Постанова

від 16.01.2014 по справі 38/262

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.01.2014 р. справа №38/262

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Сгара Е.В. Будко Н.В., Москальової І.В. при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від держвиконавця: Задорожної А.Г. не прибув Кізілова М.М. - довір. не прибув розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк на ухвалу господарського судуДонецької області від 18.12.2013р. у справі№ 38/262 ( головуючий суддя Сажнева М.В., судді Левшина Г.В., Демідова П.В.) за позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка Комунального підпримства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Часовоярське регіональне виробниче управління, м.Часів-Яр про за скаргою на дії (бездіяльність) стягнення 175 779, 11грн. Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою в якій скаржник просить визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови ВП № 18401896 від 15.11.2012 про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору та визнати недійсною постанову ВП № 18401896 від 15.11.2012 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 16 834,99 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2013р. по справі №38/262 у задоволенні скарги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2013р. по справі №38/262 та прийняти нове рішення, яким визнати неправомірними дії ВДВС Ворошиловського РУЮ щодо винесення постанови від 15.11.2012р. ВП №18401896 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору; визнати постанову від 15.11.2012р. ВП №18401896 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору в сумі 16 834,99 грн.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що держвиконавець після направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не пересвідчився в тому, що боржник її отримав. Повідомив, що постанова про відкриття виконавчого провадження повинна була бути направлена боржнику рекомендованою, а не простою кореспонденцією. Наполягає на тому, що судом застосовано невірну редакцію Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.

Представник позивача та держвиконавця у судове засідання 14.01.2014р. не з'явились, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.01.2014р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2009 у справі № 38/262 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 168 349,90 грн., пеню в сумі 6 334,82 грн., 3% річних в сумі 902,77грн., держмито в сумі 1756,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,74 грн.

На виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази від 30.11.2009.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Порядок проведення виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, протягом часу виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі до Закону України «Про виконавче провадження» вносились зміни, що вливали на правове регулювання спірних відносин, тому в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про виконавче провадження», чинні як на час відкриття виконавчого провадження, так і норми, які діяли на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 18401896 від 02.04.2010р. з виконання наказу господарського суду Донецької області №38/262 від 30.11.2009р. про стягнення з комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" 168349,90 гривень.

Вказаною постановою боржнику надано строк до 08.04.2010р. для добровільного виконання судового рішення, та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку та з боржника буде стягнуто виконавчий збір і витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.

Згідно ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією .

Як вбачається із супровідного листа № 21/10-5302 від 02.04.2010 копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2010р. надіслано на адресу сторін виконавчого провадження, в тому числі, на адресу боржника. На підтвердження вказаного факту держвиконавець надав засвідчену копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2010 рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постанова про відкриття виконавчого провадження в рамках цієї господарської справи була направлена сторонам простою кореспонденцією у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент вчинення вказаних дій.

Крім того, з листа комунального підприємства «Вода Донбасу» №03/01/3905/1 від 25.11.2011 (том 2, а.с.109), яким останній просив ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку здійснити трьохсторонню звірку виконавчих проваджень вбачається, що боржник був обізнаний стосовно наявності відкритого виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2009 по справі № 38/262.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник до державної виконавчої служби із заявою про відкладення виконавчих дій та поновлення строку для добровільного виконання рішення не звертався.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи той факт, що рішення суду у строк, встановлений для його самостійного виконання, боржником не було виконано, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 18401896 від 15.11.2012р. про стягнення з комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору в сумі 16 834,99 грн. гривень.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем здійснювались заходи, щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, встановлення відкритих рахунків у фінансових установах, що свідчить про вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення господарського суду від 17.11.2009 у справі № 38/262.

З аналізу статей 25, 27, 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) вбачається, що після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення та виносить постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому, законодавець не ставить факт стягнення виконавчого збору у залежність від вчинення державним виконавцем будь-яких дій, направлених на примусове виконання рішення, оскільки право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчої служби виникає одночасно із виникненням права розпочати примусове виконання рішення.

З огляду на наведене вище, у боржника виникає обов'язок щодо сплати виконавчого збору на наступний день після закінчення строку, наданого йому для самостійного виконання рішення. Боржник не лишається права самостійно виконати рішення й після закінчення строку, встановленого для його самостійного виконання, але це виконання не звільняє його від сплати додатково виконавчого збору.

Постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору належить до певних видів відповідальності за невиконання рішення у самостійному порядку. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Випадки звільнення від сплати виконавчого збору визначені законодавцем у ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий збір не стягується у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання), ч.2 ст.28 (виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону), ч. 3 ст. 28 (постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні).

Будь-які інші випадки звільнення боржника від стягнення виконавчого збору законодавцем не передбачені.

Враховуючи зазначене вище та той факт, що боржником було виконано рішення господарського суду вже поза межами строку, встановленого для його самостійного виконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Посилання скаржника на факт застосування судом першої інстанції невірної редакції Закону України «Про виконавче провадження» є хибним та таким, що не знайшло свого підтвердження, оскільки, як державним виконавцем так і господарським судом при розгляді скарги на дії державного виконавця, застосовувалась саме та редакція Закону, яка була чинна на момент вчинення конкретних виконавчих дій, що не суперечить ані ст.58 Конституції України ані Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів ) №1-рп/99 від 09.02.1999р.

Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Донецької області від 18.12.2013р. по справі №38/262 є законною, обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2013р. по справі №38/262 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2013р. по справі №38/262 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Н.В. Будко

І.В. Москальова