Постанова

від 16.09.2008 по справі 48/113

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/113

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.09.2008                                                                                           № 48/113

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Мальований К. Г (дов. №4 від 17.01.2008);

 від відповідача -Карпович А. Р. (дов. б/н від 08.10.2007 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2008

 у справі № 48/113  

 за позовом                               ВАТ "Концерн Стірол"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"

 про                                                  стягнення 353721,14 грн.

 за зустрічним позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічний центр “Алвіго”;

до:          Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стірол”;

про:          стягнення 276568,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2008р. первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Науково-технічний центр “Алвіго” на користь ВАТ “Концерн Стірол” пеню у розмірі 352399,64 грн., державне мито у розмірі 3524,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу – 117,56 грн.; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з користь ВАТ “Концерн Стірол” на користь з ТОВ “Науково-технічний центр “Алвіго” 3% річних у сумі 37572,76 грн., державне мито – 1701,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу – 72,62 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва № 48/113 від 11.06.2008 р. в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом Позивачу відмовити повністю, а також скасувати рішення в частині відмови Відповідачу в стягненні пені за зустрічним позовом та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені з Позивача на користь Відповідача.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ВАТ “Концерн Стирол” просить апеляційну скаргу ТОВ “Науково-технічний центр “Алвіго” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2008р без змін.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Позивачем (ВАТ “Концерн Стірол”) та Відповідачем (ТОВ “Науково-технічний центр “Алвіго”) було укладено договір № 27-НТЦ-2005від 25.02.2005 р. (далі Договір). За умовами якого Відповідач зобов'язаний виконати роботи та передати об'єкти інтелектуальної власності, зазначені в п.п.1.2, 1.3, а Позивач прийняти та оплатити дані роботи та об'єкти інтелектуальної власності. З врахуванням строків, зазначених у додатку до Договору № 3, Відповідач  повинен був поставити Позивачеві газотурбінну установку для агрегату УКЛ-7 № 3 протягом 12 місяців з дня авансового платежу та газотурбінну установку для агрегату УКЛ-7 № 6 протягом 14 місяців з дня авансового платежу, за умови сплати Позивачем платежів за раніше виконані роботи (п. 3.6 Договору). Враховуючи те, що Позивач повністю не оплатив вартість робіт по етапу №4, то строки виконання робіт по іншим етапам автоматично продовжуються на строк затримки повної оплати робіт по даному етапу, відповідно до п. 3.6 Договору. Однак, беручи до уваги те, що Позивач повністю не оплатив вартість робіт етапу №4, а Відповідач етап №4 був зобов'язаний завершити повністю за 4 місяці до завершення етапу №1, та за 6 місяців до завершення етапу №3, то на підставі укладеного Договору (п.3.6) строки виконання робіт по іншим етапам автоматично продовжуються на строк затримки повної оплати робіт по етапу №4.

Відповідач не надав суду достатніх доказів про виконання договірних зобов'язань в установлені строки.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 612 Цивільного кодексу України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а стаття 625 Цивільного кодексу України визначає відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення ,а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В даному випадку п.6.2 Договору встановлено, що за порушення строків виконання робіт та строків поставки обладнання, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який вона сплачується, від суми вартості несвоєчасно поставленого обладнання або робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт та поставок.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає, що Господарським судом м. Києва був зроблений правильний розрахунок суми пені, яка становить 352 399,64 грн.

Розглядаючи зустрічний позов від 19.05.08 р. встановлено, що Відповідач за зустрічним позовом повністю сплатив вартість робіт за етапом №4 22.06.07 р., тобто ним було допущено прострочення грошового зобов'язання. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що порушення наступило 19.06.06 р., проте, як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 22.01.07 р. у справі № 45/42, Відповідач мав здійснити платежі до 19.06.06 р. включно, тобто порушення наступило 20.06.06 р. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), тобто, виходячи з наявних матеріалів справи, позовна давність за вимогою зустрічного позову про стягнення пені сплила 20.12.07 р.

Відносно 3% річних та сум інфляційних, які нараховані Позивачем за зустрічним позовом за прострочення Відповідачем оплати робіт за етапом №4, застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що Господарський суд м. Києва зробив правильний перерахунок сум інфляційних і 3% річних та задовольнив вимоги за зустрічним позовом ТОВ “Науково-технічний центр ”Альвіго” до ВАТ “Концерн Стірол” в частині вимог про стягнення 3% річних частково у сумі 37572,76 грн., а стягнення інфляційних в повному обсязі у сумі 132624,81 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі, зробив обґрунтований розрахунок сум стягнення та виніс обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а апелянт не надав належних доказів які б підтвердили незаконність рішення, тому суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування рішення не має.

Керуючись ст.ст., 99, 101 - 103, 104, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічний центр “Алвіго” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2008р. по справі № 48/113 – без змін.

Матеріали справи № 48/113 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.09.08 (відправлено)