Постанова

від 18.06.2014 по справі 902/1466/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 902/1466/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К. суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Високі аграрні технології" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. та на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 13.01.2014 р. у справі№ 902/1466/13 господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ "Високі аграрні технології" доТОВ "Агро Кряж 1" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Технік Енерджі" простягнення 174 820,76 грн. за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - Смиковський С.Л., дов. від 07.04.2014 р. від третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ТОВ "Високі аграрні технології" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Агро Кряж 1" та просило суд стягнути з останнього проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 174 820,76 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.01.2014 р. (суддя Банасько О.О.) визнано недійсним пункт 7.9. Договору купівлі-продажу № 09 від 30 червня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. (головуючий суддя Василишин А.Р., судді: Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Високі аграрні технології" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.06.2011 р. між ТОВ "Технік Енерджі" (продавець) і ТОВ "Агро Кряж 1" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09 сільськогосподарської техніки (надалі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ "Технік Енерджі" зобов'язалося передати у власність ТОВ "Агро Кряж 1" сільськогосподарську техніку загальною вартістю 991 162 грн., еквівалент 85 445 євро на момент укладення та підписання Договору.

Розділом 3 Договору передбачено, що продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату отримання ним товару та передати товар покупцеві в термін, який вказано в графі 9 додатку № 2, та в місці, визначеному в графі "Базис поставки" цього ж додатку, а покупець зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 991 162 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 165 193,67 грн. - еквівалент 85 445 євро наступним чином: оплатити 10 % вартості товару в сумі 99 116,20 грн. до 11.07.2011 р. та оплатити товар в сумі 892 045, 80 грн. до 30.11.2011 р.

Судами було встановлено, що на виконання умов Договору продавець в асортименті згідно з специфікацією - додатку № 01 від 30.06.2011 р. до Договору передав покупцю техніку на загальну суму 991 162 грн.

У свою чергу, покупець свої зобов'язання в частині здійснення розрахунків виконав частково, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед продавцем у розмірі 506 194,83 грн., що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі № 17/51/2012/5003 задоволено частково заявлені позовні вимоги, припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу, стягнуто з ТОВ "Агро Кряж 1" на користь ТОВ "Технік Енерджі" пеню в розмірі 86 798,22 грн., 30 % річних в розмірі 172 419,40 грн., інфляційні - 6 978,41 грн., штраф в розмірі 39 999 грн., 18 800 грн. витрат на послуги адвоката та 6 123,9 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі № 17/51/2012/5003 рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. скасовано в частині стягнення сум пені, 30 % річних, інфляційних втрат, штрафу, витрат на оплату послуг адвоката, судових витрат та припинення провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу 199 999,90 грн., прийнято нове рішення, стягнуто з ТОВ "Агро Кряж 1" на користь ТОВ "Технік Енерджі" пеню в розмірі 43 399,11 грн., 3 % річних в розмірі 17 432,97 грн., інфляційні в розмірі 4 752,27 грн., штраф у сумі 19 999,98 грн., в решті позовних вимог в цій частині відмовлено, в частині позовних вимог про стягнення із відповідача 199 999,90 грн. - суми основного боргу - в позові відмовлено, стягнуто з ТОВ "Агро Кряж 1" на користь ТОВ "Технік Енерджі" витрати на сплату судового збору за подання позову у сумі 4 516,55 грн., витрати на послуги адвоката 8 030,16 грн., витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 258,28грн., в решті рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 р. у справі № 17/51/2012/5003 залишено без змін

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі № 17/51/2012/5003 залишено без змін.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2013 р. між ТОВ "Технік Енерджі" та ТОВ "Високі аграрні технології" укладено Угоду № 4 (надалі - Угода) про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до умов якої ТОВ "Технік Енерджі" (первісний кредитор) відступило ТОВ "Високі аграрні технології" (новий кредитор) право вимоги виконання ПП "Агро Кряж 1" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (нарахованих в порядку ст. 536 ЦК України та ст. 692 ЦК України, процентів за користування чужими грошовими коштами, що узгоджується з позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеній у постанові від 13.02.2013 р. у справі № 17/51/2012/5003), набутих первісним кредитором на підставі п. 7.9. Договору № 09 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 30.06.011 р.

Згідно з п. 2.1. Угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить 174 820,76 грн. - сума нарахованих, у порядку ст. 536 ЦК України, ст. 692 ЦК України та у відповідності з п. 7.9. Договору, процентів за користування чужими грошовими коштами, що узгоджується з позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеній у постанові від 13.02.2013 р. у справі № 17/51/2012/5003.

Судами встановлено, що на виконання укладеної Угоди ТОВ "Технік Енерджі" надіслало ТОВ "Агро Кряж 1" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується наявними у справі описом вкладення та фіскальним чеком.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач - ТОВ "Високі аграрні технології", звертаючись до суду з відповідним позовом, зазначило, що причиною такого звернення стало порушення ТОВ "Агро Кряж 1" зобов'язань за Договором та наявність укладеної між ТОВ "Технік Енерджі" та позивачем Угоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що у розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а отже, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Як вбачається з Договору та враховуючи норми чинного законодавства колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вірно встановили, що проценти, які передбачені пунктом 7.9. Договору, передбачено нараховувати виключно у випадку прострочення зобов'язань Відповідачем по оплаті товару, що свідчить про те що останні за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України (яка передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання).

При цьому, пунктом 7.2. Договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі 0,08 % від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочки, які було заявлено до стягнення та стягнуто під час розгляду справи № 17/51/2012/5003.

З огляду на викладене, судами правильно зазначено, що умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання Відповідачем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору, повністю або у певній його частині є саме правом господарського суду, а не обов'язком.

Обов'язковою умовою застосування п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є переконлива мотивація суду необхідності виходу за межі позовних вимог та відходу від принципу змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та враховуючи всі встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, у тому числі, факт здійснення розрахунків відповідачем - ТОВ "Агро Кряж 1", правомірними та обґрунтованими є висновки про відсутність підстав для задоволення заявлених ТОВ "Високі аграрні технології" позовних вимог.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з підставною та вмотивованою позицією місцевого та апеляційного господарських судів, що п. 7.9. Договору повинен бути визнаний недійсним з підстав його суперечності чинному законодавству.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України ТОВ "Високі аграрні технології" касаційної скарги слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Високі аграрні технології" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 13.01.2014 р. у справі № 902/1466/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков