Постанова

від 21.01.2014 по справі 904/1630/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 904/1630/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановувід 30.10.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/1630/13-г господарського суду Дніпропетровської області за позовомТОВ "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" доДніпропетровської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Фактор Капітал" провизнання договору оренди землі припиненим за участю представників:

позивача: Гудзера Т.С., дов. від 05.09.2013 №27;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 (судді І. Рудь, Ю. Первушин, Н. Назаренко) позов задоволено, визнано припиненим договір оренди землі, укладений 23.02.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" та Дніпропетровською міською радою. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" 1 147 грн. 00 коп. (одну тисячу сто сорок сім грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 (Е. Орєшкіна, В. Прудніков, Л. Широбокова) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 змінено, викладено абзац 1 його резолютивної частини в наступній редакції: "Позов задовольнити. Визнати припиненим договір оренди землі, укладений 23.02.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" та Дніпропетровською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрований в реєстрі за №1246" з 01.01.2010 року". В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" 573 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Дніпропетровська міська рада - відповідач у справі, - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами неправильно застосовано ст. 654 ЦК України, ст.ст. 31,32 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 120,140,141 ЗК України. Зокрема, ст.ст. 120,140,141 ЗК України застосовані в редакції, що не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, що суперечить роз'ясненням п. 2.11 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 23.12.2005 року №163/32 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" (орендар) 23.02.2006р. укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6383 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Березинська, 68, для фактичного розміщення автомобільної газонаповнювальної компресорної станції; земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:244:0045 (п. п. 1.1, 1.3, 2.1, 5.1 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору договір укладено на п'ятнадцять років.

Зазначений договір підписаний сторонами, 23.02.2006р. посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований за №1246.

На виконання умов Договору сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:244:0045 (т. 1, а.с 18).

Згідно з п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.4 Договору).

27.12.2007р. між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежилої будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за №7832 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору купівлі-продажу продавець передає у власність покупця нежитловий об'єкт АГКНС (автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт у власність та сплатити за нього грошову суму, обумовлену нижче, в порядку та умовах, визначених цим договором. За даним договором продавцем відчужується нежитловий об'єкт АГНКС, реєстраційний номер 11618921, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 68, у тому числі: операторська літ. Ц-1 поз. 1-6, загальною площею 17,6 кв.м., комплексна трансформаторна підстанція літ. Ш, навіс літ. X, будівля літ 2Ц (тимч.), огорожа №1-5,7-9, споруди №16-18, мостіння № 1 (надалі - будівля).

Факт передачі об'єкту продажу підтверджується актом приймання-передачі від 28.12.2007р. до Договору купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність на підставі Договору будівлю (т. 1, а.с. 21).

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.05.13р. право власності на нежитловий об'єкт АГНКС, реєстраційний номер 11618921, 29.01.2008р. зареєстроване за ТОВ "Фактор Капітал" на підставі договору купівлі-продажу, ВКС № 244633 реєстр 7832, 27.12 2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (т.2, а.с. 24).

У зв'язку з відчуженням нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, позивач звертався до відповідача із проханням розірвати договір (листи №7 від 09.01.08р.; № 309 від 20.11.2008р.; №124 від 28.07.2009р.; нотаріально посвідчена заява від 10.08.2009р.) На вказані звернення позивач отримував відповіді, що для подальшого розгляду питання йому необхідно направити свого представника на прийом до відповідача (листи від 17.04.2008р. № 7/8-262; від 08.12.2008р. № 7/8-1123; від 22.01.2009р. № 7/6-38).

Позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і будівлею на ній здійснює інша особа (новий власник будівлі).

Бездіяльність відповідача щодо припинення договору оренди земельної ділянки послужила підставою для звернення позивача з даною позовною вимогою про визнання спірного договору оренди земельної ділянки припиненим. При цьому, позивач просить визнати оскаржуваний договір припиненим з 01.01.2010.

Згідно відповіді Управління держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 20/20-428 від 15.04.13р., наданої на запит господарського суду від 05.04.13р., станом на 31.12.2012р. земельна ділянка (загальна площа 0,6383 га), яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Березинська, б. 68, у Державному реєстрі земель зареєстрована за ТОВ "СКБ Сухіна" на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.02.2006р. (т. 2, а.с. 20).

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 93,120,141 ЗК України, ст. 7,31 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 377,651 ЦК України суди дійшли висновків про те, що фактичне користування земельною ділянкою та нерухомим майном на ній, яке раніше на праві власності належало ТОВ "СКБ Сухіна" здійснює його новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою,в силу закону в такому разі припиняється право користування земельною ділянкою. І суд першої, і апеляційної інстанцій визнали позовні вимоги обґрунтованими.

Водночас, звертаючись до суду, позивач вимагав визнати спірний договір припиненим з 01.01.2010. Відмовляючи у визнанні договору припиненим з 01.01.2010 місцевий суд зауважив, що позивачем не надано доказів на підтвердження його звернення до відповідача із проханням розірвати договір оренди після набрання чинності змін до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", або будь-яких обґрунтувань незвернення до господарського суду із даним позовом після 01.01.2010р.

Апеляційний суд, не погоджуючись із таким висновком місцевого суду вказав, що позов підлягає задоволенню в межах пред'явлених позовних вимог (з 01.01.2010 року). При цьому, будь-які мотивовані обґрунтування цього висновку в оскаржуваній постанові відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судами встановлено, що пунктом 12.4 договору оренди земельної ділянки від 23.12.2005, сторони погодили можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема на підставах, визначених законодавством України.

Зазначена умова кореспондується зі ст. 32 ЗУ "Про оренду землі", якою визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України .

Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

Крім того, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першої статті 377 ЦК України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування (оренди).

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, та те, що відповідач - Дніпропетровська міська рада - заперечує проти розірвання договору, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Разом із тим, ст. 32 ЗУ "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Колегія суддів наголошує на тому, що законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі №11/227, від 19.06.2012 у справі №36/368-9/63, а в силу приписів ст. 111 28 ГПК України, рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Водночас, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звернуто увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє , оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що спірний договір має бути припинений з 01.01.2010.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судами неправильно застосовано ст. 654 ЦК України, ст.ст. 31,32 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 120,140,141 ЗК України як необґрунтовані.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим судом повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими. Водночас, при вирішення питання про те, з якого моменту має бути припинено спірний договір апеляційний суд дійшов хибних висновків та безпідставно та невмотивовано частково скасував рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 у справі №904/1630/13-г залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун