Постанова

від 19.09.2013 по справі 2а-3845/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 вересня 2013 року Справа № 2а-3845/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", вул. Миколаївська, 34-а, кв. 3, м.Миколаїв,54044

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв,54028

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2012р №0001262301, від 05.07.2012р №0001212301, від 05.07.2012р. №001242301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби: від 05.07.2012 року №0001212301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7 289 837,00 грн.; від 05.07.2012 року №0001262301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 165 762,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 440, 5 грн.; від 05.07.2012 року №0001242301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 534 084,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 267 042,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що Відповідачем було безпідставно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СУДНОСЕРВІС» всупереч абз.3 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України в проміжок часу, коли Позивач відновлював втрачені (викрадені) фінансово-господарські документи. Акт від 22.06.2012 року №1648/22-200/23619147, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, складений з порушенням пункту 5 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України №984 від 22 грудня 2010 року. Висновки акту перевірки про нікчемність правочинів між Позивачем та контрагентами є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, просив відмовити в його задоволенні, а податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0001262301, від 05.07.2012 року №0001212301, від 05.07.2012 року №0001242301 вважає правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд вивчив правову позицію сторін, встановив фактичні обставини справи, перевірив їх доказами та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно Наказу ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 року №486 з 06.06.2012 року по 19.06.2012 року проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СУДНОСЕРВІС» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

Як вбачається зі змісту наказу, підставою для проведення перевірки стали пп.20.1.4 п.20.1. ст..20 та пп.78.1.1. п.78.1. ст..78 ПКУ, згідно яких контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків, а документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем на адресу ТОВ «СУДНОСЕРВІС» було направлено запит від 08.05.2012 року №2246/10/221-117 про надання інформації та її документального підтвердження.

На зазначений вище лист в межах 10-денного строку Позивачем була надана відповідь, а саме, лист ТОВ «СУДНОСЕРВІС» від 23.05.2012 року №101, в якому йшлася мова про неможливість надати витребувані документи в зв'язку з форс-мажорними обставинами, про які підприємство зобов'язалося додатково повідомити в найближчий термін.

25.05.2012 року до ДПІ додатково було надіслано лист від 25.05.2012 року №105, в якому відповідно до вимог п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України Позивачем було повідомлено, що значну частину витребуваних в листах документів не має можливості надати в зв'язку з їх втратою (крадіжкою) з посиланням на копію постанови слідчого від 23.05.2012 року, в якій зафіксовано факт викрадення документів.

29.05.2012 року ТОВ «СУДНОСЕРВІС» отримано лист ДПІ від 28.05.2012 року №2790/10/22-117, в якому містилося прохання провести інвентаризацію наявних на підприємстві документів бухгалтерського та податкового обліку за період ІІ півріччя 2011 року та І квартал 2012 року та надати переліки втрачених (викрадених документів).

На цей запит також було надано витребувану інформацію згідно листа від 01.06.2012 року №115, а саме, було надано копії розпорядчих документів підприємства про проведення інвентаризації та відновлення втрачених документів, та копії описів втрачених документів на 179 аркушах.

Тобто, відповідно до абз.3 п.44.5 ст.44 ПКУ у разі неможливості проведення перевірки у випадку втрати (крадіжки) документів, терміни проведення перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, тобто 90 днів.

Наказ від 05.06.2012 року №486 на проведення перевірки містить посилання на постанову прокурора Ленінського району м.Миколаєва про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.06.2012 року, як на підставу для ігнорування положень абз.3 п.44.5 ст.44 ПКУ.

Однак, відповідач не звернув увагу на те, що факт викрадення, що зафіксовано в Постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.05.2012 року, за змістом постанови Прокуратури Ленінського району м.Миколаєва не заперечується. Як вбачається з постанови прокуратури Ленінського району м.Миколаєва, підставою для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.05.2012 року була необхідність проведення додаткової перевірки правоохоронними органами. Станом на дату проведення перевірки така додаткова перевірка правоохоронними органами була проведена і результат її залишився незмінним - факт крадіжки було підтверджено Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.06.2012 року.

Таким чином, позивач у відповідності до вимог п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, надіслав відповідний лист до Відповідача, додав документ правоохоронних органів, що підтверджує факт крадіжки, провів інвентаризацію, результати якої також надіслав до ДПІ та повідомив, що протягом 90-денного строку головним бухгалтером Товариства в порядку визначеному чинним законодавством будуть здійснюватися заходи, направлені на відновлення втрачених документів.

Таким чином, перевірка була здійснена Відповідачем з порушенням вимог ст.44 ПКУ.

В порушення вищевказаної вимоги закону та права платника податків на перенесення терміну перевірки до дати відновлення фінансово-господарських документів , незважаючи на фактичну відсутність у Позивача їх значної частини, Відповідач провів перевірку без використання первинних документів, а лише на підставі листів, актів перевірок податкових інспекцій м.Миколаєва та програмних продуктів ОДПС.

За результатами перевірки складено Акт від 22.06.2012 року №1648/22-200/23619147 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 23619147) з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ АПК «АЛЯ» (код ЄДРПОУ 314979935), ПП «ІРЕЛ» (код ЄДРПОУ 20908954), ТОВ «АКР І К» (код ЄДРПОУ 37630356), ТОВ «ЛІБЕРТИН» (код ЄДРПОУ 37207199), ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 33514124), ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.» (код ЄДРПОУ 36880441), ТОВ «АБ ЮГ» (код ЄДРПОУ 35722570), ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 37158079), ТОВ «КВАРКОН» (код ЄДРПОУ 36955574), ПП «ОКТАВІЯ-А» (код ЄДРПОУ 34606912), ТОВ «САННЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 37518337) ТОВ «НОБЛ РЕСОРСІЗ Україна» (код ЄДРПОУ 35919521)».

На підставі зазначеного Акту №1648/22-200/23619147 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 05.07.2012 року №0001262301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 165 762,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 440, 5 грн.; від 05.07.2012 року №0001212301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7 289 837,00 грн.; від 05.07.2012року №0001242301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 534 084,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 267 042, 0 грн.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення Позивачем п.1, п.5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..228, ст..626, ст..629, ст..650, ст..655, ст..658, ст..662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СУДНОСЕРВІС» з зазначеними у акті перевірки постачальниками; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.198.4 ст.198 п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 534 084 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 165 762 грн.; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст..139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 289 837,00 грн.

Такі висновки були зроблені за результатами дослідження по ланцюгам постачання та ґрунтуються на тому, що документування поставок товару та включення відповідних сум до складу валових витрат за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинам з ПП «ІРЕЛ», ТОВ «АКР І К», ТОВ «ЛІБЕРТИН», ТОВ АПК «АЛЯ» , ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР», ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ», ТОВ «КВАРКОН», ПП «ОКТАВІЯ-А», ТОВ «САННЛАЙФ» відбувалося на підставі договорів та документів, які є недійсними згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України і в силу ст. 216 згаданого кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому підставою для визнання згаданих договорів та документів недійсними є сумніви щодо господарських можливостей контрагентів Позивача - ПП «ІРЕЛ», ТОВ «АКР І К», ТОВ «ЛІБЕРТИН», ТОВ АПК «АЛЯ» , ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР», ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ», ТОВ «КВАРКОН», ПП «ОКТАВІЯ-А», ТОВ «САННЛАЙФ» - виконувати свої зобов'язання, оскільки вони станом на час проведення перевірки не знаходяться за своєю адресою, не мають в штаті значної кількості працівників, не мають основних засобів та не надають податкову звітність.

Суд вважає доводи відповідача хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо висновків відповідача про недійсність угод позивача з контрагентами, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

В даному випадку Акт перевірки не містить жодних доказів того, що договори Позивача з ПП «ІРЕЛ», ТОВ «АКР І К», ТОВ «ЛІБЕРТИН», ТОВ АПК «АЛЯ» , ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР», ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ», ТОВ «КВАРКОН», ПП «ОКТАВІЯ-А», ТОВ «САННЛАЙФ» були спрямовані на протизаконне використання об'єктів майна будь-якої форми власності (в тому права власності Українського народу) або укладений стосовно викраденого майна чи майна, вилученого (обмеженого) в обігу.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Відповідачем під час перевірки та винесення спірного рішення надано не вірну оцінку нормам частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок Відповідача, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Нормами законодавства України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2012 року №0001262301, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 165 762,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 440, 5 грн. та від 05.07.2012 року №0001242301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 534 084,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 267 042, 0 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Судом досліджено надані Позивачем документи та встановлено, що ТОВ «СУДНОСЕРВІС» сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Крім того, самим Відповідачем, зокрема на ст. 13 Акту №1648/22-200/23619147 зазначено, що «на ТОВ «СУДНОСЕРВІС» протягом перевіряємого періоду в наявності є всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують отримання товару (видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, заявки та інше). В подальшому товар було доставлено покупцям, на що в наявності є первинні документи (видаткові накладні, довіреності, податкові накладні та інше). В наявності є ТТН, подорожні листи, заявки, які підтверджують факт транспортування товару. Аналогічне твердження міститься на ст.18 Акту №1648/22-200/23619147.

Надаючи оцінку податкового повідомленню-рішенню від 05.07.2012 року №0001212301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7 289 837,00 грн. суд виходить з наступного.

Склад витрат та порядок їх визнання регламентується ст.138 ПКУ.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За результатами перевірки фахівцями Відповідача було зменшено витрати саме на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 ст.138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу», а пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що Позивачем було сформовано витрати, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування, на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Судом на підставі наданих первинних документів було досліджено фінансово-господарські відносини ТОВ «СУДНОСЕРВІС» в розрізі контрагентів та встановлено, наступне:

· ПП «ІРЕЛ» - господарські операції з постачання сої відбувалися в листопаді-грудні 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ПП «ІРЕЛ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «ЛІБЕРТИН» - господарські операції з постачання сої відбувалися в листопаді 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «ЛІБЕРТИН» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ АПК «АЛЯ» - господарські операції з постачання сої відбувалися в листопаді 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ АПК «АЛЯ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ. На ст..26 Акту зазначено, що на ТОВ «СУДНОСЕРВІС» протягом періоду з 01.07.11 по 31.12.11 в наявності є всі бухгалтерські документи, які підтверджують отримання послуг;

· ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.» - господарські операції з постачання кукрудзи відбувалися в листопаді 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР» - господарські операції з постачання кукурудзи відбувалися в листопаді 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «АКР І К» - господарські операції з постачання кукурудзи відбувалися в листопаді 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «АКР І К» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «АБ ЮГ» - господарські операції з постачання кукурудзи відбувалися в жовтні-грудні 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «АБ ЮГ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» - господарські операції з постачання кукурудзи відбувалися в листопаді-грудні 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ПП «ОКТАВІЯ-А» господарські операції з постачання зернових (ріпака, пшениці, ячменя) відбувалися в липні 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ПП «ОКТАВІЯ-А» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «КВАРКОН» - господарські операції з постачання зернових (кукурудзи, сорго, сої) відбувалися в листопаді 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «КВАРКОН» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

· ТОВ «САННЛАЙФ» - господарські операції з постачання зернових (кукурудзи, сорго) відбувалися в грудні 2011 року. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.A.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «САННЛАЙФ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

Стосовно Актів інших податкових органів, зокрема, Акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 01.02.2011 року №215/23-100/20908954 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ІРЕЛ» (код ЄДРПОУ 20908954) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень, листопад 2011 року», Акту ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 25.04.2012 року №76/22-300/37630356 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКР І К» (код за ЄДРПОУ 37630356) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СУДНОСЕРВІС», Акту ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 25.04.2012 року №76/22-300/37630356 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКР І К» (код за ЄДРПОУ 37630356) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СУДНОСЕРВІС», Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 11.04.2012 року №438/22-700/31497935 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АК «АЛЯ» (код за ЄДРПОУ 31497935) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СУДНОСЕРВІС», Акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 01.06.2012 року №1481/22-100/35722570 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АБ ЮГ» (код за ЄДРПОУ 35722570) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12», Акту ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 08.12.2011 року №3800/23-100/36880441 «Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.» (код за ЄДРПОУ 36880441) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2011 року», Акту ДПІ у Центарльному районі м.Миколаєва від 15.03.2012 року №370/22-225/37158079 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 37158079) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «АГЕНСТВО «УКРАЇНСЬКІ ДІЛОВІ КОНТАКТИ» (код ЄДРПОУ 32212251) за серпень 2011 року, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПАРТІЯ» (код ЄДРПОУ 22971262) за вересень 2011 року, ТОВ «ОНІКС» (код ЄДРПОУ 19121137) за листопад 2011 року, ТОВ «ПРОФІТЕХСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 36258394) за грудень 2011 року та контрагентами-покупцями за період серпень - вересень, листопад - грудень 2011 року», Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 12.04.2012 року №439/22-700/37158079 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 37158079) з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СУДНОСЕРВІС» за період листопад 2011 року», Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 06.04.2012 року №425/22-700/34606912 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ОКТАВІЯ-А» (код ЄДРПОУ 34606912) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СУДНОСЕРВІС» за період липень 2011 року», Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 22.05.2012 року №514/22-700/34157075 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «САННЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 37518337) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами- покупцями за період жовтень-грудень 2011 року», Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 15.05.2012 року №485/22-225/36955574 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КВАРКОН» (код за ЄДРПОУ 36955574) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СУДНОСЕРВІС» за період жовтень-грудень 2011 року», слід зауважити, що такі акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав і не є документами, яким можна підтвердити чи спростували наявність або відсутність господарським взаємовідносин, оскільки перевірки взагалі не відбулися.

Судом було досліджено наступні первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати: копії первинних документів на підтвердження отримання товарів від перерахованих в Акті перевірки підприємств - постачальників - видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, банківські виписки та копії первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у вищеперерахованих контрагентів товарів на ТОВ СП «НІБУЛОН».

Судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), та в подальшому було реалізовано дані товари.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано господарські операції, досягнуто конкретних результатів підприємницької діяльності, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Тобто, господарські операції між Позивачем та підприємствами-постачальниками, зазначеним в акті перевірки є реальними, товарними, мають відношення до господарської діяльності Позивача, спрямованими на досягнення економічного ефекту та отримання прибутку.

В той же час, суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акти інших податкових органів по контрагентам позивача та листи податкової міліції, та звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірних контрагентів є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Крім того, згідно із п.п. 5.2.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України № 984 від 22.12.2010 року, акт документальної перевірки повинен містити чіткий, систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Що ж стосується посилань Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що нібито свідчить «проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання» то вони по своїй суті є не більше а ніж припущеннями. Відсутність у підприємств-постачальників основних засобів чи трудових ресурсів (яка, до речі, з'ясовувалася виключно на підставі «наявної податкової інформації»), не впливає на дійсність укладених між Позивачем та ПП «ІРЕЛ», ТОВ «АКР І К», ТОВ «ЛІБЕРТИН», ТОВ АПК «АЛЯ» , ТОВ «ПРЕСТИЖ ДЕКОР», ТОВ «СЕРВІС К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ», ТОВ «КВАРКОН», ПП «ОКТАВІЯ-А», ТОВ «САННЛАЙФ» договорів та можливість реального та якісного виконання передбачених у них зобов'язань.

Юридична відповідальність відповідно до норм ст. 61 Конституції України носить індивідуальний характер, порушення іншими суб'єктами господарювання в ланцюгах постачання своїх податкових зобов'язань не може мати наслідком застосування штрафних санкцій до Позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та має документальне підтвердження їх розміру.

Також, в Акті №1648/22-200/23619147 вказано на порушення п.198.4 ст.198 , п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Однак, аналіз чинного законодавства, що регламентує зазначені правовідносини свідчить, що в діях ТОВ «СУДНОСЕРВІС» відсутнє порушення з огляду на наведене нижче.

Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Тобто, в якості винятку з загального переліку операцій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, є операції з першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, що й мало місце в даному випадку.

Як вбачається з матеріалів справи в запереченнях до Акту №1648/22-200/23619147 від 02.07.2012 року №144 надавалися такі пояснення й вказувалося, якщо податковим органом буде проведена зустрічна перевірка, ці факти будуть підтверджені, та прикладено копії документів (Податкова накладна від 16.09.2011 року №5/2; Складська квитанція на зерно від 16.09.2011 року №1576; Видаткова накладна від 16.09.2011 року №АС-0000020; Договір поставки від 16.09.2011 року №15998), які, Відповідачем було проігноровано. Зустрічна звірка з приводу дослідження наданих документів не проводилася.

Згідно п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. Тобто підприємства, які придбали зернові у с/г підприємств - виробників, самі не обов'язково мають бути сільськогосподарськими. В цьому полягає помилковість позиції Відповідача.

З наданих документів слідує, що ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» є підприємством, яке безпосередньо придбало такі зернові культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. Відповідно порушення з боку Позивача відсутні.

В результаті викладеного суд не погоджується з позицією відповідача у справі та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним рішень від 05.07.2012 року №0001212301 від 05.07.2012 року №0001262301 від 05.07.2012 року №0001242301.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0001212301, від 05.07.2012 року №0001262301, від 05.07.2012 року №0001242301 - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби: від 05.07.2012 року №0001212301; від 05.07.2012 року №0001262301; від 05.07.2012 року №0001242301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» (ЄДРПОУ 23619147) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2204,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник