Постанова

від 22.01.2014 по справі 825/4656/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2014 року Чернігів Справа № 825/4656/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Даниленко-Андрієнко М.В.

від відповідача Голота Н.В.

Репех О.О.

від прокуратури Копистко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, за участі прокуратури Чернігівської області про визнання дій неправомірними та визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить про визнання дій Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції щодо застосування податкових повідомлень-рішень неправомірними та визнання незаконними податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.10.2010 № 0000752301/0, № 0000742301/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позов задоволено повністю: визнано неправомірними дії відповідача щодо застосування податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість та податку на прибуток; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 11.10.2010 № 0000752301/0 та з податку на прибуток від 11.10.2010 № 00000742301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 по справі № К/9991/21026/11 касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задоволено частково: постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі зазначив, що висновки судів про реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких було сформовано валові витрати та податковий кредит, суди зробили без належного дослідження всіх обставин, що є предметом доказування у даній справі.

Суди попередніх інстанцій не дослідили обставин щодо зафіксованого в акті перевірки порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту вересня, грудня 2009 року податку на додану вартість в загальній сумі 528,27 грн, в т.ч. за вересень 2009 року в сумі 86,67 грн, за грудень 2009 року в сумі 442,00 грн за операціями з придбання товару у ТОВ «Інтелкоп-МВ».

Крім того, наведені в акті перевірки обставини щодо проведення науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Чернігівській області від 28.07.2010 № 228 експертизи на запит ВПМ Ніжинської ОДПІ, свідчать про здійснення органом дізнання необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, в аспекті здійснюваної господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Вінсента», проте суди ці обставини не дослідили, не з'ясували, чи була порушена кримінальна справа та її результат (винесено вирок чи закрито кримінальне провадження, підстави для закриття (реабілітуючі чи нереабілітуючі), чи встановлені такими рішеннями обставини щодо здійснення господарських операцій з позивачем, за якими останнім сформовано спірні валові витрати та податковий кредит).

Також, звернув увагу на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: «визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення». Обраний судом першої інстанції спосіб захисту (визнання податкового повідомлення-рішення нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуальний акт може бути визнано протиправним (недійсним, скасовано). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення сформовані відповідачем за неправдивими та незаконними висновками по акту перевірки. Як зазначає позивач, основним аргументом відповідача по донарахуванню податкових зобов'язань з податку на прибуток є висновок відповідача за актом перевірки про нікчемність господарської угоди між позивачем та ТОВ «Вінсента», ТОВ «Інсел МВ», крім того, при визначенні податку на додану вартість відповідач аргументує норми права, які регулюють зовсім інші правовідносини та не мають жодного відношення до оспорюваного предмету господарської діяльності.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, а дії Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції по застосуванню податкових повідомлень-рішень неправомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 3 а. с. 1-3), в яких зазначено, що Ніжинською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, в ході якої встановлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки складено акт № 1200/23-08457704 від 30.09.2010.

На підставі акту перевірки Ніжинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток № 0000742301/0 від 11.10.2010 (т. 1 а. с. 221) на загальну суму 1377350,40 грн, з яких 1147797 грн за основним платежем та 2295584 грн - штрафні (фінансові) санкції та про донарахування податку на додану вартість № 0000752301/0 від 11.10.2010 (т. 1 а. с. 222) на загальну суму 77710,50 грн, з яких 51807,00 грн за основним платежем та 25903,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В ході проведення перевірки державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» (далі - ДП «НРЗЮ») встановлено, що на виконання контракту № PC 43 (2008)А/15267/РРО - 3-01-01/01/100 від 06.11.2009, який укладений у Нью Делі між Президентом Індії, представлений об'єднаний штаб сухопутних військ Міністерства Оборони Індії, Південний блок, Нью Делі, представлений Міністерством Оборони, Урядом Індії, Нью Делі «Покупець» та ДП ЗТФ «Таско-експорт» «Продавець», згідно якого Продавець зобов'язується прийняти і сплатити «Вироби» згідно додатку на загальну суму 2083356 доларів США, укладено договір комісії № 01-03/2/01/127/1, згідно якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з продажу виробів зазначених у Додатку 1 до даного Договору (надалі - продукція) від свого імені та за рахунок Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішню угоду з третьою особою. Право власності на продукцію від Комітента до Комісіонера не переходить. Вартість продукції, згідно додатку № 1 (специфікація запасних частин до ЗСУ-023-4 «ШИЛКА»), Комітент у відповідності до даного договору зобов'язується здійснити перевірку продукції на відповідність стандартам, технічним параметрам та іншій документації та умовам цього договору, а саме запчастини для ремонту та обслуговування зенітно-самохідної установки ЗСУ- 23-4-М (ходова частина та спеціальна, крім бойової).

Вищевказана продукція за оформленими вантажно-митними деклараціями № 500050001/2010/004315 від 20.04.2010 та № 500050001/2010/003485 від 01.04.2010 реалізована в розрізі переліку в кількості 1291 найменувань продукції на загальну суму 1697474,02 доларів США) в порт призначення порт Мумбай Індія. Митне оформлення було проведено згідно дозволу Державної служби експортного контролю від 19.11.2009 № 27024500.

На виконання умов вищевказаного контракту ДП "НРЗЮ" укладено договір постачання № 40-22/12 від 22.12.2009, між ТОВ «Вінсента» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_10 та ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" (Покупець), який був скріплений печаткою ТОВ «Вінсента» та зазначено прізвище - ОСОБА_10 та підписи.

Згідно пояснень директора ДП «НРЗЮ» продукція від ТОВ «Вінсента» отримано на території ВАТ «Електропобутприлад» м. Васильків Київської області та доставлено транспортом ДП «НРЗЮ», що підтверджено дорожніми листами від 02.03.2010 № 15, виписаними на транспортний засіб ГАЗ державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_11 за маршрутом Ніжин - Бровари - Київська область та від 15.04.2010 № 97, транспортний засіб ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_12 за маршрутом Ніжин - Васильків.

Дата видаткових накладних, актів прийому-передачі та актів технічного приймання продукції від ТОВ «Вінсента» (05.03.2010, 01.04.2010 та 15.04.2010) не відповідають датам виписки дорожніх листів та посвідчень на відрядження (02.03.2010 та 15.04.2010), що не відповідає вимогам пункту 2.2 частини 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення».

В ході проведення даної перевірки Ніжинською ОДПІ надіслані запити до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з метою визначення необхідності проведення перевірок з питань підтвердження відомостей щодо взаємовідносин ДП «НРЗЮ» з ТОВ «Вінсента» від 03.09.2010 № 5885/0/25/23-014.

На виконання запиту від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано інформацію від 15.09.2010 № 14549, яка містить дані про реєстрацію платника та його стан - 9 «Місцезнаходження не встановлено».

В той же час, в ході проведення перевірки отримано наступну інформацію:

Згідно баз даних ДПА України та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Вінсента» (код за ЄДРПОУ 3623937) станом на 01.01.2010 має стан 9 - «не знаходиться за місцем реєстрації», директором та головним бухгалтером є ОСОБА_10

ВПМ Ніжинської ОДПІ в ході проведення перевірки надана копія пояснень від 11.03.2010 ОСОБА_10 (який значиться директором ТОВ «Вінсента»), який пояснив що у 2008 році він передав ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду за винагороду 500 доларів США невідомій особі в машині, «про підприємство ДП «НРЗІО» я чую вперше, про те що я є директором та головним бухгалтером ТОВ «Вінсента» чую вперше, ніякого відношення до цього підприємства не маю».

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернігівській області від 28.07.2010 № 228 старшого наукового співробітника лабораторії криміналістичних досліджень та експертиз Куратченко М.Є., на запит ВПМ Ніжинської ОДПІ щодо проведення судово-почеркознавче дослідження, підписи в договорі поставки від 22.12.2009 № 40- 22/12, специфікації продукції до договору, актах технічного приймання, в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, наданих на перевірку виконано не ОСОБА_10, а іншою особою.

Таким чином, проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано підтвердження повноважень ОСОБА_10 на укладання угод від імені ТОВ «Вінсента».

До того ж зазначає, що постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.10.11 про звільнення на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_14 - директора підприємства ДП «НРЗІО», обвинувачено в тому, що він, будучи директором підприємства за рахунок незаконно сформованого на підставі первинних документів від ТОВ «Вінсента» від'ємного значення з ПДВ незаконно погашав податковий борг з цього податку, а також вніс завідомо неправдиві відомості стосовно податкового кредиту та сум податку, що підлягали сплаті до бюджету.

Також, зазначає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацювання розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» проведено перевірку ТОВ «Інтелкоп - MB» (код ЄДРПОУ 36392164), акт перевірки від 05.08.2010 № 124/23-20/36392164 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року для вжиття заходів згідно чинного законодавства.

В ході перевірки встановлено, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, чим порушено частину 5 статті 203, частину 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інтелкоп-MB» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Вищезазначені порушення призвели до завищення податкового кредиту в сумі 528,67 грн, в тому числі за вересень місяць 2009 року 86,67 грн, за грудень місяць 2009 року 442,00 грн.

Враховуючи вищенаведене Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства та просить відмовити у задоволенні позову ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння».

Представник прокуратури позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, додаткові пояснення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» (ідентифікаційний код 08457704) зареєстроване виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 23.05.1993, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.07.2007 за № 2980, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 726380 (т. 1 а. с. 160) та актом перевірки (т. 1 зворот а. с. 162). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що відповідно до направлень від 27.08.2010 № 717, від 15.09.2010 № 747 співробітниками Ніжинської ОДПІ області проведено планову/позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння, код за ЄДРПОУ 08457704 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2010 № 1200/23-08457704 (т. 1 а. с. 162-220), в якому зафіксовано порушення:

- пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.3.1, 5.3.5, пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 підпунктів 11.2.1, 11.3.5 пункту 11.2, пункту 11.3 статті 11 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1147792,00 грн, у тому числі за II квартал 2010 року в сумі 1147792,00 грн;

- пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.3.1, 5.3.5, пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 підпунктів 11.2.1, 11.3.5 пункту 11.2, пункту 11.3 статті 11 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1866198,00 грн, у тому числі за І квартал 2010 року в сумі 1866198,00 грн;

- підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закон України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 51807,00 грн, у тому числі по місяцях за вересень 2008 року в сумі 5167,00 грн, за вересень 2009 року в сумі 87,00 грн, за грудень 2009 року в сумі 442,00 грн, за квітень 2010 року в сумі 15726,00 грн, за травень 2010 року в сумі 14594,00 грн, за червень 2010 року в сумі 15790,00 грн;

- підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закон України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1186400,00 грн, у тому числі за квітень 2010 року, що призвело до завищення показника рядка 22.1 «зменшення суми податкового боргу ПДВ» в сумі 782141,00 грн, до завищення показника рядка 22.2 «зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду», що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 22.2 в сумі 404261,00 грн;

- підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003, а саме: не повне перерахування до місцевого бюджету при виплаті найманим працівникам заробітної плати, податку з доходів фізичних осіб. Станом на 01.07.2010 рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 418229 грн 82 коп. за порушення вимог статті 115 Кодексу законів про працю - несвоєчасна виплата заробітної плати найманим працівникам, станом на 01.07.2010 рахується заборгованість в сумі 812726 грн 85 коп. за порушення вимог статті 115 Кодексу законів про працю - несвоєчасна виплата заробітної плати найманим працівникам, станом на 01.07.2010 рахується заборгованість в сумі 812726 грн 85 коп., за порушення вимог абзац "б" пункту 19.2 статті 19 «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року та статті 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 № 451 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 pоку № 960/8281, а саме: при нарахуванні доходу суб'єктам господарювання-фізичним особам за надані послуги та реалізовані товарно-матеріальні цінності в І-ІV кварталах 2009 року, в І - II кварталах 2010 року підприємство не відобразило дані нарахування та виплати доходу в звіті № 1-ДФ за I-ІV квартали 2009 року, за І-ІІ квартали 2010 року за ознакою доходу 42 «Дохід виплачений само зайнятійособі».

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Ніжинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток № 0000742301/0 від 11.10.2010 (т. 1 а. с. 221) на загальну суму 1377350,40 грн, з яких 1147797 грн за основним платежем та 2295584 грн - штрафні (фінансові) санкції та про донарахування податку на додану вартість № 0000752301/0 від 11.10.2010 (т. 1 а. с. 222) на загальну суму 77710,50 грн, з яких 51807,00 грн за основним платежем та 25903,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах як превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п.п. 2.1 п. 2 даного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання контракту № РС 43 (2008) А/15267/РРО-3-01-01/01/100 від 06.11.2009 у Нью Делі між Президентом Індії, об'єднаним штабом сухопутних військ Міністерства Оборони Індії, Південний блок, Нью Делі, та ДП ЗТФ «Таско-експорт» на загальну суму 2083356 доларів США, укладено договір комісії № 01-03/2/01/127/1, згідно якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з продажу виробів "ШИЛКА". Комітент у відповідності до даного договору зобов'язується здійснити перевірку продукції на відповідність стандартам, технічним параметрам та іншій документації та умовам цього договору, а саме запчастини для ремонту та обслуговування зенітно-самохідної установки ЗСУ- 23-4-М (ходова частина та спеціальна, крім бойової). Вищевказана продукція за оформленими вантажно-митними деклараціями № 500050001/2010/004315 від 20.04.2010 та № 500050001/2010/003485 від 01.04.2010 реалізована в розрізі переліку в кількості 1291 найменувань продукції на загальну суму 1697474,02 доларів США) в порт призначення Порт Мумбай Індія. Митне оформлення було проведено згідно дозволу Державної служби експортного контролю від 19.11.2009 № 27024500.

На виконання умов вищевказаного контракту ДП «НРЗІО» було укладено договір постачання № 40-22/12 від 22.12.2009 (т. 1 а. с. 223-228), між ТОВ «Вінсента» та позивачем на придбання продукції. На підтвердження виконання даного договору суду надано первинні документи, а саме:

- акт технічного приймання продукції (додаток № 2 до Договору № 40-22/12 від 22.12.2009) від 05.03.2010 на загальну суму 2720888,25 грн; від 01.04.2010 на суму 798224,26 грн та від 15.04.2010 на суму 4491251,49 грн;

- акт прийому-передачі продукції (додаток № 3 до Договору № 140-22/12 від 22.12.2009) від 05.03.2010, від 01.04.2010 та від 15.04.2010 всього в кількості 1290 одиниць;

- видаткові накладні від 05.03.2010 № 117 на суму 2267406,87 грн, ПДВ 453481,38 грн, від 01.04.2010 № 177 на суму 665186,88 грн, ПДВ 133037,38 грн, № 200 від 15.04.2010 на суму 3742709,57 грн, ПДВ 748541,92 грн;

- прибуткові накладні від 05.032010 № РЗ-0000315 на загальну суму 2720888,25 грн, в т.ч. ПДВ 453481,38 грн; від 01.04.2010 № РЗ-0000472 на загальну суму 798224,26 грн, в т.ч. ПДВ 133037,38 грн; від 15.04.2010 № РЗ- 0000473 на загальну суму 4491251,49 грн, в т.ч. ПДВ 748541,92 грн;

- податкові накладні від 02.02.2010 № 54 на загальну суму 765696,00 грн, у т.ч. ПДВ 127616,00 грн; від 05.03.2010 №117 на суму 1955192,25 грн, у т.ч. ПДВ-325865,38 грн, від 01.04.2010 № 177 на загальну суму 798224,26 грн, в т.ч. ПДВ - 133037,38 грн; від 15.04.2010 № 200 на загальну суму 4491251,49 грн, в т.ч. ПДВ 748541,92 грн;

- рахунки фактури № 34 від 02.02.2010 - часткова передплата за запасні частини згідно договору № 40-22/12 від 22.12.2009 на суму 765696,00 грн та № 181 від 04.06.2010 «Плата за запасні частини» на загальну суму 1520000,00 грн платіжні доручення про оплату отриманої продукції - від 02.02.2010 № 94 на суму 765696,00 грн, в т.ч. ПДВ 127616,00 грн (передплата за продукцію); від 04.06.2010 № 391 на суму 1520000,00 грн, в т.ч. ПДВ -253333,33 грн; від 10.06.2010 № 431 на суму 4452649,60 грн, в т.ч. ПДВ -742108,26 грн. Всього сплачено 6062 649,60 грн;

- приймання на склад продукції та видача її на виробництво - лімітно-заборні картки та акти списання ТМЦ у виробництво від 26.03.2010 та від 15.04.2010 в кількості 1290 одиниць та в розрізі найменувань продукції за підписами завідувача складом та начальником виробництва. Передача виготовлених товарів з виробництва на склад готової продукції - акти готової продукції;

- документи відвантаження продукції та отримання коштів за виготовлені та продані товари - вантажно-митні декларації, банківські документи про надходження коштів на рахунок;

- рапорти, посвідчення про відрядження, використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, книгу обліку наявності та руху матеріальних цінностей в підрозділі.

Однак, такі докази судом не беруться до уваги, оскільки згідно баз даних ДПА України та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Вінсента» (код за ЄДРПОУ 3623937) станом на 01.01.2010 має стан 9 - «не знаходиться за місцем реєстрації», директором та головним бухгалтером є ОСОБА_10

ВПМ Ніжинської ОДПІ в ході проведення перевірки надана копія пояснень від 11.03.2010 ОСОБА_10 (який значиться директором ТОВ «Вінсента»), який пояснив що у 2008 році він передав ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду за винагороду 500 доларів США невідомій особі в машині, «про підприємство ДП «НРЗІО» я чую вперше, про те що я є директором та головним бухгалтером ТОВ «Вінсента» чую вперше, ніякого відношення до цього підприємства не маю».

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернігівській області від 28.07.2010 № 228 старшого наукового співробітника лабораторії криміналістичних досліджень та експертиз Куратченко М.Є., на запит ВПМ Ніжинської ОДПІ щодо проведення судово-почеркознавче дослідження, підписи в договорі поставки від 22.12.2009 № 40- 22/12, специфікації продукції до договору, актах технічного приймання, в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, наданих на перевірку виконано не ОСОБА_10, а іншою особою.

Таким чином, проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано підтвердження повноважень ОСОБА_10 на укладання угод від імені ТОВ «Вінсента».

До того ж зазначає, що постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.10.11 про звільнення на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_14 - директора підприємства ДП «НРЗІО», обвинувачено в тому, що він, будучи директором підприємства за рахунок незаконно сформованого на підставі первинних документів від ТОВ «Вінсента» від'ємного значення з ПДВ незаконно погашав податковий борг з цього податку, а також вніс завідомо неправдиві відомості стосовно податкового кредиту та сум податку, що підлягали сплаті до бюджету.

Отже, постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.10.211 по справі № 1-п-245/11 (т. 2 а. с. 198) встановлено, що ОСОБА_14 умисно ухилився від сплати податку на додану вартість та вчинив службове підроблення.

Доводи ж позивача, що вищезазначеною постановою ОСОБА_14 звільнено від кримінальної відповідальності згідно Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 № 3680-VI, а кримінальну справу щодо нього закрито, тобто з ОСОБА_14 знято обвинувачення за вчинення злочину, не беруться судом до уваги, через наступне.

Відповідно до ст. 86 Кримінального кодексу України Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно п. 1 ст. 6-1 Кримінально процесуального кодексу України суд вправі звільнити засудженого від відбування покарання внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

У статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році зазначено «звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України (2341-14), та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України».

Отже, а ні у Кримінальному кодексі України, ні у Кримінально-процесуальному кодексі України, ні в Законі України «Про амністію у 2011 році» не йдеться мова про зняття обвинувачення у злочені, тобто суд звертає увагу на те, що на виконання вимог вищезазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України встановлено, що стосовно директора відповідача закрито кримінальне провадження за нереабілітуючими обставинами.

Таким чином, податковий орган правомірно прийняв податкові-повідомлення рішення в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинах ДП «НРЗІО» з ТОВ «Вінсента».

В свою чергу, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог в частині, суд виходить з наступного.

При проведенні вищезазначеної перевірки встановлені фінансово-господарські відносини ДП «НРЗЮ» з ТОВ «Інтелкоп-MB» в вересні та грудні 2009, а саме: № 070901 від 09.09.2009 на суму 520,00 грн, в тому числі ПДВ 86,67 грн, № 031201 від 03.12 2009 на суму 2652,12 грн, в тому числі ПДВ 442,02 грн.

При дослідженні обставин щодо зафіксованого в акті перевірки порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту вересня, грудня 2009 року податку на додану вартість в загальній сумі 528,27 грн, в т.ч. за вересень 2009 року в сумі 86,67 грн, за грудень 2009 року в сумі 442,00 грн за операціями з придбання товару у ТОВ «Інтелкоп-МВ», встановлено, що між ДП «НРЗІО» та ТОВ «Інтелкоп-MB» здійснювались господарські операції, що підтверджують наступні первинні документи:

а) за вересень 2009 року:

- рахунок-фактура № 0709.3 від 07.09.2009 на суму 520,00 грн, в т.ч. ПДВ 86,67 грн щодо придбання кранової запчастини - «розподільник У4690», виставлений ТОВ «Інтелкоп-МВ» на оплату товару;

- платіжне доручення № 800 від 07.09.2009;

- банківська виписка від 07.09.2009.

б) за грудень 2009 року:

- рахунок-фактура № 0212.4 від 02.12.2009 на суму 2 652,12 грн, в т.ч. ПДВ 442,02 грн щодо придбання кранової запчастини - «контактор КНЄ 230», виставлений ТОВ «Інтелкоп-МВ» на оплату товару;

- платіжне доручення № 1072 від 02.12.2009;

- банківська виписка від 02.12.2009.

Наявність відповідних податкових накладних по вищезазначених відносинах сторонами у судовому засіданні не заперечувалась, а тому згідно ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тому, на підставі цього та податкової накладної у відповідності до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включено до валових витрат суму 528,69 грн.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 даного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п. 2.4 п. 2 вказаного Положення, Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що взаємовідносини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстровано в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення правочину з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Як на підставу нікчемності правочину позивача із ТОВ «Інтелкоп-MB» відповідач посилається на акт перевірки іншої ДПІ від 05.08.2010 № 124 /23- 20/36392164 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року для вжиття заходів згідно чинного законодавства, згідно якого, не підтверджується місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, чим порушено частину 5 статті 203, частину 1,2 статті 215, статтю 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інтелкоп-MB» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є контрагентом ТОВ «Інтеркоп-МВ» та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами з ТОВ «Інтелкоп-МВ», суд вважає, що сформований позивачем податковий кредит відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що взаємовідносини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було зареєстроване в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам податкового законодавства та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Інтеркоп-МВ» є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 11.10.2010 з податку на додану вартість в частині визначення грошового зобов'язання на загальну суму 793,17 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Документально підтверджені судові витрати, здійснені позивачем по справі, суд присуджує, згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, за участі прокуратури Чернігівської області про визнання дій неправомірними та визнання незаконними податкових повідомлень рішень, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо застосування податкового повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 11.10.2010 з податку на додану вартість в частині визначення грошового зобов'язання на загальну суму 793,17 грн.

Визнати незаконним податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0000752301/0 від 11.10.2010 в частині грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 529,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 264,17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Д.В. Лобан