Постанова

від 22.01.2014 по справі 820/9574/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 січня 2014 р. справа №820/9574/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Рябіновій В.І.,

за участі:

представників позивача - Перцева Т.О., Гладкова В.П.,

представників відповідача - Ковальчук Т.О., Ціціна Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі - КП Теплових мереж) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2013 року №0000024601 та №0000034601.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 19.07.2013 року по 30.08.2013 року СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів було проведено перевірку КП Теплових мереж з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки підприємства складено акт №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року, на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року №0000024601 та №0000034601, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали на підставі викладених у позові фактів та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на матеріали перевірки та вказали, що КП Теплових мереж було порушено вимоги п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України. З огляду на що, висновки акту перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року та прийняті на його підставі податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000024601 та №0000034601 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, КП Теплових мереж пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 12.07.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на податковому обліку в СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів з 01.01.2013 року. Позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва №100299008 від 29.08.2010 року, виданого Харківською об'єднаною ДПІ у Харківській області. Після скасування вказаного свідоцтва, позивач отримав свідоцтво платника про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2013 року №200103682, видане СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів.

На підставі направлень від 19.07.2013 №24, №25, №26, №27, керуючись п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, згідно наказу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 08.07.2013 № 29 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів з 19.07.2013 року по 30.08.2013 року була проведена документальна планова перевірка КП Теплових мереж з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року, відповідно до якого, з урахуванням висновків СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів №2586/10/43-10-08 від 20.09.2013 року при розгляді заперечень позивача від 13.09.2013 року №1736/17-1, встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 908310,00 грн. за 3 та 4 квартал 2012 року та п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 78737,00 грн. за липень та вересень 2012 року.

За наслідками акту перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року, начальником СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів 25 вересня 2013 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0000024601 та №0000034601 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Відносно встановлених актом перевірки порушень КП Теплових мереж вимог п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу, внаслідок чого завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 4 квартал 2012, суд зазначає наступне.

Підставою для вказаних висновків органу доходів та зборів слугувала відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, а саме актів приймання - передачі природного газу, які складені належним чином відповідно до вимог законодавства, які б підтверджували перехід права власності на природний газ КА Теплові мережі від НАК «Нафтогаз України».

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представників позивача встановлено, що між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», (надалі - Продавець), з однієї сторони, і КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу від 20.07.2012 року №122/5-БО, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Окрім цього, між тими самими сторонами було укладено договір купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року № 14/2337/11, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України, далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

В ході перевірки встановлено, що вартість газу у загальній сумі 11320776 грн., отриманого у межах вищезазначених договорів протягом 4 кварталу 2012 року, врахована у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, які відображаються по рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 4 квартал 2012 року.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно положень п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України доведено до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З наявних матеріалів справи вбачається, що підставами для віднесення до складу витрат в сумі 4320462,00 грн. по договорам від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11 слугували наступні первинні документи:

- безпосередньо вказані договори, які мають всі необхідні реквізити та в межах яких виконувались господарські операції;

- з огляду на підтверджений матеріалами факт реалізації теплової енергії споживачам протягом опалювального періоду 2012 - 2013 років (акти прийому-передачі теплової енергії, офіційні статистичні звіти) підтверджується реальне отримання природного газу від НАК "Нафтогаз України" протягом 4 кварталу 2012 року;

- акти приймання-передачі природного газу в обсягах, узгоджених газорозподільними та транспортуючими організаціями ПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ "Харківгаз" та підписаних зі сторони позивача повноважною посадовою особою, відповідальною за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Наявність актів приймання-передачі природного газу, підписаних повноважною посадовою особою постачальником природного газу НАК "Нафтгаз України", в яких зазначені суми, що перевищують суми, які віднесені позивачем до складу витрат;

- копіями податкових накладних, наявних в матеріалах справи, виданими постачальником природного газу НАК "Нафтогаз України", які містять всі реквізити та відповідають всім вимогам, передбаченим чинним законодавством. Суд зазначає, що зазначені в цих податкових накладних суми, також перевищують суми, що віднесені нами до складу витрат;

- копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, згідно яких позивачем здійснена часткова оплата на користь НАК "Нафтогаз України" за 4 квартал 2012 року та актом звіряння розрахунків між КП Теплових мереж та НАК "Нафтогаз України" від 30.09.2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача первинних документів, які свідчать, що сума у розмірі 4320462,00 грн. по договорам від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11 є витратами 4 кварталу 2012 року.

Щодо наявності у позивача актів приймання - передачі природного газу, оформлених, на думку перевіряючих, з порушенням вимог чинного законодавства суд зазначає, що з пояснень представників позивача відмова у підписанні актів приймання-передачі природного газу з боку НАК "Нафтогаз України" пов'язана з розбіжностями у вартості обсягів спожитого природного газу. Однак, з наявних матеріалів справи вбачається, що щомісячний загальний обсяг поставленого позивачу природного газу (який погоджений з транспортуючими організаціями), не суперечить з даними НАК "Нафтогаз України", що свідчить про відсутність суперечок між сторонами угоди щодо обсягу поставленого природного газу.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що віднесення до складу витрат зазначеної суми проведено позивачем на підставі Положення про облікову політику КП Теплових мереж, яке затверджено наказом від 23.01.2012 року №1. Пунктом 2.6 п.п.2.6.4 вказаного Положення передбачено, що при затримці підписання актів приймання-передачі природного газу, первинний документ необхідно складати на підставі погоджених об`ємів третьою стороною: ПАТ «Харківміськгаз» та ПАТ «Харківгаз» та договорів на поставку природного газу. Вказане Положення відповідає наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 року №193, яке є повноваженим органом з цих питань, оскільки відповідно Закону України "Про державну статистику" та Положення про Державний комітет статистики - затвердження всіх форм первинної облікової документації для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності відноситься саме до компетенції Держкомстату.

Суд зазначає, що згідно положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно положень п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

З огляду на доведений під час розгляду справи факт переходу до КП Теплових мереж права власності на отриманий від НАК "Нафтогаз України" природний газ у 4 кварталі 2012 року та подальше фактичне здійснення господарських операцій (реалізація теплової енергії споживачам), суд приходить до висновку про правомірність формування витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у сумі 4320462,00 грн. по договорам від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11 на підставі наявних у позивача первинних документів.

Окремо суд зауважує, що в акті перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року зазначено, що в порушення п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України КП Теплових мереж завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у сумі 11320776,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 у сумі 11320776,00 грн., в той час як позивачем було віднесено до складу витрат суму в розмірі 4320462,00 грн. по дослідженим під час перевірки договорам від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11.

Таким чином, висновок СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів щодо порушення позивачем п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 907520,00 грн. за 4 квартал 2012 року не відповідає фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000024601 в цій частині підлягає скасуванню.

Відносно встановленого актом перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року порушення КП Теплових мереж п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, чим завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на загальну суму 4825,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2012 року у сумі 3761,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 1064,00 грн., та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 1205,00 грн. по взаємовідносинам позивача з ПП «Техком», суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки та пояснень представників відповідача вбачається, що СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів було отримано лист Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.07.2013 року №99/7/20-38-22-01-07, яким надіслано акт від 03.07.2013 року №12/22.1-04/31632887 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Техком», код 31632887 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків код 37797302 за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, яким встановлено, що у ПП «Техком» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період липень 2012 року, підприємство має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання по операціям з постачальником ТОВ «Барс-11» (код ЄДРПОУ 37797302) та покупцями за період липень 2012 року.

Відповідно до акту перевірки, враховуючи обставини, викладені в матеріалах, які надійшли до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів по ПП «Техком», перевіряючі дійшли висновку, що неможливо встановити зв'язок понесених витрат КП Теплових мереж в частині взаємовідносин з ПП «Техком», з господарською діяльністю перевіряємого підприємства.

Однак з матеріалів справи вбачається, що КП Теплових мереж в межах перевіряємого періоду було укладено договори поставки №12 від 03.01.2012 року (на поставку шин для автомобілів), №17 від 03.01.2012 року (на поставку деталей та приладів до корпусів автомобілів), №29 від 03.01.2012 року (на поставку вузлів та деталей для автомобілів) з ПП «Техком» (код ЄДРПОУ 31632887, постачальник).

Відповідно до наявних матеріалів справи, а саме копії довідки з ЄДРПОУ, копії свідоцтва про державну реєстрацію, витягу зі Статуту, копії наказу ПП "Техком" №1 про призначення директором Савченко Р.Б. та копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, вбачається, що ПП "Техком" належним чином зареєстроване в якості юридичної особи 07.09.2001 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, зареєстровано платником податку на додану вартість. Окрім цього, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ПП "Техком" станом на 22.07.2013 року не перебуває в процесі припинення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна первинна документація, а саме: копія платіжного доручення від 05.07.2012 року №2715, копія рахунку-фактури від 05.07.2012 року №05/07-7742, копія видаткової накладної від 06.07.2012 року №06/07-2523, копія приходного ордеру №98 від 06.07.2012 року, копія звіту про витрати основних матеріалів за серпень 2012 року, копія платіжного доручення від 05.07.2012 року №2717, копія рахунку-фактури від 05.07.2012 року №05/07-7741, копія приходного ордеру №97 від 06.07.2012 року, копія видаткової накладної від 06.07.2012 року №06/07-2522, копія звіту про витрати основних матеріалів за липень 2012 року, копія платіжного доручення від 05.07.2012 року №2714, копія рахунку-фактури від 05.07.2012 року №05/07-7740, копія приходного ордеру №96 від 06.07.2012 року, копія видаткової накладної від 06.07.2012 року №06/07-2521, копія платіжного доручення від 23.07.2012 року №2895, копія рахунку-фактури від 20.07.2012 року №20/07-7822, копія приходного ордеру №104 від 24.07.2012 року, копія видаткової накладної від 24.07.2012 року №24/07-2600, копія звіту про витрати основних матеріалів за жовтень 2012 року, копія платіжного доручення від 23.07.2012 року №2893, копія рахунку-фактури від 20.07.2012 року №20/07-7821, копія приходного ордеру №103 від 24.07.2012 року, копія видаткової накладної від 24.07.2012 року №24/07-2599, копія звіту про витрати основних матеріалів за липень 2012 року, копія платіжного доручення від 30.07.2012 року №2965, копія рахунку-фактури від 27.07.2012 року №27/07-7862, копія приходного ордеру №107 від 01.08.2012 року, копія видаткової накладної від 01.08.2012 року №01/08-2654, копія звіту про витрати основних матеріалів за серпень 2012 року, копія витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік. Отже, фактичне отримання, оприбуткування та використання товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинної бухгалтерської документації

Також, з наявних матеріалів справи, а саме копій податкових накладних від 05.07.2012 року №41, від 05.07.2012 року №39, від 05.07.2012 року №40, від 23.07.2012 року №104, від 23.07.2012 року №103, від 31.07.2012 року №145, вбачається, що ПП "Техком" надав КП Теплових мереж належним чином оформлені податкові накладні.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна документація, в сукупності свідчить про реальність виконання укладених між ПП "Техком" та КП Теплових мереж договорів.

Суд зазначає, що вказані у акті перевірки дані, не ґрунтуються на фактичних даних та жодним чином не відображають неможливості ПП "Техком" виконання договорів, оформлення первинної бухгалтерської документації та виписки податкових накладних, за якими було сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Подальша діяльність контрагентів, їх можливе банкрутство, відсутність за місцезнаходженням або неможливість проведення органами доходів та зборів зустрічних звірок, жодним чином не впливають на право КП Теплових мереж формувати витрати та відображати податкові накладні, отримані від таких контрагентів, з подальшим формуванням податкового кредиту.

Окрім цього, представником позивача було надано та долучено до матеріалів справи первинну документацію, яка підтверджує подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ПП «Техком» виконав вимоги діючого законодавства видавши КП теплових мереж належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій КП Теплових мереж щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Техком». При цьому суд зазначає, що актом перевірки КП Теплових мереж не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими КП Теплових мереж було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст.8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між КП Теплових мереж та ПП «Техком» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при вивченні правомірності формування витрат та податкового кредиту позивача.

Окрім цього, суд зазначає, що угоди, укладені між КП Теплових мереж та ПП «Техком», а також податкові накладні, виписані по дослідженому судом договору на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавався. Також, зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 вказаного Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки КП Теплових мереж вбачається, що при її проведенні посадовою особою СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю, натомість було взято до уваги акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Техком».

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ПП «Техком» акт перевірки не містить.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновків акту перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року щодо порушення КП Теплових мереж п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам позивача з ПП «Техком» та необхідність скасування податкового повідомлення - рішення №0000024601 від 25.09.2013 року в повному обсязі та податкового повідомлення - рішення №0000034601 від 25.09.2013 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1205,00 грн. та нарахування суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 301,25 грн. (25%).

Відносно виявленого актом перевірки порушення КП Теплових мереж п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 77532,00 грн., судом встановлено наступне.

З пояснень представників відповідача та змісту акту перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року встановлено, що до СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів листом Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції від 20.08.2013 року №770-16/1121 надійшов акт ревізії фінансово-господарської діяльності КП Теплових мереж від 17.04.2013 року №770-20/90 за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, 2012 рік та завершений звітний період 2013 року.

Згідно положень ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи міститься постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року по справі №820/4786/13-а за позовом КП теплових мереж до Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції, треті особи Приватне підприємство "Еверест-А", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва", про скасування вимоги.

У межах вказаної справи, позивач, КП теплових мереж, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ПП "Еверест-А", ТОВ "Українські технології будівництва", в якому просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 8, 9 вимоги Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції №770-15/559 від 13.05.2013 року про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської державної адміністрації за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року та завершений звітний період 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 11 вересня 2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено частково, а саме: скасовано пункти 2, 8 вимоги Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції 770-15/559 від 13.05.2013 року про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської державної адміністрації за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року та завершений звітний період 2013 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року по справі №820/4786/13-а, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року по справі №820/4786/13-а було скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування пунктів 2, 8 вимоги Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції 770-15/559 від 13.05.2013 року винесену відносно Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут".

У вказаній постанові Харківського апеляційного адміністративного суду, колегія суддів прийшла до висновку, що визначення вартості об'єктів приватизації здійснюється з урахуванням результатів оцінки майна, проведеної відповідно до методики оцінки майна, при цьому для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом продажу на аукціоні (конкурсі), застосовується ринкова вартість, якою є вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Крім того, оцінювач зобов'язаний зазначити у звіті ринкову вартість оцінюваного майна.

Так, ревізією встановлено, що рішенням ХVІ сесії VІ скликання Пономаренківської сільської ради від 24.02.2012 року "Про надання згоди на списання та відчуження будівлі обладнання та теплових мереж погашеної котельні" надано дозвіл на реалізацію обладнання котельні, що розташована за адресою: с. Хроли, вул. Миколаївська, 10.

На виконання зазначеного рішення, КП Теплових мереж було укладено договір 28.05.2012 за №232/12-Х з ТОВ "САБО консалтинг" (виконавець робіт) на проведення робіт з оцінки обладнання погашеної котельної, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, с. Хроли, вул. Миколаївська, 10.

Згідно Звіту про оцінку майна №232/12-Х загальна вартість металобрухту вагою 259,141 т. складає 608981,40 грн. Вартість демонтажу обладнання котельної, згідно з локальним кошторисом складає 407862,00 грн. Слід зазначити, що Розділом ІІІ Звіту №232/12-Х "Розрахунок вартості" передбачено, що Локальний кошторис не є обов'язковим до виконання детальним, ретельним кошторисом, що сторонами не оскаржується.

Відповідно до Звіту №232/12-Х вартість ліквідації розраховується як сума валових доходів, які очікується отримати від реалізації об'єкту оцінки за вирахуванням очікуваних витрат пов'язаних з ліквідацією, у даному випадку валовими є доходи від продажу металобрухту, а витратами витрати на демонтаж конструкцій. Вартість ліквідації складає вартість металобрухту вираховуючи вартість демонтажу і складає 201200,0 грн. Тобто, загальна вартість металобрухту є сумою, яку очікується отримати від реалізації металобрухту, тобто ринковою вартістю металобрухту, та складає 608981,40 грн., яка має бути початковою при проведенні аукціону з його продажу.

Проте, 29.08.2012 року Підприємством в особі директора Левченкова О.В. укладено договір № 01219/1 з ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" в особі директора Єсакова В.С. про продаж на аукціоні обладнання погашеної котельної, що вичерпало свою корисність, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Миколаївська, 10, загальною вагою 259,141 т та стартовою ціною 201200,00 грн. без ПДВ.

В той час, згідно Звіту про оцінку майна № 232/12-Х загальна вартість металобрухту вагою 259,141 т. складає 608981,40 грн.

Відповідно до п. 2.1.3 Положення про порядок проведення аукціону з продажу майна, продавцем якого виступає КП ТМ Харківського району Харківської районної державної адміністрації, затвердженого 27.07.2013 директором початкова ціна продажу об'єкту визначається на підставі висновків звіту про оцінку майна наданих замовником.

Таким чином, враховуючи положення п. 66 постанови КМУ від 10 грудня 2003 р. № 1891 „Про затвердження Методики оцінки майна" початковою ціною продажу обладнання погашеної котельної, що вичерпало свою корисність, мала бути загальна вартість металобрухту без вирахування витрат по монтажу та транспортуванню, крім випадку виконання покупцем робіт з демонтажу та транспортування обладнання.

Однак, підприємством вартість реалізації обладнання виставлялась на аукціон, як сума металобрухту, з вирахуванням вартості робіт з демонтажу, яка була визначена суб'єктом оціночної діяльності, що є порушенням п. 66 постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891 „Про затвердження Методики оцінки майна".

На підставі договору від 29.08.2012 №01219/1 було проведено аукціон, що підтверджується Протоколом №1 від 20.09.2012 року, де переможцем визначено ТОВ "Майстер-88" з сумою пропозиції 265584,00 грн. з яким було укладено договір купівлі - продажу від 20.09.2012 року №0120904-Б про продаж обладнання погашеної котельної, що вичерпало свою корисність. Відповідно до п.1 договору від 20.09.2012 №0120904-Б майно знаходиться за адресою Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Миколаївська, 10. Зазначене майно було передане покупцю 27.09.2013 року на підставі акту приймання-передачі.

У вказаному договорі не передбачено проведення демонтажу обладнання покупцем. Крім того, відповідно до п. 5.2 Порядку списання майна, передбачено, що розбирання, демонтаж та списання майна, а також відображення на рахунках бухгалтерського обліку фактів проведення відповідних господарських операцій забезпечується безпосередньо комунальним підприємством на балансі якого перебуває майно.

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що позивачем не спростовано факт реалізації майна на аукціоні, за ціною, що є нижчою ніж визначено у оцінці майна, крім того, відповідні документи, в порушення п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 „Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами" в ході ревізії не надано.

Крім того, в ході зустрічної звірки, проведеної в ТОВ "Майстер-88" на ім'я директора Данець М.І. було надано запит від 06.03.2013 №1 про надання документів, що підтверджують демонтаж обладнання котельні в с. Хроли по вул. Миколаївська, 10 з боку ТОВ "Майстер-88". У відповіді Керівника ТОВ "Майстер-88" Данець М.І. б/н, б/д на запит №1 від 06.03.2013 пояснень по суті заданого питання не надано, документів, що підтверджували б демонтаж або розбирання обладнання котельні не надано. Передачу обладнання здійснено 27.09.2013 року на підставі акту приймання-передачі. Таким чином, в ході перевірки підтверджено не проведення ТОВ "Майстер-88" демонтажу обладнання котельні, що розташована за адресою: с. Хроли, вул. Миколаївська, 10.

Враховуючи Звіт про оцінку майна №232/12-Х загальна вартість металобрухту вагою 259,141т складає 608981,40 грн., таким чином в порушення ст.ст.3,15,20 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 03.03.1992 №2163-ХІІ директором підприємства Левченковим О.В. укладено договір з ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" про продаж на аукціоні металобрухту від обладнання погашеної котельні загальною стартовою ціною 201200,00 грн. за заниженою стартовою ціною.

Отже, оціночна вартість обладнання погашеної котельної складає 608981,40 грн. (без ПДВ), при цьому, ціна продажу зазначеного обладнання склала 221320,0 грн. (без ПДВ).

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу, що регулюватиме порядок визначення звичайних цін починаючи з першого січня 2013 року, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України від 28.12.1994 N334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 N334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону визначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п.11 національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості.

Враховуючи вищезазначені норми податкового законодавства, в даному випадку звичайною ціною обладнання погашеної котельної (що вичерпало свою корисність) є загальна вартість майна, визначена в Звіті №232/12-Х .

Таким чином, наявними матеріалами справи та висновками Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року по справі №820/4786/13-а, було підтверджено факт продажу КП Теплових мереж обладнання погашеної котельної (що вичерпало свою корисність) за ціною нижче звичайної на 387661,4 грн. (ціна продажу складає 221320,0 грн. без ПДВ, звичайна ціна (визначена на рівні ринкової вартості) складає 608981,4 грн. без ПДВ).

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів щодо наявності в діях КП Теплових мереж порушень вимог п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 77532,00 грн.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000034601 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77532,00 грн., та як наслідок правомірності застосування у відношенні позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25% - 19383,00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів від 25.09.2013 року №0000024601 в повному обсязі та №0000034601 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1205,00 грн. та нарахування суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 301,25 грн., дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування у вказаних межах. Окрім цього, суд прийшов до висновку, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000034601 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77532,00 грн. та застосування у відношенні позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 19383,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд присуджує КП Теплових мереж судові витрати в розмірі 2148,33 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.09.2013 року №0000024601.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.09.2013 року №0000034601 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1205,00 грн. та нарахування суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 301,25 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (вул.Горького, 1, смт. Хорошеве, Харківський район, Харківська область, 62466, код 33561415) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2148,33 грн. (дві тисячі сто сорок вісім гривень 33 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.01.2014 року.

Суддя Біленський О.О.