Рішення

від 13.01.2014 по справі 902/1466/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2014 р. Справа № 902/1466/13

Господарським судом Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокряж 1", с.Станіславчик, Жмеринський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м.Київ

про стягнення 174 820,76 грн. заборгованості

за участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: Кравчук С.А., довіреність від 18.11.2013 року, паспорт серії МЕ № 293033, виданий Шепетівським МР ВУМВС України в Хмельницькій області від 28.03.2003 року.

Андріїв Ю.М., довіреність від 27.11.2013 року, паспорт серії СЕ № 002510 виданий Надвірнянським РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 06.02.2001 року.

третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м.Київ до Приватного підприємства "АГРО КРЯЖ 1", с.Тартак, Жмеринський район, Вінницька область про стягнення 174 820,76 грн. - 30 % за користування чужими грошовими коштами на умовах договору купівлі - продажу № 9 від 30.06.2011 року.

Ухвалою суду від 29.10.2013 року порушено провадження у справі № 902/1466/13 та призначено її до розгляду на 14.11.2013 року.

При порушенні провадження у справі судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ".

07.11.2013 року на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" надійшло клопотання в якому останній не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника (а.с.46, т.1).

07.11.2013 року через канцелярію суду представником позивача подано письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог (а.с.48, т.1).

В зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та ненаданням ним витребуваних документів, розгляд справи ухвалою суду від 14.11.2013 року відкладено до 27.11.2013 року.

21.11.2013 року від позивача надійшов супровідний лист № 120/11 від 20.11.2013 року, яким він надав на вимогу суду витребувані документи, а також звернувся до суду з заявою № 120/11 від 20.11.2013 року про заміну відповідача Приватного підприємства "Агро Кряж 1", с.Тартак, Жмеринський район, Вінницька область код ЄДРПОУ 36160197 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокряж 1", вул.Крупської, 4, корпус А, с.Станіславчик, Жмеринський район, Вінницька область , код ЄДРПОУ 36160197 (а.с.76-78, т.1).

Ухвалою від 27.11.2013 року задоволено клопотання позивача - здійснено заміну відповідача його правонаступником, а розгляд справи відкладено до 11.12.2013 року.

05.12.2013 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача в обґрунтування заявленого позову (а.с.111-112, т.1).

11.12.2013 року до суду надійшов відзив відповідача в якому останній позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити вказуючи на наступне: при розгляді справи № 17/51/2012/5003 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги про стягнення 30 % річних обґрунтованих приписами ч.2 ст.625 ЦК України вказавши, що правовою підставою стягнення процентів за користування грошових коштів являються приписи ст.ст.536, 692 ЦК України в зв'язку з чим відмовив в стягненні заявленої вимоги; позиція позивача щодо подання позову в окремому порядку на підставі інших правових норм - ст.ст.536, 692 ЦК України - є хибною, оскільки пунктом 7.9 Договору, яким обґрунтовується заявлена вимога, сторони в якості правової підстави визначили ч.2 ст.625 ЦК України; пунктом 7.9 Договору сторони погодили не розмір процентів як плати за правомірне користування чужими грошовими коштами, а відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару; після набрання постановою апеляційної інстанції у справі № 17/51/2012/5003 законної сили ним було повністю сплачено позивачу присуджене за рішенням, а тому (на думку відповідача) у позивача відсутні правові підстави на звернення з даним позовом до суду (а.с.115-117, т.1).

Ухвалою від 11.12.2013 року розгляд справи відкладено до 23.12.2013 року в зв'язку з неявкою позивача та третьої особи, задля надання можливості останнім надати свої заперечення та обґрунтування щодо поданого відповідачем відзиву.

20.12.2013 року до суду надійшло письмове заперечення позивача на відзив відповідача в якому останній навів власні доводи в спростування мотивів наведених у відзиві відповідача вказавши, що заявлення позову про стягнення 30 % річних на підставі п.7.9 Договору та ст.ст.536, 692 ЦК України узгоджується із висновками викладеними в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року та постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року у справі № 17/51/2012/5003, які в силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України не потребують доведенню при вирішенні іншого спору (а.с.142-143, т.1).

23.12.2013 року до суду надійшло доповнення до відзиву відповідно до якого, з врахуванням письмових виключень з останнього, відповідач просить припинити провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст.80 ГПК України посилаючись на прийняття рішення у справі № 17/51/2012/5003 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (а.с.145, т.1).

Ухвалою суду від 23.12.2013 року в зв'язку з неявкою в засідання суду представника третьої особи та необхідністю огляду в засідання суду матеріалів господарської справи № 17/51/2012/5003, розгляд справи відкладено до 13.01.2014 року.

Одночасно на підставі клопотання відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

В засідання суду 13.01.2014 року представники позивача та третьої особи не з'явились.

При цьому суд констатує, що останні належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями за № 0303803413927 та № 0303803413862, які є доказом вручення позивачу та третій особі копії ухвали суду від 23.12.2013 року про призначення до розгляду справи на 13.01.2014 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, позивач та третя особа своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача, третьої особи або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Дійшовши такого висновку судом враховано те, що 30.12.2013 року від позивача надійшло клопотання № 26/12/1 від 26.12.2013 року яким він просить розглянути справу за наявними документами, без участі уповноваженого представника, оскільки не має змоги забезпечити його явку до суду, а також подання як позивачем, так і третьою особою протягом розгляду справи клопотань та доказів в підтвердження власних доводів тощо.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 13.01.2014 року представниками відповідача подано супровідний лист до якого долучено платіжне доручення № 5 від 25.04.2013 року про сплату ТОВ "Агрокряж 1" 110 493,33 грн. на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, а також матеріали господарської справи розглянутої господарським судом Вінницької області № 17/51/2012/5003, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ", м.Київ (Продавець) та Приватним підприємством "Агро Кряж 1" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09 сільськогосподарської техніки, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку загальною вартістю 991 162,00 грн., еквівалент 85 445,00 євро) на момент укладення та підписання даного договору (п.1.1, 1.3 Договору) (а.с.14-16, т.1).

Розділом 3 Договору сторони передбачили зобов'язання сторін, зокрема, те, що Продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) Покупця про дату отримання ним товару та передати товар покупцеві в термін, який вказано в графі 9 додатку № 2, та в місці, визначеному в графі "Базис поставки" цього ж додатку, а покупець - ПП "Агро Кряж 1" зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 991 162,00 грн., у т. ч. ПДВ 20 % - 165 193,67 грн. - еквівалент 85 445,00 євро наступним чином: оплатити 10 % вартості товару в сумі 99 116,20 грн. до 11.07.2011 року та оплатити товар в сумі 892 045,80 грн. до 30.11.2011 року (п.п.3.1-3.3 Договору).

На виконання умов Договору Продавець в асортименті згідно специфікації-додатку № 01 від 30.06.2011 року до договору передав Покупцю техніку на загальну суму 991 162,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі техніки від 05.07.2011 року (а.с.19-21, т.1 справи № 17/51/2012/5003).

В зв'язку з порушенням Покупцем зобов'язань за Договором в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за отриманий товар ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" подало в господарський суд Вінницької області позов до ПП "Агро Кряж 1" про стягнення 506 194,83 грн., з яких 199 999,80 грн. боргу, 86 798,22 грн. пені, 172 419,40 грн. 30 % річних, 6 978,41 грн. інфляційних та 39 999 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 року по справі № 17/51/2012/5003 позов задоволено частково (а.с.17-24, т.).

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконано у встановлені строки свого зобов'язання з оплати товару, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 199 999,80 грн., яку він погасив після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог провадження по справі було припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Крім того, місцевий суд зробив висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 86 798,22 грн., 30 % річних в розмірі 172 419,40 грн., інфляційних в розмірі 6978,41 грн., штрафу в розмірі 39 999,00 грн., 18 800,00 витрат на послуги адвоката та 6 123,9 грн. витрат на сплату судового збору, оскільки судом було встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого відповідачем товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу відповідача та частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум пені, 30 % річних, інфляційних втрат, штрафу, витрат на оплату послуг адвоката, судових витрат та припинення провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу 199 999,90 грн., апеляційний господарський суд здійснив перерахування розміру пені та штрафу, а також скористався правом зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до 50 % від нарахованого, відповідно до 43 399,11 грн. пені та 19 999,98 грн. штрафу, а в частині позовних вимог про стягнення із відповідача 199 999,90грн. - суми основного боргу - відмовив в задоволенні останньої (а.с.25-35, т.1).

При цьому, суд апеляційної інстанції також відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на його користь 30 % річних, оскільки позивач 30 % фактично застосував не як за прострочення виконання грошового зобов'язання, а як за користування коштами продавця, що не є тотожними поняттями в розумінні цивільного законодавства.

Крім того, здійснивши перерахування інфляційних та річних, суд апеляційної інстанції позовні вимоги в цій частині задовольнив частково, стягнувши на користь позивача 17 432,97 грн. 3 % річних та 4 752,27 грн. інфляційних. Також апеляційна інстанція здійснила свій перерахунок витрат на послуги адвоката стягнувши на користь позивача 8 030,16 грн..

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року постанову Рівненського апеляційного суду від 13.02.2013 року по справі № 17/51/2012/5003 залишено без змін (а.с.167-172, т.1 справи № 17/51/2012/5003).

Постановою Верховного Суду України від 20.08.2013 року у задоволенні заяви ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року у справі № 17/51/2012/5003 відмовлено (а.с.234-235, т.1 справи № 17/51/2012/5003).

Також судом встановлено, що 03.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (Новий кредитор) укладено угоду № 4 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), згідно п.1.1 якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ПП "Агро Кряж 1" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (нарахованих у порядку ст.536 та ст.692 ЦК України, процентів за користування чужими грошовими коштами, що узгоджується з позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеною у постанові від 13.02.2013 року по справі № 17/51/2012/5003), набутих кредитором на підставі п.7.9 Договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року (Договір) (а.с.37-38, т.1).

За умовами угоди Новий кредитор одержує право вимоги замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п.2.1. даної Угоди (п.1.2 Угоди).

Відповідно до п.2.1 Угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 174 820,76 грн. - сума нарахованих, у порядку ст.536, ст.692 ЦК України та у відповідності до п.7.9 договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року, процентів за користування чужими грошовими коштами, що узгоджується з позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеній у постанові від 13.02.2013 року по справі № 17/51/2012/5003 за період з 01.12.2011 року по 12.10.2012 року.

Згідно з п.4.3 Угоди Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про уступку права вимоги за Угодою.

03.09.2013 року сторонами Угоди також підписано акт прийому-передачі документів, яким Новому кредитору було передано договір № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року та копію постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2213 року по справі № 17/51/2012/5003 (а.с.39, т.1).

11.10.2013 року, на виконання пункту 4.3. Угоди про відступлення права вимоги, Первісний кредитор надіслав Боржнику відповідне повідомлення від 03.09.2013 року про укладення угоди про відступлення права вимоги, що стверджується описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком від 11.10.2013 року № 5614 (а.с.36, 40, т.1).

Після порушення провадження у справі між Первісним кредитором та Новим кредитором 15.11.2013 року було укладено додаткову угоду до угоди № 4 про відступлення права вимоги від 03.09.2013 року, за якою внесено зміни в первісну угоду щодо визначення Боржника у зв'язку з тим, що під час судового засідання, яке відбулося 14.11.2013 року по справі № 902/1466/13 господарським судом Вінницької області встановлено, що правонаступником Приватного підприємства "Агро Кряж 1" являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро кряж 1" (а.с.88, т.1).

18.11.2013 року Первісний кредитор надіслав Боржнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро кряж 1") повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2013 року, що стверджується описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком від 18.11.2013 року № 6434 (а.с.89-90, т.1).

Досліджуючи матеріали господарської справи № 17/51/2012/5003, зокрема зміст позовної заяви від 10.10.2012 року № 03/10-1, касаційної скарги від 27.02.2013 року № 27/2013, заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року по справі № 17/51/2012/5003 судом встановлено, що в якості обґрунтування позовної вимоги про стягнення 172 820,76 грн. - 30 % річних за період з 01.12.2011 року по 10.10.2012 року ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" послалось на положення п.7.9 Договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року та приписи ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.2-8, 150-154, 204-206, т.1 справи № 17/51/2012/5003).

В свою чергу ТОВ "Високі аграрні технології" звертаючись з позовом до ПП "Агро Кряж 1" про стягнення 174 820,76 грн. - 30 % річних за період з 01.12.2011 року по 12.10.2012 року вказало в якості підстави заявленого позову положення п.7.9 Договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року, договір № 4 від 03.09.2013 про заміну кредитора у зобов'язані та приписи ст.ст.536, 692 ЦК України (а.с.2-7, т.1).

Як вбачається із змісту позовної заяви причиною звернення позивача з позовом до господарського суду стало порушення відповідачем зобов'язань по Договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року та наявність укладеного між ТОВ "Високі аграрні технології" та ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" договору № 4 від 03.09.2013 про заміну кредитора у зобов'язанні.

З врахуванням встановлених обставин суд надаючи оцінку доводам сторін в сукупності із аналізом фактичних обставин спору дійшов наступних висновків щодо заявленого позову.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини, а також інші юридичні факти.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору № 09 від 30.06.2011 року суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" (новим кредитором є ТОВ "Високі аграрні технології") та ПП "Агро Кряж 1" (правонаступником якого є ТОВ "Агрокряж 1") при укладені договору № 09 від 30.06.2011 року виникли правовідносини, які регулюються главою 54 "Купівля-продаж", § 1 (Загальні положення про купівлю-продаж) (ст.ст.655-697 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Давши оцінку договору № 09 купівлі - продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року суд прийшов до висновку, що проценти, передбачені пунктом 7.9 Договору передбачено нараховувати виключно у випадку прострочення зобов'язань відповідачем по оплаті товару, що свідчить про те що останні за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені , згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 7.4 Договору № 09 від 30.06.2011 року сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі 0,08 % від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочки, які було заявлено до стягнення та вирішено стягнути під час розгляду справи № 17/51/2012/5003.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дійшовши висновку, що проценти передбачені п.7.9 Договору за своєю правовою природою відносяться до пені суд врахував те, що вказаний пункт Договору міститься в розділі "Відповідальність сторін, її розмір", а не в розділах "Вартість товару. Термін, форма та порядок розрахунків" та "Зобов'язання сторін" і цим пунктом фактично сторони погодили відповідальність Покупця за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару, а не розмір процентів як плати за правомірне користування чужими грошовими коштами.

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що зміст п. 7.9 договору № 09 від 30.06.2011 року щодо встановлення обов'язку для Покупця сплачувати проценти за прострочення оплати товару суперечить приписам ст.203 ЦК України, ст.61 Конституції України.

Згідно з приписами п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

На обов'язку господарського суду за власною ініціативою визнати договір недійсним повністю або у певній частині при встановленні невідповідності змісту договору чинному законодавству наголошено в п.7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 року № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", а також в п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду України від 09.12.2003 року у справі № 32/206, від 20.01.2004 року у справі № 8/113-2003 та від 24.12.2013 року у справі № 8/5025/1202/12.

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору є існування договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року, а тому з огляду на суперечність змісту п.7.9 договору купівлі-продажу № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року нормам цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин.

Оскільки, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то позовні вимоги про стягнення 174 820,76 грн. - 30 % за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що при визнанні недійсним п.7.9 договору купівлі-продажу № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року було враховано правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 року у справі № 3-132 гс11 та від 24.12.2013 року у справі № 3-37гс13 , які згідно приписів ст.111 28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Окрім того відмовляючи в задоволенні позову суд також прийняв до уваги наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи № 17/51/2012/5003 після прийняття Рівненським апеляційним господарським судом 13.02.2013 року постанови на її виконання 21.03.2013 року було видано відповідні накази згідно яких загальна сума, яку мав сплатити відповідач позивачу становила 100 389,32 грн., а саме 43 399,11 грн. пені, 17 432,97 грн. 3 % річних, 4 752,27 грн. інфляційних, 19 999,98 грн. штрафу, 4 516,55 грн. витрат на сплату судового збору за подання позову, 8 030,16 грн. витрат на послуги адвоката, 2 258,28 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.145-146, т.1 справи № 17/51/2012/5003).

При цьому ТОВ "Агро кряж 1" повністю провело розрахунок за судовими наказами перерахувавши ВДВС Жмеринського МРУЮ за платіжним дорученням № 5 від 25.04.2013 року 110 493,33 грн..

Наведене свідчить про те, що негативні наслідки , які настали для продавця внаслідок прострочення покупцем оплати по договору договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року компенсовані шляхом заявлення вимоги про стягнення з покупця пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, які реально було сплачено останнім тощо.

Згідно приписів ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість .

Стаття 15 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

При здійсненні цивільних прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 ЦК України ).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

Під зловживанням правом слід розуміти передбачену нормами права поведінку управомоченої особи по здійсненню свого суб'єктивного цивільного права, якою може бути завдано шкоди іншим особам.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

На думку суду, укладення між ТОВ "Високі аграрні технології" та ТОВ "ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ" 03.09.2013 року договору № 4 про заміну кредитора у зобов'язанні та подальше звернення з позовом до суду ТОВ "Високі аграрні технології" в зв'язку з порушенням ПП "Агро Кряж 1" умов Договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.2011 року після повного виконання останнім судового рішення, яким повністю компенсовані негативні наслідки заподіяні простроченням оплати за придбаний товар являється зловживанням правом в розумінні приписів ч.3 ст.13 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі вчинення нею дій з наміром завдати шкоди іншій особі та зловживання правом в інших формах.

Також суд при прийнятті рішення врахував, що відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим звернення ТОВ "Високі аграрні технології" з позовом до суду про стягнення 30 % до ПП "Агро Кряж 1", з поміж іншого на підставі угоду № 4 про заміну кредитора у зобов'язанні від 03.09.2013 року, а не на підставі додаткової угоди до угоди № 4 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2013 року без заявлення клопотання про зміну підстав позову свідчить про безпідставність заявленого позову до ТОВ "Агрокряж 1" .

Наведені вище обставини слугують самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Не приймається судом до уваги доповнення відповідача до відзиву подане до суду 23.12.2013 року позаяк на порівняння суб'єктного складу сторін, підстав та предметів заявлених позовних вимог у справах № 17/51/2012/5003 та № 902/1466/13 (які не є тотожними) свідчить про відсутність підстав для застосування п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

13.01.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.1 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним пункт 7.9 Договору купівлі - продажу № 09 від 30.06.2011 року.

2. В позові відмовити.

3. Копію рішення надіслати позивачу та третій особі з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 січня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Ямська, 28А, м.Київ, 03038.

3 - третій особі - вул.Ямська, 28А, м.Київ, 03038.