Постанова

від 22.01.2014 по справі 913/2387/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014 р. справа №913/2387/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Братченко О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2013 року у справі№913/2387/13 (суддя Косенко Т.В.) за позовомДочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Луганськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Нафтогаз» м. Стаханов, Луганська область провизнання договору купівлі-продажу №73/78 від 01.10.2011р. недійсним ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 року Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Нафтогаз» м.Стаханов, Луганська область про визнання договору купівлі-продажу №73/78 від 01.10.2011р. недійсним (а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.11.2013р. у задоволені позову було відмовлено (а.с.100-102).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведена обізнаність відповідача про обмеження керівника філії на момент укладення спірного договору, не доведено порушення його прав відповідачем, що є підставою про відмову у позові щодо визнання договору купівлі-продажу №73/78 від 01.10.2011р. недійсним.

Позивач, Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Луганськ звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом у спірним правовідносинах були застосовані положення ст.92 ЦК України, що на його думку, призвело до винесення незаконного рішення.

Крім того, апелянт зазначив, що судом не було враховано, що спірний договір був укладений начальником філії з перевищенням повноважень і відсутні будь-які схвалення правочину та його умов юридичною особою.

Апелянт просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2013р. у даній справі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.109-112).

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов»язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є юридичною особою (ідентифікаційний код 31995774), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ (а.с.10).

Філія «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», створена як відокремлений структурний підрозділ підприємства позивача, не є юридичною особою, що підтверджено Положенням філії «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (а.с.11-13).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Нафтогаз» є юридичної особою (ідентифікаційний код 37315290), що підтверджено Статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою із ЄДРПОУ (а.с.49-55, 56, 57) .

01.10.2011р. між Філією «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (за договором - покупець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-Нафтогаз» (за договором - продавець, далі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №73/78, згідно п.1.1 якого продавець зобов»язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - дизпаливо (далі - товар) в кількості 10300л. за ціною - 9,70 грн./л. з ПДВ (а.с.9).

Загальна сума договору становить 99910,00грн. в т.ч. ПДВ - 16651,67грн. (п.1.2 договору).

Розділом 3 договору передбачені умови платежів.

Відповідно до п.3.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що продавець надає покупцю наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну, ТТН, паспорт якості на товар.

Якість поставлених товарів повинна відповідати нормативно-технічним вимогам, що пред»являються до даного виду товару. Продавець повинен засвідчити якість товару, що поставляється, належними документами (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності), які надаються покупцю разом з товаром (п.5.1 договору).

Товар вважається зданим продавцем і прийняти покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних (п.6.1 договору).

Згідно з п. 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині, що стосується поставки товару чи оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами своїх зобов»язань по договору.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами узгоджені такі істотні умови договору як предмет договору, ціна, строк дії договору, якість та кількість поставленого товару, також правові наслідки порушення умов договору щодо кількості та якості товару.

Як зазначає позивач, на момент укладання спірного договору керівник філії «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Черніков В.Л. діяв за межами цивільної дієздатності та не мав законних підстав на укладання договору купівлі-продажу №73/78 від 01.10.2011р. від імені юридичної особи.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу №73/78 від 01.10.2011р. недійсним.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім - чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника правочину, неспрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тощо.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Сутність спору полягає у вирішення питання щодо визнання недійсним вищезазначеного договору з огляду на відсутність у керівника філії підприємства позивача повноважень на укладання спірного договору.

Як вже зазначалось вище, 01.10.2011р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №73/78.

Укладеними між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Загальні положення про купівлю-продаж передбачені главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).

Право продажу товару, як передбачено ст.658 ЦК України, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

В преамбулі договору зазначено, що договір укладений з боку Філії «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі начальника Чернігова В.Л., діючого на підставі Довіреності, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Нафтогаз» в особі директора Марченко М.В., діючого на підставі Статуту, що свідчить відповідний запис у договорі і підтверджує легітимність повноважень начальника філії як повноваженої особи на підписання договору на підставі доручення.

За приписом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Абзацом першим частини третьої статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п.1.1. Положення про філію «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вона є відособленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та не має статусу юридичної особи.

Нормами п.3.3 Положення філії «Троїцький райавтодор», філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства; представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об»єднання, асоціаціях у межах наданих їй повноважень.

За приписами ч.ч.1, 3, 4, ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Керівники філії та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом та скріплюється печаткою цією юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається та досліджено господарським судом, договір з боку Філії «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підписаний в особі начальника Чернікова В.Л, що діє на підставі генеральної довіреності № 12/01/11/18 від 12.01.2011р., яка наявна у матеріалах справи (а.с.42).

З оспорюваного правочину вбачається, що підпис начальника філії Чернікова В.Л. скріплений печаткою філії «Троїцький райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

З наданої позивачем генеральної довіреності №12/01/11/18 від 12.01.2011р. вбачається, що начальник філії Черніков Віктор Леонідович може від імені підприємства укладати і підписувати цивільно-правові і господарські угоди, договори, контракти, які передбачені чинним законодавством України в межах повноважень, передбачених справжньою довіреністю і з дотриманням вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти; здійснювати правочини (укладати договори, угоди) з обладнанням, сировиною, товарами, послугами, роботами, продукцією власного виробництва, якщо сума договору не перевищує 99000 грн. 00 коп.; одержувати, приймати і відпускати товари відповідно до укладених підприємством договорів; виписувати та підписувати рахунки, накладні, платіжні доручення і інші документи, які складаються філією від імені підприємства в установленому порядку, у тому числі банківські документи, заяви, офіційні листи про прийом і передачу товарно-матеріальних цінностей, декларації і звіти в податкові та інші державні органи.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що в оспорюваному договорі відсутнє посилання на генеральну довіреність №12/01/11/18 від 12.01.2011р., яка надана позивачем у якості підтвердження своїх доводів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та погоджується колегією суддів, позивачем не доведена обізнаність відповідача про обмеження керівника філії на момент укладення договору.

Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Колегія суддів зазначає, що на виконання спірного договору відповідач поставив позивачу товар - дизельне паливо на підставі видаткової накладної від 27.10.2011 року №РН-0001112 на загальну суму 88366,97грн., у т.ч. ПДВ-14727,83грн. (а.с. 83), який одержано філією підприємства позивача.

Відповідач надав позивачу податкову накладну, яку останній відобразив у податковій звітності з податку на додану вартість, задекларувавши в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011р. податковий кредит на суму 14727,83грн.

Сторони договору вчинили дії на його виконання, а саме передали та прийняли товар, проводилася оплата одержаного товару, що підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи (п. 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Таким чином, договір купівлі-продажу виконувався сторонами та вважається схваленим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сторони при укладанні договору досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Аналізуючи умови спірного договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, тому підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 73/78 від 01.10.2011р. не має.

Доводи апелянта колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновок місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2013р. у справі № 913/2387/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2013р. у справі № 913/2387/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В. Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Донецької обл.