Ухвала

від 10.09.2014 по справі 2а-3845/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3845/12/1470

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарях Василенко І.Ю. та Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Єленич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Судносервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Судносервіс» (далі ТОВ «Судносервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2012 року № 0001262301, № 0001212301 та № 0001242301.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 06 по 19 червня 2012 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкових зобов'язань та доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А», ТОВ «Саннлайф», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» за період з 01 липня по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 22 червня 2012 року за № 1648/22-200/23619147, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 534084 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 165762 грн., а також п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 7289837 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0001262301, яким ТОВ «Судносервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 165762 грн., № 0001212301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 7289837 грн., а також № 0001242301, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 534084 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 267042 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Судносервіс» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 05 липня 2012 року № 0001212301, № 0001262301 та № 0001242301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2204 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права. Так, судом не враховано висновки акта перевірки, які, на думку податкового органу, є правомірними та обґрунтованими. Крім того, судом не прийнято до уваги вимоги статей 138, 139, 185, 188, 198 Податкового кодексу України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 06 по 19 червня 2012 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкових зобов'язань та доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А», ТОВ «Саннлайф», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» за період з 01 липня по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22 червня 2012 року за № 1648/22-200/23619147, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 534084 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 165762 грн., а також п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 7289837 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0001262301, яким ТОВ «Судносервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 165762 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41440 грн. 50 коп., № 0001212301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 7289837 грн., а також № 0001242301, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 534084 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 267042 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Судносервіс» норм Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з контрагентами.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Судносервіс» є, серед іншого, вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (т. 1. а. с. 21).

Позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договори поставки:

- з ПП «Ірел» від 01 листопада 2011 року № 39/11, відповідно до якого Продавець (ПП «Ірел») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (соя врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 2 а. с. 23-24);

- з ТОВ «АКР і К» від 12 грудня 2011 року № 79/12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «АКР і К») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (сорго врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 2 а. с. 106-107);

- з ТОВ «АКР і К» від 20 жовтня 2011 року № 27/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «АКР і К») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 2 а. с. 108-109);

- з ТОВ «Либертин» від 01 листопада 2011 року № 38/11, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Либертин») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (соя врожаю 2011 року) на умовах договору;

- з ТОВ АПК «Аля» від 22 листопада 2011 року № 60/11, відповідно до якого Продавець (ТОВ АПК «Аля») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору;

- з ТОВ «Престиж Декор» від 16 вересня 2011 року № 240, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Престиж Декор») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (насіння соняшника врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 4 а. с. 4-6);

- з ТОВ «Престиж Декор» від 14 жовтня 2011 року № 23/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Престиж Декор») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 4 а. с. 8-9);

- з ТОВ «АБ ЮГ» від 03 жовтня 2011 року № 4/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «АБ ЮГ») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 4 а. с. 118-119);

- з ТОВ «Сервіс К.М.Б.» від 02 жовтня 2011 року № 3/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Сервіс К.М.Б.») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 5 а. с. 3-4);

- з ТОВ «Інтерагро-Союз» від 18 жовтня 2011 року № 25/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Інтерагро-Союз») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 5 а. с. 56-57);

- з ТОВ «Інтерагро-Союз» від 25 листопада 2011 року № 55/11, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Інтерагро-Союз») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (соя врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 5 а. с. 58-59);

- з ТОВ «Кваркон» від 21 жовтня 2011 року № 30/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Кваркон») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (соя врожаю 2011 року) на умовах договору;

- з ТОВ «Кваркон» від 15 жовтня 2011 року № 20/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Кваркон») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза врожаю 2011 року) на умовах договору;

- з ТОВ «Саннлайф» від 01 грудня 2011 року № 01/12, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Саннлайф») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (кукурудза, сорго врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 6 а. с. 3-4);

- з ПП «Октавія-А» від 04 січня 2011 року № ДГ-0000001, відповідно до якого Продавець (ПП «Октавія-А») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (ріпак, пшениця, ячмінь врожаю 2011 року) на умовах договору (т. 7 а. с. 3-4).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товарів, отриманих від ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф» віднесено позивачем до складу валових витрат.

В акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів, придбаних у постачальників, укладені угоди з якими, на думку посадових осіб податкового органу, є нікчемними. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених із зазначеними підприємствами, відповідач посилається на акти перевірки: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 01 лютого 2011 року № 215/23-100/20908954 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ірел» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень, листопад 2011 року»; ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 25 квітня 2012 року № 76/22-300/37630356 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКР І К» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Судносервіс»; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року № 438/22-700/31497935 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АПК «Аля» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Судносервіс»; ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 01 червня 2012 року № 1481/22-100/35722570 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АБ ЮГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року»; ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08 грудня 2011 року № 3800/23-100/36880441 «Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сервіс К.М.Б.» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2011 року»; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15 березня 2012 року № 370/22-225/37158079 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерагро-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» за серпень 2011 року, ТОВ «Торговий дім «Партія» за вересень 2011 року, ТОВ «Онікс» за листопад 2011 року, ТОВ «Профітехсістем» за грудень 2011 року та контрагентами-покупцями за період серпень-вересень, листопад-грудень 2011 року»; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 12 квітня 2012 року № 439/22-700/37158079 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерагро-Союз» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Судносервіс» за листопад 2011 року»; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 06 квітня 2012 року № 425/22-700/34606912 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Октавія-А» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Судносервіс» за липень 2011 року»; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 22 травня 2012 року № 514/22-700/34157075 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Саннлайф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період жовтень-грудень 2011 року»; ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15 травня 2012 року № 485/22-225/36955574 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Кваркон» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Судносервіс» за період жовтень-грудень 2011 року», у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність проведення названими підприємствами господарських операцій за липень-грудень 2011 року.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, витрати по вказаним вище угодам, укладеним ТОВ «Судносервіс» з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф» безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставки, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо (т. 2 а. с. 23-227, т. 3 а. с. 1-245, т. 4 а. с. 1-219, т. 5 а. с. 1-269, т. 6 а. с. 1-236, т. 7 а. с. 1-136), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Подальше використання позивачем придбаних за названими вище угодами товарів у власній господарській діяльності, а саме реалізація цих товарів «Nibulon S.A.», Швейцарія за експортними контрактами від 31 жовтня 2011 року № PSA086-SB, від 03 листопада 2011 року № PSA092-SB, від 07 жовтня 2011 року № PSA066-FC, від 20 жовтня 2011 року № PSA080-FC, від 09 листопада 2011 року № 209/21-ЗЕ, від 03 листопада 2011 року № PSA090-FC підтверджується наданими ТОВ «Судносервіс» до суду першої інстанції первинними документами - митними деклараціями, актами приймання-передачі товару (т. 7 а. с. 137-197).

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є контрагенти позивача. При цьому можливе невиконання такими контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Судносервіс») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат за названими вище договорами поставки з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 534084 грн. за основним платежем визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат по угодам з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 534084 грн. є правомірним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладених позивачем з ТОВ АПК «Аля», ПП «Ірел», ТОВ «АКР і К», ТОВ «Либертин», ТОВ «Престиж Декор», ТОВ «Сервіс К.М.Б.», ТОВ «АБ ЮГ», ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «Кваркон», ПП «Октавія-А» та ТОВ «Саннлайф» правочинів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово до 01 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.

На думку податкового органу, ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» звільняється від сплати податку на додану вартість по операціям з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД на підставі вказаної вище норми, а тому ТОВ «Судносервіс» не має права на бюджетне відшкодування ПДВ по операціям із зазначеним контрагентом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2011 року ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (Покупець) укладено договір поставки за № 15998 з ТОВ «Агро-Співдружність» (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар (пшениця 2 «А» кл.) на умовах «Франко-елеватор Постачальника» на елеватор ТОВ «Новоолексіївський елеватор» (т. 4 а. с. 241-242).

При цьому, ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» було оплачено товар, включаючи податок на додану вартість (т. 4 а. с. 238), оскільки підприємство придбало товар у сільськогосподарського підприємства-виробника, а тому відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України від сплати ПДВ не звільняється.

На підставі викладеного, ТОВ «Судносервіс» має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по операціям з договору купівлі-продажу із ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» від 20 грудня 2011 року № 50909.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача 05 липня 2012 року № 0001262301, № 0001212301 та № 0001242301 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: