Постанова

від 21.05.2009 по справі 37/393-1/175

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/393-1/175

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 37/393-1/175  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Мамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну скаргуоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року

у справі№ 37/393-1/175 господарського суду міста Києва

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

дооб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"

простягнення 14 765,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Юраков Є.Ю. дов. № 392 від 31.03.2009 року

від відповідача: В.П.Гришко –голова правління, Кіщук Т.В. дов. від 02.02.2009 року

ВСТАНОВИВ:

В липні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" про стягнення 14 765,86 грн., з яких 13185, 96 грн. основного боргу та 1579,90 грн. інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення лише частково розрахувався з ним за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 року у справі № 37/393 позов задоволено частково. Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" 272,67 грн. інфляційних втрат та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2008 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, зобов'язано суд з'ясувати належним чином розмір заборгованості, враховуючи, що позов в цій частині містить дві вимоги: стягнення грошових коштів за надані послуги з постачання питної води та водовідведення та стягнення коштів за спожиту воду, що йде на підігрів.

Також, зобов'язано суд розмежувати, якому саме розпорядженню КМДА відповідають затверджені ним тарифи та за який період тарифи, затверджені КМДА, застосовані, на думку суду, необґрунтовано.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2008 року прийнято справу до розгляду, присвоївши їй номер 37/393-1/175.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2008 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" 10584,06 грн. боргу, 1268,18 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року (судді: Борисенко І.В. –головуючий, Євсіков О.О., Лосєв А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем послуги оплачені відповідачем не в повному обсязі в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню. При цьому, заявлена до стягнення сума боргу зменшена судами на 2601,90 грн. внаслідок пропуску строку позовної давності стосовно цих вимог.

В касаційній скарзі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати, а у задоволенні позову відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2002 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" (абонент) укладено договір № 00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Відповідно до п.3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Кількість стічних вод згідно п.3.3 Договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2   Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що за період з березня 2003 року по травень 2007 року позивач надав відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 57352,27 грн. (з урахуванням знижки 5,5%), з яких:

послуги з постачання питної води та водовідведення –на суму 50343,56 грн,

послуги з постачання питної води, що йде на підігрів –7008,71 грн.

Надані послуги оплачені відповідачем частково, у сумі 38037,89 грн.

На суму 6128,44 грн. позивачем зроблено перерахунок. У задоволенні вимог про стягнення боргу за період з березня 2003 року по червень 2004 року у розмірі 2601,90 грн. відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином (57352,27-(38037,89+6128,44+2601,90), судом визначена сума основного боргу відповідача за надані послуги, яка складає 10584,04 грн.

При цьому, стягуючи з відповідача, окрім іншої, нараховану суму заборгованості за надання послуг питної води, що йде на підігрів, ні місцевим господарським судом, ні апеляційним не враховано наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України  абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи, а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах.

Пунктом 12.2 Правил визначено, що для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Як встановлено судами, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.04.2002 року, укладеного між ними. На підставі вказаного договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення.

Крім того, як свідчать надані позивачем розрахунки, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок, за яким здійснюється розрахунок питної води, що йде на підігрів.

Однак, договір № 00418/4-02 від 03.04.2002 року не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

Згідно п.4.1 Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Як вже зазначалось вище, пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Проте, суди не перевірили доводів відповідача стосовно того, що представники сторін не здійснюють спільного зняття показань водолічильників, які фіксують кількість води, що йде на підігрів та не з'ясовано, чи зареєстровані позивачем такі лічильники.

Відповідно до п.12.17 Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Однак, поза увагою судів залишились також доводи відповідача стосовно того, що вода, яка постачається для виготовлення гарячої, надходить до бойлеру акціонерної енергетичної компанії "Київенерго", яка відповідно надає йому послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді. При цьому, послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді оплачуються відповідачем у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Частиною 3 статті 31 вказаного Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій полягають у взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем (т.2, а.с.179-181), за період з січня 2007 року по травень 2007 року, ним застосовувались тарифи, які затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1576 від 30.10.2006 року "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води".

Однак, стягуючи з відповідача заборгованість, суди не перевірили обгрунтованості застосування тарифів, визначених цим Розпорядженням.

Не надано правової оцінки судами і акту звірки розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення, підписаному сторонами (т.2, а.с.4).

Статтею 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули, неповно з'ясували обставин справи, що привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, ретельно з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.          

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2008 року у справі № 37/393-1/175 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н.Кочерова

Судді          О.Мамонтова

М.Черкащенко