Постанова

від 05.03.2014 по справі 38/262

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 38/262

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову та на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року господарського суду Донецької області від 18.12.2013 року за скаргою Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на діївідділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку у справі господарського судуДонецької області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" доКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часовоярське регіональне виробниче управління простягнення 175 779,11 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився, - відповідача: - ВДВС:Філімонов А.Ю., не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до господарського суду Донецької області, в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, в якій просило визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови ВП №18401896 від 15.11.2012 року про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору у розмірі 16834,99 грн. та визнати постанову ВП №18401896 від 15.11.2012 року недійсною.

Скарга обгрунтована тим, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 16834,99 грн., оскільки сума боргу, яка підлягала стягненню з Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" за рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2009 року у справі №38/262 була погашена боржником самостійно та примусове стягнення в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не проводилось.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2013 року у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року ухвалу місцевого господарського суду від 18.12.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року та ухвалу місцевого господарського суду від 18.12.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2009 року у справі №38/262 позов ВАТ "Донецькобленерго" до КП "Компанія "Вода Донбасу" задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 168349,90 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 6334,82 грн. пені, 902,77 грн. 3% річних, 1756,08 грн. державного мита та 235,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2009 року у справі №38/262 набрало чинності 30.11.2009 року.

Відповідно до приписів ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст.116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

На примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2009 року у справі №38/262 господарським судом 30.11.2009 року було видано наказ.

Згідно із ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції від 21.01.2010 року), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18401896 від 02.04.2010 року з виконання наказу господарського суду №38/262 від 30.10.2009 року про стягнення з КП "Компанія "Вода Донбасу" на користь ВАТ "Донецькобленерго" 168349,90 грн. та надано строк боржнику для добровільного виконання рішення суду до 08.04.2010 року.

Постановою державного виконавця від 09.04.2010 року виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 30.10.2009 року №38/262 було приєднане до зведеного виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку ВП №18401896 від 15.11.2012 року стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору у розмірі 16834,99 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги КП "Компанія "Вода Донбасу" про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови ВП №18401896 від 15.11.2012 року про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору у розмірі 16834,99 грн. та визнання постанови ВП №18401896 від 15.11.2012 року недійсною, суди попередніх інстанцій виходили з того, що боржником було виконано рішення суду вже поза межами строку, встановленого для його самостійного виконання, а державним виконавцем проводились дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, як-то виявлення рухомого та нерухомого майна, рахунків боржника, а отже вказані дії державного виконавця та постанова про стягнення виконавчого збору відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, колегія суддів вважає такі висновки необгрунтованими та такими, що винесені без урахування обставин справи та всіх в сукупності вимог Закону України "Про виконавче провадження", які підлягають застосуванню в даному випадку, зокрема.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписами ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" ( у редакції, чинної на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинної на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Отже, враховуючи в сукупності зазначені вище норми, колегія суддів приходить до висновку, що виконавчий збір стягується у разі, якщо рішення було виконано примусово із вчиненням відповідних виконавчих дій та вираховується від фактично стягнутої державним виконавцем суми.

Сплив же строку, який наданий для добровільного виконання рішення суду, за переконання колегії суддів, сам по собі не є тією достатньою підставою, з яким законодавець пов"язує стягнення виконавчого збору з боржника, необхідно ще в такому випадку вчинення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання, наслідком яких є стягнення суми за виконавчим документом та передачі її стягувачу.

Не врахування в сукупності зазначених приписів Закону, як і не врахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що боржником було добровільно виконано рішення суду шляхом сплати за платіжним доручення №16 від 23.08.2012 року ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" 54265067,00 грн., в тому числі 168349,90 грн., які підлягали стягненню за рішенням суду від 17.11.2009 року у справі №38/262, на виконання якого було видано наказ і відкрито виконавче провадження без вчинення державним виконавцем дій, наслідком яких було б фактичне виконання рішення суду в примусовому порядку, на думку колегії суддів, призвело до передчасних висновків попередніх судових інстанцій про відповідність оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору вимогам чинного законодавства, а відповідно і про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до приписів ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи повноваження касаційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , 121 2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2013 року у справі № 38/262 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець