Постанова

від 15.01.2014 по справі 11/24/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 11/24/2012/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Барської міської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі Господарського суду№ 11/24/2012/5003 Вінницької області за позовом Барської міської ради до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 2) Відділу Держкомзему у Барському районі Вінницької області провизнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Логінова Л.Т., дов. № 1644 від 25.10.2012 р.; відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Барська міська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просила визнати договір оренди землі, укладений 29.04.2011 р. між Радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) на підставі рішення 7 сесії 6 скликання Ради від 30.03.2011 р., щодо оренди земельної ділянки площею 0,0101 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, зареєстрований відділом Держкомзему у Барському районі у Державному реєстрі земель 06.06.2012 р. за № 052021014006588, недійним та скасувати його державну реєстрацію.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовувала тим, що при укладені спірного договору оренди землі була допущена помилка і він не відповідає рішенню Ради, на підставі якого його укладено в частині умов використання земельної ділянки. Зокрема, за умовами спірного договору земельну ділянку передано ФОП ОСОБА_1 в оренду для будівництва прибудови магазину до адміністративної будівлі, тоді як рішенням Ради земельна ділянка передавалась ФОП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування магазину як окремої будівлі, а не прибудови до адміністративної будівлі, відтак спірний договір має бути визнано недійсним, а його державна реєстрація скасована в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2012 р. (суддя Стефанів Т.В.) позовні вимоги Ради задоволено частково. Визнано договір оренди землі, укладений 29.04.2011 р. між Радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення 7 сесії 6 скликання Ради від 30.03.2011 р., щодо оренди земельної ділянки площею 0,0101 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та зареєстрований відділом Держкомзему у Барському районі у Державному реєстрі земель 06.06.2012 р. за № 052021014006588 недійним на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили повністю. В частині позовних вимог про скасування державної реєстрації провадження припинено.

В частині визнання недійсним спірного договору оренди землі вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Радою у позовній заяві. Припинення провадження мотивовано тим, що спір в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. (колегія суддів: Сініцина Л.М, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2012 р. в частині визнання недійсним договору оренди землі від 29.04.2011 р. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Вказану постанову мотивовано недоведеністю обставин, з якими законодавство пов'язує недійсність правочину. Посилання Ради на допущені у спірному договорі помилки є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки ці помилки не мають істотного значення в розумінні ст. 229 ЦК України та виникли внаслідок неуважності (недбальства) самої Ради при його складанні. В частині припинення провадження господарський суд апеляційної інстанції погодився із правовою позицією місцевого господарського суду.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2012 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України, ст.ст. 386, 648 ЦК України, ст.ст. 23, 179, 208 ГК України, ст. ст. 12, 123, 124 ЗК України, ст.ст. 6, 15, 16, 25, 35 Закону України "Про оренду землі", ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваної постанови господарським судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а також неповно з'ясовано усі обставини справи.

ФОП ОСОБА_1 скористалась правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Ради, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. - без змін. Викладені у запереченні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Відділ Держкомзему у Барському районі Вінницької області не скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

14.01.2014 р. від ФОП ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України надійшла телеграма № 1601 у якій вона, із посиланням на смерть батька, просила відкласти розгляд касаційної скарги Ради на іншу дату.

За результатами розгляду вказаного клопотання, колегією суддів Вищого господарського суду України відмовлено у його задоволенні, оскільки 16.01.2014 р. спливає встановлений ст. 111 8 ГПК України місячний строк розгляду касаційної скарги Ради, і вказана телеграма не містить клопотання ФОП ОСОБА_1 про продовження цього строку в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Ради від 29.12.2006 р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під будівництво магазину гр. ОСОБА_1" ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для проведення будівництва магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови міста та надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво магазину в АДРЕСА_1;

- на підставі вказаного рішення Ради від 29.12.2006 р. було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, в якому згідно посилання на Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ) визначено код використання земельної ділянки - 1.11.3. (роздрібна торгівля та комерційні послуги);

- зазначений проект відведення земельної ділянки погоджено висновками Відділу земельних ресурсів у Барському районі Вінницької області, Відділу містобудування та архітектури Барської райдержадміністрації Вінницької області, Барської районної санітарно-епідеміологічної станції, Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації;

- 29.12.2006 р. комісією складено Акт вибору земельної ділянки площею 52 кв.м., що проектується для надання в оренду ОСОБА_1 для комерційної діяльності під будівництво магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови міста по АДРЕСА_1, в якому комісія прийшла до висновку, що земельна ділянка відповідає пожежним, будівельним та санітарним нормам і цілком придатна для того, щоб використати її для будівництва магазину;

- рішенням Ради № 31/15 від 04.03.2008 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0101га в АДРЕСА_1 для провадження комерційної діяльності за рахунок земель житлової та громадської забудови. Надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0101га в АДРЕСА_1 на умовах оренди терміном на 3 (три) роки для комерційної діяльності (будівництва та обслуговування магазину) за рахунок земель житлової та громадської забудови міста. Зобов'язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки;

- на підставі вказаного рішення, між Радою та ОСОБА_1 03.04.2008 р. було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0101 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, строком на три роки - з 01.04.2008 р. по 01.04.2011 р., для проведення прибудови магазину до приміщення контори Барського ККП. Вказаний договір 03.09.2008 р. зареєстровано Вінницькою регіональною філією "Центр ДЗК" під № 040810100029. Земельну ділянку передано ОСОБА_1 за актом приймання - передачі від 03.09.2008 р.;

- рішенням Ради від 30.03.2011 р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 вирішено поновити на 3 роки договір оренди земельної ділянки площею 0,0101 га в АДРЕСА_1;

- на підставі вказаного рішення, між Радою та ФОП ОСОБА_1 29.04.2011 р. було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0101 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для комерційної діяльності (проведення прибудови магазину до адмінприміщення) на строк з 02.04.2011 р. по 02.04.2014 р. (далі - Договір). Договір зареєстровано 06.06.2012 р. у відділі Держкомзему у Барському районі під № 052021014006588. Земельну ділянку передано ФОП ОСОБА_1 за актом приймання - передачі від 29.04.2011 р.;

- на виконання рішень Ради, на замовлення ФОП ОСОБА_1, Комунальним підприємством "Барське районне госпрозрахункове виробниче архітектурно-планувальне бюро" виготовлено Робочий проект "Будівництво магазину непродовольчої групи товарів в АДРЕСА_1";

- Інспекцією ДАБК у Вінницькій області 18.07.2012 р. зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 17.07.2012 р. по будівництву магазину непродовольчої групи товарів в АДРЕСА_1;

- вважаючи, що укладений між сторонами Договір в результаті допущених при складанні його тексту помилок не відповідає рішенню Ради, на підставі якого його укладено в частині умов використання земельної ділянки, а також, вважаючи будівництво прибудови незаконним, Рада звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги Ради про визнання Договору недійсним, місцевий господарський суд, з посиланням на положення ст. 648 ЦК України, виходив з того, що рішенням Ради земельна ділянка передавалась ФОП ОСОБА_1 саме для будівництва та обслуговування магазину як окремої будівлі, а не здійснення прибудови, тому укладений між сторонами Договір не відповідає рішенню Ради від 30.03.2011 р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", на підставі якого його було укладено.

Між тим, з таким висновком місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами частин. 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи положення спірного Договору оренди земельної ділянки господарський суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для визнання його недійсним, оскільки останній відповідає вимогам законодавства, а сторонами у Договорі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Господарським судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи було встановлено, що спірний договір у відповідності до ст.ст. 116, 123, 124 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладено на виконання чинного рішення Ради від 30.03.2011 р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки". Викладені у п. 14 спірного Договору умови використання земельної ділянки за своїм змістом є вужчими (більш конкретизованими) від умов, закріплених у рішенні Ради від 30.03.2011 р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", відтак зміст Договору відповідає цьому рішенню Ради і у місцевого господарського суду були відсутні підстави для застосування приписів ст. 648 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що посилання Ради на допущені у спірному Договорі помилки у визначенні умов використання земельної ділянки, в наслідок чого формулювання у Договорі і Рішенні не є тотожними, не можуть слугувати підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки ці помилки не мають істотного значення в розумінні ст. 229 ЦК України та виникли внаслідок неуважності (недбальства) самої Ради при його складанні. Окрім того, господарським судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що ФОП ОСОБА_1 з 2009 року сумлінно виконує покладені на неї за Договором обов'язки, вчасно сплачує орендну плату, а тому не повинна нести будь-які негативні наслідки у зв'язку з недотриманням органами місцевого самоврядування процедури підготовки та укладення договору.

Аналогічну позицію щодо неприпустимості визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна з підстав того, що державний орган порушив закон, викладено і у Рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі "Стрейч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", яке у відповідності до приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

Посилання Ради в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що здійснення прибудови магазину до адмінприміщення комунальної власності без погодження із Радою порушує вимоги будівельного законодавства, правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Факт порушення будівельного законодавства повинен бути доведений відповідними документами держаних органів, які здійснюють контрольні функції в галузі будівництва. Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.08.2012 р. (т. 1, а.с. 71, 191), складеним Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області встановлено, що порушень під час розробки проектної документації магазину не виявлено, погодження Ради та власника адмінприміщення наявні.

Окрім того, господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що матеріали погодження місця розташування магазину було затверджено рішенням Барської міської ради від 21.01.2006 р. (т. 2, а.с. 47-56, 59).

Доводи касаційної скарги Ради усього вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог Ради щодо визнання недійсним Договору оренди землі від 29.04.2011 р. обґрунтованим, а відмову у їх задоволенні - правомірною.

Натомість Рада, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, просить касаційний суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, у тому числі положенням укладеного між сторонами Договору, акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.08.2012 р., що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 111 7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Ради зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Барської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі № 11/24/2012/5003 Господарського суду Вінницької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський