Постанова

від 15.01.2014 по справі 901/287/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 901/287/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Гольцової Л.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фермерського господарства "Легенда-Р"

на постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21.06.2013 року

у справі № 901-287/13-г

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Аграрного фонду

до Фермерського господарства "Легенда-Р"

про стягнення 657 543,19 грн.

за участю представників:

прокурора - Бондарчука В.М.

позивача - не з"явились

відповідача - Соболєва А.В.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року Прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Аграрного фонду до Фермерського господарства "Легенда-Р" про стягнення 286 430,04 грн. авансу, 226 800 грн. штрафу, 62 370 грн. пені, 79 380 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % та 3 % річних в сумі 2 563,16 грн. за неналежне виконання умов форвардного біржового контракту № 511Ф від 26.04.2012 року.

В подальшому прокурор уточнив позовні вимоги та просив припинити провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 286 430,04 грн. авансу внаслідок сплати його останнім.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2013р. (суддя Іллічов М.М.) припинено провадження у справі в частині стягнення 286 430,04 грн. авансу; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Фермерського господарства "Легенда-Р" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 5 728,60 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року (судді: Дмитрієв В.Є., Сотула В.В., Плут В.М.) скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 226 800 грн., пені у розмірі 62 370 грн., 7 % штрафу в сумі 79 380 грн. та 3 % річних у розмірі 1 291,28 грн.; резолютивну частину рішення прийнято в наступній редакції: "позов задовольнити частково; в частині стягнення авансу в розмірі 286 430,04 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України; стягнути з Фермерського господарства "Легенда-Р" на користь Аграрного фонду України штраф у сумі 226 800 грн., пеню у розмірі 62 370 грн., 7 % штрафу у сумі 79 380 грн., 3 % річних у розмірі 1 291,28 грн.; стягнути з Фермерського господарства "Легенда-Р" в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 7 396,83 грн. за подачу позовної заяви та 3 698,42 грн. за подачу апеляційної скарги; стягнути з Фермерського господарства "Легенда - Р" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 728,60 грн.; в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 1 271,87 грн. відмовити".

В касаційній скарзі Фермерське господарство "Легенда-Р" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення вимог процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд скасував судовий акт місцевого господарського суду про відмову в позові та частково задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу, пені, 7 % штрафу та 3 % річних, посилаючись на за неналежне виконання відповідачем умов форвардного біржового контракту № 511Ф від 26.04.2012 року щодо своєчасної поставки пшениці позивачу.

Також апеляційний господарський суд виходив з відсутності доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали своєчасному виконанню відповідачем зобов'язань за цим договором.

При цьому, судом апеляційної інстанції спростовано доводи відповідача про неможливість виконання ним зобов'язань за контрактом внаслідок настанням форс-мажорних обставин, передбачених розділом 8 контракту (несприятливі погодні умови), зокрема, засухи, що спричинила загибель врожаю пшениці.

Крім того, апеляційним господарським судом зазначено про несвоєчасне повідомлення продавцем покупця щодо неможливості виконання умов контракту, що є підставою для застосування до продавця (відповідача) наслідків невиконання договірних зобов'язань, передбачених ст. ст. 526, 530, ч.1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами контракту.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Так, при винесенні постанови про притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього штрафних санкцій, апеляційна інстанція не врахувала приписів частини 4 статті 219 ГК України та наявності в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження факту виникнення складних погодних умов у 2012 році, неможливості впливу на такі обставини з боку відповідача, а також виконання ним усіх дій щодо належного повідомлення позивача про настання непереборної сили.

Разом з тим, вирішуючи зазначений спір та залишаючи без задоволення позов Аграрного фонду, місцевий господарський суд встановив, що 26 квітня 2012 року між Аграрним фондом (покупець) та Фермерським господарством "Легенда - Р" (продавець) укладено форвардний біржовий контракт № 511Ф, строком дії до 01.11.2012 року, згідно якого останній зобов"язався передати позивачу у власність пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, у кількості 630 тон, за ціною 1800 грн. за тону, на загальну суму 1 134000 грн., в термін до 01 листопада 2012 року, на базисі поставки EXW ТОВ "Елеватор Октябрьське", а Аграрний фонд, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити її вартість.

Пунктами 5.1., 5.3. контракту передбачено, що покупець зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту впродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту на торгах Аграрної біржі. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару.

Позивач на виконання умов цього контракту на підставі платіжного доручення № 788 від 14.05.2012 року перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 567 000 грн.

Відповідно до пунктів 7.2., 7.5. контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару. У разі виконання покупцем пункту 5.1. та невиконання продавцем пункту 2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків цієї вартості.

Проте, відповідач свої зобов'язання за форвардним біржовим контрактом № 511Ф від 26.04.2012 року щодо поставки товару у строк до 01.11.2012 року не виконав, посилаючись на виникнення несприятливих умов, які сприяли втраті врожаю, що підтверджується листами відповідача до Аграрного фонду від 05.07.2012 року № 668, від 25.10.2012 року № 84 та від 06.11.2012 року №87 про неможливість виконання зобов'язання за контрактом щодо поставки пшениці, внаслідок засухи, що призвело до її загибелі.

У зв'язку з настанням страхового випадку на підставі договору добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю від 04.04.2012 №11/1129881/0103/12, укладеного між Фермерським господарством "Легенда -Р" та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", останнє перерахувало позивачу страхове відшкодування у розмірі 280 569,96 грн., що підтверджується випискою з рахунку Аграрного фонду за 22.08.2012 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за форвардним біржовим контрактом № 511Ф від 26.04.2012 щодо поставки пшениці у строк до 01.11.2012 року, прокурор звернувся до суду про застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення заявлених у позові сум.

При цьому, внаслідок повернення позивачу після порушення провадження у справі авансового платежу у розмірі 286 430,04 грн., господарський суд Автономної Республіки Крим, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, місцевий господарський суд обгрунтовано виходив з їх безпідставності, зважаючи на наявність доказів неможливості виконання відповідачем своїх зобов"язань по поставці пшениці внаслідок виникнення незалежних від нього обставин непереборної сили, зокрема, засухи, що призвело до загибелі врожаю.

Домовленість сторін щодо звільнення відповідача від відповідальності у такому випадку викладена сторонами у пп. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. контракту, в яких передбачено, що сторони звільняються від відповідності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилаться на дані обставини. Якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частини 4 статті 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, під час з"ясування наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за контрактом у вигляді стягнення з нього штрафних санкцій, судом першої інстанції враховано повідомлення останнього до позивача (листи від 05.07.2012 року № 668 та від 25.10.2012 року № 84) про неможливість виконання ним зобов'язання з поставки пшениці у зв'язку з несприятливими погодними умовами та інформацію, викладену у довідці Регіонального центру з гідрометеорології в Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 року за вих. № 668, в якій наведені дані про кількість атмосферних опадів за період з першої декади квітня по третю декаду червня 2012 року, тобто настання обставин непереборної сили, оскільки рослини постраждали від дефіциту води (засухи).

Крім того, в листах від 27.06.2012 року № 17-12/9069 та від 20.07.2012 року № 17-12/10193 до Аграрного фонду Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" також визнало настання страхового випадку внаслідок несприятливих погодних умов, що привели до зниження врожайності.

В силу статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підстави господарсько-правової відповідальності наведені у сатті 218 цього ж Кодексу.

Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Непереборна сила має місце за наявності ознак надзвичайності та невідворотності.

Ознака невідворотності відноситься до події в цілому, тобто містить у собі невідворотність не тільки самого явища, але і його наслідків. У метеорології стихійне лихо розуміється як природне явище, поєднане з його матеріальними та іншими природними і соціальними наслідками. Невідворотність, як ознака непереборної сили, відсутня якщо причиною невідворотності стали винні дії самого боржника, його працівників або контрагентів за договорами.

Відтак, якщо внаслідок стихійного лиха загинув урожай, постачальник пшениці звільняється від відповідальності за його непостачання, оскільки відсутня вина останнього (невиконання зобов"язання стало наслідком стихійного лиха, тобто, непереборної сили).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 цього ж Кодексу).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем, в порушення вимог цієї статті, не надано доказів на підтвердження наявності вини відповідача у невиконання ним своїх договірних зобов"язань.

Крім того, несприятливість незалежних від відповідача погодних умов для зернових культур на всій території району у вказаному періоді підтверджено у листі начальника управління агропромислового розвитку Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим від 18.03.2013 року за вих. № 207/02-04 (а.с.118).

Відтак, зважаючи на вищевказані приписи цивільного законодавства, недоведення позивачем позовних вимог та ненадання останнім доказів на підтвердження обставин правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій в даному випадку , колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення заявлених сум.

За таких обставин, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Легенда-Р" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року у справі № 901-287/13-г скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2013 року у справі № 901-287/13-г залишити в силі.

Стягнути з Аграрного фонду України (01001, місто Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Фермерського господарства "Легенда-Р" (97050, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, с.Краснознам"янка, вул.Лікарняна, 4, код ЄДРПОУ 33137364) судовий збір у розмірі 3 698 (три тисячі шістсот дев"яносто вісім) грн. 42 коп., сплачений за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик Л.А. Гольцова