Ухвала

від 08.07.2014 по справі 820/9574/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/16521/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 р.

у справі № 820/9574/13-а

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі - позивач, КП теплових мереж Харківського району) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкові від 25.09.2013 року №0000024601. Скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкові від 25.09.2013 року №0000034601 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1205,00 грн. та нарахування суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 301,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 р. в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ з обслуговування ВПП у м. Харкові проведено документальну планову перевірку КП теплових мереж Харківського району з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №30/43-10-03/33561415 від 06.09.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 908310,00 грн. за 3 та 4 квартал 2012 року, та п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 78737,00 грн. за липень та вересень 2012 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 р. №0000024601 та №0000034601.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - Продавець), з однієї сторони, і КП Теплових мереж Харківського району (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу від 20.07.2012 року №122/5-БО, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ.

Крім того, між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», (далі - Продавець), з однієї сторони, і КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року № 14/2337/11, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: договорами купівлі - продажу природного газу, податковими накладними, актами приймання-передачі природного газу в обсягах, узгоджених газорозподільними та транспортуючими організаціями ПАТ «Харківміськгаз» та ПАТ «Харківгаз», та платіжними дорученнями.

Також судами встановлено, що КП теплових мереж Харківського району було укладено договори поставки №12 від 03.01.2012 року (на поставку шин для автомобілів), №17 від 03.01.2012 року (на поставку деталей та приладів до корпусів автомобілів), №29 від 03.01.2012 року (на поставку вузлів та деталей для автомобілів) з ПП «Техком».

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, приходними ордерами, звітами про витрати основних матеріалів, платіжними дорученнями.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з НАК «Нафтогаз України» та ПП «Техком», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та нарахування податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов