Постанова

від 29.05.2008 по справі 19/15а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/15А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.08                                                                                           Справа№ 19/15А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Галпродукт",  м. Львів

До Відповідача:  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м. Львів

Про скасування податкового повідомлення-рішення № 00021730/0/276 від 10.01.2008 р.   

                                                                                                                  Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь Представники Сторін:

Від позивача:    Кіт Ю.В. –представник (дов. б/н від 23.01.2008р.);

Від відповідача: Брославська О.О. - представник гол. держ. под. інсп.,

                (дов. №11261/10-010 від 16.05.2008р.);

Присутнім у судовому засіданні представникам Позивача та Відповідача, згідно із вимогами ст.ст. 49, 51, 130 КАС України роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Галпродукт", м. Львів до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м. Львів про скасування податкового повідомлення-рішення № 00021730/0/276 від 10.01.2008 р.

Обставини справи:

Ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення попереднього судового засідання від 08.02.2008р. попереднє засідання призначено на 27.02.2008р.

Ухвалою суду від 27.02.2008 року попереднє судове засідання відкладено на 07.03.2008р.

У судовому засіданні 07.03.2008р. представником Позивача подано документи, зазначені в ухвалі суду від 08.02.2008р., представником Відповідача подано Заперечення на позов, у яких останній проти позову заперечує у повному обсязі. Для надання можливості Сторонам подати необхідні документи по справі судове засідання відкладено на 25.03.2008 року.

25.03.2007р. представники Позивача та Відповідача в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання. Судом, для надання можливості Сторонам подати необхідні документи по справі, попереднє судове засідання відкладено на 08.04.2008р.

Ухвалою суду від 08.04.2008 року з метою надання можливості Сторонам подати необхідні документи по справі, попереднє судове засідання відкладено на 07.05.2008р.

В судовому засіданні 07.05.2008р. представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю, подав в судове засідання Додаткове обгрунтування позовних вимог (вх.канц.№ 10557 від 07.05.2008 року) та додані до нього докуменнти, а саме: копію Наказу № 23/03-1К від 23.03.2007 року, копія Наказу № 14/03-1К від 14.03.2007 року, копію закордонного паспорту працівника, копію Протоколу намірів підписаного працівником в Німеччині, копію довіреності, виданої працівнику для представництва інтересів ТзОВ "Компанія Галпродукт" перед іноземними контрагентами.

Представник Відповідача позовні вимоги заперечив повністю. Для надання можливості Сторонам подати необхідні документи по справі, судом оголошено перерву в попередньому судовому засіданні до 29.05.2008 року.

У судовому засіданні 29.05.2008р., за письмовим Клопотанням Позивач та Відповідач , які взяли участь у справі,- розпочатий судовий розгляд, про що винесена Ухвала.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані Позивачем та Відповідачем в судове засідання заслухавши пояснення представників Сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, судом встановлено:      

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Галпродукт" заявлено позовні вимоги до Відповідача ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00021730/0/276 від 10.01.2008 р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1902,39 грн., а саме, за основним платежем- 494,13, грн., за штрафними фінансовими санкціями 1408,26 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Акту про результати виїзної планової документальної перевірки ТзОВ "Компанія Галпродукт" (Позивача) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  від 21.12.2007 року № 2350/337/23-120/23969100, яким встановлено помилки в обчисленні податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач заперечив позовні вимогти та обґрунтування позовної заяви повністю, зазначив, що згідно з авансовим звітом працівником підприємства Півенем Є.Б. не повернуто до каси суму невикористаних підзвітних коштів.

Згідно з Наказом № 23/03-1К від 23.03.2007р. працівник підприємства Півень Є.Б. був направлений у відрядження до Англії терміном з 26.03.2007р. по 31.03.2007р. терміном на 6 днів, а кошти, виплачені працівнику, із розрахунку тривалості відрядження 16 днів, тобто на 2800,00грн. більше, ніж передбачено для даного закордонного відрядження і дана сума підприємству не повернута.          

При цьому Відповідач посилається на вимоги пп.9.10.1. п.9.10. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого: податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР);

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу —за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Відповідно до пп.9.10.3. п. 9.10. ст. 9 зазначеного закону, Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає помилковість хибність висновків Відповідача щодо перебування працівника підприємства Півня Є.Б. у відрядженні за кордоном протягом 6-ти днів.

Обгрунтовуючи свою позицію, Позивач у судовому засіданні подав  оригінал та належним чином завірену копію Наказу № 14/03-1К від 14.03.2007р. відповідно до якого вищезазначений працівник був відряджений до Німеччини з 16.03.2007р. по 25.03.2007р. Позивач зазначає, що перевіркою не взято до уваги Наказ № 14/03-1К від 14.03.2007, який передбачає відрядження працівника до Німечини на 10 днів.

Відповідно до поданих Позивачем Наказів № 23/03-1К від 23.03.2007р. та № 14/05-1К від 14.03.2007р.- тривалість відрядження працівника Півня Є.Б. становить 16 днів, а саме: відповідно до Наказу № 14/05-1К від 14.03.2007р. працівник був відряджений до Німеччини - з 16.03.2007р. по 25.03.2007р. - 10 днів, відповідно до наказу № 23/03-1К від 23.03.2007р. працівник був відряджений до Англії –з 26.03.2007р. по 31.03.2007 року –6 днів. Для доведення факту перебування працівника у відрядженні за кордоном протягом 16 днів Позивачем надано копію закордонного паспорту працівника, оригінал закордонного паспорту працівника був наданий для огляду суду в судовому засіданні самим працівником –Півнем Є.Б., який був наданий запрошеним в судове засідання для з'ясування обставин справи. З відміток, зроблених у закордонному паспорті прцівника Півня Є.Б. випливає, що він перебував за кордоном з 16.03.2007р. по 31.03.2007р.  

Відповідно до п.а) п.1.5. розділу ІІ  Порядку відрядження за кордон  Iнструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України № 59 від 13.03.1998р.,  фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначається:

а) у разі відрядження з України до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, —за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює;

б) у разі відрядження з України до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, —згідно з відмітками сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, у посвідченні про відрядження.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття і вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього;

В закордонному паспорті працівника Півня Є.Б. на контрольно-пропускному пункті зроблено відмітку про виїзд за межі України 16.03.2007 року, відмітка контрольно-пропускного пункту про повернення на територію України датується 31.03.2007 року.

Таким чином, тривалість перебування працівника Півень Є.Б. у відрядженні за кордоном визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті та становить з 16.03.2007 року по 31.03.2007 року - 16 днів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

У ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

          В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виконуючи вимоги ст. 151 КАС України, після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, головуючим у судовому засіданні надано Позивачу можливість дати додаткові пояснення.

Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, керуючись вимогами ст. 152 КАС України, Позивач взяв участь в судових дебатах,  в ході яких представник  Позивача підтвердив свої правові позиції відносно предмету спору.

Після закінчення судових дебатів судом оголошено перерву для виходу до нарадчої кімнати для ухвалення постанови, згідно із вимогами ст.ст. 153, 154 КАС України.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги (повна назва) визнані судом підставами, документально та законодавчо обгрунтованими такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 17, 70, 71, 86, 159, 160 –163 КАС України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Податкове повідомлення –рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 00021730/0/276 від 10.01.2008 року визнати нечинним та скасувати.

3.          Судові витрати покласти н Позивача.          

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя