Рішення

від 20.01.2014 по справі 918/1952/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 918/1952/13

Господарський суду Рівненської області в складі судді Політики Н.А. розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського міського споживчого товариства

до Приватного підприємства - фірма "Віган В"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

Представники сторін:

від позивача - Слюнченко Ю.П., довіреність №23 від 17 грудня 2013 року;

від відповідача - не з'явився

У судовому засіданні 20 січня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 грудня 2013 року Львівське міське споживче товариство (далі - Товариство) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства - фірми "Віган В" (далі - Підприємство) про визнання договору купівлі-продажу приміщення складу по вул.Тургенєва І., 27 у м.Львові від 05.08.2004 року недійсним. (а.с.7).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію" (далі - Закон) та ст.19 Статуту Львівського міського споживчого товариства (далі - Статут) рішення про відчуження нерухомого майна споживчого товариства приймається лише загальними зборами членів (пайовиків) споживчого товариства (далі - збори). Однак ні одного рішення зборів Товариства про передачу чи надання дозволу на продаж приміщення складу за вищевказаною адресою не приймалося. Також, не приймалося рішення зборів Товариства щодо делегування права продажу нерухомого майна зборами уповноважених чи іншому органу управління споживчого товариства. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 05.08.2004 року укладений без жодних правових підстав та волі власника на відчуження його майна, а тому просить визнати недійним договір купівлі-продажу складських приміщень на вул.Тургенєва, 27 у м.Львові з моменту підписання, який посвідчений приватним нотаріусом Гавриловою В.А. (а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 24 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1952/13, розгляд якої було призначено на 20 січня 2014 року.

14.01.2014 року, через відділ канцелярії та документообігу суду, представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Крім того просить розглядати справу за відсутності відповідача - ПП-Ф "Віган В". (а.с.52).

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання відповідач не з'явився, однак як вбачається з відзиву (а.с.52) не заперечує проти слухання справи за його відсутності.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2004 року між Львівським міським споживчим товариством (далі - Продавець), в особі Голови правління Волоско Володимира Андрійовичем та Приватним підприємством - фірма "Віган В" (далі - Покупець), від якого діє Захарчук Микола Миколайович укладено договір купівлі-продажу приміщення складу (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В.А., зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за №1130. (а.с.7).

Відповідно до умов пункту 1 Договору Продавець продав, а Покупець купив належні Продавцеві на праві колективної власності приміщення складу, що знаходиться в будинку під номером 27 по вул.Тургенєва І. в м.Львові, загальною площею 573.3 кв.м..

Пунктом 2 Договору передбачено, що продаж вчинено за домовленістю сторін за 196 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 32 666 грн. 67 коп. - з яких58 800 грн. Покупець зобов'язується перерахувати 10.08.2004 р., 69 000 грн. 31.08.2004 р., 69 000 30.09.2004 р..

Згідно пункту 7 Договору згідно зі ст.655 ЦК України Продавець повинен передати, а покупець прийняти вказане приміщення складу (ключі до них, документи) у термін до 10 серпня дві тисячі четвертого року на підставі Акту приймання-передачі.

Відповідно до умов Договору встановлено, що правочин рахується вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до п.5 Статуту, основною метою споживчого товариства є задоволення потреб своїх членів і обслуговування населення в товарах та послугах, сприяння розвитку їх трудової і соціальної активності, зростання добробуту і культурного рівня. (а.с.17)

Розділом IV п.43 Статуту, встановлено, що власністю споживчого товариства є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належить йому і необхідне для здійснення статутних завдань. Споживчому товариству можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, вироблена та заготовлена продукція, закуплені товари, кошти, цінні папери, а також інше майно відповідно до цілей його діяльності. Об'єкти права власності споживчого товариства можуть перебувати у спільному володінні товариства та спілки споживчих товариств, підприємств, організацій або установ інших форм власності, їх частка у власності визначається взаємними угодами (договорами).

Пунктом 46 Статуту передбачено, що споживче товариство самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Воно реалізує права власника через свої органи (збори уповноважених, правління) у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим Статутом.

Відповідно до п.47 Статуту, збори уповноважених споживчого товариства передають право володіння, користування та розпорядження їх власністю правлінню споживчого товариства, за виключенням права продажу, ліквідації, передачі іншим організаціям і підприємствам, надання в оренду з правом викупу, обміну, безкоштовного користування або в позику основних засобів. Вирішення цих питань правління споживчого товариства погоджує з правлінням спілки, до складу якої вони входять.

Згідно пункту 48 Статуту передбачено, що власність споживчого товариства є недоторканою, перебуває під захистом держави і охороняється Законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчого товариства на цілі, не пов'язані з його статутною діяльністю.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію", власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами.

Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.

Відповідно до ст.10 Закону, власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Крім того, відповідно до пункту 5.3. Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, затвердженого Постановою шостою зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 03.04.2003 року, яке є нормативним актом Укооспілки, обов'язковим для виконання споживчим товариствами, споживспілками, їх підприємствами (об'єднаннями), іншими суб'єктами господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України, продаж майна здійснюється за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженого ним органу, а будівель, транспортних засобів іноземного виробництва (за винятком будівель і квартир житлового фонду та транспортних засобів виробництва країнами - учасниками СНД) крім того, за попередньою згодою (постановою):

- Правління Кримспоживспілки, облспоживспілки стосовно майна споживчих товариств, райспоживспілок, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств, якщо вартість майна за стартовою ціною продажу менше двохсот тисяч гривень;

- Правління Укоопспілки стосовно майна споживчих товариств, райспоживспілок, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств, якщо вартість майна за стартовою ціною продажу двісті тисяч гривень і більше;

- Правління Укоопспілки стосовно майна Кримспоживспілки, облспоживспілки, інших членів Укоопспілки, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств, незалежно від вартості за стартовою ціною продажу.

Судом встановлено, що спірний Договір укладений з порушенням чинного законодавства.

Зокрема, як вбачається із ст.19 Статут Товариства рішення про відчуження нерухомого майна споживчого товариства приймається лише загальними зборами членів (пайовиків) споживчого товариства.

Однак, жодного рішення загальних зборів пайовиків Товариства про передачу чи надання дозволу на продаж приміщення складу за адресою м.Львів, вул.І.Тергенєва, 27 не приймалося. Також не приймалося рішення, щодо делегування права продажу нерухомого майна зборам уповноважених чи іншому органу управління споживчого товариства, що передбачено Статутом Товариства.

Як вбачається зі змісту спірного Договору в ньому йдеться посилання на постанову зборів уповноважених Львівського МСТ від 24.11.2003 року.

Суд дослідивши постанову зборів уповноважених Львівського МСТ від 24.11.2003 р. (а.с.8) встановив, що у пункті 16 зазначено, - "Дати згоду на продаж складських приміщень по вул.Тургенєва", однак без жодних посилань на точну адресу, а саме номер будинку та назву міста, де знаходиться складське приміщення. Отже з наведеного випливає, що рішення зборів повноважених на продаж складських приміщень під номером 27 на вул.Тургенєва у м.Львові не приймалося.

Як вбачається із матеріалів справи Товариству по вул.Тургенєва (Героїв Упа) в м.Львові належить три складські приміщення під №№25, 27, 29, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №34601490 від 22.06.2012 р., реєстраційним посвідченням №463, свідоцтвом про право власності на приміщення від 31 жовтня 2003 р. (а.с.44-49).

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що спірний Договір укладений 05.08.2004 року між Львівським міським споживчим товариством та Приватним підприємством - фірма "Віган В" не відповідає вимогам норм законодавства.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Львівського міського споживчого товариства до Приватного підприємства - фірми "Віган В" про визнання договору купівлі-продажу приміщення складу по вул.Тургенєва І., 27 у м.Львові від 05.08.2004 року недійсним є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу приміщення складу по вул.Тургенєва, 27 у м.Львові від 05.08.2004 року, укладеного між Львівським міським споживчим товариством та Приватним підприємством - фірма "Віган В", посвідчений приватним нотаріусом Гавриловою В.А., який зареєстрований в реєстрі за №1130.

Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Віган - В" (33028, м.Рівне, вул.Чорновола, 10, код ЄДРПОУ 30352159) на користь Львівського споживчого товариства (79012, м.Львів, вул.Братів Тимошенків, 2, код ЄДРПОУ 01759329) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) гривень витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 24.01.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (79012, м.Львів, вул.Братів Тимошенків, 2);

3 - відповідачу (33028, м.Рівне, вул.Чорновола, 10).