Ухвала

від 20.01.2014 по справі 5020-1059/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 січня 2014 року справа № 5020-1059/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

(вул. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 13718525,08 грн,

за участю представників сторін:

заявника (боржника) - Іванов П.П., довіреність № 6-ю від 02.01.2014;

Ільєнко А.Б., довіреність № 1-ю від 02.01.2014;

позивача (стягувача) - не з'явився;

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Сеітаблаєва Л.К., довіреність № 4.4-03/44/1770 від 26.12.2013;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення 13718525,08 грн, з яких: сума основного боргу - 87658248,30 грн, пеня - 5591532,81 грн, 7% штрафу - 6616812,86 грн, інфляційні витрати - 359897,41 грн, 3% річних - 1140282,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.09.2012 порушено провадження у справі, призначено до розгляду в судовому засіданні (суддя Альошина С.М.).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 287 від 19.11.2012, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Альошиної С.М., відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №5020-1059/2012.

За результатами автоматичного розподілу справа №5020-1059/2012 передана до провадження судді Щербакова С.О.

Ухвалою суду від 19.11.2012 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 у справі № 5020-1059/2012 позов задоволено частково, з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто суму заборгованості у розмірі 13358627,67 грн, з яких: пеня - 5591532,81 грн, 7% штрафу - 6616812,86 грн та 3% річних - 1150282,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15.02.2013 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видані накази на примусове виконання рішення суду.

22.08.2012 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла заява Комунального підприємства "Севтеплоенерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 по справі №5020-1059/2012.

Ухвалою суду від 17.09.2013 заяву Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 у справі №5020-1059/2012 залишено без задоволення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.09.2013 у справі №5020-1059/2012 скасовано. Заяву Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 по справі №5020-1059/2012 задоволено, Комунальному підприємству "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради надано відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 по справі №5020-1059/2012 в частині виплати заборгованості строком на один рік.

13.11.2013 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла скарга Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 у справі №5020-1059/2012, відповідно до якої просить визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про арешт коштів від 22.07.2013 ВП №38381670 в частині арешту поточного рахунку із спеціальним режимом використання №26038300352162 для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання.

Оскільки супровідним листом за вих. №10381 від 12.11.2013 матеріали справи №5020-1059/2012 були направлені на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Вищого господарського суду України, ухвалою від 15.11.2013 відкладено вирішення питання про прийняття до провадження скарги Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі №5020-1059/2012 до повернення матеріалів зазначеної справи до господарського суду міста Севастополя.

25.12.2013 справа №5020-1059/2012 повернулась на адресу господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 08.01.2014 скарга Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі №5020-1059/2012 прийнята до розгляду суддею Щербаковим С.О. та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №10 від 13.01.2014, у зв'язку з перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці, призначений повторний перерозподіл справи, за результатом якого справа №5020-1059/2012 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 15.01.2014 зазначена скарга прийнята до розгляду в окремому судовому засіданні.

17.01.2014 Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернулося до суду із заявою про уточнення до скарги, відповідно до якої просить визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про арешт коштів від 22.07.2013 ВП № 38381670; зняти арешт з наступних рахунків: № 26005300352162, №2603830000352162, № 26004301352162, № 2600100027270 (вх.. № 549/14).

В обґрунтування цієї заяви Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради зазначив, що під час накладення арешту, органом державної виконавчої служби не було враховано, що перелічені рахунки є рахунками, через які здійснюється виплата заробітної плати працівникам підприємства, зайняти як в основному виді виробничої діяльності, так і в інших.

З огляду на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заява про уточнення до скарги розцінена судом як заява про зміну предмета скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі №5020-1059/2012.

Ухвалою від 20.01.2014 заява Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради про зміну предмета скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 у справі № 5020-1059/2012 повернута без розгляду з посиланням на пункт 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Представник стягувача (позивач) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

В ході судового засідання, яке відбулося 20.01.2014, представник Державної виконавчої служби України заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги для надання додаткового часу для підготовки мотивованого відзиву на скаргу.

Суд зазначене клопотання залишив без задоволення, враховуючи, що судом було надано достатньо часу для визначення органом виконавчої служби свої правової позиції по суті скарги та беручи до уваги положення частини другої статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а матеріали справи достатньою мірою характеризують спірні правовідносини.

Клопотання Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради щодо відновлення пропущеного строку для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 по справі №5020-1059/2012 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Заявник посилається на те, що про оскаржувану постанову від 22.07.2013 він дізнався 01.08.2013, отримав її копію супровідним листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за вих.№ 13-0-35-1837/5-673/4 від 26.07.2013 (т.2 арк.с.74).

Листом за вих.№ 4317 від 06.08.2013 Комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради повідомило Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про необхідність внесення відповідних змін до постанови про арешт коштів боржника від 22.07.2013 та зняття арешту з рахунку із спеціальним режимом використання №26038300352162 для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, яке залишено органом виконавчої служби без відповіді.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради здійснювало відповідні дії щодо оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у суді, про що свідчать ухвала Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.09.2013 у справі № 827/2220/13-а, ухвала господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 910/19423/13 (т.2 арк.с. 83-89).

Згідно із частиною першою статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили такий пропуск. Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Отже, суд дійшов висновку, що строк на подачу цієї скарги пропущений заявником з поважних причин, у зв'язку із чим вважає за необхідне відновити заявнику пропущений строк для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 по справі №5020-1059/2012.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно положень статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Постановою від 13.06.2013 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 у справі №5020-1059/2012 щодо стягнення з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суми заборгованості у розмірі 13358627,67 грн.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, визначений статтею 52 Закону.

Приписами статей 52, 57 Закону встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до статті 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.07.2013 був накладений арешт на кошти, що містяться на рахунках, відкритих на ім'я боржника (т.2 арк.с. 75-80).

Заявник посилається на те, що зазначеною постановою накладено арешт на кошти, що знаходяться на спеціальному рахунку боржника зі спеціальним режимом використання - для проведення розрахунків за використаний природний газ, які не можуть бути використані для погашення заборгованості за виконавчим документом, зокрема, на розрахунковому рахунку № 26038300352162, відкритому у філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» МФО 324805, що підтверджується довідкою установи банку (т. 2 арк. с 82).

Щодо вимог скарги про скасування постанови про арешт коштів Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради ВП№38381670 від 22.07.2013 в частині арешту поточного рахунку із спеціальним режимом використання, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Згідно пункту 3.9 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для проведення розрахунків з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом, учасники розрахунків відкривають поточні рахунки для погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості - поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників розрахунків, відкриті в установах уповноваженого банку та призначені виключно для проведення грошових розрахунків для погашення заборгованості при застосуванні механізмів взаєморозрахунків та реструктуризації, на умовах, визначених цим Законом, операції на яких не можуть бути призупинені та на кошти на яких не може бути звернено стягнення відповідно до Закону Україну «Про виконавче провадження».

Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та іншого законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, розроблена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, згідно п.1.8 якої банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» №1082 від 03.12.2008 плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання.

Цільовим призначенням поточного рахунку із спеціальним режимом використання є виключно оплата спожитого природного газу згідно з нормативами відрахувань коштів, затвердженими відповідно до пункту 3 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ.

Оскільки, вказаними вище нормами діючого законодавства передбачена пряма заборона накладення арешту на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а виконавчою службою постановою від 22.07.2013 було накладено арешт, в тому числі і на поточний рахунок боржника із спеціальним режимом використання, суд дійшов висновку, що державним виконавцем безпідставно накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, що передбачений тільки для проведення розрахунків за використаний природний газ та не можуть бути використані для погашення заборгованості, у тому числі за виконавчими документами, оскільки це суперечить вимогам статей 1, 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2013 у справі № 5020-375/2012.

Таким, чином, постанова Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 22.07.2013, винесена в межах виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 у справі №5020-1059/2012 підлягає визнанню недійсною в частині накладення арешту на кошти поточного рахунку із спеціальним режимом використання №26038300352162 для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, відкритого в ТВБВ №10011/02 філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» (МФО 324805, код ЄДРПОУ 09324508).

Проте, зазначене не може бути підставою для визнання повністю недійсною постанови про арешт коштів від 22.07.2013, оскільки відомостей про спеціальне призначення інших рахунків матеріали справи не містять.

Крім того, суд звертає увагу на те, що довідка, яка свідчить про спеціальний режим використання відповідного рахунку, видана ТВБВ №10011/02 філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк», датована 05.09.2013 (т.2 арк.с.82), тобто на момент винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.07.2013, державний виконавець не мав відомостей щодо спеціального призначення рахунку № 26038300352162, відкритому у філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк».

За таких обставин, суд вважає, що на час винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.07.2013, прийнятої з метою виконання рішення суду, Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було порушено вимог діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на момент винесення Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанови про накладення арешту на кошти боржника дії державного виконавця були спрямовані на виконання рішення суду та відповідали вимогам статей 52, 57 Закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби з винесення постанови ВП№38381670 від 22.07.2013 про арешт коштів Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради.

Таким чином, скарга Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради в частині визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття постанови про арешт коштів від 22.07.2013, що містяться на рахунках боржника, підлягає відхиленню.

У пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в частині арешту поточного рахунку при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 у справі № 5020-1059/2012 задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 22.07.2013, винесену в межах виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 у справі № 5020-1059/2012 в частині арешту коштів поточного рахунку із спеціальним режимом використання № 26038300352162 для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в ТВБВ №10011/02 філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» (МФО 324805, код ЄДРПОУ 09324508).

3. В решті скаргу відхилити.

Суддя О.О. Єфременко