Постанова

від 12.05.2009 по справі 26/344-42/259-29/79

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/344-42/259-29/79

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 травня 2009 р.                                                                                    № 26/344-42/259-29/79  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Удовиченка О.С.

суддів :Білошкап О.В., Міщенка П.К.

розглянувши  касаційну скаргу  приватного підприємства “Оцінка Плюс”

на  рішеннята на постановугосподарського суду м. Києва від 25.09.2008Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009

у справі№ 26/344-42/259-29/79

господарського суду м. Києва

за позовомприватного підприємства “Оцінка Плюс”

доМіністерства юстиції України

простягнення 42730,56 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ПП “Оцінка Плюс”Панасюк В.В. (дов. №42 від 14.07.08)

Міністерства юстиції УкраїниАндреєва О.Г. (дов. №29-22/172 від 23.12.08)

В С Т А Н О В И В :

ПП “Оцінка Плюс” звернулось 04.07.2006 до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Міністерства юстиції України 42730,56 грн. У процесі розгляду справи позивач доповнив позов вимогами про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення 11013,13 грн., пені 8075,30 грн. (а.с. 21-22)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005р. у справі № 14/3103 стягнуто з відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції на користь позивача 42730,56 грн. боргу та судових витрат. На виконання рішення був виданий наказ. ПП “Оцінка Плюс” звернулося з наказом господарського суду від 24.06.2005 №14/3103 до ліквідаційної комісії відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції. Ліквідаційна комісія відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції повернула заяву ПП “Оцінка Плюс”  щодо задоволення боргу та наказ господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005р. №14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника (лист №28 від 22.02.2006р. а.с. 17 т.1). Позивач, керуючись приписами Закону України "Про власність", Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", подав позов до Міністерства юстиції України, оскільки вважає, що міністерство як орган управління майном ДВС має нести відповідальність за ліквідований відділ Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2006 в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2007 рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.2007 відмовлено у позові ПП “Оцінка Плюс”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 апеляційну скаргу ПП “Оцінка Плюс” залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2007  залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми цивільного законодавства щодо задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи публічного права, зокрема, ч.1, ч.3 ст.39 Закону України "Про власність", який був чинний на час винесення рішення у цій справі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2008 (суддя Усатенко І.В.) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав жодних доказів того, що його права порушені незаконними діями відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 (судді: Корсак В.А., Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) рішення господарського суду м. Києва від 25.09.2008 залишено без змін.

ПП "Оцінка Плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 61818,99 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень порушено процесуальні норми ст.43 ГПК України та неправильно застосовано приписи Закону України "Про власність".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що заборгованість перед позивачем має відділ ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції, який наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 №1482/к "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції" ліквідовано і при його ліквідації правонаступництво передбачено не було. Суди застосували приписи ст.ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України та відмовили у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що позивач звернувся з вимогою про стягнення збитків до Міністерства юстиції України, а ним не доведено, що його права та інтереси порушені незаконними діями відповідача, тому такі вимоги є необґрунтованими.  

Проте, висновки судів не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, наявність боргу ліквідованого Міністерством юстиції України відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції  перед позивачем підтверджена рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

Отже, в даній справі позивачем заявлено позов про стягнення, факт наявності заборгованості встановлений рішенням суду та не підлягає, в силу приписів ст.35 ГПК України, повторному доведенню, а за таких обставин застосування судами правових норм, що стосується стягнення збитків є необґрунтованим.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.  

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, вищезазначеними приписами чинного законодавства встановлено принцип обов'язковості виконання судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з наказом господарського суду від 24.06.2005 №14/3103 до ліквідаційної комісії відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції. Ліквідаційна комісія відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції повернула заяву ПП “Оцінка Плюс”  щодо задоволення боргу та наказ господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005р. №14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника (лист №28 від 22.02.2006р. а.с. 17 т.1).

Відповідно до ч.3 ст.7 "Про власність" власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

 Ч.1, ч.3 ст.39 Закону України "Про власність", який був чинний на час  звернення позивача з позовом до суду та регулював правовідносини відповідальності юридичних осіб публічного права, передбачено, що майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка  перебуває  на  державному  бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державна  установа  (організація)  відповідає  за  своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за  її зобов'язаннями несе власник.

Таким чином, якщо відсутність чи недостатність таких коштів виявлено, стягувач не позбавлений права звернутися до державного органу, уповноваженого управляти державним майном з позовом на загальних підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України. В свою чергу суди повинні встановлювати державний орган, уповноважений управляти державним майном, та залучати його до участі у справі згідно зі статтею 24 Господарського процесуального кодексу України.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем не подано належних доказів, які підтверджують, що відповідач порушив його права та законні інтереси, проте, відповідно до ст.24 ГПК України  судами не зазначено обставин, які не дають можливості за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, або допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не було взято до уваги приписи даної правової норми. Всупереч вказівкам, викладеним у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2008, судами попередніх інстанцій не застосовано до відносин ліквідації державної установи норми Закону України “Про власність”, не встановлено державний орган, який має нести відповідальність за зобов'язаннями ліквідованої державної установи, зокрема, відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції, заборгованість якої залишилася непогашеною у зв'язку з відсутністю коштів та майна.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 25.09.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді  справи  суду слід врахувати  наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу  приватного підприємства “Оцінка Плюс” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 25.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 у справі                  № 26/344-42/259-29/79 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                              О.С. Удовиченко

Судді                                                                                       О.В. Білошкап

  П.К. Міщенко