Постанова

від 24.01.2014 по справі 5009/1581/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2014 справа №5009/1581/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Черноти Л.Ф. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Корнієнко М.О. - довіреність від 16.04.2012 року №1604/юр від відповідача:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», Бердянськ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 року у справі№ 5009/1581/12 (Суддя: Дроздова С.С.) за позовною заявою Приватного підприємства «Май-2000», м. Бердянськ доТовариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ простягнення основного боргу в розмірі 99962 грн. 13 коп., пені в розмірі 3643 грн. 04 коп., 3% річних в розмірі 711 грн. 26 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 467 грн. 26 коп., штраф в розмірі 49981 грн. 07 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5500 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Май-2000» (далі - ПП «Май 2000») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс» (далі - ТОВ «Барк») основного боргу в розмірі 99962грн. 13 коп., пені в розмірі 3643 грн. 04 коп., 3% річних в розмірі 711 грн. 26 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 467 грн. 26 коп., штраф в розмірі 49981 грн. 07 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 року по справі №5009/1581/13 позов ПП «Май-2000» задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ Барк» на користь ПП «Май-2000» основний борг в розмірі 99962 грн. 13 коп., пеню в розмірі 3643 грн. 04 коп., 3% річних в розмірі 711 грн. 26 коп., інфляційних витрат в розмірі 467 грн. 26 коп., штраф в розмірі 49981 грн. 07 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3095 грн. 28коп., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5500 грн. 00 коп. Повернуто з Державного бюджету України Приватному підприємству «Май-2000» суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 110 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заявлених сум заборгованості відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт передання пального товариству відповідача, підстави для стягнення з в ТОВ «БАРК» заявлених сум заборгованості відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Май-2000» розрахунок заборгованості позивача не визнає, вказує на безпідставність апеляційної скарги та вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі такими, що є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2014 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника апелянта не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, ПП «Май-2000» (Постачальник) та ТОВ «Барк» (Споживач) 25.08.2011 року уклали договір №25/08 (далі - договір) ( т. 1 а.с.12).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник забезпечує нафтопродуктами та заправляє автотранспорт Споживача в об'ємах, заявлених споживачем та в межах наявних ресурсів ПСМ.

За умовами п. 1.2 договору об'єм, строки та порядок отримання нафтопродуктів узгоджуються , при необхідності окремими угодами.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що постачальник реалізує Споживачу нафтопродукти за цінами, які діяли на АЗС в день реалізації.

Відповідно до п. 2.2. договору у випадку неможливості одномоментної повної виробки Споживачем ПММ, сторони укладають договір зберігання, згідно якого Споживач передає Постачальнику ПММ за актом прийому-передачі з послідуючого виробкою споживачем заправочною відомістю .

Згідно п. 2.1.3 договору Споживач здійснює часткову оплату за отримане паливо протягом місяця з зобов'язанням повної оплати протягом 5-ти банківських днів наступного місяця.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що Споживач зобов'язувався у строк, вказаний у пункті 2.1.3 договору оплатити у повному обсязі отримані ним нафтопродукти.

Згідно п. 3.2. договору Постачальник зобов'язується заправляти автотранспорт Споживача тільки якісними, відповідними ДСТУ та ТУ нафтопродуктами, з обов'язковою наявністю паспортів якості та сертифікатів відповідності.

Відповідно до п. 5.4. договору у зв'язку з тим, що відпуск нафтопродуктів здійснюється безперервно, а відносини між Постачальником та Споживачем несуть постійних характер, Споживачу може бути виписана податкова накладна, проте не частіше ніж один раз на місяць та не пізніше останнього дня місяця. Підстави - п. 15 «Порядку заповнення податкової накладної» від 21.12.2010 року №969.

В матеріалах справи наявний договір на зберігання нафтопродуктів від 25.08.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з приймання, відпуску та зберігання нафтопродуктів Замовника (т. 1 а.с. 138).

Як зазначає позивач, на виконання умов п. 2.1.3. договору з 02.12.2011 року по 31.12.2011 року відповідачем здійснена передоплата позивачу, у зв'язку з чим, ПП «Май-2000» поставило партію нафтопродуктів.

На підтвердження факту поставки нафтопереробних продуктів за період з вересня 2011 року по грудень 2012 року позивач посилається на копії видаткових накладних: № 20/3 від 20.12.2011 року № 29/4 від 29.09.2011 року, № 31/4 від 31.10.2011року, № 30/12 від 30.11.2011року, №21/2 від 21.12.2011року, № 24/1 від 24.12.2011року, № 29/12 від 29.12.2011р., №31/4 від 31.12.2011 року, №23/1 від 23.01.2012року, № 27/9 від 27.01.2012 року; довіреності, видані ТОВ «Барк», а саме: довіреність серії ААГ № 077746 від 29.09.2011 року, довіреність №10 від 26.10.2011 року, довіреність № 17 від 01.11.2011 року, довіреність № 33 від 01.12.2011 року, довіреність № 40 від 14.12.2011 року, довіреність № 44 від 21.12.2011 року, довіреність № 44/1 від 23.12.2011 року, довіреність № 47 від 30.12.2011 року, довіреність № 7 від 23.01.2012 року, довіреність № 8 від 27.01.2012 року.

Сторони чітко не визначили строк дії договору, на підставі якого заявлений позов.

Позивачем документально не доведено факту заправки ПММ автотранспорту відповідача, що заявлені останнім у відповідних обсягах, тобто, у відповідних заявках (п.1.1. договору).

Позивачем та матеріалами справи не підтверджено факту виконання сторонами умов пунктів 1.2. договору.

Позивачем до матеріалів справи (а.с. 13) надано акт звіряння взаєморозрахунків від 01.01.2012 року, в якому зазначена заборгованість з боку відповідача перед позивачем за договором станом на 01.01.2012 року в сумі 77877 грн. 93 коп. Даний акт звіряння від імені головного бухгалтера відповідача підписаний невідомою особою.

В акті звіряння від 01.01.2012 року відображено сальдо на користь позивача в сумі 2354 грн. 03коп., а також перелічені видаткові накладні за грудень 2012 року (з загальної кількості, що зазначає позивач).

Позивач стверджує, що відповідач 11.01.2012 року сплатив за договором 18000 грн. 00 коп. та у подальшому за накладною №23/1 від 23.01.2012 року отримав від позивача дизельне пальне на суму 22800 грн. 00 коп. та за накладною №277/9 від 27.01.2012 року на суму 17284 грн. 20 коп. і таким чином, з боку відповідача, як зазначає позивач, утворився залишок боргу за договором, на підставі якого заявлений позов, в сумі 99962 грн. 13 коп.

Як вбачається з накладних №29/4 від 29.09.2011 року, № 31/4 від 31.10.2011 року, №30/12 від 30.11.2011 року, № 20/3 від 20.12.2011 року, №21/2 від 21.12.2011 року, №24/1 від 24.12.2011 року, №29/12 від 29.12.2011 року, № 31/4 від 31.12.2012 року, №23/1від 23.01.2012 року та №27/9 від 27.01.2012 року в графі «прийняв» міститься підпис невідомої особи, відсутній відбиток печатки відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, а саме: п. 2.4. - первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Мінтрансу України 14.10.1997р. № 363, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 8.25 Правил, час прибуття автомобіля для розвантаження встановлюється з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 правил).

Порядок оформлення документів на перевезення визначено п.11 Правил, згідно яких товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, які засвідчує підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Обставини, на які посилається позивач, що полягають у одержанні відповідачем товару за накладними, що долучені до матеріалів справи, не можуть вважатись доведеними, оскільки в матеріалах справи містяться накладні, які містять підписи невідомої особи та в яких відсутні посилання на договір, на підставі якого заявлений позов .

Крім того, в порушення умов договору, заявки на поставку партій товару матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані. В своїх поясненнях від 19.01.2014 року б/н позивач зазначив, що його об'єм та вартість партії нафтопродуктів сторони узгоджували в телефонному режимі, що не підтверджено матеріалами справи.

Позивач не конкретизував, за якими самими накладними у відповідача рахується заборгованість перед ПП «Май-2000».

Посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2012 року не може бути прийняті судом до уваги, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо. Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути єдиним доказом у підтвердження наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань, в тому числі, розміру заборгованості.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та таке інше.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 Господарського процесуального Кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач зазначає, що між сторонами був укладений договір зберігання нафтопродуктів від 25.08.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

В якості підстави позову позивач посилається лише на договір від 25.08.2011 року №25/08.

Будь-яких змін до підстав позову, передбачених ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України, матеріали справи не містять.

Зробити висновок до якого саме договору відносяться первинні документи, на які посилається позивач (довіреності, накладні) неможливо.

Підстава позову - це фактичні обставини з посиланнями на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також невизнання відповідачем факту отримання товару, відсутність документів первинної бухгалтерської звітності та їх оформлення, які б відповідали вимогам діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена належними документальними доказами правомірність заявленої до стягнення суми.

З урахуванням викладеного, підстави для стягнення додаткових вимог, а саме, 3% річних в розмірі 711 грн. 26 коп., пені в розмірі 3643 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 467 грн. 26 коп. та штрафу в розмірі 49981 грн. 07 коп. відсутні за безпідставністю нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2012 року по даній справі задоволене клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо визначення відповідності підписів у накладних та довіреностях особам, від імені яких вони надані та одержані. Проведення відповідної експертизи доручено експертам науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області (т. 2 а.с. 32-35).

24.12.2012 року на адресу господарського суду Запорізької області надійшов висновок експерта від 19.12.2012 року серії Д/№373, згідно якого в довіреностях міститься підпис не Череповського В.П. (керівника підприємства), та на накладних - ймовірно Гострікова П.О. (головного бухгалтера) (т. 2 а.с. 57-62).

За висновком судової почеркознавчої експертизи філіалу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, призначеної ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013 року по справі №5009/1581/13 (т. 3 а.с. 112-115), накладні, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, містять підписи осіб, ідентифікувати яких не вбачається можливим (т. 3 а.с. 119-152).

З наведеного слідує, що встановити належність підписів на довіреностях та накладних, наявних в матеріалах справи, в підтвердження факту поставки товару, особам, які їх надали позивачу, не вбачається можливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду не відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3095 грн. 28 коп., апеляційної скарги в розмірі 1602 грн. 66 коп., витрати на оплату проведення судових почеркознавчих експертиз в розмірі 2250грн. 24 коп. та 4406 грн. 40 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс» на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 року у справі №5009/1581/12 - задовольнити.

2)Рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 року у справі №5009/1581/12 - скасувати.

3) Відмовити Приватному підприємству «Май-2000» в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс» основного боргу в розмірі 99962 грн. 13 коп., пені в розмірі 3643 грн. 04 коп., 3% річних в розмірі 711 грн. 26 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 467 грн. 26 коп., штрафу в розмірі 49981 грн. 07 коп.

4)Стягнути з Приватного підприємства «Май-2000» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарська, 210-21, код ЄДРПОУ 30943689,п/р 26002011088900 ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, м. Харків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс» (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельщиков, 1А, код ЄДРПОУ 33086027, р/р 26003055870230 БВ ЗРВ «Приватбанк», МФО 313399) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1602 грн. 66 коп., витрати на проведення судових почеркознавчих експертиз в розмірі 2250 грн. 24 коп. та 4406 грн. 40 коп.

5) Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству «Май-2000» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарська, 210-21, код ЄДРПОУ 30943689, п/р 26002011088900 ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, м. Харків) судовий збір в розмірі 110 грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням №163/1 від 19.04.2012 року, у зв'язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота