Вирок

від 23.01.2014 по справі 1-517/11

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-517/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

В складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора: ОСОБА_3 ,

потерпілого: ОСОБА_4 ,

представника потерпілого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Констянтинівки, Донецької обл., та жителя АДРЕСА_1 , українця, не працюючого, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, судимого Коломийським міськрайонним судом 25.05.2011 р. за ст.358 ч.3 КК України до 2 місяців арешту, який вступив в силу 05.10.2011 р. згідно ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області, гр-на України, в скоєнні злочину, передбаченого ст.192 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою вчинене в особливо великих розмірах.

Злочин вчинено за таких обставин:

ОСОБА_6 , керуючись корисливими мотивами, маючи на меті заволодіння коштами банку в особливо великих розмірах шляхом укладення кредитного договору, усвідомлюючи, що не зможе в подальшому оплачувати заборгованість по кредитному договору, оскільки на той час не мав жодних джерел доходів, а також об`єктів власності та, не маючи наміру погашати заборгованість по кредитному договору, будучи ознайомленим з процедурою укладення кредитних договорів та отримання в кредит великих сум грошей, знаючи, що для цього необхідні довідки з офіційного місця працевлаштування, а також поручителі, ніде не працюючи, придбав у невстановленої слідством особи завідомо підроблені довідки про доходи в підприємстві „Колесо на своє прізвище та прізвище дружини ОСОБА_7 , яка виступила одним з поручителів по кредитному договору.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння коштами банку ОСОБА_6 , зловживаючи довірою знайомого ОСОБА_4 , спонукав останнього виступити поручителем по кредитному договору, запевнивши, що це формальність і що він буде вчасно здійснювати погашення кредиту, при цьому усвідомлюючи, що грошові кошти видані банком він привласнить, а у ОСОБА_4 наявне майно, на яке банк зможе звернути стягнення у випадку виникнення заборгованості по його кредитному договору та відповідно, задовольнивши кредитні вимоги за рахунок майна та коштів поручителя, не матиме претензій до нього, як боржника.

07 березня 2008 року ОСОБА_6 , зібравши всі необхідні документи та з метою втілення свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, подав в Коломийське відділення № 5 Івано-Франківського РУ ВАТ КБ „Надра, поряд з іншими обов`язковими документами, завідомо підроблені довідки про доходи в підприємстві „Колесо на своє прізвище та прізвище своєї дружини ОСОБА_7 , ввівши в оману працівників банку щодо власної платоспроможності. На підставі поданих підроблених документів Коломийським відділенням № 5 Івано-Франківського РУ ВАТ КБ „Надра з ОСОБА_6 укладений кредитний договір №482/2008 від 07.03.2008 р., згідно якого він отримав кредит в сумі 73152 доларів США, що згідно офіційного курсу валют НБУ становило 369417,6 гривень, які використав на купівлю квартири у АДРЕСА_1 і яка, відповідно до договору іпотеки, укладеного 06.03.2008р. між ним та ВАТ КБ „Надра, виступила забезпеченням виконання зобов`язання по кредитному договору.

ОСОБА_4 , не здогадуючись про реальні наміри ОСОБА_6 , спрямовані на протиправне заволодіння коштами банку, довіряючи йому, будучи переконаним ОСОБА_6 у добросовісності його намірів як позичальника та формальності свого поручительства, виступив поручителем по вищевказаному кредитному договору між ОСОБА_6 та ВАТ КБ «Надра», підписавши договір поруки.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, ОСОБА_6 , розуміючи, що куплена ним за кошти банку квартира перебуває у банківській заставі і у разі припинення ним виплат в рахунок погашення заборгованості по кредиту, банк може звернути стягнення на заставне майно, діючи умисно, з корисливих мотивів, незважаючи на те, що перед укладенням кредитного договору та договору іпотеки 29.02.2008р. власноручно написав письмове зобов`язання не реєструвати малолітніх дітей у вказаній квартирі, з метою перешкодити банку звернути стягнення на квартиру - предмет іпотеки подав у сільську раду с. Нижній Вербіж необхідні для реєстрації своїх малолітніх дітей документи, на підставі яких 01.10.2008 р. та 09.10.2008 р. місце проживання його дітей було зареєстровано у квартирі по АДРЕСА_1 , що у свою чергу у подальшому перешкодило банківській установі звернути стягнення на цю квартиру.

Заволодівши таким чином коштами банку ОСОБА_6 , з метою створення у працівників банку та у свого поручителя ОСОБА_4 враження щодо добросовісності його намірів як позичальника, вніс у банк декілька проплат по тілу кредиту всього на загальну суму 1, 723 дол. США, після чого, знаючи, що будь-яких доходів та майна, на яке б можливо було звернути стягнення, у нього немає, а на квартиру по АДРЕСА_1 , банк звернути стягнення не зможе через реєстрацію у ній малолітніх дітей, погашати заборгованість перед банком припинив.

Таким чином, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, подавши у Коломийське відділення №5 Івано-Франківського РУ ВАТ КБ „Надра завідомо підроблені документи про свої доходи та доходи своєї дружини ОСОБА_7 , заволодів шляхом обману коштами банку в особливо великих розмірах на суму 73152 доларів США, що згідно встановленого Національним Банком України офіційного курсу валют становило 369417,6 гривень, які до цього часу не повернув, чим спричинив ВАТ КБ „Надра матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_6 заборгованості по кредиту, за рішенням Коломийського міськрайонного суду від 26.10.2010р. з його поручителя ОСОБА_4 в солідарному порядку стягнуто на користь ВАТ КБ «Надра» в якості погашення заборгованості по кредитному договору грошові кошти в сумі 571 289, 14 грн.

На підставі вищевказаного рішення суду районним відділом ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження та 18.08.2011р. накладено заборону на відчуження всього нерухомого та рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме об`єктів нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 , вартість якого становить 240 243,00 грн., у с. Нижній Вербіж, Коломийського району, по вул. Українській 1К, вартістю 2 707 843,00 грн., та по АДРЕСА_3 , вартістю 748 209,00 грн., і транспортного засобу марки ЗИЛ ММЗ 554 М, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1983 р. випуску, вартістю 33 456, 85 грн., який 18.11.2011р. був описаний та вилучений державним виконавцем з володіння потерпілого.

ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 , який не підозрював про справжні наміри ОСОБА_6 заволодіти чужим майном шляхом шахрайства, спонукав його виступити поручителем при укладенні кредитного договору у Коломийському відділенні № 5 Івано-Франківського РУ ВАТ КБ „Надра, свідомо розраховуючи на переведення боргових зобов`язань по сплаті отриманого ним кредиту на поручителя, внаслідок чого банком звернуто стягнення на майно ОСОБА_4 в рахунок погашення боргових зобов`язань ОСОБА_6 в сумі 73152 доларів США, що згідно встановленого Національним Банком України офіційного курсу валют становило 369417,6 гривень, якими ОСОБА_6 заволодів шляхом шахрайства, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальні збитки в особливо великих розмірах.

Своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою вчинене в особливо великих розмірах ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч.1 КК України.

Свою вину в судовому засіданні у вчиненому підсудний не визнав і пояснив, що вважає доведеним в судовому засіданні з одного боку безпідставність обвинувачення, а з іншого - відсутність в його діях складу інкримінованого злочину. Хоча його звинувачують у наданні банку «Надра» підроблених документів про його доходи та доходи своєї дружини і відповідно заволодіння шляхом обману коштами банку у великих розмірах, чим спричинив банку «Надра» шкоду у великих розмірах, а також шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 , спонукав останнього стати поручителем по зобов`язанням по кредитному договору укладеному між банком «Надра» та ОСОБА_6 , розраховуючи переведення своїх боргових зобов`язань на поручителя ОСОБА_4 , в результаті чого банком було звернуто стягнення на майно ОСОБА_4 в сумі 73152 дол. США, чим останньому спричинено матеріальну шкоду у великих розмірах.

Обвинувачення не довело настання у потерпілих значної матеріальної шкоди, яка в п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Однак, вважає, що за кредитним договором банк видав йому кредит у сумі 73152 дол. США на покупку квартири. Кредитні кошти, а також його власні кошти були витрачені ним на купівлю квартири за адресою - АДРЕСА_1 . Ця квартира була передана ним банку в іпотеку у якості забезпечення його кредитних зобов`язань. Вартість даної квартири згідно висновку експерта Прикарпатської універсальної товарної біржі складає 80 689 дол. США, тобто значно перевишує суму отриманого ним кредиту. Відповідно до Закону України «Про іпотеку» банк має право звернути стягнення на цю квартиру в будь-який час з моменту виникнення у нього заборгованості. Враховуючи оціночну вартість квартири, яка перевищує заборгованість банк мав законну можливість реалізувати квартиру та повністю погасити заборгованість, шо виключає наявність будь-якої шкоди. Чому саме банк до сьогоднішнього часу не звернув стягнення на предмет іпотеку представники банку в судовому засіданні повідомити не змогли.

Висновок обвинувачення про те, що наявність прописаних в квартирі малолітніх дітей є перешкодою для реалізації квартири є неправдивим, оскільки чинне законодавство не містить будь-яких обмежень щодо реалізації іпотекодержателем житла за наявності проживаючих в ньому малолітніх дітей. Більш того в діючому законодавстві міститься зовсім протилежні приписи.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Ця ж норма закріплена і в ст. 109 Житлового кодексу України лише з застереженням, що виселення громадян з заставленої квартири (будинку) є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. В цій же статті передбачено, що відсутність такого тимчасового житла не тягне припинення виселення громадян.

Таким чином банк має право реалізувати вказану іпотечну квартиру, а навність в ній прописаних малотніх дітей не є перешкодою для цього.

Стосовно ОСОБА_4 - на сьогоднішній день вважає, що взагалі відсутні дані про розмір заподіяної йому шкоди.

Висновок обвинувачення про те, що банком було звернуто стягнення на майно ОСОБА_4 , не відповідає дійсності, оскільки банк за рішенням суду лише стягнув в судовому порядку з ОСОБА_4 , як поручителя, суму заборгованості по кредиту. Даних про фактичну реалізацію майна ОСОБА_4 , або про фактичну сплату ним заборгованості - суду представлено не було.

Вважає, що сам факт відкриття виконавчого провадження та арешт майна не є підставою для висновку про наявність шкоди, оскільки наявність арешту майна не припиняє права власності на це майно, тобто не тягне за собою завдання реальних збитків власнику і до моменту фактичної реалізації майна ОСОБА_4 (чого на сьогоднішній день зроблено не було), банк може в будь-який стягнути заборгованість безпосередньо з нього в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для припинення виконавчого провадження та звільнення поручителя ОСОБА_4 від відповідальності. Також навіть у разі фактичного стягнення з ОСОБА_4 коштів, у нього відповідно до ст.556 ЦК України виникає право замість банку стягувати з нього вказану заборгованість, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто ОСОБА_4 буде мати законну можливість реалізувати квартиру та повністю погасити заборгованість, що виключає наявність будь-якої шкоди.

Таким чином на сьогоднішній день відсутні підстави стверджувати, що будь-кому з потерпілих його діями реально заподіяна значна шкода.

Щодо об`єктивної сторони цей злочин полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника майна шляхом обману або зловживання довірою і зі змісту обвинувачення обман полягає у наданні підробної довідки, під час отримання кредиту.

В серпні 2007 року він разом із дружиною приїхали з Донецької області в м. Коломия для організації виробництва шлакоблоків, певний період часу вони проживали в готелі. В кінці лютого 2008 р. вони вирішили придбати квартиру і через оголошення познайомились з ОСОБА_8 , який продавав квартиру в с. Нижній Вербіж, Коломийського району. Останній їм повідомив, що вартість квартири становить 85 000 доларів, однак вказаної суми у нього не було, тому ОСОБА_9 запропонував оформити кредит в банку «Надра». При цьому він повідомив, що у нього в Коломийському відділенні Банку «Надра» є знайомі, і він зможе допомогти з отриманням ним кредиту для купівлі його квартири. Також ОСОБА_9 запропонував придбати у нього квартиру за вказану суму і він візьме на себе підготовку необхідного пакету документів для отримання кредиту, при цьому повідомив, що з боку служби безпеки банку до нього не буде ніяких питань.

Оскільки він погодився з пропозицією ОСОБА_10 і через деякий час передав йому завдаток в розмірі 5000 дол. США, то ОСОБА_9 повідомив, що починає займатися оформленням кредиту для нього, а в березні 2008 р. в Коломийському відділенні Банку «Надра» йому видали кредит в сумі 73152 дол. США на покупку квартири в с. Нижній Вербіж, Коломийського району.

Після цього він сплачував відповідні платежі за цим кредитом, однак осінню 2008 року у нього склалися тяжкі обставини, що призвели до неможливості сплачувати кредит.

Таким чином, він безпосередньо не надавав підроблену довідку в банк, про її надання йому стало відомо лише після порушення даної кримінальної справи.

Однак, вважає, що вказані обставини не були спростовані обвинуваченням в судому засіданні.

Також просить віднестись критично до показань співробітників банку в частині надання ним довідки про доходи, оскільки вони суперечать даним експертизи. Згідно висновку експерта № 09/03-27 від 18.03.2013 р. було встановлено, що підпис від його імені у заяві на встановлення постійно-діючого розпорядження 25.03.2008 р., а також у акті перевірки майна, що знаходиться в заставі банку від 02.09.2008 р. виконані не ним. Тобто підписи на цих документах пов`язаних з кредитом є підробленими. Крім того експерт не зміг підтвердити, заповнення саме ним анкети-заявки в частині внесення до анкети рукописним текстом від його імені даних про його зайнятість, контактної інформації, а також даних про дохід його сім`ї. Тобто він не надавав вказану довідку в банк, у зв`язку з чим в його діях відсутній об`єктивний склад правочину.

Стосовно показань ОСОБА_4 , який не зміг довести суду в чому саме він його обманув, що йому обіцяв та не виконав, також просить їх критично оцінити, так як ОСОБА_4 підписав договір поручительства, оскільки він йому повірив у тому, що він буде належним чином сплачувати кредит.

В той де час згідно показів на досудовому слідстві ОСОБА_4 (а.с. 48 т.2) він вказує, що підписав договір поруки, не тому що він його запевнив в своєчасності погашення кредиту, а навпаки - тому, що ОСОБА_4 сам припустив та був точно впевнений, що кредит йому не дадуть, і підписаний договір поруки не буде нести ніяких юридичних наслідків.

Таким чином, договір поруки був укладений ОСОБА_4 не внаслідок його обману, а навпаки - в наслідок необгрунтованої самовпевненості самого потерпілого - ОСОБА_4 .

Крім того вважає, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що разом із ОСОБА_4 вони планували спільний бізнес, за рахунок якого він мав сплачувати кредит.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Відповідно до п.18. Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.

Зі змісту обвинувачення вбачається, що він на момент укладення кредитного договору мав на меті привласнити кошти банку достовірно знаючи, що не зможе погашати кредит, та не маючи наміру його сплачувати.

Однак такий висновок обвинувачення вважає повністю було спростовано в ході судового розгляду справи.

Отримані від банку кредитні кошти він витратив на покупку квартири, яку відразу передав представнику продавця. Таким чином, жодних коштів він фактично не привласнив, оскільки витратив їх на придбання квартири, яку банк в будь-який момент може відібрати у нього в рахунок погашення заборгованості.

Проте банк порушив чинне законодавство і згідно договору іпотеки від 06.03.2008 р. він спочатку передав в іпотеку квартиру, а лише потім 07.03.2008 р. отримав гроші і розрахувався з представником продавця. Іпотечний договір заключений у нотаріуса і більше того, за цю квартиру, крім кредитних він також сплатив і власні кошти в розмірі 5000 доларів США. Також ним було сплачено тіло кредиту по кредитному договору 1828 дол.США та 4132 дол.США - відсотки за цим договором, що склало в загальній сумі - 5960 дол.США. Дані обставини на заперечуються обвинуваченням. Оскільки передача банку квартири в іпотеку дає право банку в будь-який момент продати цю квартиру та погасити заборгованість, в тому числі відсотки за кредитом та штрафні санкції, то невиконання зобов`язань по кредиту є перш за все економічно-невигідним саме для нього, оскільки в такому разі він втрачає крім кредитних також і свої особисті кошти. Тобто у разі невиконання кредитних зобов`язань для нього наступають лише негативні фінансові наслідки, будь-якої вигоди він від цього отримати не міг.

Зі змісту обвинувачення вбачається, що він на момент укладення кредитного договору достовірно знав про відсутність у нього джерел погашення заборгованості по кредиту в майбутньому.

Даний висновок також вважає був повністю спростований в ході судового розгляду.

Зокрема, були встановлені (в тому числі показами потерпілого ОСОБА_4 ) наступні обставини:

В 2007 році він разом із потерпілим ОСОБА_4 дійшли згоди вести спільний бізнес з виробництва шлакоблоку в Коломийському районі, ОСОБА_4 зі свого боку повинен був надати майданчик для будівництва виробничого цеха та забезпечити фінансування будівництва, а він зі свого боку повинен був надати необхідне обладнання для виробництва та організувати будівництва цеха, а в подальшому здійснювати керівництво виробництвом. Згідно бізнес-плану планувалося виробництво будівельних матеріалів, що забезпечувало би отримання значного прибутку.

На виконання цих домовленостей він надав обладнання: шлакоблочний прес № 639-5-00 ФО 940303 та малий прес РК- 250, яке було розташоване на наданому ОСОБА_4 майданчику - АДРЕСА_3 ., після чого почалося будівництво цеху згідно попередніх домовленостей. Цех було збудовано з використанням їхнього електрообладнання та здано в експлуатацію в грудні 2009 року, про що свідчить технічний паспорт. Організацією будівництва цеху та вводу його в експлуатацію займався безпосередньо він. При цьому право власності на збудований цех було оформлено саме на ОСОБА_4 .

Після цього залишилося лише під`єднати цех до електроспоживання та розпочати роботу. Вся необхідна робота була проведена і в серпі 2010 р., цех було приєднано до електроспоживання, однак потужність на той час була не достатньою для роботи всього виробництва і у зв`язку з тим, що його було заарештовано робота розпочата не була. Таким чином, вказані обставини підтверджують, що на момент укладання кредитного договору та договору поруки, у нього були цілком сплановані джерела доходу. Невиконання зобов`язань перед банком відбулося з об`єктивних причин пов`язаних в тому числі непорядною, а може навіть із протиправною поведінкою його партнера - ОСОБА_4 .

Зі змісту обвинувачення вбачається, що він умовив ОСОБА_4 укласти договір поруки з метою переведення в майбутньому своїх кредитних зобов`язань на поручителя ОСОБА_4 . При цьому він, на думку обвинувачення, керувався тим, що у разі звернення банком стягнення на майно поручителя до нього не буде ніяких претензій, з чим незгідний.

Відповідно до ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, виконання поручителем зобов`язання боржника, не звільняє самого боржника від виконання цього зобов`язання, але вже перед поручителем. У зв`язку з цим, звернення банком стягнення на майно поручителя ОСОБА_4 ніяким чином не зменшує або звільняє його від кредитних зобов`язань. В цьому разі він буде зобов`язаний їх виконати на користь ОСОБА_11 і у останнього виникло би право звернути стягнення на його квартиру. Тобто з його боку обману ОСОБА_11 не відбулося.

Вважає, що наведеним доводиться відсутність в його діях складу інкримінованого йому злочину, тому просить його виправдати.

Незважаючи на не визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого підсудному злочину його вина доведена повністю зібраними по справі доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , про те, що приблизно в липні 2007 року до нього на роботу в АДРЕСА_4 , де розташовані складські приміщення, в яких зберігаються будівельні матеріали, приїхав раніше незнайомий ОСОБА_12 , житель Донецької області, з яким його познайомив партнер по бізнесу ОСОБА_13 , і запропонував вести спільну діяльність по виробництву шлакоблоків, знаючи, що у нього на той час були складські приміщення і територія.

ОСОБА_14 твердив, що у нього в Донецькій області знаходиться устаткування по виготовленню цих шлакоблоків. На той час був будівельний бум. Він, обдумавши даний проект, вирішив ним зайнятись, однак потім виявилось, що у власності ОСОБА_14 знаходився тільки один малий прес, а все інше обладнання належало не йому, ОСОБА_14 просто знав у кого воно знаходиться. Вони з ОСОБА_14 домовились, що решту обладнання, тобто один великий прес, він викупить за свої кошти і так вони зробили, обладнання перевезли по місцю здійснення торгової діяльності.

Крім того він організував часткове перевезення вказаного обладнання, після чого почали встановлювати обладнання. Обладнання було дуже потужне і їм не вистачало потужності електроенергії. Крім того складське приміщення не було здане в експлуатацію.

Однак через особисті сімейні проблеми, так як у нього у листопаді 2007 року народилося четверо дітей і він практично весь час з дружиною був у Києві, то по усній домовленості всіма організаційними питаннями займався ОСОБА_14 , оскільки сам не мав часу.

На той час у нього бізнес ішов добре, а ОСОБА_14 запевняв, що обладнання, яке закуплене, має велику потужність виробництва, за його словами один великий прес, що був закуплений за його гроші, міг виробляти за добу до 8 тисяч шлакоблоків, а на даний час вартість одного шлакоблоку біля 6 грн., скільки коштувало тоді, не знає, тобто це була вигідна пропозиція вкладення коштів. Тобто ОСОБА_14 намалював дуже велику перспективу такого бізнесу.

У нього було приміщення, яке не використовувалося, підсудний говорив дуже заінтересовано, тому він подумав, якщо він іншого бізнесу немає, то буде займатися цим, він ОСОБА_14 не контролював і думав, що він збирає всі необхідні документи, для того, щоб РЕМ надав дозвіл на збільшення електропотужності, а також документи, що необхідні для здачі приміщення в експлуатацію.

Крім того ОСОБА_14 їздив у Донецьк і він думав, що він їздить, щоб довідатися від спеціалістів, як правильно налагодити виробництво. Конкретно питання обсягу виробництва, доходів не обговорювали, так як було вирішено, що питання про конкретний розподіл доходів буде вирішено після того як буде запущено виробництво і буде видно який є обсяг виробництва, які чисті доходи.

В подальшому він довідався, що ОСОБА_14 не зробив нічого для того, щоб запустити виробництво, не зібрав жодних документів. Те, що ОСОБА_14 нічого не робив виплило вже після укладення кредитного договору, а особливо після того, як до нього почали приходи претензії з банку.

На даний час розуміє, що вся поведінка підсудного була спрямована на те, щоб ввійти до нього в довіру, а пізніше він і скористався довірою, тобто спонукав його виступити поручителем по кредитному договору. За своїми підрахунками витратив близько 400 тис. грн. на налагодження вказаного бізнесу, а також надав свій склад, а ОСОБА_14 вклав тільки невелику частину обладнання.

Крім того йому відомо, що виробництво також не було запущене тому, що невистачало певних запчастин. Коли устаткування було перевезено в ОСОБА_15 , ОСОБА_14 перевіз сімю і знімав десь в м. Коломия квартиру.

Через деякий час він сказав, що в с. Н. Вербіж, Коломийського району, продається квартира і він має бажання її купити. Приблизно в лютому 2008 року ОСОБА_14 сказав, що в Коломиї банк „Надра готовий видати йому кредит для викупу нерухомого майна (квартири). Конкретно про яку суму йшлось на той час потерпілий не знав. І він став просити, щоб ОСОБА_11 виступив поручителем перед кредитором, так як його знали як успішного підприємця, а кредит в такій сумі йому без поручительства особи з хорошою репутацією не дають. Також ОСОБА_14 посилався на те, що він тут нікого не знає, що вони тут чужі люди, а тому йому нема кого більше просити.

Він відмовив ОСОБА_14 так як сам являвся позичальником в банку, знає всі процедури отримання. Однак останній наполягав на своєму, наводив різні доводи, запевняв, що жодних проблем не буде, також він посилався на те, що вони майбутні партнери, що бізнес буде приносити великий дохід, і він легко зможе погасити будь які кредити, таким чином переконав його, а він на той час сприймав його як серйозного чоловіка, оскільки малював радужні перспективи бізнесу.

Крім того, підсудний на той час уже повністю ввійшов до нього в довіру, останній сприймав його навіть як товариша. На даний час розуміє, що це було зроблено тільки для того, щоб увійти до нього в довіру, оскільки грошей він не мав, так як постійно просив у нього невеликі суми грошей на прожиття та на налагодження бізнесу.

Він звичайно давав йому грошові кошти і радів, оскільки вважав, що це є підтвердженням, що він дійсно хоче запустити виробництво та скоро від цього буде дохід.

На момент укладення кредитного договору він був у Києві, а тому не міг в той день підписати договір поруки. Погодившись виступити поручителем, в один з днів березня 2008 року, вони перебували з ОСОБА_14 в кафе „ Зустріч, що в районі автостанції в м. Коломиї, де розпивали спиртні напитки, під час яких ОСОБА_14 подав для підпису договір поруки з мокрою печаткою банку, який необхідний для видачі кредиту і він, не читаючи, оскільки вважав, що підсудному не видадуть кредит і підписав даний договір.

Пізніше зі слів ОСОБА_14 йому стало відомо, що він кредит в банку отримав і купив квартиру. Яку суму кредиту отримав на той час було невідомо. Чи дійсно мав розмову з представником банку по телефону з приводу свого поручительства не пригадує. Коли ОСОБА_14 спонукав виступити поручителем по його кредитному договору, запевнивши, що це формальність, то він зателефонував до ОСОБА_16 , яка вела по усній домовленості його бухгалтерію та попросив їй, щоб вона посприяла ОСОБА_14 , чим могла, пізніше від неї стало відомо, що вона пішла в банк, де надала певні документи, а саме звіти про доходи, а також заповнила анкету з даними.

Приблизно через рік до нього зателефонувала керуюча банком „Надра і повідомила, що ОСОБА_14 не сплачує кредит, а він є поручителем, несе таку ж відповідальність перед кредитором як і позичальник і щоб він переконав ОСОБА_14 сплатити заборгованість. Пізніше керуюча викликала в банк і повідомила, що ОСОБА_14 отримав кредит в сумі 73151 доларів США. В представленому договорі поруки від 07.03.2008 року підпис належить йому, однак підписав він договір пізніше вказаної у договорі дати. Підписуючи договір поруки ОСОБА_11 , не враховував його як серйозний документ, так як виступав неодноразово позичальником в банку, то процедура оформлення документів на видачу кредиту оформлялась іншим чином.

В підготовці документів на видачу кредиту залучались юридична служба банку, яка перевіряла майновий стан позичальника, згоду членів сімї, та достовірність, а так як він підписав даний договір у відсутності представників банку, то вважав його нікчемним.

Стверджує, що на той час, коли він підписував договір поруки, ОСОБА_14 вже отримав грошові кошти в банку та вже жив у квартирі, яку купив за ці кошти.

Після того як працівники банку, звернулися до нього, то він говорив з ОСОБА_14 , який весь час запевняв, що він все вирішить, що він знайде кошти, інколи він говорив, що банк «Надра» розпадеться і кредит не потрібно буде сплачувати, тобто тоді він почав розуміти, що підсудний і не мав наміру сплачувати цей кредит і він увійшов до нього у довіру, скористався його довірливістю та спонукав виступити поручителем по його кредитному договору, обіцяючи, що він запустить виробництво і завдяки великим доходам легко буде погашати кредит.

Однак, в 2010 року було винесено рішення суду, відповідно до якого з нього як з поручителя в солідарному порядку стягнуто заборгованість по кредитному договору укладеному ОСОБА_14 , на підставі якого виконавчою службою відкрито виконавче провадження та державні виконавці 18.08.2011 року наклали арешт на все його нерухоме та рухоме майно, а також наклали заборону на його відчуження та вже почали описувати майно. Зокрема в нього є в наявності транспортний засіб ЗИЛ ММЗ 554 М і 18.11.2011 року вказаний автомобіль описали і забрали. Крім того, за вказаною в АДРЕСА_5 , у нього був у власності об`єкт незавершеного будівництва, де планувалося створити відпочинковий комплекс. Однак, 18.11.2011 року працівники ДВС також описали ще і цей об`єкт та наклали арешт на нього.

Також має у власності житловий будинок в АДРЕСА_2 , а також об`єкти незавершеного будівництва в АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , ці об`єкти ДВС ще не описувало, однак арешт та заборона відчуження на них накладені 18.08.2011 року. Вважає, що ОСОБА_14 вчинив відносно нього шахрайські дії, оскільки зловживаючи довірою спонукав виступити поручителем по кредитному договору, внаслідок чого банк намагається з нього стягнути заборгованість Чуфицького по його кредитному договору, яку він і не мав наміру одразу погашати і зараз не бажає погашати.

- показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що в Коломийському відділенні №5 Івано-Франківського РУ ВАТ КБ «Надра» працював спочатку на посаді економіста, а потім на посаді старшого менеджера з 2004 року до листопада 2010 року. В момент отримання кредиту ОСОБА_6 працював на посаді старшого менеджера по роботі з фізичними особами. В його посадові обов`язки як старшого менеджера входило консультація клієнтів з умов кредитування, збір документів для оформлення кредитів, оформлення кредиту в кредитній програмі, безпосередня видача кредиту.

На початку лютого 2008 р. до нього звернувся підсудний за роз`ясненням про умови кредитування на купівлю квартири. Згідно умов кредитування, кредит на купівлю житла видавався в розмірі 80% від експертної оцінки нерухомості, терміном до 30 років. Також до уваги брався фінансовий стан позичальника. Порука одного з подружжя була обов`язковою. Ним було роз`яснено ОСОБА_6 дані умови.

Оскільки для отримання кредиту потрібно надати в банк довідки про доходи, як позичальника так і поручителя, експертну оцінку нерухомості, документи на квартиру, зокрема свідоцтво на право власності та витяг з БТІ, що довів до відома підсудного і приблизно через два тижні в банк прибув ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_7 з зазначеними документами, а саме: довідками про доходи в підприємстві «Колесо» на своє прізвище та прізвище своєї дружини ОСОБА_7 , експертною оцінкою квартири яку він мав бажання купити та витягом на дану квартиру з МБТІ, що знаходилась в с. Н. Вербіж, Коломийського району.

Перевіривши їхні документи, він зробив ксерокопії з них та запропонував сімї ОСОБА_14 написати заяви на отримання кредиту на суму яку вони просили 72000 дол.США. Чуфицький крім того говорив, що у нього є ще якась нерухомість в Донецькій області.

Також роз`яснив підсудному, що питання про надання йому кредиту буде розглядатись в центральному офісі м. Києва і про результати розгляду він буде повідомлений. Після чого, в той день передзвонив по зазначеному на довідці про доходи номері телефону, тобто перевіряв достовірність зазначених довідок, де йому сказали, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 працюють на даній фірмі. Всі вище зазначені документи він надав начальнику відділення ОСОБА_18 і щоб зменшити ризики начальник запропонувала взяти ще одного поручителя, бажано жителя Івано-Франківської області, про це було повідомлено позичальника.

На слідуючий день до неї звернулась бухгалтер приватного підприємця ОСОБА_4 , який мав виступати поручителем по кредиту ОСОБА_6 і представив звіти з ДПІ і з паспортом ОСОБА_4 . Менеджером по малому бізнесу ОСОБА_19 було здійснено виїзд на місце бізнесу ОСОБА_4 для оцінки бізнесу. Він зв`язався з ОСОБА_4 по телефону, який підтвердив те, що не відмовляється виступати поручителем по даному кредиту, але зараз знаходиться в Києві, тому особисто до банку прийти не зможе, однак в подальшому підпише договір поруки.

Визнає, що договір поруки повинен підписуватися в день підписання договору кредиту, однак зважаючи на репутацію ОСОБА_11 на те, що на той час його бізнес був прибутковий, він часто виступав позичальником у банку та завжди все вчасно погашав, вони пішли на уступки і вирішили, що договір поруки з ОСОБА_11 підпишуть пізніше, тим більше, що останній особисто підтвердив свою згоду в телефонному режимі, а також, що направив свого бухгалтера, чим підтвердив бажання виступити поручителем. Менеджером ОСОБА_20 був здійснений виїзд на місце квартири, яку бажав придбати в кредит ОСОБА_6 для перевірки наявності і стану зазначеної квартири, про що і був складений акт. Перевірка експертної оцінки в обов`язки менеджера не входить.

Всі вищезазначені документи були занесені в кредитну програму і відправлені в Центральний офіс м. Києва для вирішення питання про надання кредиту. Приблизно через два тижні з Києва надійшло рішення про надання кредиту, про що і було повідомлено ОСОБА_6 і запропоновано прийти в банк для підписання договорів кредиту, договору поруки, для оформлення договору купівлі продажу квартири і договору іпотеки.

Через декілька днів в банк з`явився підсудний. Спочатку по процедурі вони взяли заяву-зобовязання у ОСОБА_6 не прописувати малолітніх дітей і пенсіонерів в квартирі, яка передається в заставу банку на час дії кредитного договору. У всіх випадках укладення кредитних договорів, де забезпеченням виконання зобов`язання по кредиту виступає нерухоме майно, вони на момент укладення договору перевіряють, чи у квартирі, що повинна виступити предметом іпотеки не прописані малолітні діти або пенсіонери, оскільки це унеможливлює звернення стягнення майна на користь банку у випадку невиконання клієнтом своїх зобов`язань за кредитним договором. Ця ж сама процедура була дотримана під час укладення договору з ОСОБА_14 , тобто від нього була відібрана відповідна заява зобов`язання у письмовому вигляді, що міститься в матеріалах кредитної справи.

В кінці робочого дня громадянин ОСОБА_6 разом з ОСОБА_21 принесли договір купівлі-продажу квартири, і договір іпотеки. Після чого ОСОБА_6 підписав кредитний договір і згідно доручення ОСОБА_7 договір поруки дружини. В той же день ним було оформлено видачу кредиту в сумі 73152 доларів США, з яких 72000,00 доларів США мав отримати позичальник , а решта, тобто 1152 дол. США одразу було зараховано на рахунок банку по безготівковому розрахунку в якості комісії за розрахунки по укладеному кредитному договору. Це все відображено в документах наявних у кредитній справі. ОСОБА_6 отримав в касі зазначену суму коштів, про що свідчить підписана ОСОБА_6 заява на видачу готівки і передав дані кошти ОСОБА_21 про, що свідчить розписка підписана ОСОБА_21 складена в день отримання кредиту, про те, що він отримав від ОСОБА_22 грошові кошти в сумі 72000 дол. США.

Пригадує, що ОСОБА_14 взяв гроші з каси, а тоді вони з Вигнанцем стояли з боку та говорили між собою і самого факту передачі грошових коштів ОСОБА_14 Вигнанцю свідок не бачив, однак потім Вигнанець перечитав та підписав розписку.

В подальшому він декілька днів зв`язувався з громадянином ОСОБА_4 і нагадував про необхідність підписати договір поруки. Через декілька днів ОСОБА_4 з`явився в банк особисто і підписав договір поруки в його присутності.

Чуфицький кредит сплачувався вчасно і в повному обсязі до серпня 2008 р., потім було декілька часткових проплат, тобто тільки по процентах, а по тілу кредиту після липня 2008 року проплат вже не поступало. З ОСОБА_6 неодноразово проводились переговори по погашенню кредиту, відсилались претензії, однак ОСОБА_6 в банк не являється будь- яких проплат до погашення кредиту не здійснює. А тому згідно процедури банк почав здійснювати перевірку майнового стану позичальника. Звернувшись в сільську раду с. Нижній Вербіж вони отримали відповідь, що родина ОСОБА_14 прописала в заставній квартирі 3-ох неповнолітніх дітей після того, як уже був укладений кредитний договір та договір іпотеки, тим самим стало зрозуміло, що ОСОБА_14 одразу не мав наміру сплачувати кредит, тобто вчинив шахрайські дії. А тому вони продовжували здійснювати перевірку його як клієнта банку і встановили, що він подав фіктивні довідки про його та дружини заробітню плату, тобто ні він ні його дружина ніколи не працювали на тому підприємстві, з якого подали фіктивні довідки. Стало зрозуміло, що ОСОБА_14 незаконно, обманувши працівників банку, отримав кредит, в подальшому декілька раз вніс проплату, щоб одразу не викликати підозр, а потім, реалізуючи свій умисел на заволодіння коштами, прописав малолітніх дітей, щоб банк не міг звернути квартиру на свою користь.

У ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_14 на момент отримання кредиту не мав жодного офіційного джерела доходу, а на даний час, в ході розслідування кримінальної справи та судового слідства було встановлено, що він не мав і неофіційних джерел доходу, а тільки всім розказував про налагоджений бізнес з ОСОБА_11 , який так і не запущений і ОСОБА_14 ніяких кроків для цього не робив, тобто все це свідчить про те, що він, укладаючи кредитний договір чудово розумів, що не зможе його в подальшому виплачувати.

Чуфицькому направлялися претензії, однак останній в банк не з`являвся, на співпрацю не йшов, коли до нього дзвонили наші представники з метою відшукання консенсусу вигідного для обох сторін, то чули тільки хамство в свою адресу. Це також свідчить про те, що ОСОБА_14 не сплачував кредит не через важке матеріальне становище, а через те, що і не мав наміру його сплачувати.

- показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що на посаді начальника Коломийського відділення № 5 Івано-Франківського РУ ПАТ КБ «Надра» працює з 2003 р. В її посадові обов`язки входить перевірка наявності всієї кількості документів, згідно переліку для отримання кредиту, перевірка правильності оформлення з метою зменшення ризиків при поверненні кредитів. Згідно доручення банку в її обов`язки входило підпис від імені банку кредитних договорів, договорів іпотеки і поруки.

В лютому 2008 р. на нараді менеджерів, старший менеджер ОСОБА_17 доповів про наявність в нього на розгляді документів по кредиту на купівлю житла сім`єю ОСОБА_14 . Менеджер просив поради на рахунок того, що подружжя ОСОБА_14 були зареєстровані в Донецькій області. Для зменшення ризику повернення кредиту нею було запропоновано взяти ще одного поручителя, що відповідало умовам банківського продукту на купівлю житла. Менеджер запропонував це потенційним позичальникам. Через деякий час вияснилось, що поручителем по даному кредиту мав виступати ПП ОСОБА_4 , який мав позитивну репутацію в м. Коломия.

Згідно умов кредитування менеджером по малому бізнесу ОСОБА_19 було здійснено виїзд на місце бізнесу ОСОБА_4 і проведено оцінку бізнесу даного підприємця. Опрацювавши ці всі матеріали вона відправила їх на розгляд риск-менеджеру головного офісу м. Києва. Через деякий час прийшло позитивне рішення з головного офісу м. Києва. Далі по процедурі вони взяли заяву-зобовязання у ОСОБА_6 не прописувати малолітніх дітей і пенсіонерів в квартирі, яка передається в заставу банку на час дії кредитного договору. Щодо його дружини, то вони заяву не відбирали, однак так як квартира на праві власності належить ОСОБА_14 , то він у будь якому випадку надає згоду на прописку будь кого у даній квартирі, в тому числі малолітніх.

Менеджер ОСОБА_17 підготувавши всі документи для оформлення договору іпотеки відправив продавця і покупця до нотаріуса. Через деякий час, старший менеджер ОСОБА_17 заніс їй на підпис підписані клієнтами договір іпотеки, кредитний договір, договір поруки, бухгалтерські документи на отримання ОСОБА_6 готівки з каси банку, документ про проплату комісії і страховки предмету застави і розписку, стандартної форми, про передачу коштів представнику продавця.

Особисто вона ні з ОСОБА_6 , ні з його дружиною не спілкувалась, консультацій не надавала і дані громадяни ні по яких питаннях до неї не звертались. Чуфицький оформив кредит на 73 152 доларів США, з яким йому було видано через касу 72 000 доларів США, а решта, тобто 1152 дол. США одразу було зараховано на рахунок банку по безготівковому розрахунку в якості комісії за розрахунки по укладеному кредитному договору. Це все відображено в документах наявних у кредитній справі.

Проблеми по кредиту отриманого ОСОБА_6 почалися через декілька місяців, після того як він перестав сплачувати кредит. І вона згідно своїх прямих обов`язків, разом з менеджерами в телефонному режимі просила погашати кредит, а через деякий час і вимагала повернення платежів, на що неодноразово чула нецензурну бесіду, хамство, почали надходити скарги від підсудного і погрози в її адресу. Особисто ОСОБА_6 їздив на прийом до начальника служби безпеки банку зобов`язувався вносити проплату по кредиту по 2000,00 грн. в місяць, хоча ні одної проплати зроблено не було.

Звернувшись в сільську раду с. Нижній Вербіж банк отримав відповідь, що родина ОСОБА_14 прописала в заставній квартирі неповнолітніх дітей після того, як уже був укладений кредитний договір та договір іпотеки, тим самим стало зрозуміло, що ОСОБА_14 одразу не мав наміру сплачувати кредит, тобто вчинив шахрайські дії. А тому вони продовжували здійснювати перевірку його як клієнта банку і встановили, що він подав фіктивні довідки про його та дружини заробітню плату, тобто ні він ні його дружина ніколи не працювали на тому підприємстві, з якого подали фіктивні довідки. Стало зрозуміло, що ОСОБА_14 незаконно обманувши працівників банку отримав кредит, в подальшому декілька раз вніс проплату, щоб одразу не викликати підозр, а потім, реалізуючи свій умисел на заволодіння коштами приписав малолітніх дітей, щоб банк не міг звернути квартиру на свою користь.

У ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_14 на момент отримання кредиту не мав жодного офіційного джерела доходу, а на даний час в ході розслідування кримінальної справи та судового слідства було встановлено, що він не мав і неофіційних джерел доходу, а тільки всім розказував про налагоджений бізнес з ОСОБА_11 . все це свідчить про те, що він укладаючи кредитний договір чудово розумів, що не зможе його в подальшому виплачувати. Після цього вона звернулась в службу безпеки банку про прийняття мір щодо ОСОБА_14 . Однак ОСОБА_14 продовжував ігнорувати вимоги банку і кредит не сплачував, що змусило банк звернутись в правоохоронні органи. На даний час він також кредит не сплачує.

Банк звернувся в суд в порядку цивільного судочинства до Чуфицького та його поручителів ОСОБА_14 та ОСОБА_11 про стягнення з них в солідарному порядку коштів для погашення кредитного договору. Вказану справу в суді банк виграв і на даний час є рішення суду про стягнення з них трьох коштів в рахунок погашення кредиту Чуфицького. Питання про розірвання достроково кредитного договору у позовній заяві під час звернення в суд в порядку цивільного судочинства не ставилося.

- показаннями свідка ОСОБА_23 про те, що за час роботи в банку «Надра» не займався видачею кредитів, а тільки поверненням боргів. Стверджує , що правом банку є обрання способів повернення боргу та способів їх стягнення.

- показаннями свідка ОСОБА_24 про те, що за проханням ОСОБА_6 оглядав літом 2012 р. в с.Н.Вербіж площадку, на якій була розміщена дробілка та інше обладнання для виготовлення шлакоблоків. Знає що дана площадка належить ОСОБА_4

- показаннями свідка ОСОБА_25 про те, що у вересні 2011 р. за проханням ОСОБА_6 підготовляв лінію по виготовленні шлакоблоків на площадці в с.Н.Вербіж і вважає що обладнання було на 80% підготовлене до запуску , про що спілкувались і з ОСОБА_4 і вже були зразки шлакоблоків, тобто повинні були випускати готову продукцію.

Крім того, вина підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.192 ч.2 КК України доведена оглянутими судом в матеріалах кримінальної справи доказами: - відношенням директора Івано Франківського РУ ВАТ КБ «Надра» від 07.04.2011 року про те, що ОСОБА_6 при укладенні кредитного договору вчинив шахрайські дії./том 1 а.с.8/; - протоколзаявою ОСОБА_4 від 16.11.2011 року про факт вчинення щодо нього ОСОБА_6 шахрайських дій. /том 4 а.с.9/; -довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Коломия №2626/11 від 13.04.2010 р., згідно якої страхувальником підприємство „Колесо (код ЄДРПОУ 19389495) не подавались відомості до системи персоніфікованого обліку на застрахованих осіб ОСОБА_6 ( ідн. номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_7 (ідн. номер НОМЕР_3 ) за 2007 р. (том №1 а.с. 21); - розрахунками сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою поданим підприємством „Колесо в державну податкову адміністрацію за 2007-2008 роки, згідно яких чисельність працюючих в підприємстві „Колесо за вказаний період не зареєстровано. (том №1 а.с.23-26);- протоколами виїмки від 27.08.2010 року та від 14.11.2011 року, протоколом огляду та постановою про визнання речовим доказом оригіналу кредитної справи за кредитним договором №482/2008 укладеним 07 березня 2011 року ОСОБА_6 (том 1 а.с.106, том 4 а.с. 84 86, том 2 а.с.6 8, том 4 а.с. 237 240); - заявою ОСОБА_6 від 29.02.2008 року, відповідно до якої останній зобов`язується не приписувати квартирі за адресою: с. Нижній Вербіж Коломийського району, яка повинна виступити предметом іпотеки малолітніх дітей.(том 4 а.с.171); - довідкою, виданою сільською радою с. Н.Вербіж від 08.11.2011 р., відповідно до якої ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 01.10.2008 р. прописав ОСОБА_26 , 1992 р. н., ОСОБА_27 , 2004 р. н., а 09.10.2008 року ОСОБА_28 , 2008 р.н.(том 4 а.с.66); - довідкою, виданою Управлінням ПФУ в м. Коломия та Коломийському районі, відповідно до якої ОСОБА_7 в період з 01.07.2008 р. по 26.07.2008 р. перебувала в трудових відносинах з ТВФ «БММВ», в період часу з 01.05.2010 р. по 31.08.2010 р. з «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ», з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р. здійснювала догляд за дитиною. (том 4 а.с.46); - довідкою, виданою Управлінням ПФУ в м. Коломия та у Коломийському районі, відповідно до якої ОСОБА_6 в період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р. не перебував в трудових відносинах з будьякою юридичною чи фізичною особою (том.4 а.с.48); - довідками з оДПІ м. Коломия, відповідно до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в період часу з 2008 р. по даний час не були зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності.(том.4 а.с.50, 52); - довідкою з оДПІ м. Констянтинівка Донецької області, відповідно до якої ОСОБА_6 в період часу з 2008 р. по даний час не був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.(том.4 а.с.54); -довідкою з оДПІ м. Констянтинівка Донецької області, відповідно до якої ОСОБА_7 перебувала на податковому обліку як фізична особа підприємець, однак за рішенням суду її діяльність припинена у зв`язку з неподанням податкової звітності. За період часу з 2008 р. подала лише один податковий звіт за перший квартал 2008 р.(том.4 а.с.56); - довідками з ДЗК відповідно до яких земельні ділянки ні на кого з членів сім`ї ОСОБА_14 в період часу з 2008 р. по даний час не були зареєстровані. (том.4 а.с.68, 70); - довідками з БТІ м. Констянтинівка, Донецької області та БТІ м. Коломия, відповідно до яких у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за період часу з 2005 р. по даний час іншої нерухомості крім квартири по АДРЕСА_1 у власності не було. (том.4 а.с.72, 74,76,78); - заявами на переказ готівки та розрахунком заборгованості по кредитному договору №482/2008 р., -протоколом їх огляду та постановою про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів справи, відповідно до яких Чуфицький вніс проплати по кредитному договору тільки 14.04.2008 р. на суму 960,1 дол. США, 14.05.2008 р. 776,11 дол. США, 19.05.2008 р. 313 дол. США, 12.06.2008 р. 1112,1 дол. США, 23.07.2008 р. 1592 дол. США., 22.08.2011 р. 342 дол. США, 26.09.2008 р. 281,83 дол. США, 26.03.2009 р 250 дол. США., всього по тілу кредиту на суму 1,723 дол. США. (том.4 а.с.15 -31); -постановою про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження від 18.08.2011 р., відповідно до якої на все майно ОСОБА_4 . ДВС накладено арешт.(том.5 а.с.53 54); -актом опису й арешту майна від 18.11.2011 р., відповідно до якого описано та накладено арешт на транспортний засіб марки ЗИЛ ММЗ 554 М, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 (том.5 а.с.78-79); -актом державного виконавця від 18.11.2011 р., відповідно до якого з володіння ОСОБА_4 вилучено транспортний засіб марки ЗИЛ ММЗ 554 М, державний номерний знак НОМЕР_1 .(том.5 а.с.82); -актом державного виконавця від 21.10.2011 р., відповідно до якого ОСОБА_6 перешкоджав працівникам ДВС описати нерухоме майно, що йому належить, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .(том.5 а.с.27).

Вироком Коломийського міськрайонного суду 25 травня 2011 року ОСОБА_6 визнано винним за ст.,ст.190 ч.4, 358 ч.3 КК України і засуджено у відповідності до ст.70 КК України до 1 року позбавлення волі (том 3 а.с.62-66). Однак, 05 жовтня 2011 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області вказаний вирок скасовано в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 190 ч.4 КК України, який направлено на додаткове розслідування, а в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 358 ч.3 КК України до 2 місяців арешту залишено без змін та вирок вступив в законну силу.(том.3 а.с.188-192). В ухвалі Апеляційного суду зазначено, що висновок Коломийського міськрайонного суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_6 у вчинення злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами , відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством , належно досліджених та правильно оцінених в судовому засідання даказах. Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_6 використав завідомо підроблені документи для отримання кредиту.

Таким чином, у відповідності до ст.65 КПК України /в редакції 1960 р. /судом уже встановлено наявність суспільно небезпечного діяння ОСОБА_6 за ст. 358 ч.3 КК України, його винність у цьому, а тому в даному судовому засіданні в даній частині слід вважати доведеним дії підсудного по використанню завідомо підроблених документів для отримання кредиту.

Аналізуючи перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що показання підсудного слід оцінити критично як дані ним з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, оскільки вони спростовуються як показаннями потерпілого та свідків в судовому засіданні так і наведеними, перевіреними судом письмовими доказами, які відповідають фактичним обставинам справи.

Також судом, в процесі розгляду справи як протокольно так і окремими постановами було відмовлено обґрунтовано в задоволенні надуманих клопотань підсудного та його захисників, які відмовлялись від захисту підсудного через затягування ним слухання справи за необґрунтованих підстав.

Крім того, суд вважає надуманими останні клопотання підсудного щодо виклику свідків, які і не з`являлись в судові засідання і відмовляє в їх задоволенні.

Таким чином, вина підсудного знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії слід правильно кваліфікувати за ст.192 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою вчинене в особливо великих розмірах.

Однак, прокурор в судовому засіданні звернувся до суду із заявою про звільнення від кримінального покарання підсудного ОСОБА_6 за ст.192 ч.2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України, мотивує вчиненням підсудним злочину невеликої тяжкості і що злочин вчинено в березні 2008 р., тобто минуло 5 років, тому особа звільняється від кримінального покарання, а справа підлягає закриттю.

Дану заяву підтримали в судовому засіданні потерпілий та його представник.

Хоча підсудний просить його виправдати у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.192 ч.2 КК України, не визнає свою вину за ст.192 ч.2 КК України та суд вважає доведеним винність ОСОБА_6 у вчиненні наведеного злочину і вбачає підстави для задоволення заяви прокурора про звільнення від кримінального покарання підсудного ОСОБА_6 у зв`язку із закінченням строків давності та справу закрити, то слід призначити покарання за вчинений злочин у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та звільнити його від покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди слід залишити без розгляду, роз`яснивши право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

При обранні міри покарання підсудному, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному суд не знаходить.

Обставини, що пом`якшують покарання суд визнає позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні 2 неповнолітніх дітей і вважає, що його слід покарати в межах санкції ст.192 ч.2 КК України - штрафом.

Керуючись ст.,ст.323, 324, 327, 7-1, 282 КПК України, ст.49, 74 КК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним за ст.192 ч.2 КК України та призначити покарання за вчинений злочин у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, щзо становить 1700 грн. і звільнити його від покарання на підставі ст.49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності, закривши провадження по справі.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди залишити без розгляду, роз`яснивши право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередньо обраний - підписку про невиїзд з місця проживання до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом 15 діб з часу його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1