачі торгового місця №45 від 01.01.2008 року передало позивачу торгове місце на території продовольчого ринку площею 8,0 кв.м., АДРЕСА_2 /т.1, а.с. 18/.

01.01.2011 року між Могилів-Подільським районним споживчим товариством та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір бронювання торгового місця №89 (далі - договір №89), відповідно до умов якого, Могилів-Подільське РСТ бронює торгове місце під ракушками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ПП ОСОБА_1 на території продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_2 - для торгівлі товарами.

Відповідно до п.1.2. Договору №89, торгове місце, яке бронюється займає площу 4,0 кв.м..

Вступ у користування броньованого торгового місця настає з моменту підписання Акту прийому-передачі (п. 2.1. Договору № 89).

Приймання-передача торгового місця, що бронюється, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін (п. 2.2. Договору № 89).

На виконання умов договору бронювання торгового місця від 01.01.2011 року Споживче товариство за актом прийому-передачі торгового місця № 89 від 01.01.2011 року передало позивачу торгове місце на території продовольчого ринку площею 4,0 кв.м., АДРЕСА_2 /т.1, а.с. 20/.

Відповідно до п.п.3.2., 3.6., 3.7. Договору №89 суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язується: використовувати броньоване торгове місце для торгівлі товарами; своєчасно і в повному обсязі вносити плату, не пізніше 15 числа поточного місяця; зверх плати за бронювання СПД відшкодовує товариству фактичні затрати за: електроенергію по факту використання; воду; вивіз сміття; інші послуги незалежно від мети використання (торгівля, склад).

Щомісячна плата за бронювання згідно Договору, складає 2х30,00 з ПДВ = 60,00 грн. (п.4.1. Договору №89).

Плата вноситься в касу чи на розрахунковий рахунок РСТ не пізніше 15-го числа місяця, за який проводиться плата (п. 4.2. Договору № 89).

Цей договір діє з 01.01.2011 року до 01.10.2011 року строком на 9 місяців (п.5.1. Договору № 89).

Відповідно до п.5.2. Договору №89 СПД при повному виконанні своїх зобов'язань згідно даного договору, має переважне право на продовження договору.

У випадку згоди сторін на продовження договору, сторони складають письмову угоду, додаючи діючий Договір. В договорі вказуються нові строки початку і закінчення дії угоди, розмір і строки платежів (п.5.3. Договору №89) (а.с.19 т.1).

Даний договір сторонами не продовжено та дія його закінчилась 01.10.2011 року.

З матеріалів справи судом першої інстанції також встановлено наступне.

Виконкомом Могилів-Подільської міської ради депутатів трудящих м.Могилів-Подільського 06.12.1948 року (протокол №44) вирішено розширити територію колгоспного базару до 2-х гектарів за рахунок прирізки до існуючої території площ, розташованих в південно-східному напрямку по вул. Дзержинського (територія Укрплодоовочі) та в північно-східному напрямку (пекарня харчокомбінату), просити виконком Вінницької облради депутатів трудящих дати вказівку обласному відділу в справах архітектури прискорити складання схеми планування колгоспного базару /т.3, а.с. 18-21/.

За актом прийому-передачі від 21.12.1988 року Могилів-Подільський центральний колгоспний ринок переданий управлінням ринками Вінницької облспоживспілки безкоштовно у ведення Могилів-Подільській райспоживспілці /т.2, а.с.30-31/.

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради народних депутатів Вінницької області від 30.08.1991 року №227 "Про часткову зміну рішень міськвиконкому від 11.06.1987 року №195 та від 27.05.1988 року №103" передбачено наступне:

Пункт I та 2 рішення виконкому від 11.06.1987 року №195 викласти у слідуючій редакції:

І. Виділити Могилів-Подільському колгоспному ринку земельну ділянку, за рахунок існуючої території для реконструкції ринку з будівництвом комплексу підприємств торгівельно-побутового обслуговування по АДРЕСА_3, площею 0,9 га із знесенням існуючих малоцінних приміщень та споруд (п.1);

І.І. Пункт I рішення міськвиконкому від 27.05.1988 року викласти в наступній редакції: "Провести додаткову прирізку земельної ділянки Могилів-Подільському колгоспному ринку для реконструкції за рахунок земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_4 площею 0,4 га.(п.2) /т.2, а.с. 25/.

Згідно висновків, що містяться в акті вибору земельної ділянки для реконструкції ринку від 12.09.1991 року, рекомендовано винести рішення про відведення земельної ділянки для будівництва типового критого ринку на існуючій території колгоспного ринку по АДРЕСА_3 /т.2, а.с.32/.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 02.12.1996 року у справі №207/5-1599 частково задоволено позов Могилів-Подільського СП "Райкоопзаготпромторг" до Могилів-Подільського міськвиконкому, зокрема, зобов'язано відповідача видати протягом місячного строку державний акт на право постійного користування на землю загальною площею 20090 м.кв. /т.2, а.с.26-27/.

На зборах засновників спільних підприємств споживчої кооперації Могилів-Подільського району від 5 травня 1997 року, протокол №5, вирішено роз'єднати СП "Райкоопзаготпромторг" і на його базі створити СП "Районний ринок" та СП "Райкоопзаготпром" /т.2, а.с.28/.

Відповідно до листа-повідомлення начальника КП МБТІ, адресованого голові правління Власову В.В., за №738 від 16.07.1997 року районний ринок згідно нумерації був розташований за адресою АДРЕСА_3; на підставі рішення 6 сесії 22 скликання від 08.12.1995 року АДРЕСА_3 перейменована на АДРЕСА_2 і на момент розгляду справи районний ринок знаходиться за адресою АДРЕСА_2 /т.2, а .с. 29/.

19.07.2001 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Могилів-Подільську районну спілку споживчих, код ЄДРПОУ 01742755, запис №20 /т.2, а.с.24/.

Рішенням конференції Могилів-Подільської Райспоживспілки від 01.07.2002 року створено районне споживче товариство шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської районної спілки споживчих товариств, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств: "Комбінат кооперативної промисловості", "Комбінат громадського харчування", "Кооператор", "Райкоопунівермаг", "Автотранспортне підприємство", "Районний ринок" з переходом всіх прав та обов'язків ліквідованих товариств та підприємств (правонаступництво) до новоствореного товариства /т.2, а.с.42/.

Статутом Могилів-Подільського районного споживчого товариства, затвердженим загальними зборами споживчого товариства (протокол №1 від 16.06.2009 року), зареєстрованим Могилів-Подільською районною державною адміністрацією у червні 2002 року за №21 (з подальшими змінами) передбачено наступне: Могилів-Подільське районне споживче товариство створене шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської райспоживспілки, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств "Комбінат кооперативної промисловості", "Райкоопунівермаг", "Районний ринок", Автотранспортне підприємство та є правонаступником цих організацій (п.3) /т.2, а.с.14, 88/.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №339 від 29.08.2003 року надано дозвіл Могилів-Подільському споживчому товариству на виготовлення технічної документації по інвентаризації на земельну ділянку площею 2000 кв.м. по АДРЕСА_2 - районний ринок (п.2) /т.3, а.с. 14/.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №206 від 28.05.2004 року пункт 2 рішення №339 від 29.08.2003 року викладено в наступній редакції: "Могилів-Подільському районному споживчому товариству надати дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельних ділянок: - районний ринок по АДРЕСА_2" /т.3, а.с.16-17/.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №205 від 30.05.2008 року внесено зміни в рішення міськвиконкому від 28.05.2004 року №206", а саме: в п.1.17 слова "районний ринок по АДРЕСА_2" замінено словами "районний ринок по АДРЕСА_2", в зв'язку з технічною помилкою /т.3, а.с.15/.

У 2006 році ТОВ "Подільський центр землі" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку Могилів-Подільського районного споживчого товариства для комерційного використання (ринкова інфраструктура) Вінницька область, Могилів-Подільський р-н, на території Могилів-Подільської міської ради АДРЕСА_2 /т.7, а.с. 54-113/.

У пояснювальній записці технічної документації зазначено, що враховуючи те що використання земельної ділянки за цільовим призначенням не змінюється і знаходиться в користуванні Могилів-Подільською РСТ для комерційного використання, межі визначені та встановлені за фактичним користуванням відповідно земельно-облікових документів Могилів-Подільської міської ради. Земельна ділянка розміщена на території Могилів-Подільської міської ради в межах міста Могилів-Подільський (центральній частині) по АДРЕСА_2; має конфігурацію - неправильний багатокутник, рельєф - рівнинний, експозиція схилу - в західну сторону, під'їзди - АДРЕСА_2, АДРЕСА_5; згідно Українського класифікатора цільового призначення - відноситься до земель комерційного використання код УКЦВЗ-1.11.4 /т.7, а.с. 56/.

Дана технічна документація містить позитивні висновки відповідних служб стосовно посвідчення права оренди Могилів-Подільської РСТ на земельні ділянки під ринком по АДРЕСА_2 /т.7, а.с.84-87/.

10.10.2008 року Могилів-Подільським районним споживчим товариством оформлено паспорт ринку за адресою АДРЕСА_2 площею 10169 м.кв. (0,9935 + 0,0234 = 10169) /т.3, а.с.6-9/.

Рішенням № 93 Могилів-Подільської міської ради від 01.02.2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-Подільського РСТ №1 площею 0,9935 га та №2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання, та вирішено передати товариству ці земельні ділянки в оренду на 1 рік. Укладені на підставі цього рішення договори від 11.02.2011 року зареєстровані відділом Держкомзему у м.Могилів-Подільському 30.09.2011 року за № 051040004000026 та № 051040004000027 /т.7, а.с. 34-47/.

05.07.2012 року та 07.09.2012 року Могилів-Подільською міською радою прийнято рішення №565 та №583, відповідно, про поновлення цих договорів терміном на 10 років /т.7, а.с. 8, 21/.

17.07.2012 року Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським РСТ підписано договір оренди земельної ділянки площею 0,0234 га. по АДРЕСА_2 для комерційного використання на 10 років; зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Могилів-Подільському 14.08.2012 року за № 051040004000108 /т.7, а.с.24-28/.

10.09.2012 року Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським РСТ підписано договір оренди земельної ділянки площею 0,9935 га. по АДРЕСА_2 для комерційного використання на 10 років; зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Могилів-Подільському 28.09.2012 року за № 051040004000113 /т.7, а.с.12-16/.

Право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на території ринку, належать Могилів-Подільському районному споживчому товариству відповідно до Рішень третейського суду від 10.06.2002 року та 10.02.2005 року.

В силу статей 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з вимог про визнання недійсним договору №45 бронювання торгового місця від 01.11.2008 року. Відтак, твердження апелянта про те, що строк позовної давності не пропущено, оскільки судом не зазначено, яким чином позивач повинен був дізнатись 23.03.2007 року про те, що його права будуть порушені 01.11.2008 року під час укладення спірного договору №45, в момент укладення якого відповідач запевнив позивача, що дана земельна ділянка належить Могилів-Подільському РСТ, не беруться апеляційним господарським судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Договір №45 укладено між сторонами 01.01.2008 року. До суду позивач звернувся 16.07.2012 року. При цьому він стверджує, що про порушення його прав цим договором він довідався під час розгляду справи у суді у 2011 року. Разом з тим, у позовній заяві позивач посилався на те, що 01.01.2007 року ним було укладено договір оренди торгового місця під його торговими кіосками із директором підприємства "Районий ринок" Кузнецовим В.М. із оплатою послуги по 30 грн. в місяць за кожен торговий кіоск грн.; 22.03.2007 року укладено договір №44 про використання встановлених малих архітектурних форм (торгових металевих конструкцій "ракушок") з Могилів-Подільським комунальним підприємством "Фінансист" в особі директора Ануфрієва Є.О із оплатою послуги за обидва торгові кіоски в сумі 99 грн. 98 коп. за рік; при цьому Ануфрієв Є.О пояснив, що земельна ділянка знаходиться в комунальній власності, а тому лише комунальне підприємство "Фінансист", згідно рішення міської ради має право укладати такі угоди.

Отже, позивачу під час укладення спірного договору №45 було відомо про порушення його прав.

Разом з тим, виходячи зі змісту статті 256, частини 1 статті 261, частини 4 статті 267 ЦК України, суд може відмовити у позові за спливом позовної давності, лише встановивши, що права або законні інтереси позивача порушені відповідачем.

У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено наступне: "За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення".

Судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, не застосовано строк позовної давності в даній справі, оскільки не встановлено порушення прав чи законних інтересів позивача, з огляду на нижченаведене.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо бронювання, тобто надання послуг по користуванню торговими місцями.

Позивач вважає ці договори недійсними, посилаючись на те, що оспорюванні правочини посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, оскільки відповідач не мав права на користування земельною ділянкою, на якій розміщені кіоски позивача, та не є ринком у розумінні Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105, а також на те, що дані договори укладені позивачем внаслідок введення його в оману та під впливом насильства.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); щодо відчуження викраденого майна; що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На цьому наголошено, зокрема, у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Позивачем не надано доказів наміру відповідача порушити публічний порядок. Натомість він стверджував, що відповідач посягнув на публічний порядок, уклавши договори бронювання торгових місць на земельній ділянці, яка не була у його користуванні. При цьому він також посилається на Правила торгівлі на ринках та на те, що рішенням господарського суду Вінницької області у справі 11/92/2011/5003 встановлено відсутність у Могилів-Подільського районного споживчого товариства права на укладення вказаних договорів бронювання торгових місць до укладення договору оренди земельної ділянки під ними.

Разом з тим, спір, що розглядається у справі №8/35/2012/5003, виник не з земельних правовідносин, а з правовідносин щодо надання послуг по користуванню торговим місцем.

Згідно з частиною 2 статті 35 ГПК України, преюдиціальне значення надається фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не їх правовій оцінці, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (пункт 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року).

В рішенні господарського суду у справі №11/92/2011/5003 не встановлено преюдиційного в розумінні частини 2 статті 35 ГПК України для справи № 8/35/2012/5003 факту. Висновок щодо права відповідача на укладення оскаржуваних договорів бронювання повинно бути зроблено судами у даній справі.

На час укладення оскаржуваних договорів бронювання діяли Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57\188\84\105, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288\6576 (далі - Правила).

Правила зокрема містять наступні положення;

Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (пункт 2 Правил).

Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України (пункт 3 Правил).

Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під'їздів, телефонний зв'язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо (пункт 6 Правил).

Торговельне місце на ринку це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства (пункт 13 Правил).

За право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (пункт 18 Правил).

За окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.

Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства (пункт 19 Правил).

Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість (пункт 20 Правил).

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, положення вищезазначених Правил щодо створення ринків не можуть застосовуватись до ринків, які існували на час набрання Правилами законної сили.

Як свідчать матеріали справи, відомості про розширення території центрального колгоспного базару у м.Могилів-Подільському відносяться ще до 1948 року /т.3, а.с. 18-21/.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради народних депутатів Вінницької області від 11.06.1987 року №195, від 27.05.1988 року №103, у які внесено зміни рішенням від 30.08.1991 року №227, Могилів-Подільському колгоспному ринку виділено земельну ділянку за рахунок існуючої території для реконструкції ринку з будівництвом комплексу підприємств торгівельно-побутового обслуговування по АДРЕСА_3, площею 0,9 га із знесенням існуючих малоцінних приміщень та споруд (пункт 1 рішення №227); вирішено також провести додаткову прирізку земельної ділянки Могилів-Подільському колгоспному ринку для реконструкції за рахунок земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_4 площею 0,4 га. (пункт 2 рішення №227) /т. 2, а.с. 25, т.5, а.с.81/.

В матеріалах справи міститься план території ринку по АДРЕСА_3 від 15.04.1988 року /т.5, а.с. 85/.

На підставі Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" від 14.04.1987 року №124, прийнятої на виконання однойменної Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 26 лютого 1987 року №265, Постанови Вінницького обкому Компартії та Виконкому обласної Ради народних депутатів №186 від 15.05.1987 року, постанови Вінницької облспоживспілки від 14.10.1988 року за №250 "Про вдосконалення структури управління колгоспними ринками" за актом приймання-передачі від 21.12.1988 року управління ринками передало у власність Могилів-Подільській райспоживспілці Могилів-Подільський колгоспний ринок як цілісний майновий комплекс. Даний факт зокрема встановлений рішенням арбітражного суду Вінницької області від 02.12.1996 року у справі №207/5-1599 /т.2, а.с. 26-31, т.5, а.с. 7-72/.

Згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу УРСР, чинною на момент передачі майна, порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд, які належать до основних засобів державних організацій, кооперативним організаціям визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Так, пунктом 2 Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" від 14.04.1987 року №124 було передбачено безоплатну передачу колгоспних ринків кооперативним організаціям.

Передача ринків відбулась в період дії Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР (затверджена 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР), пунктом 3 Додатку №1 (Перелік правовстановлюючих документів), до якої визначено в якості правовстановлюючих документів урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд, до яких відноситься і Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року №124 Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків".

Відповідно до чинного у 1987 році законодавства, держава та її уповноважені органи мали право передавати державне майно у власність кооперативним організаціям як за плату, так і безоплатно. І саме це право на безоплатну передачу у власність реалізувала держава під час передачі у 1987 році системи державних колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації.

Це зокрема встановлено рішенням Конституційного суду України від 11.11.2004 року у справі № 16-рп/2004, де зазначено, що "безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки, як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів".

Конституційний суд України вирішив, що "власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна; недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією та законами України".

У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до Постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року №119).

Тобто колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

Наведене також зазначено у вищевказаному рішенні Конституційного суду України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України є остаточним та обов'язковим до виконання на території України.

Аналогічні позиції щодо передачі споживчій кооперації колгоспних ринків як цілісних майнових об'єктів разом з нерухомістю, територією ринків та з організаційною і функціональною структурами управління ринками містяться також в Постановах Вищого господарського суду України: у справі №17/101-08 від 22.07.2009 року, у справі №259/16-2005/5 від 09.12.2010 року, у справі № 18/144 від 23.06.2011 року.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що Могилів-Подільське районне споживче товариство отримало від спільного підприємства "Районний ринок" основні засоби на ринку відповідно до актів приймання-передачі та передаточного балансу і є правонаступником усіх прав і обов'язків цього ринку.

Позивач у апеляційній скарзі стверджує, що судом не враховано ті обставини, що в дійсності спільного підприємства "Районний ринок" з кодом ЄДРПОУ №01557124, що зазначений на відтисках печаток в актах прийому-передачі основних засобів від 01 липня 2002 року, не існувало.

Матеріалами справи, а саме: Статутом районного споживчого товариства та Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі №2а/0270/4151/12, спростовуються такі висновки позивача.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-ІV, єдиний державний реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних та фізичних осіб і вступає в дій цей Закону з 01.07.2004 року (пункт 1 Прикінцевих положень Закону).

Дані про підприємства, які діяли до 2004 року, не вносились до автоматизованої системи, тому і в ЄДРПОУ відсутні відомості про Спільне підприємство "Районний ринок"

Відповідачем надано у справу копію заключення №23 по відводу земельної ділянки під реконструкцію ринку площею 0,9 га та акт вибору земельної ділянки для реконструкції ринку від 12.09.1991 року по АДРЕСА_3 /т.5, а.с. 82-84/.

Згідно листа-повідомлення начальника КП МБТІ, адресованого голові правління Власову В.В., за №738 від 16.07.1997 року районний ринок згідно нумерації був розташований за адресою АДРЕСА_3; на підставі рішення 6 сесії 22 скликання від 08.12.1995 року АДРЕСА_3 перейменована на АДРЕСА_2 і на сьогоднішній день районний ринок знаходиться за адресою АДРЕСА_2 /т.2, а .с. 29/.

Отже, Могилів-Подільський ринок як цілісний майновий комплекс разом з територією, що визначена на кадастровому плані м. Могилева-Подільського /т.7, а.с. 9/, з усіма будівлями і спорудами на ній, був переданий споживчій кооперації в особі Могилів-Подільської райспожиспілки. Саме стосовно районного ринку по АДРЕСА_2 виконкомом Могилів-Подільської міської ради, зокрема, прийнято рішення №339 від 29.08.2003 року "Про надання дозволу на виготовлення проектів відведення", та №286 від 28.05.2004 року "Про внесення змін в рішення міськвиконкому" /т.7, а.с. 78-79/.

Рішенням конференції Могилів-Подільської райспоживспілки від 01.07.2002 року створено районне споживче товариство шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської районної спілки споживчих товариств, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств: "Комбінат кооперативної промисловості", "Комбінат громадського харчування", "Кооператор", "Райкоопунівермаг", "Автотранспортне підприємство", "Районний ринок" з переходом всіх прав та обов'язків ліквідованих товариств та підприємств (правонаступництво) до новоствореного товариства /т.2, а.с.42/.

Могилів-Подільське районне споживче товариство отримало від спільного підприємства "Районний ринок" основні засоби на ринку відповідно до актів приймання-передачі та передаточного балансу і є правонаступником усіх прав і обов'язків цього ринку, що стверджується Статутом товариства та встановлено також Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. у справі № 2а/0270/4151/12.

Могилів-Подільське районне споживче товариство являється юридичною особою з організаційно-правовою формою "товариство", зареєстрованою відповідно до статті 89 ЦК України (Витяг з ЄДРПОУ). Одним із видів діяльності товариства є згідно КВЕД 2005 року 70.20.1 "Здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення". Даний вид діяльності передбачає в тому числі і ринкову діяльність. Діяльність споживчої кооперації в Україні регулюється статтею 111 "Споживча кооперація. Підприємства споживчої кооперації" Господарського кодексу України, Законом України "Про споживчу кооперацію" №2265-ХІІ від 10.04.1992 року. У складі даного товариства є ринок, який розташований на земельній ділянці, що виділена рішенням виконавчого комітету міської ради №227 від 30.08.1991 року.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №339 від 29.08.2003 року надано дозвіл Могилів-Подільському споживчому товариству на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельної ділянки площею 2000 кв.м. по АДРЕСА_2 - районний ринок (п.2) (т.3 а.с. 14).

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №206 від 28.05.2004 року пункт 2 рішення №339 від 29.08.2003 року викладено в наступній редакції: "Могилів-Подільському районному споживчому товариству надати дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельних ділянок: районний ринок по АДРЕСА_2" /т.7, а.с.78-79/.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №205 від 30.05.2008 року внесено зміни в рішення міськвиконкому від 28.05.2004 року №206", а саме: в п.1.17 слова "районний ринок по АДРЕСА_2" замінено словами "районний ринок по АДРЕСА_2", в зв'язку з технічною помилкою /т.7, а.с.108/.

20.10.2006 року складено акт про встановлення меж земельної ділянки на місцевості /т.7, а.с. 81/.

У 2006 році ТОВ "Подільський центр землі" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку Могилів-Подільського районного споживчого товариства для комерційного використання (ринкова інфраструктура) Вінницька область, Могилів-Подільський р-н, на території Могилів-Подільської міської ради АДРЕСА_2 /т.7, а.с. 54-113/.

У пояснювальній записці технічної документації зазначено, що враховуючи те що використання земельної ділянки за цільовим призначенням не змінюється і знаходиться в користуванні Могилів-Подільською РСТ для комерційного використання, межі визначенні та встановленні за фактичним користуванням відповідно земельно-облікових документів Могилів-Подільської міської ради. Земельна ділянка розміщена на території Могилів-Подільської міської ради в межах міста Могилів-Подільський (центральній частині) по АДРЕСА_2; має конфігурацію - неправильний багатокутник, рельєф - рівнинний, експозиція схилу - в західну сторону, під"їзди - АДРЕСА_2, АДРЕСА_5; згідно Українського класифікатора цільового призначення відноситься до земель комерційного використання код УКЦВЗ-1.11.4 /т.7, а.с. 56/.

Вказана технічна документація містить позитивні висновки відповідних служб стосовно посвідчення права оренди Могилів-Подільської РСТ на земельні ділянки під ринком по АДРЕСА_2. Вказані висновки стосуються саме ринку /т.7, а.с.84-87/.

Рішенням №281 від 04.05.2007 року 15 сесії 5 скликання Могилів-Подільської міської ради затверджено Правила торгівлі на ринках міста Могилів-Подільський /т.5, а.с. 120-131/.

На виконання Постанови правління Укоопспілки №203 від 25.08.2008 року "Про паспортизацію ринків", 10.10.2008 року Могилів-Подільським районним споживчим товариством оформлено паспорт ринку за адресою АДРЕСА_2 площею 10169 м.кв. ( 0,9935 + 0,0234 = 10169) /т.3, а.с.6-9/.

Право власності на об'єкти нерухомого майна, розташованих на території ринку, належать Могилів-Подільському районному споживчому товариству відповідно до Рішень третейського суду від 10.06.2002 року, 10.02.2005 року /т.2, а.с. 124-131/.

Товариством у 2008 році було перераховано до місцевого бюджету 148704,01 грн. ринкового збору із діяльності ринку по АДРЕСА_2. У 2011 році товариством сплачено 6825,5 грн. земельного податку та 240571,08 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою, що становить територію ринку (лист Могилів-Подільської ОДПІ та акти звірки /т.2, а.с. 33-35, т.7, а.с. 248, т.8 а.с.1-11/.

В Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2004 року №16-рп/2004 (п.2) зазначено, що за повідомленням Державного комітету статистики України, ринки, у тому числі колгоспні, як суб'єкт господарювання, створюються в будь-якій організаційно-правовій формі і за діючими класифікаціями не виділяються; згідно з інформацією Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо суб'єктів підприємницької діяльності, серед 1048 суб'єктів права власності на зазначені ринки до Укоопспілки належать 378 ринків, а до споживчих товариств - 43 ринки".

Стаття 64 ГК України передбачає, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

У розділі 1-му Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року №1662 "Про схвалення Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" зокрема наведено визначення ринку, яким, відповідно до даного положення законодавства, є створений в установленому порядку на відведеній земельній ділянці суб'єкт підприємницької діяльності або його відокремлений підрозділ, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення продавцям і покупцям належних умов для купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Могилів-Подільський ринок переданий споживчій кооперації як діючий цілісний майновий комплекс - ринок, відносно якого у подальшому приймались рішення виконкомом Могилів-Подільської міської ради.

Отже, ринок діє у складі Могилів-Подільського РСТ, для роботи якого у штатному розкладі РСТ введені відповідні посади /т.7, а.с. 122-243/.

Відповідно до п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 "Про затвердження Правил торгівлі на ринках" (в редакціях, що діяли на момент укладення спірних договорів, далі - Правила), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

При цьому, ринки, як суб'єкти господарювання, створюються в будь-якій організаційно-правовій формі і за діючими класифікаціями не виділяються, що зазначено зокрема в Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2004 року № 16-рп/2004 (п. 2).

Отже діяльність ринку у складі районного споживчого товариства не суперечить законодавству. Крім того, на час набуття чинності вказаними Правилами, Могилів-Подільський ринок був створений і діяв відповідно до раніше діючого законодавства.

Наявність на час укладення спірних договорів деяких недоліків у організації та роботі ринку не позбавляє його цього статусу.

Виходячи з аналізу положень вищенаведеного законодавства та встановлених обставин справи, суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що Могилів-Подільське РСТ мало право укладати договори бронювання торгових місць з СПД ОСОБА_1.

Так, відповідно до п.19 Правил, в редакціях, що діяли на момент укладення спірних договорів, за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Бронювання тобто послуга з користування торговим місцем, зокрема надає можливість продавцю користуватися усіма зручностями, що організовані ринком, та збільшувати свій дохід вже внаслідок розташування торгового місця саме на території ринку, куди ціленаправлено йдуть покупці.

Доводи позивача щодо встановлення електролічильника та оплати ним електроенергії у кіосках не спростовують фактів користування організованими ринком зручностями.

Придбання позивачем кіосків у інших осіб та укладення договорів з комунальними підприємствами "Фінансист" і "Шляховик" та СП "Райринок" не призвело до набуття позивачем права користування земельною ділянкою під кіосками та не спростовує права відповідача на укладення договорів бронювання.

Посилання позивача на те, що листи Могилів-Подільського міського голови, на думку позивача, підтверджують відсутність ринку Могилів-Подільського РСТ у м.Могилів-Подільському, місцевим господарським судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки вони (доводи) спростовуються вищенаведеним та не свідчать про відсутність ринку у складі Могилів-Подільського РСТ.

Так, у листі №01-36/2543 від 13.08.2012 року Могилів-Подільський міський голова Бровко П.П. повідомив, що територія ринку має відокремлену та відгорожену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під'їздів, телефонний зв'язок, радіовузол або гучномовець, електро- та водопостачання, водовідведення, протипожежне постачання, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо /т.3, а.с. 1-2/.

Також судами не приймаються доводи позивача щодо підробки документів (рішень міської ради, технічної документації на земельну ділянку, яка становить територію ринку), оскільки це не підтверджено відповідними доказами. Звернення позивача до правоохоронних органів та інша переписка з державними органами, а також постанови про відмову у порушенні кримінальних справ та рішення судів про їх скасування, на які посилається позивач, не є доказами підробки документів.

Вищезазначені рішення Могилів-Подільської міської ради, її виконавчого органу та договори оренди землі під ринком не скасовані, не визнані недійсними та діють на даний час.

Посилання апелянта на задоволення протесту прокурора та скасування відповідного рішення міської ради не стосуються зазначених вище чинних рішень Могилів-Подільської міської ради та договорів оренди земельних ділянок під ринком.

З огляду на вищенаведене, відсутні також підстави для визнання недійсними оскаржуваних договорів на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Позивач також просить визнати договір недійсним на підставі ст.ст. 229-233 ЦК України, якими передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки, під впливом обману, під впливом насильства, у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, під впливом тяжкої обставини. При цьому посилається на те, що відповідач навмисно ввів його в оману, уклавши оскаржувані договори, не маючи на те права.

Однак ці доводи спростовуються вищенаведеним.

Для кваліфікації правочину як вчиненого під впливом помилки відповідно до частини 1 статті 229 ЦК України, має бути встановлено, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова №9) зокрема зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У п.3.9 Постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - Постанова №11) зазначено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства".

Вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача (п.3.10 Постанови №11, п.20 Постанови №9).

Наведені позивачем обставини не є такими, що визначені у статтях 229-233 ЦК України і з якими законодавець пов'язує визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини чи в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою.

Позивачем не надано доказів щодо умисного введення його в оману та застосування до нього насильства. Посилання на звернення до правоохоронних органів та розслідування кримінальних справ не є такими доказами.

Відповідно до статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, захисту у господарських судах підлягають права та охоронювані законом інтереси суб'єктів господарювання і громадян (останніх у визначених законом випадках).

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України. Разом з тим якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються (п.2.7 Постанови № 11).

Як вбачається з матеріалів справи ат вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані договори припинили свою дію до звернення позивача до суду. При цьому, зобов'язання за цими договорами про надання послуг з бронювання торгівельних місць могли б бути припинені лише на майбутнє, у разі визнання їх недійсними. Отже, на час звернення позивача до суду, було відсутнє порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

З урахуванням наведеного, обставин та доказів у справі у їх сукупності, суди дійшли висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не надано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.11.2013 року у справі №8/35/2012/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

В задоволенні заяви про винесення окремої ухвали відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 8/35/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.