Рішення

від 16.01.2014 по справі 910/21393/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21393/13 16.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації, технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації "Варта" ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс"

про стягнення 49 097,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Тунський А.Р.

від відповідача: Павловська О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації, технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації "Варта" ЛТД (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс" (далі-відповідач) про стягнення боргу у розмірі 49 097,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в актах виконаних робіт, доданих до позовної заяви, відсутні дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, не ідентифіковано осіб, що беруть участь у господарській операції, також відповідач зазначив, що пожежна сигналізація у позивача не придбавалась та її технічне обслуговування не здійснювалось. Крім того, відповідач повідомив, що акти виконаних робіт, доданих до позовної заяви, були підписані головним інженером Подуфаловим Миколою Андрійовичем, який не має належних повноважень на підписання документів від імені відповідача.

Також у судовому засіданні 16.12.2013 р. судом оголошувалась перерва до 16.01.2014 р.

16.01.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заперечення на відзив, в якому зазначає, що у поданому відповідачем відзиві відсутні мотиви повного або часткового відхилення вимог, викладених у позовній заяві, оскільки акти виконаних робіт були оформлені належним чином. Також, зазначено, що відсутність повноважень на підписання Подуфаловим М.А. не може бути підставою відмови у стягнення заборгованості, оскільки на актах виконаних робіт наявні відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс".

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.01.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс" було направлено вимогу № 1/09/13 про сплату боргу у сумі 49 097,00 грн. згідно актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс", в особі директора Громса І.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації, технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації "Варта" ЛТД на технічне обслуговування установок пожежної сигналізації, що підтверджується фіскальним чеком №2164 від 05.09.2013 р.

Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, суму боргу за надані послуги не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації, тому позивач просить стягнути з відповідача 49 097, 00 грн. за надані послуги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб про надання послуг на загальну суму 49 097, 00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті надати послугу та отримати кошти за їх надання.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Щодо ствердження відповідача про ненадання позивачем вказаних вище послуг та відсутність повноважень на підписання Подуфаловим М.А. актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації, суд відзначає наступне.

З оригіналів актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації від 30.04.2013 р., 29.03.2013 р., 28.02.2013 р., 31.01.2013 р., 31.12.2012 р., 30.11.2012 р., 31.10.2012 р., 30.09.2012 р., 31.08.2012 р., 31.07.2012 р., 30.03.2012 р., 29.02.2012 р., 30.11.2011 р., 30.12.2011 р. 31.01.2012 р., 31.10.2011 р., 31.08.2011 р., 28.01.2011 р., 31.12.2010 р. вбачається проставлення усіх реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд відзначає, що вищезазначені акти виконання робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації, за якими повинна була здійснюватися оплата наданих послуг містять відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс".

Так, відповідно до п.3.4.1. «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 (чинна на момент підписання акту виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації від 31.12.2010 р.) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Отже, з наданих для огляду оригіналів актів виконання робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації, судом приймаються у якості належних доказів надання послуг акти, які завірені печатками товариств.

Разом з тим, на підтвердження своїх доводів, відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами.

Тож, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, надав послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам виконаних робіт по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації від 30.04.2013 р., 29.03.2013 р., 28.02.2013 р., 31.01.2013 р., 31.12.2012 р., 30.11.2012 р., 31.10.2012 р., 30.09.2012 р., 31.08.2012 р., 31.07.2012 р., 30.03.2012 р., 29.02.2012 р., 30.11.2011 р., 30.12.2011 р. 31.01.2012 р., 31.10.2011 р., 31.08.2011 р., 28.01.2011 р., 31.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення по справі відповідач за надані послуги не розрахувався , доказів зворотнього суду не надав.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають частковому задоволенню позовні вимоги у розмірі 32 167, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації, технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації "Варта" ЛТД задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадайс-Сервіс" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 9-В, код ЄДРПОУ - 33694992) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю по монтажу, комплектації, технічному обслуговуванню протипожежної автоматики і охоронної сигналізації "Варта" ЛТД (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Трускавецька, буд. 71, ідентифікаційний код - 22407469) 32 167 (тридцять дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 00 коп. - боргу за надані послуги та 1 127 (одну тисячу сто двадцять сім) грн. 22 коп. - судового збору.

3 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.01.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.