Постанова

від 14.01.2014 по справі 914/2873/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 914/2873/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Матущака О.І.

розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ "Ю.М.Э.К.", РФ, м. Южноуральськ

Челябінської області б/н від 05.11.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року

у справі № 914/2873/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІФ", с. Здовбиця Дубенського

району Рівенської області

та Закритого акціонерного товариства "Ю.М.Э.К.", РФ, м. Южноуральськ

Челябінської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна

компанія", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба

інтелектуальної власності України, м. Київ

про стягнення завданих матеріальних збитків в сумі 1 104 405,18 грн.

за участю представників:

від позивачів: Куц А.В., Додух О.О.;

від відповідача: Хоп'як В.З.;

від третьої особи: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у справі №914/2873/13 (суддя Кидисюк Р.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач - 2 - Закрите акціонерне товариство "Ю.М.Э.К." не погодившись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає, що відповідач отримавши в порядку, визначеному Законом України «Про охорону прав на промислові зразки», патенти на промислові зразки, обмежив права позивачів щодо здійснення ними господарської діяльності на території України, внаслідок чого позивачам були заподіяні матеріальні збитки в розмірі 1 104 405,18 грн. Виходячи із змісту ст.18 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати отримані позивачами збитки. Апелянт також вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення норм чинного законодавства, а саме: ст. ст.18, 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ст. ст. 13, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У письмових поясненнях до апеляційної скарги позивач-2 зазначає також про те, що з огляду на інформацію, яка розміщена у всесвітній мережі Інтернет на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія», відповідач не створив нових промислових зразків та отримав патенти на вже відомі товари, що на думку апелянта вказує про намір відповідача обмежити господарську діяльність інших підприємств щодо використання відповідного товару.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія» заперечуючи доводи апеляційної скарги подало відзив на неї, в якому зазначає, що згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» - Державна служба інтелектуальної власності забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки. У 2010-2011 роках відповідачем були подані заяви про видачу патентів. Державна служба інтелектуальної власності провівши експертизу поданих відповідачем заяв, прийняла рішення про видачу патентів, забезпечила їх державну реєстрацію, опублікувала відомості про патенти в своєму офіційному бюлетені та видала патенти на відповідні промислові зразки. Керуючись ст. 256 Митного кодексу України, відповідач подав заяви про сприяння захисту належних майнових прав на отримані патенти. Державна митна служба України зареєструвала патенти відповідача у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності. При цьому, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.16 та ч.2 ст.17 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» після публікації та внесення до реєстру відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитись з відповідними патентами та митним реєстром. Також зазначає, що відповідач не знав про існування позивачів та їх співпрацю і не чинив жодних перешкод для здійснення ними господарської діяльності. Зазначає, що у позивачів відсутні правові підстави на стягнення із відповідача матеріальних збитків в розмірі 1 104 405,18 грн. та вважає рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у справі №914/2873/13 законним і обґрунтованим.

Позивач-1 та третя особа правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 15.11.2013 року у складі колегії суддів Юрченка Я.О. (головуючий), Давид Л.Л., Данко Л.С. прийняв апеляційну скаргу до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2013 року.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 03.12.2013 року розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у справі №914/2873/13 у складі у колегії суддів Юрченка Я.О. (головуючий), Давид Л.Л., Данко Л.С., за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія», скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у справі №914/2873/13.

Розпорядженням голови суду від 17.12.2013 року у склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С., введено суддів Гриців В.М. та Матущака О.І.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 17.12.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.01.2014 року.

Розпорядженням голови суду від 14.01.2014 року у склад колегії для розгляду даної справи, замість судді Гриців В.М., введено суддю Давид Л.Л.

Третя особа, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду даної справи. Оскільки, явка представника третьої особи обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Більше того, наявних матеріалів достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі.

Представники позивачів в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили таку задоволити, оскаржуване рішення скасувати. Представник відповідача надав пояснення щодо заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року у справі №914/2873/13 залишити без змін.

Аналізом матеріалів справи встановлено наступне.

23.07.2013 року позивачі звернулися із позовом у даній справі до відповідача про стягнення завданих матеріальних збитків в сумі 1 104 405,18 грн.

Правова позиція позивачів обґрунтована зокрема тим, що в результаті реєстрації за відповідачем протягом 2010-2011 років ряду промислових зразків на продукцію, яку останній виробляє та реалізовує та видачі йому третьою особою відповідних патентів (№ 21636 від 25.03.2011 року, № 20508 від 25.06.2010 року, № 20507 від 25.06.2010 року, № 20509 від 25.06.2010 року, № 21635 від 25.03.2011 року, № 21634 від 25.03.2011 року, № 21633 від 25.03.2011 року, № 21637 від 25.03.2011 року) позивачі отримали матеріальні збитки в сумі 1 104 405,18 грн. (вартість: утилізованого майна (прямі збитки) у розмірі 103 273, 79 грн., упущеної вигоди у розмірі 1 000 581, 39 грн., понесених збитків на оплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 550 грн.).

Позивачі вважають, що відповідач, володіючи суб'єктивним правом неправомірно його здійснює, а порушення таких цивільних прав полягає у зловживанні відповідним правом, що призвело до виникнення даного спору.

Обґрунтовуючи протиправність поведінки відповідача позивачі покликаються на рішення суду (серпень-вересень 2012 року), згідно з якими вищевказані патенти визнані недійсними з підстави відсутності новизни у продукції, яка підлягала реєстрації як промисловий зразок (встановлено судом за наслідками проведених судових експертиз).

Тому, виходячи із змісту ст. ст.18, 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ст. ст. 13, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 218 Господарського кодексу України, позивачі вважають, що саме відповідач повинен відшкодувати отримані позивачами збитки.

Однак, колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення таких, враховуючи наступне.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155, ч.1 ст.156 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, п. 5 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема промислові зразки. Право інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Суб'єктами права інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок, є автор промислового зразка та інші особи, які набули прав на промисловий зразок за договором чи законом (ч. 1 ст. 463 Цивільного кодексу України).

Статтею 11 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" передбачено, що особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Установи заявку, яка повинна містити наступні відомості: заяву про видачу патенту; комплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді його макета, або малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд; опис промислового зразка; креслення, схему, карту (якщо необхідно).

Отже, подаючи відповідні заявки до Державної служби інтелектуальної власності України відповідач реалізував своє право, передбачене чинним законодавством.

У відповідності до ст.2 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" Державна служба інтелектуальної власності України забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки та зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них, видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію, забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки.

Відповідно до п.п.3,8 ст.14 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику. Під час проведення експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 12 цього Закону; визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 5 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 11 цього Закону та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

Відтак, Державна служба інтелектуальної власності України у відповідності та в межах, наданих законом повноважень здійснила прийняття заявок відповідача, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них, видала патенти на відповідні промислові зразки, забезпечила їх державну реєстрацію та опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, що не заперечується позивачами.

Розділом XIV Митного кодексу України передбачено порядок сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України.

Так, відповідно до ст. 398 Митного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників. Правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. Після реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, органи доходів і зборів на підставі даних такого реєстру вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, забезпечує оприлюднення переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на своєму офіційному сайті (ст.398 Митного кодексу України)..

Стаття 399 Митного кодексу України визначає підстави та порядок призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що особа, отримавши у встановленому порядку, зокрема патент на промисловий зразок, вправі подати заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності. Реалізація такого права, спрямована на захист свого права інтелектуальної власності, а не порушення законних прав та інтересів інших осіб. Враховуючи те, що на момент подання заявки в порядку п.2 ст.398 Митного кодексу України патенти відповідача на спірні промислові зразки були дійсними, підстави стверджувати про вчинення відповідачем протиправних дій з метою порушення прав позивачів, відсутні.

При цьому, слід зазначити, що згідно із резолютивною частиною постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 09.12.2011 року у справі №3-6422 Пециляка Р.С. (виконавчий директор позивача-1), визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.345 Митного кодексу України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 550,00 грн. з конфіскацією ізоляційних деталей із скла ЮИ-70.00.01(ПС70Е) в кількості 5184 штук, виробництва ЗАТ «Ю.М.Е.К.» Южноуральськ, Росія для лінійних підвісних ізоляторів серії ЮИ-70.00.01. (П70Е), торгова марка «Ю.М.Е.К.», вартість яких становить 107 164, 24 коп.

В матеріалах справи відсутні, а позивачами не подано суду доказів, про скасування вищевказаної постанови, визнання незаконними дій та/або бездіяльності органів доходів та зборів, митних органів. Тобто, штраф у розмірі 550,00 грн. та конфіскація майна загальною вартістю 107 164,24 грн., як правові наслідки, настали у зв'язку із порушенням норм чинного законодавства саме позивачем-1, а не відповідачем та/або органами державної влади. Докази, що спростовують наведене в матеріалах справи відсутні. Окрім того, рішення про знищення (утилізацію) неякісної або небезпечної продукції від 17.04.2013 року (а.с.34, том 2), прийнято на виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 09.12.2011 року у справі №3-6422.

Тому, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст.249 Господарського кодексу України, колегія суддів не вбачає.

Більше того, ст. ст. 16, 17 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", передбачено право будь-якої особи ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку, з моменту публікації відомостей про видачу патентів в офіційному бюлетені. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту центральний орган виконавчої влади, здійснює державну реєстрацію патенту на промисловий зразок, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про патент, за умови сплати збору за подання цього клопотання. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.Підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 статті 25 названого закону передбачено, патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Відповідно до п.6 ст.398 Митного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, забезпечує оприлюднення переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на своєму офіційному сайті.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства, позивачам надано право на ознайомлення із відповідними реєстрами, з метою уникнення несприятливих правових наслідків, які стали причиною виникнення даного спору, однак, позивачі такими правом не скористалися, що останніми не заперечується.

Відповідно до пп. «а» п.1 та п.4 ст.25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Враховуючи приписи названої статті позивач-2 у встановленому порядку звернувся із позовом про визнання недійсними спірних патентів відповідача. Рішеннями господарського суду м.Києва у справах №5011-20/3518-2012, №5011-39/3509-2012, №5011-20/3526-2012, №5011-20/3528-2012, №5011-12/3508-2012, №5011-12/3503-2012, №5011-12/3535-2012, №5011-12/3506-2012, за наслідками проведених судових експертиз , визнано недійсними наступні патенти відповідача: № 20508 від 25.06.2010 року, № 20507 від 25.06.2010 року, № 21635 від 25.03.2011 року, № 21636 від 25.03.2011 року, № 21634 від 25.03.2011 року, № 21633 від 25.03.2011 року, № 21637 від 25.03.2011 року, № 20509 від 25.06.2010 року.

Проте, покликання апелянта на вищевказані судові рішення з метою обґрунтування обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог у даній справі, колегія суддів вважає без підставними, оскільки, предметом вищевказаних господарських проваджень було встановлення відповідності або невідповідності спірних патентів умовам патентоспроможності. Така невідповідність, встановлена судом, з урахуванням матеріалів експертних досліджень та зроблених на підставі таких досліджень висновків в сукупності з іншими матеріалами зазначених господарських проваджень. В той же час, твердження апелянта про те, що «зареєстровані патенти істотно впливають на господарську діяльність позивача, а саме унеможливлюють перетин митного кордону товарами позивача», взяті з вищевказаних судових рішень, не спростовують висновку місцевого господарського суду про відмову в позові у даній праві.

При цьому, колегія суддів вважає, що норма ст.18 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» згідно із якою патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки, всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивачами не доведено протиправності поведінки відповідача, натомість, останній отримав спірні патенти у межах прав та впорядку, передбачених законом.

Доводи апелянта про порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» не розцінюються колегією суддів як такі, що вказують на протиправність дій відповідача. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що реалізуючи надані законом права з метою захисту прав інтелектуальної власності на відповідні промислові зразки, відповідач вважав, що такі є новими, тобто, патентоспроможними. Покликання позивачів на інформацію, яка розміщена у всесвітній мережі Інтернет на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія», наведеного не спростовують.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність належного правового регулювання та/або наявність прогалин у законодавстві щодо встановлення новизни (проведення експертизи) при здійсненні державним органом процедури видачі патентів автоматично не слід ставити у вину особі, яка реалізувала своє законне право. Відтак, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 218, 224 Господарського кодексу України та ст.24 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, однією з умов відшкодування збитків, отриманих однією особою є зокрема, протиправна поведінка винної особи.

Крім того, лист Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №13/08-2903 від 28.10.2013 року не розцінюється колегією суддів як належний та допустимий доказ у даній справі. Вказаний лист, складений у відповідь на заяву позивача-1 та на підставі отриманої інформації, містить висновок лише щодо наявності ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. В матеріалах справи відсутні докази, які встановлюють факт порушення відповідачем норм Закону України «Про захист недобросовісної конкуренції».

Тому, доводи апелянта про те, що відповідач отримавши в порядку, визначеному Законом України «Про охорону прав на промислові зразки», патенти на промислові зразки, обмежив права позивачів щодо здійснення ними господарської діяльності на території України, внаслідок чого позивачам були заподіяні матеріальні збитки в розмірі 1 104 405,18 грн. не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються матеріалами даної справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

За таких обставин, колегія судді вважає, що обставини покладені в основу заявлених позовних вимог та факт порушення відповідачем та/або іншими особами законних прав і інтересів позивачів не доведено останнім всупереч вимог законодавства, а доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення є безпідставними.

Отже, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги ЗАТ "Ю.М.Э.К.", РФ, м. Южноуральськ Челябінської області б/н від 05.11.2013 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.13 року у справі №914/2873/13 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 20.01.2014 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Матущак О.І.