Ухвала

від 24.01.2014 по справі 5020-1058/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

24 січня 2014 року справа № 5020-1058/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Плієва Н.Г., розглянувши скаргу комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі

за позовом національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до комунального підприємства "Севтеплоенерго"

Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

про стягнення заборгованості у розмірі 29 168 833,81 грн

за участю представників:

заявника (боржника) - Іванова П.П., довіреність № 6-ю від 02.01.2014;

позивача (стягувача) - не з'явився;

відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Сеітаблаєвої Л.К., довіреність № 4.4-03/44/1770 від 26.12.2013

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа № 5020-1058/2012 за позовом національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості у розмірі 29 168 833,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.11.2012 позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на користь національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 27 334 687,47 грн, з яких: 24 885 573,65 грн - сума основного боргу, 449 113,82 грн - 3% річних,1 000 000 грн - штраф, 1 000 000,00 грн - пеня, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 63 954,64 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2012 в частині зменшення пені на 896 511,67 грн та 7% штрафу на 741 990,16 грн, загалом 1 638 501,83 грн скасовано; прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 638 501,83 грн, з яких: 896 511,67 грн - пеня та 741 990,16 грн - 7% штрафу. В іншій частині рішення від 19.11.2012 залишено без змін. Крім того, вказаною постановою стягнуто з КП "Севтеплоенерго" СМР судовий збір у розмірі 16 385,02 грн.

18.02.2013 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2013, яка набрала законної сили 28.01.2013 були видані накази.

На виконання наказу господарського суду міста Севастополя 22.07.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про арешт коштів боржника.

17.01.2013 від комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради надійшла скарга на дії державного виконавця в якій боржник просить поновити строк на оскарження дій, визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про арешт коштів від 22.07.2013 ВП № 38381634 в частині накладення арешту на наступні рахунки: 26005300352162, відкритому у Кримському республіканському відділенні АТ «Ощадбанк» у м. Сімферополі»; 2600800037270, відкритому у АТ «Укрексімбанк», м. Севастополь; 2600400017270, відкритому у АТ «Укрексімбанк», м. Севастополь.

Ухвалою суду від 17.01.2014 комунальному підприємству «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради відновлено строк на оскарження дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, скарга прийнята до розгляду та призначена до розгляду у судовому 24 січня 2014 року о 10 год. 00 хв.

Представник стягувача (позивач) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

В ході судового засідання представник Державної виконавчої служби України заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги для надання додаткового часу для підготовки мотивованого відзиву на скаргу.

Суд зазначене клопотання залишив без задоволення, враховуючи, що судом було надано достатньо часу для визначення органом виконавчої служби свої правової позиції по суті скарги та беручи до уваги положення частини другої статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а матеріали справи достатньою мірою характеризують спірні правовідносини.

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні з викладених у скарзі підстав.

Представник відділу державної виконавчої служби проти задоволення скарги заперечувала, вважає, що підстави для її задоволення відсутні.

Заслухавши учасників судового процесу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно положень статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.06.2013 на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 18.02.2013 у справі №5020-1058/2012 щодо стягнення з Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суми заборгованості у розмірі 27 334 687,47 грн, з яких: 24 885 573,65 грн - сума основного боргу, 449 113,82 грн - 3% річних,1 000 000 грн - штраф, 1 000 000,00 грн - пеня, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 63 954,64 грн.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, визначений статтею 52 Закону.

Приписами статей 52, 57 Закону встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до статті 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.07.2013 був накладений арешт на кошти, що містяться на рахунках, відкритих на ім'я боржника.

Заявник посилається на те, що зазначеною постановою накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунку боржника - 2600800037270, відкритому у АТ «Укрексімбанк», м. Севастополь, що перешкоджає виплаті заробітної плати працівникам КП "Севтеплоенего" Севастопольської міської Ради з цього рахунку.

Крім того, накладено арешт на рахунки 26005300352162, відкритому у Кримському республіканському відділенні АТ «Ощадбанк» у м. Сімферополі», і 2600400017270, відкритому у АТ «Укрексімбанк», м. Севастополь, які використовуються боржником у господарській діяльності.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наданих заявником бухгалтерських довідок вбачається, що рахунок № 2600800037270, відкритий у АТ «Укрексімбанк», м. Севастополь, використовується божником для надходжень прибутків від ВДВС.

Рахунок 2600400017270, відкритий у АТ «Укрексімбанк», м. Севастополь - це поточний рахунок , з якого здійснюються операції з основних витрат підприємства.

На рахунок 26005300352162, відкритий у Кримському республіканському відділенні АТ «Ощадбанк» у м. Сімферополі» надходять грошові кошти від інших видів діяльності підприємства (видача технічних умов, оплата за металобрухт, за виконані роботи).

Суд дійшов висновку, що вказані довідки не є належними та допустимими доказами у підтвердження доводів заявника щодо протиправності дій державного виконавця з накладення арешту на вищезазначені рахунки. Доказів того, що з цих рахунків здійснюється виплата заробітної плати, рахунки мають спеціальний режим використання та існує заборона накладення на них арешту в силу закону заявником суду не надано.

Суд бере до уваги, що в силу положень статті 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили є обов'язковим до виконання на всій території України.

Як вже зазначалось, відповідно до положень Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець має право під час виконання судового рішення накладати арешт на грошові кошти боржника.

На підставі наведеного, враховуючи, що заявником не надано жодних доказів в обґрунтування викладених у скарзі підстав суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

У пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в частині арешту поточних рахунків при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 18.02.2013 у справі № 5020-1058/2012 відхилити.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка

1. Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2) простим

2. Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

(04053, м. Київ, вул. Артема, 73) простим

3. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) - рекомендованим