Ухвала

від 04.03.2014 по справі 820/9574/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 820/9574/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників позивача Гладкової В.П., Перцевої Т.О., представника відповідача Ковальчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. по справі № 820/9574/13-а

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківськьго району Харківської районної державної адміністрації

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000024601 та №0000034601.

22 січня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволений частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.09.2013 року №0000024601.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.09.2013 року №0000034601 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1205,00 грн. та нарахування суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 301,25 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів зазначає про порушення судом приписів п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.198.4 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, КП Теплових мереж пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 12.07.2005 року, перебуває на податковому обліку в СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів з 01.01.2013 року, зареєстровано платником податку на додану вартість у періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва №100299008 від 29.08.2010 року, виданого Харківською об'єднаною ДПІ у Харківській області. Після скасування вказаного свідоцтва, позивач отримав свідоцтво платника про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2013 року №200103682, видане СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів.

Фахівцями СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів з 19.07.2013 року по 30.08.2013 року була проведена документальна планова перевірка КП Теплових мереж з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 908310,00 грн. за 3 та 4 квартал 2012 року та п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 78737,00 грн. за липень та вересень 2012 року.

За наслідками акту перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року, начальником СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ Міндоходів 25 вересня 2013 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0000024601 та №0000034601 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Не погоджуючись з винесеними ДПІ у Московському районі податковими повідомленнями-рішеннями від 25 вересня 2013 року №№0000024601 та №0000034601, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», (надалі - Продавець), з однієї сторони, і КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу від 20.07.2012 року №122/5-БО, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», (надалі - Продавець), з однієї сторони, і КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року № 14/2337/11, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України, далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що вартість газу у загальній сумі 11320776 грн., отриманого у межах вищезазначених договорів протягом 4 кварталу 2012 року, врахована у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, які відображаються по рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 4 квартал 2012 року.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів та віднесення до складу витрат в сумі 4320462,00 грн. по договорам від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11 позивачем до матеріалів справи було надано:

- безпосередньо вказані договори, які мають всі необхідні реквізити та в межах яких виконувались господарські операції;

- з огляду на підтверджений матеріалами факт реалізації теплової енергії споживачам протягом опалювального періоду 2012 - 2013 років (акти прийому-передачі теплової енергії, офіційні статистичні звіти) підтверджується реальне отримання природного газу від НАК "Нафтогаз України" протягом 4 кварталу 2012 року;

- акти приймання-передачі природного газу в обсягах, узгоджених газорозподільними та транспортуючими організаціями ПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ "Харківгаз" та підписаних зі сторони позивача повноважною посадовою особою, відповідальною за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Наявність актів приймання-передачі природного газу, підписаних повноважною посадовою особою постачальником природного газу НАК "Нафтгаз України", в яких зазначені суми, що перевищують суми, які віднесені позивачем до складу витрат;

- копіями податкових накладних, наявних в матеріалах справи, виданими постачальником природного газу НАК "Нафтогаз України", які містять всі реквізити та відповідають всім вимогам, передбаченим чинним законодавством. Суд зазначає, що зазначені в цих податкових накладних суми, також перевищують суми, що віднесені нами до складу витрат;

- копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, згідно яких позивачем здійснена часткова оплата на користь НАК "Нафтогаз України" за 4 квартал 2012 року та актом звіряння розрахунків між КП Теплових мереж та НАК "Нафтогаз України" від 30.09.2013 року.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують факт переходу до КП Теплових мереж права власності на отриманий від НАК "Нафтогаз України" природний газ у 4 кварталі 2012 року та подальше фактичне здійснення господарських операцій (реалізація теплової енергії споживачам), тобто реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за договорами від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11 є витратами 4 кварталу 2012 року, а отже, свідчать про правомірне віднесення позивачем до складу витрат в сумі 4320462,00 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу про те, що акти приймання - передачі природного газу, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з пояснень представників позивача відмова у підписанні актів приймання-передачі природного газу з боку НАК "Нафтогаз України" пов'язана з розбіжностями у вартості обсягів спожитого природного газу.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що щомісячний загальний обсяг поставленого позивачу природного газу (який погоджений з транспортуючими організаціями), не суперечить з даними НАК "Нафтогаз України", що свідчить про відсутність суперечок між сторонами угоди щодо обсягу поставленого природного газу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що віднесення до складу витрат зазначеної суми проведено позивачем на підставі Положення про облікову політику КП Теплових мереж, яке затверджено наказом від 23.01.2012 року №1.

Пунктом 2.6 п.п.2.6.4 вказаного Положення передбачено, що при затримці підписання актів приймання-передачі природного газу, первинний документ необхідно складати на підставі погоджених об`ємів третьою стороною: ПАТ «Харківміськгаз» та ПАТ «Харківгаз» та договорів на поставку природного газу. Вказане Положення відповідає наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 року №193, яке є повноваженим органом з цих питань, оскільки відповідно Закону України "Про державну статистику" та Положення про Державний комітет статистики - затвердження всіх форм первинної облікової документації для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності відноситься саме до компетенції Держкомстату.

В акті перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року податковим органом зроблений висновок, що в порушення п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України КП Теплових мереж завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у сумі 11320776,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 у сумі 11320776,00 грн., в той час як позивачем було віднесено до складу витрат суму в розмірі 4320462,00 грн. по дослідженим під час перевірки договорам від 20.07.2012 року №122/5-БО та від 30.09.2011 року №14/2337/11.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу що порушення позивачем п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 907520,00 грн. за 4 квартал 2012 року та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000024601.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про неправомірність сформованого в акті перевірки №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 року твердження щодо порушення КП Теплових мереж п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, чим завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на загальну суму 4825,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2012 року у сумі 3761,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 1064,00 грн., та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 1205,00 грн. по взаємовідносинам позивача з ПП «Техком».

Податковим органом під час проведення перевірки був зроблений висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з посиланням на лист Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.07.2013 року №99/7/20-38-22-01-07, яким надіслано акт від 03.07.2013 року №12/22.1-04/31632887 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Техком», код 31632887 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків код 37797302 за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, яким встановлено, що у ПП «Техком» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період липень 2012 року, підприємство має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання по операціям з постачальником ТОВ «Барс-11» (код ЄДРПОУ 37797302) та покупцями за період липень 2012 року.

Відповідно до акту перевірки, враховуючи обставини, викладені в матеріалах, які надійшли до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів по ПП «Техком», перевіряючі дійшли висновку, що неможливо встановити зв'язок понесених витрат КП Теплових мереж в частині взаємовідносин з ПП «Техком», з господарською діяльністю перевіряємого підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, КП Теплових мереж в межах перевіряємого періоду було укладено договори поставки №12 від 03.01.2012 року (на поставку шин для автомобілів), №17 від 03.01.2012 року (на поставку деталей та приладів до корпусів автомобілів), №29 від 03.01.2012 року (на поставку вузлів та деталей для автомобілів) з ПП «Техком» (код ЄДРПОУ 31632887, постачальник).

Відповідно до наявних матеріалів справи, а саме копії довідки з ЄДРПОУ, копії свідоцтва про державну реєстрацію, витягу зі Статуту, копії наказу ПП "Техком" №1 про призначення директором Савченко Р.Б. та копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, вбачається, що ПП "Техком" належним чином зареєстроване в якості юридичної особи 07.09.2001 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, зареєстровано платником податку на додану вартість. Окрім цього, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ПП "Техком" станом на 22.07.2013 року не перебуває в процесі припинення.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було надано до матеріалів справи наступні первинні документи: копія платіжного доручення від 05.07.2012 року №2715, копія рахунку-фактури від 05.07.2012 року №05/07-7742, копія видаткової накладної від 06.07.2012 року №06/07-2523, копія приходного ордеру №98 від 06.07.2012 року, копія звіту про витрати основних матеріалів за серпень 2012 року, копія платіжного доручення від 05.07.2012 року №2717, копія рахунку-фактури від 05.07.2012 року №05/07-7741, копія приходного ордеру №97 від 06.07.2012 року, копія видаткової накладної від 06.07.2012 року №06/07-2522, копія звіту про витрати основних матеріалів за липень 2012 року, копія платіжного доручення від 05.07.2012 року №2714, копія рахунку-фактури від 05.07.2012 року №05/07-7740, копія приходного ордеру №96 від 06.07.2012 року, копія видаткової накладної від 06.07.2012 року №06/07-2521, копія платіжного доручення від 23.07.2012 року №2895, копія рахунку-фактури від 20.07.2012 року №20/07-7822, копія приходного ордеру №104 від 24.07.2012 року, копія видаткової накладної від 24.07.2012 року №24/07-2600, копія звіту про витрати основних матеріалів за жовтень 2012 року, копія платіжного доручення від 23.07.2012 року №2893, копія рахунку-фактури від 20.07.2012 року №20/07-7821, копія приходного ордеру №103 від 24.07.2012 року, копія видаткової накладної від 24.07.2012 року №24/07-2599, копія звіту про витрати основних матеріалів за липень 2012 року, копія платіжного доручення від 30.07.2012 року №2965, копія рахунку-фактури від 27.07.2012 року №27/07-7862, копія приходного ордеру №107 від 01.08.2012 року, копія видаткової накладної від 01.08.2012 року №01/08-2654, копія звіту про витрати основних матеріалів за серпень 2012 року, копія витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік. Отже, фактичне отримання, оприбуткування та використання товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинної бухгалтерської документації

Крім того, з наявних матеріалів справи, а саме копій податкових накладних від 05.07.2012 року №41, від 05.07.2012 року №39, від 05.07.2012 року №40, від 23.07.2012 року №104, від 23.07.2012 року №103, від 31.07.2012 року №145, вбачається, що ПП "Техком" надав КП Теплових мереж належним чином оформлені податкові накладні.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Техком" не може свідчити про неможливість фактичного виконання робіт (послуг) ПП "Техком" , оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори оспорювались в судовому порядку, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання зазначеного договору недійсним, в матеріалах справи відсутні.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи контрагентів позивача на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Техком" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Техком" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ПП "Техком", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. по справі № 820/9574/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.