Постанова

від 11.12.2018 по справі 2а-3845/12/1470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №2а-3845/12/1470

адміністративне провадження №К/9901/3904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року (суддя - Мельник О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року (судді: Золотніков О.С. (головуючий), Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі №2а-3845/12/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Судносервіс до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Судносервіс (далі - позивач, ТОВ Судносервіс ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2012 №0001212301; від 05.07.2012 №0001262301; від 05.07.2012 №0001242301.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем було безпідставно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ СУДНОСЕРВІС всупереч абз.3 п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України в проміжок часу, коли позивач відновлював втрачені (викрадені) фінансово-господарські документи. Акт від 26.07.2012 року №1993/22-200/23619147, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, складений з порушенням пункту 5 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України №984 від 22 грудня 2010 року. Висновки акту перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0001212301; від 05.07.2012 року №0001262301; від 05.07.2012 року №0001242301.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з непідтвердженості доводів контролюючого органу про наявність порушень позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами. Дослідивши первинні документи, суди дійшли висновку, що проведені господарські операції позивача із його контрагентами призвели до істотних змін у структурі активів і зобов'язань позивача, а тому у позивача було право на віднесення сум ПДВ по спірним господарським операціям до складу податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Судносервіс .

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкових зобов'язань та доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ АПК Аля , ПП Ірел , ТОВ АКР і К , ТОВ Либертин , ТОВ Престиж Декор , ТОВ Сервіс К.М.Б. , ТОВ АБ ЮГ , ТОВ Інтерагро-Союз , ТОВ Кваркон , ПП Октавія-А , ТОВ Саннлайф , ТОВ Нобл Ресорсіз Україна за період з 01 липня по 31 грудня 2011 року, про що складено акт від 22 червня 2012 року за № 1648/22-200/23619147, яким встановлено порушення позивачем п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 534 084,00 грн та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 165 762,00 грн, а також п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 7 289 837,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0001262301, яким ТОВ Судносервіс зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 165 762,00 грн та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 440,50 грн, №0001212301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 7 289 837,00 грн, а також № 0001242301, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 534 084,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 267 042,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до видів діяльності ТОВ Судносервіс є, серед іншого, відноситься вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

У перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з ТОВ АПК Аля , ПП Ірел , ТОВ АКР і К , ТОВ Либертин , ТОВ Престиж Декор , ТОВ Сервіс К.М.Б. , ТОВ АБ ЮГ , ТОВ Інтерагро-Союз , ТОВ Кваркон , ПП Октавія-А та ТОВ Саннлайф , які безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Суди попередніх інстанцій дішли висновку про те, що витрати за угодами укладеними позивачем з ТОВ АПК Аля , ПП Ірел , ТОВ АКР і К , ТОВ Либертин , ТОВ Престиж Декор , ТОВ Сервіс К.М.Б. , ТОВ АБ ЮГ , ТОВ Інтерагро-Союз , ТОВ Кваркон , ПП Октавія-А та ТОВ Саннлайф включено ним до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставки, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо, оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Подальше використання позивачем придбаних за названими вище угодами товарів у власній господарській діяльності, а саме реалізація цих товарів Nibulon S.A. , Швейцарія за експортними контрактами від 31 жовтня 2011 року № PSA086-SB, від 03 листопада 2011 року № PSA092-SB, від 07 жовтня 2011 року № PSA066-FC, від 20 жовтня 2011 року № PSA080-FC, від 09 листопада 2011 року № 209/21-ЗЕ, від 03 листопада 2011 року № PSA090-FC підтверджується наданими ТОВ Судносервіс до суду першої інстанції первинними документами - митними деклараціями, актами приймання-передачі товару. При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

16. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

23. Крім того, контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про закриття провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.238 КАС України, у зв'язку з припиненням юридичної особи ТОВ Судносервіс .

Згідно статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Відтак, на підставі частини другої статті 354 КАС України, зважаючи на законність спірних рішень судів попередніх інстанції, клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі №2а-3845/12/1470 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі №2а-3845/12/1470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду